Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-1718св10 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 
		13 липня 2011 року  м. Київ 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:  
		головуючого:           Олійник А.С. 
		суддів                  Касьяна О.П., Кафідової О.В.,  
		                       Лесько А.О.,  Штелик С.П. 
		 розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті       особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними договорів іпотеки та скасування заборони на відчуження зазначених в договорах іпотеки приміщень та вилучення обтяжень, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»  ОСОБА_7, на рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 08 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2010 року, -  
		 в с т а н о в и л а: 
		ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними договорів іпотеки та скасування заборони на відчуження зазначених в договорах іпотеки приміщень та вилучення обтяжень. 
		Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 08 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2010 року, позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс», Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними договорів іпотеки та скасування заборони на відчуження зазначених в договорах іпотеки приміщень та вилучення обтяжень задоволено.  
		Визнано недійсним договір іпотеки №014/10-2/41/1 від 22 лютого       2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс». 
		Визнано недійсним договір іпотеки № 014/11-165/056/1 від 25 грудня 2009 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс». 
		Знято заборону на відчуження зазначених в договорі іпотеки      №014/11-165/056/1 від 25 грудня 2009 року та договорі іпотеки         №014/10-2/41/1 від 22 лютого 2007 року приміщень та вилучено обтяження з Єдиного реєстру заборон та з Державного реєстру іпотек.  
		У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 08 червня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2010 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.  
		 Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.  
		 Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості.  
		 Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. 
		 Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		 У судовому засіданні  встановлено, що 21 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір          № 014\10-2\41, відповідно до умов якого  ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 500000,00 доларів США.  
		22 лютого 2007 року в забезпечення виконання ОСОБА_6  обовязків за кредитним договором,  між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс» було укладено договір іпотеки майна № 014\10-2\41\1, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс» забезпечило вимоги  Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/10-2/41 від 21 лютого 2007 року нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і складається з:  
		  а) приміщення ІІ-го поверху будівлі торгівельного комплексу літ. А-3,         а саме: № 12, 13, 14, 15, 16, коридор 1, площею 379,7 кв.м, що складає       18/100 ідеальної частки; 
		  б) приміщення ІІІ-го поверху будівлі торгівельного комплексу літ. А-3,        а саме: № 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, коридор 1, площею 458,9 кв.м, що складає 21/100 ідеальної частки.  
		 18 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/10-2/272, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 500 000,00 доларів США . 
		 25 грудня 2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс» року був укладений договір іпотеки № 014/11-165/056/1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-плюс» забезпечило вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/10-2/41 від 21 лютого 2007 року та  № 014/10-2/272 від 18 грудня  2007 року нерухомим майном, а саме: приміщенням загальною площею 109,9 кв.м на 3-му поверсі та приміщенням загальною площею 201,8 кв.м на 2-му поверсі будівлі торгівельного комплексу літ. А-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.   
		 Задовольняючи позов ОСОБА_3 та визнаючи спірні договори іпотеки недійсними,  суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції,  виходив з того, що  нерухоме майно було передане в іпотеку без згоди співвласників, а також дане майно не  було виділено в натурі як окремий обєкт нерухомості. 
		 Однак, погодитися з такими висновками суду погодитися не можливо з огляду на наступне. 
		Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		 Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також: оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.  
		Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). 
		У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод         (РИМ, 04.XI. 50).  
		 У порушення вказаних норм та роз'яснень, при ухваленні оскаржуваного рішення суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, які мають суттєве значення для правильного вирішення даної справи, та на які посилався представник банку, обґрунтовуючи заперечення проти позову. 
		 Так, суд, визнаючи недійсним договір іпотеки укладений 22 лютого 2007 року з підстав відсутності згоди співвласників на укладення договору іпотеки, не надав належної правової оцінки нотаріально посвідченим заявам про згоду всіх співвласників нежитлового приміщення на передачу в іпотеку ТОВ «Центр плюс» частини нежитлових приміщень, які йому           належать ( том 1, а.с. 53-64).     
		 Визнаючи недійсним договір іпотеки від 25 грудня 2007 року з підстав відсутності згоди співвласників,  суд не врахував положень ч.2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку»,  відповідно до яких співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості, а на час укладення спірного договору іпотеки майно, яке передавалося в іпотеку було виділено в натурі як окремий обєкт нерухомості.  
		 Крім того, відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		 Позивачка, звертаючись до суду не зазначила, які саме її права порушено укладенням спірних договорів іпотеки, суди дане питання також не зясували.    
		 
		За таких обставин, рішення Ворошилівського районного суду             м. Донецька від 08 червня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2010 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених      частиною 2 статті 338 ЦПК України. 
		Керуючись ст. 336, ч.2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -  
		у х в а л и л а : 
		      Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”  ОСОБА_7, задовольнити частково.  
		      Рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 08 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.  
		 
		Головуючий  А.С.Олійник Судді: О.П.Касьян      
		 О.В.Кафідова  
		 А.О.Лесько 
		 С.П.Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...