Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 53/123 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.06.2011 № 53/123
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Ропій Л.М.
		суддів: 
		при секретарі: 
		за участю представників сторін:
		від позивача:ОСОБА_1  представник, дов. № 138 від 31.08.2011;
		від відповідача:ОСОБА_2  представник, дов. № 2 від 28.03.2011;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
		Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
		на рішенняГосподарського судуміста Києва від13.05.2011
		у справі№ 53/123 (суддя Грєхова О.А.)
		за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
		доЖитлово-будівельного кооперативу "Будівельник-8"
		простягнення 196 485,35 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 у справі № 53/123 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Рішення мотивовано тим, що позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 5716/4-13 від 09.09.1998, тому позовні вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, не підлягають задоволенню; позивач при нарахуванні вартості послуг необґрунтовано застосував тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 № 1127, від 29.04.2009 №№ 516, 517, від 31.08.2009 № 980, від 30.11.2009 № 1332, тому що державна реєстрація зазначених розпоряджень у відповідних органах юстиції не була проведена.
		 В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 у справі № 53/123 скасувати з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
		На думку скаржника, судом порушено ст.ст. 4-3, 32, 43, 84 ГПК України, оскільки позивачем було надано всі необхідні належні докази для обгрунтування своїх позовних вимог; в рішенні відсутня правова кваліфікація встановлених фактів та наданих позивачем доказів; судом не досліджено ким та яким чином здійснюється оплата за холодну воду, що використовується для гарячого водопостачання; не враховано, що надання послуги за загальним принципом господарської діяльності передбачає їх оплатність.
		Як стверджує скаржник, судом не враховано, що питна вода може використовуватись для виробництва і не має розмежування на гарячу і холодну, а тому позивач на законних підставах звернувся до господарського суду для захисту свого права на відшкодування коштів за надані послуги; також судом не взято до уваги п.3.7 договору № 5716/4-13 від 09.09.1998 та те, що відповідач не надав документів щодо відмови від оплати отриманих послуг.
		На думку скаржника, судом порушено ст.ст. 525, 526, 629, 901, 903 ЦК України; безпідставно прийнято до уваги платіжні доручення № 25 від 25.02.2011, № 44 від 24.03.2011, оскільки відповідно до п.3.6 договору абонент повинен розраховуватись у триденний термін з дня надання постачальником платіжних документів.
		Скаржник стверджує, що реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають розпорядження, віднесені до повноважень у сфері виконавчої влади, а не розпорядження, які належать до відання місцевого самоврядування.
		На думку скаржника, суд неправомірно вийшов за межі позовних вимог, так як це, відповідно до ч.2 ст. 83 ГПК України, не відповідає інтересам позивача і клопотання з даного приводу від позивача до суду не надходило, та в порушення принципу спеціалізації розглянув питання щодо незаконності актів державних органів, тобто суд вийшов за межі ст. 4, п.3 ч.1 ст. 12 та ст. 16 ГПК України, приймаючи оскаржуване рішення про відсутність обовязку сторін застосовувати тарифи, затверджені розпорядженнями №№ 1127, 95, 516, 980, 1332.
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що умовами договору № 5716/4-13 від 09.09.1998 не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленому у виносному бойлері, якому присвоєно інший абонентський номер, а сам бойлер знаходиться на балансі АК "Київенерго"; спірний договір укладений між позивачем та відповідачем на постачання питної холодної води; позивачем без узгодження з відповідачем було присвоєно окремий абонентський код № 3-50-329, який в межах договору № 5716/4-13 не присвоювався; оскільки зазначені в оскаржуваному рішенні розпорядження Київської міської державної адміністрації не були зареєстровані у органах юстиції, вони відповідно не набрали чинності, тому у позивача відсутні підстави для їх застосування та отримання коштів, розрахованих на підставі цих розпоряджень; відповідач за позовний період по коду 3-329 розрахувався у повному обсязі.
		Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
		Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 155 008,68 грн. основного боргу  заборгованості з оплати за спожиті послуги за період з 01.02.2008 по 01.01.2011, згідно з договором № 5716/4-13 від 09.09.1998; 23 406,34 грн. інфляційних втрат; 6 481,42 грн. трьох процентів річних, 11 588,91 грн. пені; судових витрат.
		Як вбачається із матеріалів справи, 09.09.1998 між Державним комунальним обєднанням "Київводоканал" та відповідачем укладено договір № 5716/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно з п.1.12 якого за цим договором комунальне обєднання, за договором постачальник, зобовязується забезпечити відповідачу, за договором абоненту, постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент  сплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (надалі  Правила).
		Відповідно до п.3.1 договору № 5716/4-13 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником; зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
		Згідно з п.3.6 договору № 5716/4-13 абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін, з дня представлення постачальником платіжних документів.
		Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359, п.1.1 Статуту позивача, зареєстрованого 20.12.2010, № 10701050032000824, останній є правонаступником постачальника за договором № 5716/4-13.
		Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобовязання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Позивачем до матеріалів справи на підтвердження надання послуг, передбачених договором № 5716/4-13, надано витяги із розрахункового листа, згідно із яким нараховано плата за послуги по коду абонента 329, по коду абонента 50329, платіжні вимоги-доручення, розшифровки рахунків по кодах абонента 3  329 та 3  50329, маршрутні листи, акти про зняття показань з водолічильника, дебетові інформаційні повідомлення.
		Як вбачається із розрахунку позивача, за період з 01.09.2008 по 01.01.2011 ним по коду 3-329 нараховано плату всього у розмірі 255 464,61 грн., та із врахуванням знижок, перерахунку, сплати відповідачем загальної суми коштів 210 155,87 грн., зазначено про борг у розмірі 41 986,31 грн., та по коду 3-50329 за період з 01.02.2008 по 01.01.2011 нараховано плату у загальному розмірі 113 022,37 грн.
		Відповідачем заперечується наявність заборгованості перед позивачем протягом усього періоду надання послуг, на підтвердження чого надано контррозрахунок станом на 01.01.2011, згідно із яким за період із 01.02.2008 по 01.01.2011 позивачу було сплачено кошти у загальній сумі 272 194,86 грн. та надані до матеріалів справи копії платіжних доручень, згідно із якими, починаючи з березня 2008р., відповідачем було сплачено позивачу кошти за надані послуги по коду 3-329  всього на загальну суму 266 879,21 грн. - за платіжними дорученнями за №№ 441, 468, 482, 508, 520, 545, 568, 569, 584, 609, 16, 16, 36, 76, 97, 113, 128, 148, 159, 187, 9, 33, 43, 85, 130, 130, 121, 162, 183, 199, 205, 25, 44 (а.с. 36-52, 1т.).
		Щодо послуг по коду 3  50329, то відповідач посилається на присвоєння його позивачем без погодження з відповідачем, без внесення відповідних змін до договору № 5716/4-13, те, що між сторонами не укладався договір про постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої, що позивачем обліковуються по коду 3-50329; облік такої води здійснюється за приладом, встановленим у виносному бойлері, який знаходиться на балансі АК "Київенерго".Проти зазначеного позивач не заперечує.
		Згідно з п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".
		Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2001 № 2918-Ш послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
		Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-1У відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Таким чином, оскільки між сторонами не погоджено умови щодо надання та споживання послуг за іншим, додатковим кодом - 3-50329, за яким обліковується постачання холодної води для виготовлення гарячої, то у позивача не виникло право вимагати від відповідача оплати за послуги по коду 3-50329.
		Як вбачається із розрахунку позивача, ним була розрахована плата за спожиті послуги із застосуванням тарифів, передбачених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 № 1127, від 29.04.2009 №№ 516, 517, від 31.08.2009 № 980, від 30.11.2009 № 1332.
		Однак, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007, №№ 516, 517 від 29.04.2009, № 980 від 31.08.2009, № 1332 від 30.11.2009 не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку. Тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування зазначених розпоряджень, згідно із ч.2 ст. 4 ГПК України.
		Крім того, слід вказати, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 842-р "Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 зупинено.
		Також слід зазначити, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1576, від 12.02.2007 № 143, від 30.05.2007 № 640 теж не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, тому не набрали чинності у встановленому законом порядку; розпорядження № 1576 від 30.10.2006 визнано недійсним та скасовано постановою Господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007, розпорядження № 640 від 30.05.2007 визнано протиправним та скасовано згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131.
		Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем перераховано позивачеві кошти у розмірі, що відповідає вартості спожитих послуг згідно із договором № 5716/4-13. 
		У звязку з непідтвердженням матеріалами справи зазначеного у розрахунку позивача прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання у вказаних позивачем періодах та у зазначених ним сумах, відсутні підстави для задоволення позову у частині вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені, як таких, що не доведені матеріалами справи відповідно до ст. 33 ГПК України.
		Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, враховуючи викладене та наступні обставини.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Отже, для підтвердження існування відповідного зобовязання відповідача, саме позивач повинен довести факт укладання договору з відповідачем на надання послуг з постачання холодної води для виготовлення гарячої, або внесення відповідних змін до договору № 5716/4-13.
		Та обставина, що надання послуг передбачає їх оплатність, не звільняє особу, яка надає послугу, від обовязку укладення відповідного договору згідно із вимогами законодавства.
		 При цьому належить врахувати, що згідно з п.3.13 вищеназваних Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, субєкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, консецію, здійснюють розрахунки з виробниками на основі укладеного договору за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Разом із тим, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, бойлер знаходиться на балансі АК "Київенерго".
		Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
		Отже, незастосування судом першої інстанції розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які всупереч Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-ХІV, Положенню про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, Указу Президента України від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", не зареєстровані відповідним органом юстиції, у звязку з чим не набрали чинності у встановленому законом порядку, здійснено судом у межах вирішення господарського спору, встановлених нормами ГПК України.
		Апеляційною інстанцією не виявлено порушень першою інстанцією норм матеріального та процесуального права, на які вказує скаржник.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,
		 ПОСТАНОВИВ:
		1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 у справі №53/123 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
		2. Справу № 53/123 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Головуючий суддя 
		 Судді
		 
			 29.06.11 (відправлено)

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...