Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-7605/08-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 13.07.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 "04" травня 2011 р. м. КиївК-7605/08 
		 колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		головуючого-судді: Юрченка В.В.,
		суддів: Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф., Стародуба О.П., Тракало В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 21 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року, 
		в с т а н о в и л а:
		У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.
		Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області здійснювало виплату цієї допомоги в твердих сумах (за 2005, 2006 роки по 90 грн. щороку, за 2007 рік виплата допомоги не проводилась), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562. Просила визнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області у виплаті недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення та стягнути з відповідача 4 488,00 грн. за 2005 2007 роки. 
		Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 21 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки у розмірі 3078,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області було залишено без задоволення, а постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 21 грудня 2007 року без змін.
		 Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області за 2005, 2006 роки виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90 грн. щороку, за 2007 рік виплата допомоги не проводилась. 
		 Згідно з положенням абзацу 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, що стали інвалідами ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
		Статтею 62 Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26 липня 1996 року № 836 було установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам IIІ групи - 21,50 грн. Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 було збільшено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 90 грн., який також не відповідав розміру, встановленому законами України.
		Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
		Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону визначено мінімальну заробітну плату, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік. 
		Пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзаців 2 7 частини 1, частини 3, абзаців 2 7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2006 рік.
		Таким чином, у 2006 році щорічна допомога на оздоровлення підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562.
		 Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, прийшов до висновку про те, що оскільки дія положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на 2005 рік не зупинялася, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
		Проте при цьому суд першої інстанції не звернув увагу та не дав жодної оцінки наступним обставинам. Позивач з приводу виплаченої йому у жовтні 2005 року допомоги на оздоровлення за 2005 рік звернулася до суду лише 5 листопада 2007 року, тобто з пропущенням встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) річного строку для звернення до адміністративного суду, про що зазначав представник відповідача у судовому засіданні при розгляді справи у суді першої інстанції. Та обставина, що позивач у 2007 році зверталася до відповідача щодо виплати сум допомоги на оздоровлення не перериває та не зупиняє строків звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, який повинен обчислюватись з часу фактичного порушення прав та інтересів позивача, тобто з дати неправильно виплачених сум зазначеної допомоги, а не з часу звернення позивача до відповідача з відповідною скаргою.
		Апеляційний суд зазначеної помилки не виправив.
		 Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію абзаців 2  7 частини 1, частини 3, абзаців 2 7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.
		Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
		Враховуючи приведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку про неправомірність виплати позивачу коштів на оздоровлення за 2007 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року № 562 та про наявність законних підстав для виплати позивачу коштів на оздоровлення у розмірах, визначеними статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
		Проте з таким висновком суду першої інстанції можна погодитись лише частково. 
		Відповідач в апеляційній та касаційній скаргах зазначає, що кошти на оздоровлення на 2007 рік були виплачені позивачу 19 липня 2007 року, тобто під час дії пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким дію абзаців 2 7 частини 1, частини 3, абзаців 2 7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.
		Та обставина, що зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратила чинність з 9 липня 2007 року, з дня ухвалення рішення про це Конституційного Суду України, дає підстави для застосування зазначених положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»лише після 9 липня 2007 року, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії у часі. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин не перевірили, дату фактичної виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2007 рік не встановили, а тому прийшли до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
		Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Оскільки зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами першої та апеляційної інстанції унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
		Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області задовольнити частково.
		Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 21 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2008 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає. 
		 
			 Головуючий Юрченко В.В. 
			 
			Судді Амєлін С.Є. 
			 Загородній А.Ф. 
			 Стародуб О.П. 
			 Тракало В.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...