Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-1196/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.
Дата набрання законної сили: 14.06.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-а-1196/11 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 червня 2011 року                                         
		Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді:                     Маштак К.С.
		при секретарі:                               Федоренко Ю.В.
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солонянського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Інспектора ДПС Солонянського ВДПС ст. сержанта ОСОБА_2, ІДПС Солонянського ДПС ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 10 березня 2011 року, суд -
		 ВСТАНОВИВ:
		 17 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Солонянського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Інспектора ДПС Солонянського ВДПС ст. сержанта ОСОБА_2, ІДПС Солонянського ДПС ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 10 березня 2011 року. 
		В обґрунтування позову посилався на те, що 10 березня 2011 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. Стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та пов’язано з порушенням вимог дорожнього знаку «зупинка тролейбуса». Вважає постанову інспектора Косяченко Ю.О. необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. 
		Позивач просить визнати протиправними дії відповідачів, скасувати постанову серії АЕ1 № 191848 від 10 березня 2011 року про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 грн.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі на підставі обставин викладених в позовній заяві. 
		Відповідачі інспектори Косяченко Ю.О. та Дякун А.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позовної заяви. Пояснили, що постанова винесена згідно вимог чинного законодавства. 
		Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 10 березня 2011 року відповідачем –інспектором ДПС Солонянського ВДПС ст. сержанта ОСОБА_2 було винесено постанову серії АЕ1 № 191848, відповідно до якої позивач 02 березня 2011 року о 21-50 год. керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Панікахі у м. Дніпропетровську, виконав стоянку на зупинці громадського транспорту, позначеній дорожнім знаком 5.43 «Зупинка тролейбуса», в результаті чого вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 10). 
		Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Доводи позивача щодо безпричинної та безпідставної зупинки знайшли своє підтвердження. Суд вважає, що інспектори ДАІ не надали достатні докази, підтвердження вини позивача. 
		Як вбачається з матеріалів справи, дата постанови про адміністративне правопорушення зазначена 10 березня 2011 року, однак правопорушення скоєно 02 березня 2011 року, але навіть в постанові та протоколі зазначена дата вчинення правопорушення 03 березня 2011 року та маються виправлення в постанові про адміністративні правопорушення, що не допустимо для працівників ДАІ. (а.с.а.с. 10, 12).
		Також, дата вчинення правопорушення, тобто зупинення позивача, також підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якій зазначено 02 березня 2011 року. Ознак сп’яніння не виявлено. (а.с. 11). 
		Суд приймає до уваги посилання позивача щодо надуманої та необґрунтованої суми штрафу, накладеної на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена з грубим порушенням діючого законодавства, оскільки кожний документ (протокол, постанова) має свої реквізити і повинен відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства, бути лаконічним. 
		Згідно ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. 
		У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову. 
		Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.
		Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральноюшкодоюслідрозумітивтратинемайнового характерувнаслідок моральнихчи фізичних страждань,або інших негативнихявищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодуванняморальної(немайнової)шкодисуд визначає залежновід характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).Зокрема,враховуються станздоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін,час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.
		Приймаючи до уваги положення наведеної вище постанови та співвідношуючи її з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що сума моральної шкоди ні як не обґрунтована, не відповідає дійсності, доказів спричинення відповідачем моральної шкоди позивачем не надано, тобто відсутні документи, квитанції, чеки, або інша документація, підтверджуюча звернення позивача до лікарні за медичною допомогою, щодо стану здоров’я відносно даних фактів та інше.
		Позивач не надав суду доказів, у чому полягає моральна шкода. 
		Оскільки в судовому засіданні вина відповідача у завданні моральної шкоди не доведена та не встановлено внаслідок порушення яких прав позивача вона спричинена, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. Якщо факт заподіяння позивачам моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діями відповідача, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовної заяви. 
		Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог КАСУ, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод і інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім обставин, яких не потрібно доказувати. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 
		При зазначених обставинах даної адміністративної справи, на підставі наданих доказів, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог та враховуючи те, що відповідачі, як суб’єкти владних повноважень, не надали інших доказів стосовно правомірності свого рішення та не навели доказів наявності адміністративного правопорушення у діях позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 100 грн.. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не було доведено нанесення йому моральної шкоди. 
		На підставі викладеного, і керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 251, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 6, 11, 69-71, 99, 100, 104, 122, 158-160, 162-163 КАСУ, суд, -
		 ПОСТАНОВИВ:
		 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Солонянського взводу ДПС УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Інспектора ДПС Солонянського ВДПС ст. сержанта ОСОБА_2, ІДПС Солонянського ДПС ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 10 березня 2011 року –задовольнити частково. 
		Визнати дії Інспектора ДПС Солонянського ВДПС ст. сержанта ОСОБА_2 –протиправними. 
		Скасувати постанову серії АЕ1 № 191848 від 10 березня 2011 року, винесену інспектором ДПС Солонянського ВДПС ст. сержанта ОСОБА_2. 
		Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
		В іншій частині позовної вимог –відмовити. 
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		 Постанова оскарженню не підлягає.
		 Головуючий суддя: К.С. Маштак

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...