Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-3468св10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 
		15 червня 2011 року м. Київ 
		 Колегія суддів Судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого:        Дьоміної О.О.,  
		 суддів:               Ткачука О.С.,        Дем  яносова М.В.,                  
		                  Гвоздика П.О.,       Колодійчука В.М., -  
		 розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3  ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року, 
		 в с т а н о в и л а:   
		   
		У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати незаконними дії відповідача щодо односторонньої зміни умов кредитного договору № KRU0GK00150862 від 12 липня 2007 року у вигляді підвищення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року до 27,42% на рік та нарахування простроченої суми по кредитному договору в розмірі 813 грн. 20 коп.; стягнути моральну шкоду 10 000 грн. та судові витрати.  
		Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 22 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») задоволено частково.  
		 Визнано незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо односторонньої зміни умов кредитного договору № KRU0GK00150862 від 12 липня 2007 року укладеного з ОСОБА_3 відносно підвищення відсоткової ставки з 1 лютого 2007 року до 27,42 % на рік. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_3 судові витрати.  
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.  
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3  ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, касатор просить залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.   
		      
		   Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.  
		   
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ст. 1056-1 ЦК України, частина 4 статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» не мають зворотної дії нормативно-правових актів у часі та не застосовуються до правовідносин між ОСОБА_3 і ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки рішення про збільшення відсоткової ставки прийнято останнім  до набрання чинності вказаними нормами, відповідно до умов кредитного договору.  
		 Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.   
		 Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним  є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.   
		 Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, якою Цивільний кодекс було доповнено Законом від 12 грудня 2008 року № 661-VI (Закон набрав чинності 9 січня 2009 року), встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Установлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.   
		Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. 
		 Порядок укладення договору визначено ст.ст. 638-650 ЦК України.  
		   
		Статтею ст. 643 ЦК України визначено момент укладення договору за пропозицією, в якій вказаний строк для відповіді. При цьому Закон встановлює правило відповідно до якого, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.   
		Судами встановлено, що 12 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, згідно з яким фізичній особі надано у тимчасове відплатне користування грошові кошти в сумі 107399 грн. для придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитом 16,08 % річних.  
		 Відповідно до п. 2.3.1 договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за ставкою НБУ).   
		     При цьому банк повинен направити позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. 
		 25 грудня 2008 року банк надіслав ОСОБА_3 лист про збільшення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за договором до 27,42 % річних і запропоновано в разі незгоди в строк до 20 січня 2009 року письмово повідомити про своє рішення відповідача. Вказаний лист позивач отримав 9 січня 2009 року, тобто у день набрання чинності Законом 12 грудня 2008 року № 661-VI, котрим банкам заборонено змінювати процентну ставку за кредитними договором у односторонньому порядку. 
		     Наявними у справі доказами підтверджується, що повідомлення позивача про незгоду на збільшення відсоткової ставки відповідач отримав 10 лютого 2009 року. 
		 За змістом ст.ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.  
		 Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).  
		 Частина 4 статті 1056-1 ЦК України визначає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною 
		Отже, у разі недосягнення сторонами кредитного договору згоди в письмовій формі щодо нового розміру процентної ставки умова кредитного договору, що передбачає такий розмір, є нікчемною (ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 236 ЦК України). 
		 Після набрання чинності відповідним Законом процентна ставка за кредитним договором в односторонньому порядку не могла бути збільшена. 
		 Апеляційний суд на викладені вище обставини справи та вимоги Закону уваги не звернув, тверджень позивача із цього приводу не перевірив, в обґрунтування рішення поклав помилкові висновки щодо підстав для відмови у задоволенні позову. Вказані процесуальні порушення унеможливили правильне вирішення справи. 
		Ураховуючи викладене, оскаржуване рішення апеляційного суду не може вважатись законним й підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду на новий розгляд.  
		    Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		 у х в а л и л а : 
		       Касаційну скаргу представника ОСОБА_3  ОСОБА_4 задовольнити частково. 
		     Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		  Головуючий                               О.О. Дьоміна 
		       Судді:                                   О.С. Ткачук  
		  П.О. Гвоздик  
		  М.В. Демяносов         
		  
		В.М. Колодійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...