Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-1178/09/1970 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.06.2011. Зареєстровано: 29.06.2011. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2011.
Дата набрання законної сили: 20.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		  
			 
		
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			20 червня 2011 р. Справа № 53428/09   
				 
			
			 
			Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
			головуючого судді Попка Я.С.
			суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П. 
			при секретарі судового засідання Патлевіч Н.М.
			розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року у справіза позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  управління Державного казначейства в м. Тернополі про стягнення надміру сплачених коштів,-
			 
			В С Т А Н О В И Л А:
			 У лютому 2009 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  управління Державного казначейства в м. Тернополі, в якому просить стягнути з відповідача на його користь помилково сплачені кошти в сумі 2121,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 600,00 грн. і судові витрати в сумі 27,21 грн.. 
			Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28.12.2006 року він уклав договір купівлі-продажу нерухомого майна  квартири АДРЕСА_1 та сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 2121 грн. 00 коп. ОСОБА_1 вважає, що вищезазначена сума збору підлягає відшкодуванню в його користь, оскільки він придбавав житло та перебував у черзі на одержання житла, тобто був звільнений від сплати збору відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, просить відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в розмірі 600 грн.
			Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року позов задоволено. Постановлено стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на користь ОСОБА_1 сплачений ним збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 2121 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн. та 3,40 грн. 
			Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів, то до нього слід застосовувати положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань
			________________________________________________________________________________________________
			Головуючий у 1-й інст. суддя Кисильова О.Й. ряд. ст. зв. № 10.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2-а-1178/09/2207 справа № 53428/09/9104.doc
			 
				 
					 
						 
							 платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в тому числі щодо повернення надміру сплачених податків і зборів. Крім того, витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн. не перевищують граничного розміру компенсації такого виду допомоги, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсацї за рахунок держави», тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 600 грн. витрат на правову допомогу та 3 грн. 40 коп. судового збору.
							Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних позивача.
							Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що сплачений позивачем збір на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 2121, 00 грн. поступили на рахунок Державного бюджету Головного управління Державного казначейства у Тернопільській області, оскільки суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях державного казначейства в областях, за місцем реєстрації нерухомості. А отже, суд першої інстанції неправомірно постановив стягнути зазначені кошти з управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі. Вказує на те, що оскільки, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 2121,00 грн. ОСОБА_1 було сплачено 30.12.2006 року, а позовна заява до суду подана ним 24.02.2009 року, то позивач пропустив, передбачений законом строк звернення до суду. Крім того, вважає, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не входить до системи оподаткування, на нього не поширюється податкове законодавство.
							Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
							Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
							Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
							Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 13.04.2005 року згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13.04.2005 року № 361 та має склад сімї  три особи.
							Із довідки управління Державного казначейства у місті Тернополі від 09.06.2009 року вбачається, що 4 січня 2007 року за квитанцією № ЗО від 30.12.2006 року від ОСОБА_1 на рахунок Державного бюджету надійшли кошти в розмірі 2121 грн. 00 коп. по платежу «сплата збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна».
							Суд першої інстанції обрав вірну позицію, що за змістом норми пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі  Закон № 400/97-ВР) та пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі Порядок) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи, та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Об'єктом оподаткування для цих платників збору є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
							Тому, позивач, придбаваючи житло та перебуваючи у черзі на отримання житла, був звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
							Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями (далі  Закон № 1251-ХІІ) визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників. 
							Відповідно до статті 2 Закону № 1251-ХІІ під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність цих податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
							Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 14 Закону 1251-ХІІ збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
							Таким чином, з аналізу вказаних норм суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування включається до складу податків чи інших платежів та що на нього поширюється податкове законодавство.
							Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі-Закон № 2181-Ш).
							Враховуючи те що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів, то до нього слід застосовувати положення Закону № 2181-III, в тому числі щодо повернення надміру сплачених податків і зборів.
							Пунктом 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що заява про повернення надміру сплаченого податку чи збору (обов'язкового платежу) або їх відшкодування може здійснюватися не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
							Таким чином, позивачем не пропущено строку звернення до суду із заявою про повернення надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
							Відповідно до статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 590.
							Так, компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується суб'єктом владних повноважень, не повинна перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.
							Відповідно до частини 1 статті 94 якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
							Із наявного в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги від 23.02.2009 року, укладеного між позивачем та його представником  ОСОБА_3 вбачається, що винагорода останнього складає 600 грн. та сплачена ОСОБА_1 в момент підписання Договору. 
							Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 600 грн. витрат на правову допомогу та 3 грн. 40 коп. судового збору.
							На думку колегії суддів суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1.
							Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
							Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
							 Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,- 
							 
							У Х В А Л И Л А:
							 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року у справі № 2а-1178/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  управління Державного казначейства в м. Тернополі про стягнення надміру сплачених коштів  без змін.
							 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
							 Головуючий суддя Я.С. Попко
							 Судді Т.В. Онишкевич
							 
							В.П. Сапіга
							 
								 Ухвала виготовлена та підписана у повному обсязі 22.06.2011 року.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...