ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2008 р.
|
№
2/208
|
Вищий
господарський суд України у
складі колегії суддів:
|
Муравйова
О.В. -головуючого Коробенка Г.П., Фролової Г.М.
|
відповідача
- 2
|
ОСОБА_3-
дов. від 16.10.2007 року
|
відповідачів
-1, 3-6
|
не
з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
|
розглянувши
у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
|
ОСОБА_1
|
на
постанову
|
Львівського
апеляційного господарського суду
|
у
справі
|
№ 2/208
господарського суду Львівської області
|
до
|
-
Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіопея-Плюс" - ОСОБА_2 -
ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - ОСОБА_6- ОСОБА_7
|
про
|
визнання
недійсним уступки частки, рішення зборів учасників Товариства з обмеженою
відповідальністю "Касіопея-Плюс" № 1 від 07.03.1996 року, установчих
документів СП Товариства з обмеженою відповідальністю
"Касіопея-Плюс" (статуту та установчого договору від 21.03.1996
року) в частині прийняття учасником ОСОБА_2
|
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням
Виконуючого обов'язки Голови судової палати Овечкіна В.Е. від 17.03.2008 року,
у зв'язку з перебуванням судді Полянського А.Г. у відпустці, для перегляду в
касаційному порядку справи № 2/208, призначеної до розгляду на 18.03.2008 року,
утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий -суддя Муравйов О.В.,
судді -Коробенко Г.П., Фролова Г.М.
У
липні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Львівської області з
позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Касіопея-Плюс", ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 про
визнання недійсними протоколу зборів учасників Товариства з обмеженою
відповідальністю "Касіопея-Плюс" № 1 від 07.03.1996 року, установчого
договору та статуту Спільного українсько-польського підприємства Товариства з
обмеженою відповідальністю "Касіопея-Плюс" від 21.03.1996 року в
частині уступки частки та прийняття учасником громадянина Польщі ОСОБА_2.
Позовні
вимоги обґрунтовані тим, що на порушення вимог статті 4 Закону України
"Про господарські товариства", статті 58 Цивільного кодексу УРСР
установчі документи Спільного українсько-польського підприємства Товариства з
обмеженою відповідальністю "Касіопея-Плюс" не відповідають реальному
волевиявленню сторін та не мають на меті юридичних наслідків, а тому підлягають
визнанню недійсними.
Рішенням
господарського суду Львівської області від 25.09.2007 року (суддя: Зварич
О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського
суду від 13.12.2007 року (судді: Кравчук Н.М. -головуючий, Гнатюк Г.М.,
Мирутенко О.Л.) у справі № 2/208 господарського суду Львівської області в
позові відмовлено повністю.
Мотивуючи
судові рішення господарські суди зазначають про те, що позивачем не доведено
укладення оскаржуваних актів щодо прийняття в учасники товариства ОСОБА_2 та
уступки частки про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, не
доведено вчинення ОСОБА_2 дій, які порушують корпоративні права позивача та
інших учасників товариства, а тому позовні вимоги про визнання цих актів
недійсними є безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.
Не
погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13.12.2007 року у справі № 2/208 господарського суду
Львівської області, в якій просить постанову у справі та рішення господарського
суду Львівської області від 25.09.2007 року у справі № 2/208 господарського
суду Львівської області скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального
права, зокрема, статей 43, 22 Господарського процесуального кодексу
України, статті 76 Цивільного кодексу УРСР. Зокрема, заявник зазначає про те,
що на порушення вимог статей 41, 60 Закону України "Про господарські
товариства" загальні збори учасників не проводились, одностайної участі
учасників та одностайного голосування останніх по прийняттю оскаржуваних рішень
не було.
Відзиви
на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши
доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи, на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у
касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково.
Згідно
статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та
постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно
до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом
першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно
до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -
на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних
засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим
визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення
для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких
суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Судові
рішення цим вимогам не відповідають.
Судами
попередніх інстанцій встановлено, що після завершення приватизації та викупу
майна ДМП ГХ "Українські страви 2" останнє перереєстровано в
Товариство з обмеженою відповідальністю "Касіопея", що
підтверджується договором купівлі-продажу №434 від 26.12.1995 року та актом
прийому-передачі від 29.02.1996 року.
В
подальшому правонаступником всіх обов'язків Товариства з обмеженою
відповідальністю "Касіопея" стало Спільне підприємство Товариство з
обмеженою відповідальністю "Касіопея", що підтверджується пунктом 1.2
Статуту останнього, а згідно пункту 1.1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю
"Касіопея-плюс" є правонаступником Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю
"Касіопея".
Товариство
з обмеженою відповідальністю "Касіопея" створене членами трудового
колективу ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5, і зареєстроване
17.01.1996 року.
07
березня 1996 року на зборах учасників (засновників) Спільного
українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю
"Касіопея" (протокол № 1), на яких були присутні учасники ОСОБА_1,
ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і громадянин
Республіки Польща ОСОБА_2, вирішили прийняти в число засновників ТзОВ
"Касіопея" ОСОБА_10, ОСОБА_11, громадянина Республіки Польща ОСОБА_2
та у зв'язку із прийняттям в число учасників іноземного громадянина змінити
найменування ТзОВ на "Спільне українсько-польське підприємство -
товариство з обмеженою відповідальністю "Касіопея".
Пунктом
1.2. вказаного рішення зборів передбачено відступити прийнятим в Товариство
учасникам частину долей інших учасників в наступному розмірі: ОСОБА_10 та
ОСОБА_11 - по 1.225.000.000 крб. або 6.512 доларів США, що складає 12,25 %
Статутного фонду на кожного; громадянину
Республіки Польща ОСОБА_2 - 4.900.000.000
крб. або 26.450 доларів США, що складає 49 % Статутного фонду.
Рішення
прийняте одноголосно.
11.03.1996
року засновниками підписано Установчий договір про створення Спільного
українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю
"Касіопея". Учасниками товариства стали громадяни України ОСОБА_1, ОСОБА_9,
ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та громадянин Республіки
Польща ОСОБА_2.
Відповідно
до пункту 3.2. Договору, розмір вкладу кожного з учасників складав: ОСОБА_1,
ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - по 1.225.000.000 крб. або 6.512 доларів США, що
складає 12,25 % Статутного фонду на кожного; ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та
ОСОБА_4 - по 50.000.000 крб., що складає
0,5 % Статутного фонду на кожного;
громадянин Республіки Польща ОСОБА_2 4.900.000.000 крб., або 26.450
доларів США, що складає 49 % Статутного фонду.
Згідно
з пунктом 3.5. Установчого договору вклади нових сторін Договору - ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_2 складаються з відступлених частин вкладів інших учасників
підприємства, належних їм часток у статутному фонді підприємства. Відповідно до
пункту 5.8. Статуту розмір вкладу кожного з учасників складає ті ж суми і
відсотки, що і зазначені у пункті 3.2. Установчого договору.
21.03.1996
року реєстраційною палатою департаменту економічної політики та ресурсів у
Франківському районі проведено перереєстрацію Статуту Спільного
українсько-польського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю
"Касіопея".
Суд
першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що учасники товариства
"Касіопея" за спільною згодою прийняли в учасники А.Базана,
відступивши йому частку інших учасників, а збори, на яких приймалось вказане
рішення, проведені у відповідності до вимог статті 60 Закону України "Про
господарські товариства".
Судами
також встановлено, що 07.10.1997 року реєстраційною палатою Франківської
районної адміністрації м. Львова зареєстровано зміни і доповнення до розділу 5
пункту 8 Статуту спільного українсько-польського підприємства Товариства з
обмеженою відповідальністю "Касіопея". Згідно нової редакції цього
пункту у зв'язку із виходом із числа учасників товариства ОСОБА_10 та ОСОБА_11
відбувся перерозподіл часток учасників: відповідно розмір частки позивача
встановлено - 37250,00 грн. або 19813,0 доларів США, що складає 37,25%
Статутного фонду, розмір часткиОСОБА_2 -
49000,00грн. або 26064,0 доларів США, у процентному відношенні до часток інших
учасників не змінився та складає 49% Статутного фонду.
Таким
чином суди дійшли висновку, що позивачем не доведено укладення оскаржуваних
актів щодо прийняття в учасники товариства ОСОБА_2 та уступки частки про
людське око, без наміру створити юридичні наслідки, не доведено вчинення
ОСОБА_2 дій, які порушують корпоративні права позивача та інших учасників
товариства, а тому позовні вимоги про визнання цих актів недійсними є
безпідставними та в їх задоволенні слід відмовити.
Згідно
статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що
грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду
заздалегідь встановленої сили.
Відповідно
до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права
- це права
особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні)
господарської організації, що включають
правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією,
отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у
разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності,
передбачені законом та статутними документами.
Володіння
корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути
встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами
та/або їх здійснення.
Під
корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються
та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно
частини 5 статті 98 Цивільного кодексу України , рішення загальних зборів може
бути оскаржене учасником товариства до суду.
Як
вбачається з позовної заяви (а.с. 10, перша сторінка позовної заяви), позивач,
зокрема, просив визнати недійсним
рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю
"Касіопея" № 1 від 07.03.1996 року, тоді як у прохальній частині
(а.с. 13) позивач просить визнати недійсним протокол № 1 Товариства з обмеженою
відповідальністю "Касіопея" від 07.03.1996 року.
Однак,
на дані обставини судами не звернуто належної уваги та не з'ясовано дійсні
вимоги позивача.
Крім
того, при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського
товариства недійсними необхідно розмежовувати правову природу статуту та
установчого (засновницького) договору товариства.
Так,
статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає
правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для
учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників та
враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами
для визнання індивідуальних актів ненормативного характеру, в тому числі
статуту, недійсним, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або
визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім
того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з
прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.
Отже,
при вирішенні спору про визнання недійсним статуту необхідно звернути увагу на
те, що підставами для визнання статуту недійсним можуть бути лише випадки,
прямо передбачені законом.
Однак
судами не звернуто увагу на те, що у позовній заяві позивач посилався на те, що
установчий договір підлягає визнанню недійсним на підставі пункту 1 статті 58
Цивільного кодексу УРСР в частині прийняття ОСОБА_2 до числа учасників Спільного
підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Касіопея", а
положення Статуту не відповідають вимогам закону, зокрема, передбаченим статтею
4 Закону України "Про господарські товариства".
Даним
обставинам оцінка надана не була.
Крім
того, колегія суддів звертає увагу на те, що у справах щодо визнання недійсним
установчого (засновницького) договору мають залучатись всі учасники (акціонери)
товариства як сторони договору.
Проте,
ні судом першої, ані судом апеляційної інстанцій не враховано те, що сторонами договору в даному випадку є громадяни України ОСОБА_1, ОСОБА_9,
ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та громадянин Республіки
Польща ОСОБА_2, тоді як позов пред'явлено учасником товариства - ОСОБА_1 лише до ОСОБА_2, ОСОБА_4,
ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, тобто ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, не були залучені
до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права.
Також
колегія суддів звертає увагу на те, що
відповідно до статті 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є
особистим немайновим правом і не може
окремо передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з
товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника
письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не
може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та в порядку,
встановлених установчими документами або законом, може бути виключений з
товариства.
Пунктом
1 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна
давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих
немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
Законодавством
не передбачено виключень з цього правила стосовно відповідних вимог.
Таким
чином, висновки були зроблені судами першої та апеляційної інстанції без
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Під
час нового розгляду справи
господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і
об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в
залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись
статтею 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110,
11111, 11112 Господарського процесуального кодексу
України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну
скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року у справі №
2/208 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду
Львівської області від 25.09.2007 року скасувати.
Справу
передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий О.
Муравйов
Судді
Г.Коробенко
Г. Фролова