Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-1563/2011 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2011.
Дата набрання законної сили: 17.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			Справа № 22-ц-1563/2011Головуючий у I інстанції Логвіна Т.В.  
			Категорія цивільнаДоповідач - Шевченко В. М.
			 
			 Р І Ш Е Н Н Я
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 
				 
				17 червня 2011 року
				 
					 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
					 
					 
						головуючого - суддіШевченка В.М. 
						суддів:ЛАКІЗИ Г.П., СКРИПКИ а.а., 
						при секретарі:марченко о.о., 
						за участю:представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6  
							 
						
						розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_4 про визнання відмови від погодження меж суміжної земельної ділянки необґрунтованою та надання дозволу,
						 в с т а н о в и в:
						 В грудні 2010 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просила визнати відмову ОСОБА_8 та ОСОБА_4 від погодження меж суміжної земельної ділянки необгрунтованою та дозволити позивачу виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1, без погодження її меж з відповідачами. 
						Свої вимоги ОСОБА_7 обгрунтовувала тим, що рішенням органу місцевого самоврядування їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Чернігові для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, але у зв”язку з тим, що відповідачі, які є суміжними землекористувачами, необгрунтовано відмовляються від погодження меж зазначеної земельної ділянки, комісією з розгляду питань, пов”язаних з погодженням документації із землеустрою відмовлено позивачу у погодженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0, 0756 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що є порушенням її права власності на землю.
						Рішенням Деснянського районного суду від 19 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено. 
						В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить оскаржуване рішення скасувати і постановити нове, яким її позов задовольнити повністю.
						Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповністю з”ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
						Так, апелянт вважає, що суд, мотивуючи відмову в задоволенні позову, застосував ст.151 Земельного Кодексу України, яка до спірних правовідносин не має ніякого відношення, оскільки стосується порядку погодження питань, пов”язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності. Судом не враховано, що позивач розпочав виготовлення технічної документації без порушення вимог ст.118 Земельного Кодексу України, після отримання належного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Такий дозвіл був наданий рішенням десятої сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 30.11.2006 року і відповідачами це рішення не оскаржувалося, а за таких обставин, відмова суміжних землекористувачів погодити межі земельної ділянки порушує земельні права позивача. 
						Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, а позов задоволенню з таких підстав.
						Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час позивачем з органом місцевого самоврядування не погоджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Чернігові, на яку позивачці був наданий дозвіл на розроблення проекту відведення, а тому позовні вимоги щодо захисту прав на земельну ділянку є передчасними, у зв”язку з чим позов необгрунтований та задоволенню не підлягає.
						Проте, з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд погодитися не може, оскільки суд на підставі встановлених фактів зробив неправильний висновок про взаємовідносини сторін. 
						Згідно ст.118 ЗК України- орган місцевої влади приймає рішення про передачу земельних ділянок у власність громадян на підставі затвердженого та погодженого проекту відведення земельної ділянки.
						Відповідно до вимог п.”б” ч.2 ст.198 ЗК України і ч.2ст.18 Закону „Про планування і забудову територій”- комплекс робіт, зроблених для визначення і відновлення меж земельної ділянки включає погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами. 
						По справі судом встановлено, що рішенням Чернігівської міської ради від 30.11.2006 року ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту відведення на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), при умові розробки схеми поділу ділянок. Відповідно до висновку комісії з розгляду питань, пов”язаних з погодженням документації із землеустрою від 01.10.2010 року № 123, комісією не погоджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0, 0756 га ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), розташовану у АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу Чернігівської міської ради у зв”язку з відсутністю погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що суперечить вимогам ст. 198 ЗК України.
						Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0756 га., ОСОБА_7 розробленою землевпорядною організацією (що має ліцензію) яка при розробці проекту керувалась земельними стандартами і нормативами, і зокрема Акту погодження меж земельної ділянки, сторони є суміжними землекористувачами земельних ділянок в АДРЕСА_1(ас58-85).
						Таким чином, в процесі виготовлення технічної документації позивачкою був виготовлений акт погодження меж з суміжними землекористувачами, як це передбачено ст.198 ЗК України, однак без погодження такого проекту з суміжними землекористувачами ( хоча проект погодженний державними органами що обов”язково погоджують проекти відведення землі), такий проект не може бути поданий на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування. 
						Суд першої інстанції на зазначене, та обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги не звернув уваги, та неправильно застосував до спірних правовідносин правову норму ст.151 ЗК України, якою регулюється процедура погодження питань, пов”язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб.
						У зв”язку з наведеним, що суд при вирішенні справи неправильно кваліфікував взаємовідносини сторін та порушив норми матеріального права, рішення суду як незаконне підлягає скасуванню.
						При вирішенні спору суд виходить з наступного. Передбачена у чинному законодавстві як обов”язкова процедура узгодження зовнішніх меж земельної ділянки під час виготовлення документів для набуття права власності на земельну ділянку має на меті, забезпечити усунення будь-яких обґрунтованих претензій між суміжними землекористувачами щодо меж їхніх суміжних ділянок перш ніж певний з них набуде право власності на земельну ділянку.
						Відповідачами не надано жодних доказів щодо порушення їхніх прав ,свобод чи законних інтересів з боку ОСОБА_7, внаслідок відведення останній земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_1, чим не виконані вимоги ст.10 ЦПК, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.
						Суд не може прийняти до уваги доводи представників ОСОБА_8, що запропонований проектом відведення земельної ділянки ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 проїзд порушує права ОСОБА_8, як власника земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки як вбачається із Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_8, опису меж, зазначений проїзд знаходиться на землях міської ради, і не належить до земельної ділянки відповідачки.(ас.72),
						На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що межі земельної ділянки ОСОБА_7, в АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого проекту із землеустрою, не порушують земельних прав суміжних землекористувачів, ОСОБА_4, та ОСОБА_8, а тому відмова останніх від підписання Акту погодження меж земельної ділянки для надання в приватну власність ОСОБА_7, є необґрунтованою і такою що направлена на перешкоду в здійсненні позивачем права на набуття у власність земельної ділянки.
						Виходячи із правової суті спору та змісту позовних вимог, пояснень представника позивача в судовому засіданні, апеляційний суд вважає що позов слід задовольнити, визнавши погодженими межі земельної ділянки ОСОБА_7, розташованої по АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_8 та ОСОБА_4
						Відповідно до положень ст.88 ЦПК, оскільки позов задоволений, необхідно стягнути із відповідачів на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по справі, з кожного по 43грн.37коп.
						Керуючись ст.ст. 91, 96, 103, 106, 198 ЗК України, ст.ст. 209, 218, 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
						 В И Р І Ш И В:
						 Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
						Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2011 року скасувати.
						Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_4 про визнання відмови від погодження меж суміжної земельної ділянки необґрунтованою та надання дозволу задовольнити.
						Визнати погодженими межі земельної ділянки ОСОБА_7, розташованої у АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_8 та ОСОБА_4.
						Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з кожного, на користь ОСОБА_7 43 (сорок п”ять) грн. 37 коп., нею судових витрат при розгляді справи. 
						Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
						 
							 
								 
								Головуючий:Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...