Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5285/10/2670 : не визначено.
Надіслано судом: 05.07.2011. Зареєстровано: 08.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 11.07.2011.
Дата набрання законної сили: 06.10.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			10 березня 2011 року № 2а-5285/10/2670
			Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
			 
			за позовомОСОБА_1  
			до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві  
			провизнання протиправними дій  
			ВСТАНОВИВ:
			ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дії Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві (далі відповідач) по затриманню.
			Позовні вимоги мотивувовані тим, що на його думку, дії Подільського РУ ГУ МВС України щодо його затримання є незаконними оскільки вчиненні в порушення п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію", зокрема вказував на те, що співробітниками Подільського райвідділу не було складено жодних документів про затримання.
			В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги підтримав, просив задовольнити позов, пояснюючи, що оскаржувані дії працівників міліції не передбачені діючим законодавством. Позивач посилався на те, що він не скоював адміністративного правопорушення, підстав вважати його підозрюваним у вчинені такого правопорушення не було, а також він не відноситься до жодної з категорій передбачених п.5 ч.1 ст.11 Закону України «По міліцію»,- відповідно до нього не могло бути застосовано ні затримання, ні адміністративне затримання, ні адміністративне доставлення.
			Представник відповідача подав письмові заперечення в яких просить відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки ОСОБА_1 був доставлений до ТВМ-2 співробітниками Подільського РУ ГУ МВС за підозрою у вчиненні злочину повязаного з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. Також зазначає про безпідставність посилань позивача на п.5 ч.1 ст.11 Закону України «По міліцію», оскільки його затримували в процесуальному порядку і не утримували в спеціально відведених приміщеннях. 
			Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. 
			З пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 28.07.2009 р. знаходився біля свого будинку по вул. Івана Лепсе, м. Київ. О 21:50 був затриманий працівниками Подільського РУ ГУ МВС в м. Києві та доставлений до ТВМ-2 Подільського РУ ГУ МВС, де знаходився до 02:00 29.07.2009р., після чого був звільнений. Документів про його затримання працівниками міліції складено не було. 
			Відносно ОСОБА_1 08.08. 2009 р. року було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 307 Кримінального Кодексу України, яку було закрито в той же день в звязку з відсутністю складу злочину за ст. 6 п. 2 КПК України. По даній справі ОСОБА_1 не затримувався, запобіжний захід не застосовувався. 
			Вважаючи дії працівників міліції, по затриманню, незаконними ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з вимогою відновлення порушених прав в порядку кримінального судочинства та визнання дій співробітників Подільського РУ неправомірними. 
			Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21.12.2009 р. закрито провадження по справі ОСОБА_1, у зв'єязку з тим, що затримання відбулося не в порядку кримінального судочинства. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 15. 02. 2010р. залишив рішення суду першої інстанції без змін, вказавши, що у скарзі фактично йдеться про визнання незаконними дій співробітників міліції.
			Відповідно до пункту 4 ст. 29 Конституції України, кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. 
			Аналізуючи діюче законодавство суд зазначає, що затримання особи співробітниками міліції може відбуватися у трьох формах, таких як затримання відповідно до статей 106, 115 Кримінально-процесуального кодексу України, адміністративне затримання відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення України, а також затримання згідно пункту 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію».
			Проте, як вбачається з матеріалів справи кримінальна справа щодо ОСОБА_1 була порушена тільки 08.08.2009 р., тобто значно пізніше самого затримання, і в той же день закрита, в звязку з відсутністю складу злочину відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України.
			Параграф 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року містить вимогу "негайності" доставки до суду затриманої особи. Фактично, якщо протягом 72 годин особа постає перед суддею, який вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку, передбаченому ст. 165-2 КПК України, зазначена вимога порушена не буде за умови, що орган, який затримав особу, не зволікав з доставкою в суд. Це означає, що якщо орган, який затримав особу, мав можливість доставити її до суду для вирішення питання про взяття під варту у день затримання або на наступний день, але без жодних поважних причин підозрюваний постав перед суддею лише незадовго до закінчення строку затримання, параграф 3 ст. 5 Конвенції вважатиметься порушеним
			Крім того, Подільський районний суд у своїй постанові від 21.12.2009 р. та Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 15. 02. 2010р. вказали, що ОСОБА_1 був затриманий не в порядку, передбаченому кримінальним процесом, та що цей спір не відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції.
			Виходячи з вказаних обставин, суд вважає, що, затримання ОСОБА_1 відбувалося не в порядку передбаченому КПК України. 
			Крім цього ст. 260 Кодексу про адміністративні правопорушення України встановлено, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів. 
			Адміністративне затримання може бути оскаржене відповідно до ст. 267 КпАП України, в порядку, передбаченому ст. 172-2 КАС України, до місцевого суду.
			Крім того, відповідно до ст. 259 КпАП України, перебування доставленої особи, не може тривати більше як одну годину, а в даному випадку ОСОБА_1 був затриманий на більш тривалий час.
			З матеріалів справи вбачається, що стосовно ОСОБА_1 не було складено процесуальних документів в звязку з відсутністю факту вчинення останнім адміністративного правопорушення на момент затримання, а тому суд приходить до висновку, що затримання ОСОБА_1 відбувалося не в порядку, передбаченому КпАП України. 
			Виходячи з вищенаведених фактів, суд приходить до висновку, що в даному випадку Позивача було затримано працівниками міліції на підставі ст. 11 Закону України «Про міліцію».
			Законом України «Про міліцію»також передбачене право працівників міліції затримувати громадян. Пунктом 5 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону міліції надано право затримувати таких осіб:
			осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, засуджених;
			осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту;
			осіб, які вчинили адміністративні правопорушення;
			неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування; 
			осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції; 
			осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння;
			осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом;
			осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу; 
			Аналізуючи фактично встановлені обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 не відноситься до жодної з категорій зазначених наведеній статті.
			У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача під час затримання ОСОБА_1 28.07.09 з 21.50 по 02.00 29.07.10р. 
			Щодо посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не був затриманий, а перебував в приміщенні ТВМ-2 Подільського РУ лише з метою оформлення та документування певних обставин, суд зазначає наступне. 
			З пояснень Позивача, з якими погодився представник відповідача судом встановлено, що його доставлення та перебування в Подільському РУ ГУ МВС не було добровільним. Позивач не мав можливості в будь-який момент залишити це приміщення. Крім того, Подільський районний суд у своїй постанові від 21.12.2009 р. та апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 15. 02. 2010р. встановили, що ОСОБА_1 був затриманий в період з 21:50 28.07.2009 до 02:00 29.07.2009 р. На підставі викладеного суд вважає, що дії працівників міліції були саме затриманням.
			Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
			Обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень в адміністративних справах, відповідно до ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, як субєкт владних повноважень, доказів, які би підтвердили правомірність та законність його дій, суду не надав.
			В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи забовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
			Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі. 
			 Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
			П О С Т А Н О В И В:
			1.Позов ОСОБА_1 задовольнити.
			2.Визнати протиправнимим дії Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві вчиненні під час затримання ОСОБА_1 28.07.2009 з 21.50 по 02.00 29.07.2009. 
			 Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.Постанова набирає законної сили у порядку та строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.
			 
				 Суддя В.І. Келеберда
				 
				 Дата складення тексту рішення у повному обсязі - 29.03.2011

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...