Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/22-11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"20" липня 2011 р. Справа № 14/22-11 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючого
			суддів:Муравйова О.В.
			Полянського А.Г.
			Яценко О.В.,(доповідач у справі) 
			розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 
			на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 р. 
			у справі№ 14/22-11 господарського суду Дніпропетровської області 
			за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп" 
			до1. Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
			2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" 
			провизнання недійсним договору поруки від 02.09.2010 р. 
			в судовому засіданні взяли участь представники сторін
			від позивача
			від відповідача 1 
				 
					 ОСОБА_1 дов.№78 від 14.03.2011
				
				 ОСОБА_2 дов.№9113 від15.12.2005р.
			
			ВСТАНОВИВ :
			Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", про визнання недійсним договору поруки від 02.09.2010 р.
			18.01.2011 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзінвестгруп" надійшла заява про уточнення позовних вимог. 
			Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 р. у справі №14/22-11 позов задоволено, визнано недійсним договір поруки б/н від 02.09.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус".
			Не погоджуючись з винесеним рішенням Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011р. у справі № 14/22-11 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні недійсним договору поруки від 02.09.2010р. укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", у забезпечення виконання зобовязань по Кредитному договору № 2096 від 12.09.2008р. 
			Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011 р. у справі № 14/22-11 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - без задоволення.
			Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р., направити справу № 14/22-11 про визнання недійсним договору поруки № б/н від 02.09.2010 р. укладеного між сторонами, на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 91, 92, 202, 203, 215, 511, 547, 553, 554, 556, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 180 Господарського кодексу України
			Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з оглядну на наступне.
			Судами попередніх інстанцій встановлено, 12.09.2008р. між Приватбанком, як Банком, та ТОВ "Союзінвестгруп", як Позичальником, було укладено кредитний договір №2096, згідно п.п.А.1, А.2 якого банк надав Позичальнику строковий кредит, ліміт якого складає 40 000,00 доларів США, з метою поповнення оборотних коштів, а також, 2600,00 доларів США на оплату страхових платежів у випадку і в порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 даного договору. 
			Відповідно до п.А.5 вищезгаданого кредитного договору, зобовязання Позичальника забезпечуються договором застави транспортного засобу №2096/ДЗ від 12.09.2008р., а також, договорами поруки від 12.09.2008р. 
			12.09.2008р. між гр.ОСОБА_3., як заставодавцем, та ЗАТ КБ "Приватбанк", як заставодержателем, було укладено договір застави автотранспорту №2096/ДЗ, згідно п.1.1 якого, предметом договору визначено надання в заставу автотранспорту, опис якого зазначений в п.6 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Союзінвестгруп" (позичальник) перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника./а.с.29 том 1/. 
			12.09.2008р., за попередньою згодою боржника, ТОВ "Союзінвестгруп", між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як поручителями, та Приватбанком, як кредитором, було укладено, відповідно, договори поруки №1, №2, №3, за п.1.1 яких предметом договорів є також надання поруки поручителями перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп", як боржником, своїх обовязків за кредитним договором від 12.09.2008р. №2096. /а.с.30 том 1/. 
			В свою чергу, 12.09.2008р., за попередньою згодою боржника, ТОВ "Союзінвестгруп", між ТОВ "Союзукртранс", як поручителем, та Приватбанком, як кредитором, було укладено договір поруки №4, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є знову ж таки надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп", як боржником, своїх обовязків за кредитним договором від 12.09.2008р. №2096. /а.с.34 том 1/. 
			Матеріалами справи підтверджується, що 02.09.2010р. між ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус", як поручителем, та Приватбанком, як кредитором, був укладений договір поруки б/н, предметом якого визначено надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Союзінвестгруп" всіх своїх обовязків за кредитним договором №2096 від 12.09.2008р., за яким кредитор надав боржникові кредит у сумі 40 000,00 доларів США, а боржник, зі свого боку, взяв на себе зобовязання отримані кредитні кошти повернути у строк до 12.09.2011р. 
			Судами попередніх інстанцій встановлено, що даний договір є двостороннім, укладений без попередньої згоди на то боржника, ТОВ "Союзінвестгруп", що сторонами, зокрема, відповідачем-1, не заперечується, підтверджується відсутністю на договорі печатки та підпису уповноваженого представника ТОВ "Союзінвестгруп". /а.с.35 том 1/. 
			Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
			Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
			Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України). 
			Суд апеляційної інстанції, обгрунтовано визнав безпідставними доводи скаржника з приводу того, що оспорюваний договір поруки безпосереднього впливу на права та обовязки позивача /боржник/ не створює, адже, відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
			Відповідно до ст.557 Цивільного кодексу України, боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя . Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку , має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити зворотну вимогу до боржника .
			Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обгрунтованого висновку, що у звязку із неможливістю повідомити поручителя про виконання зобовязання перед кредитором, оскільки за оспорюваним договором поруки ані сам поручитель, ані його місцезнаходження боржнику були невідомі, застосування вищезгаданої правової норми може призвести до небажаних наслідків для позивача /боржника/, зокрема, подвійної сплати суми основного зобовязання /тобто, і кредиторові, і невідомому поручителю за зворотною вимогою/. 
			Твердження публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про те, що позивач, як Позичальник за кредитним договором, стороною у договорі поруки бути не може, у звязку з чим не потрібна й згода останнього на його укладення, є помилковим.
			Відповідно до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
			Згідно до ст.511 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. В свою чергу, на підставі п.2 ст.556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. 
			Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що природа поруки полягає у поєднанні волі боржника і поручителя відповідати спільно, а тому порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя.
			Отже, суд першої та апеляційної інстанції, враховуючи відсутність згоди боржника /позивача/ на укладення оспорюваного договору поруки б/н від 02.09.2010р., цілком правомірно визнаний недійсним на підставі п.3 ст.203, п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить нормам діючого законодавства України.
			Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 01.09.2009р. у справі №42/492-52/116.
			За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У звязку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у справі № 14/22-11.
			Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
			ПОСТАНОВИВ:
			1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у справі № 14/22-11 залишити без задоволення.
			2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. у справі № 14/22-11 залишити без змін.
			 Головуючий О.В. Муравйов
			 Судді А.Г. Полянський
			 
			О.В. Яценко

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...