У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
|
Пивовара
В.Ф.
|
суддів
|
Шевченко
Т.В., Мороза М.А.
|
|
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в
м.Києві 6 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною засудженого
ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська
від 19 липня 2007 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України до позбавлення волі на 5 років з позбавленням
права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди
4197, 17 грн., на відшкодування моральної шкоди 15000 грн.; на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди
4197,17 грн., на відшкодування моральної шкоди 15000 грн., а також 494,26 грн. судових
витрат.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області
від 25 вересня 2007 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджений за те, що 19
червня 2004 року близько 1 год. 45 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21011 та
рухаючись по вул. Будьонного у м. Луганську у напрямку вул. Корольова у районі
“Східного ринку”, порушив п.п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, вчинив
наїзд на пішохода ОСОБА_4, який знаходився на розділювальній смузі. В
результаті ДТП потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, що потягли його
смерть.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить
скасувати судові рішення щодо нього, а
справу направити на нове розслідування. Посилається на
необґрунтованість його засудження, порушення вимог
кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового та
судового слідства, порушення права на захист під час розгляду справи в
апеляційному суді.
Заслухавши доповідь судді Шевченко
Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.
Висновок суду про доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтується на зібраних по
справі та досліджених судом доказах.
Так, його винність підтверджується
показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були очевидцями події і
детально пояснили про обставини, за яких
ОСОБА_4, який знаходився на розділювальній смузі дороги, був збитий
автомобілем, що рухався з правого боку від потерпілого на великій швидкості;
протоколом огляду місця події ДТП зі
схемою до нього; висновками судово-медичної експертизи про характер,
локалізацію, механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі
потерпілого.
З висновку автотехнічної експертизи
(т.1 а.с.244-246) вбачається, що водієм ОСОБА_1им були допущені порушення
п.п.12.3, 12.4 ПДР України і його дії знаходяться у прямому причинному зв'язку
з настанням дорожньо-транспортної пригоди та наїздом на потерпілого, а також не
вбачається, що допущені пішоходом ОСОБА_4 порушення ПДР могли бути у причинному
зв'язку з ДТП. Треба зазначити, що згідно з цим висновком експертизи, в разі,
якщо б автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався із дозволеною ПДР швидкістю -
60 км/год (а саме на такій швидкості свого автомобілю наполягав засуджений), то
він мав би технічну можливість шляхом гальмування запобігти ДТП. Вихідні дані
для цієї експертизи були подані з урахуванням результатів відтворення
обстановки і обставин події за участі свідків (т.1 а.с.235-237), оскільки, як
убачається із матеріалів справи, провести повторно цю слідчу дію за участі
ОСОБА_1 з отриманням певних результатів було неможливо (т.2 а.с.49-54).
Крім того, висновок суду про
винність ОСОБА_1 ґрунтується на показаннях потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2,
протоколом огляду і перевірки технічного стану автомобіля, сукупністю інших
доказів.
Отже, суд повно і всебічно дослідив зібрані по справі докази
і дав їм правильну юридичну оцінку.
Посилання засудженого на порушення
його права на захист під час розгляду справи в апеляційному суді є
непереконливими. Так, з матеріалів кримінальної справи видно, що ОСОБА_1 не
уклав угоду на здійснення його захисту під час розгляду справи в апеляційному
суді з адвокатом, який захищав його інтереси під час досудового слідства та в
суді першої інстанції, а даних про
укладення такого договору з іншим захисником, засуджений апеляційному суду не надав.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального
закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не виявлено.
Таким чином, при перевірці
справи не встановлено передбачених ст.398 КПК України підстав для призначення
даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у
ст. 384 КПК України.
Керуючись ст.394 КПК України,
колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної
скарги ОСОБА_1
С у д д і :
Пивовар В.Ф. Шевченко Т.В. Мороз М.А.