Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-602/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2011.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1-602/11 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 07.06.2011 р. Голосіївський районний суд м. Києва 
		в складі : головуючого судді Білик О.В. 
		при секретарі Наумець Р.С., Корчук І.О.
		з участю прокурора Збаравської Н.В., Куц О.О.
		адвоката ОСОБА_1
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню:
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ілька Заїграївського р-ну республіки Бурятія, українеця, громадянин України, освіта вища, одруженого, працюючого директором ПП «Твад», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2, будучи директором ПП «Твад», виконуючи адміністративно-розпорядчі та організаційно-господарські функції щодо управління підприємством, діючи умисно, вчинив грубе порушення законодавства про працю. 
		Так, ОСОБА_2 відповідно до Статуту ПП «Твад»та наказу №1 від 06.06.1997 р. є директором, на якого покладено права та обов'язки щодо безпосереднього управління підприємством; забезпечення зберігання майна підприємства; своєчасного проведення розрахунків з державним бюджетом; здійснення матеріально-технічного забезпечення підприємства. 
		Розділом 9 Статуту ПП «Твад»визначено, що директор підприємства самостійно вирішує питання щодо діяльності підприємства; видає накази, розпорядження, підписує звітні документи, вирішує питання кадрового забезпечення. Крім того, згідно Розділу 9.7 Статуту підприємства трудовий колектив підприємства складають усі громадяни, які своєю працею беруть участь в діяльності підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини. 
		Відповідно до посадової інструкції директора автотранспортного підприємства п. 3.13, п. 4.5, п. 5.1.1, п. 6.1. - директор автотранспортного підприємства вживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, раціонального використання і розвитку їхніх професійних знань і досвіду, створення безпечних сприятливих умов праці, дотримання законодавства про охорону праці та навколишнього середовища. Має право укладати трудові угоди з працівниками, повинен знати закони, постанови, укази, розпорядження, рішення та інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності автотранспортного підприємства. Директор автотранспортного підприємства за неналежне виконання або не виконання своїх посадових обов'язків, а також за невиконання або неналежне виконання своїх функціональних прав, що передбачені інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку несе відповідальність згідно чинного законодавства України. 
		Так, згідно ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності. 
		Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Згідно СТ. 24 КЗпП України додержання письмової форми трудового договору обов'язкове при організованому наборі працівників, у випадках, коли працівник наполягає на укладанні трудового договору у письмовій формі, при укладанні трудового договору з фізичною особою. 
		Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу про зарахування працівника на роботу. 
		Згідно ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятостімісцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. 
		Відповідно до ст. 1, 4, 5, 7, 20 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»-загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, якими передбачено надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян, зокрема у разі часткової або повної втрати працездатності, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом. Зокрема одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та захворювання, які спричинили втрату працездатності. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування rрунтується зокрема на принципі обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах. Особи, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм їх власності, а також особи які працюють у фізичних осіб - підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців. Роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю. 
		Згідно ст. 2, 6 Закону України «Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»суб'єктом страхування є застрахована особа, тобто найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання. Особами, які підлягають страхуванню є особи, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, організаціях та установах незалежно від форм власності. 
		Так, відповідно до вимог п. l.l, 2.4, 2.20-1, «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників»трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації. Усі записи до трудової книжки про прийняття на роботу, вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку з моменту фактичного допуску особи до роботи. Записи до трудових книжок вносяться власниками відповідно до умов, укладених з працівником письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості. 
		Разом з тим, ОСОБА_2, всупереч вимог діючого законодавства України про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, будучи власником та директором ПП «Твад», діючи умисно, грубо порушуючи законодавство про працю, використовуючи найману працю, являючись роботодавцем, з 29.06.2009 по 01.09.2010 фактично допускав громадянина ОСОБА_4 до виконання трудових обов'язків водія ПП «Твад»на маршруті руху автобуса Київ - Ямпіль, при цьому трудового договору зі ОСОБА_4 не уклав, відповідних записів до трудової книжки останнього не вніс та загальнообов'язкових відрахувань до фондів соціальної спрямованості з 29.06.2009 по 01.09.2010 не здійснював, чим позбавив громадянина ОСОБА_4 соціальних гарантій встановлених нормами чинного законодавства України, зокрема права на матеріальне забезпечення в разі часткової втрати працездатності. 
		 Так, 01.09.2010, пер'ебуваючи на території Ямпільського АТП № 10551, ОСОБА_4 під час виконання робіт з усунення несправності автобуса марки «Ікарус-250»д.н.з.. НОМЕР_1, отримав травму кисті лівої руки, внаслідок чого, згідно довідок огляду МСЕК останній втратив 45% працездатності та йому встановлено 3 групу інвалідності. 
		Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, які виразились у іншому грубому порушенні законодавства про працю, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 172 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину не визнав повністю та пояснив, що ПП «Твад»працює з 1997 року, і він являється директором даного підприємства, на даний час в підприємстві працює 11 чоловік, з яких 9 водіїв. В 2009 році до нього звернувся потерпілий ОСОБА_4, з проханням працевлаштуватись на роботу, надав йому медичну картку та посвідчення водія. Він як директор підприємства надав ОСОБА_4 іспитовий строк близько одного місяця. Після закінчення іспитового строку він сказав ОСОБА_4 надати трудову книжку, на що той погодився, але з часом сказав, що йому записи в трудовій від ПП «Твад»не потрібні, що він вирішить свої питання самостійно. Після отриманої потерпілим травми, він пропонував йому допомогу, але останній відмовився, сказавши, що допомога йому не потрібна, а потрібно щоб він працевлаштував його заднім числом, чого ОСОБА_2 зробити не міг. Трудовий договір з потерпілим укласти не міг, оскільки останній не надав документи, але всі необхідні для поїздок документи були оформлені належним чином, інструктаж з приводу техніки безпеки проходив, і ОСОБА_4 виплачувалась заробітна плата. 
		Незважаючи на не визнання підсудним вини його вина у вчиненому злочині підтверджується наступними доказами, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими і перевіреними в ході судового слідства.
		Так потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що він в червні 2009 р. влаштувався на роботу водієм в ПП «Твад», директором якого являється ОСОБА_2, йому було надано один місяць іспитового строку, після завершення якого підсудний сказав надати заяву і медичну картку, для його працевлаштування, що він і зробив. З того часу і по 01.09.2010 р. він працював в ПП «Твад»водієм автобуса і вважав, що офіційно працевлаштований, оскільки отримував заробітну плату в розмірі близько 2000 грн. на місяць. 01.09.2010 року приблизно з 15:00 год. до 16:00 год. він, на території Ямпільського АТП, під час виконання робіт з усунення несправності двигуна автобуса, отримав травму кисті лівої руки, але отримати компенсацій у зв»язку із втратою працездатності не може, оскільки виявилось, що директор ПП «Твад»офіційно не влаштував його на роботу. Також показав, що якщо б підсудний сказав йому надати трудову книжку, то він би її надав. 
		Свідок ОСОБА_5 суду показав, що з травня 2009 року він офіційно працює водієм на ПП «Твад», директором якого є ОСОБА_2 Так, свідок повідомив, що ПП «Твад»займається пасажирськими перевезеннями, зокрема за маршрутом Київ - Ямпіль, перевезення здійснюються автобусами. З громадянином ОСОБА_4 він познайомився під час спільної трудової діяльності на Ямпільському АТП та в подальшому під час роботи водіями на ПП «Твад». Крім того, свідок показав, що ОСОБА_4 працював на підприємстві з 2009 до 01.09.2010, коли з останнім стався нещасний випадок також свідок зазначив, що громадянин ОСОБА_4 неофіційно працював на ПП «Твад». 
		Показами свідка ОСОБА_6, який показав, що працює Ямпільському АТП №10551 водієм автобуса. Так, 01.09.2010 року на території АТП стався нещасний випадок з водієм ПП «Твад»ОСОБА_4, в результаті якого останньому пошкоджено кисть лівої руки. Крім того свідок показав, що йому відомо про те, що ОСОБА_4 до дня коли стався нещасний випадок, приблизно 1 рік працював на ПП «Твад». 
		Аналогічними показами свідка ОСОБА_7
		Вина підсудного також підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, а саме: 
		протоколом виїмки від 22.03.2011 р., (т. №1 а.с. 161-163); 
		протоколом огляду від 22.03.2011 (т.№1 ас.207-208)
		протоколом огляду від 20.03.2011 р. (т. №1 а.с. 158); 
		протоколом огляду від 25.03.2011 р.,(т.№1 ас.34-35) 
		Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому діяння, окрім наведених вище доказів, підтверджується також іншими матеріалами кримінальної справи у їх сукупності. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до підсудного ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду. Одночасно розяснити цивільному позивачу про можливість заявити позов у порядку цивільного судочинства.
		При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи: характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого підсудним злочину; особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. 
		Обставин, що пом”якшують покарання у відповідності зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання підсудного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Таким чином, суд вважає, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 172 ч.1 КК України, у виді штрафу, передбаченого санкцією даної статті.
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 328 КПК України,-
		 ЗАСУДИВ:
		 ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, та призначити йому покарання штраф в розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п»ятсот десять) гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_4 залишити без розгляду.
		Речові докази по справі: копією ліцензії на внутрішні та міжнародні перевезення ( т.№1 а.с. 164); копією внутрішнього трудового розпорядку ПП «Твад»(т.1 а.с. 170-175); копією розкладу руху автобусів за маршрутом Київ- Ямпіль (т. 1 а.с. 176); копією журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці (т. 1 а.с. 186-206); копією штатного розпису ПП «Твад»(т.1 а.с. 34-35) що знаходяться в матеріалах справи залишити без справи. 
		Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.
		Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
		 Суддя О.В.Білик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...