Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-914/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2011. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2011.
Дата набрання законної сили: 14.07.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
			Справа № 22-ц-914/11Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.  
			Категорія - 57 Доповідач - Ткач О.І.
			Р І Ш Е Н Н Я
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 
				 14 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі: 
				Головуючої Ткач О.І.
				Суддів Гірського Б.О.., Бахметової В.Х.
				при секретарі Танцюра О.В.
				з участю сторін
				Резолютивна частина
				розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ТзОВ “Командор плюс”, в інтересах який діє ОСОБА_6, на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року у цивільній справі за позовом ТзОВ “АУФ Факторинг” до ТзОВ “Командор плюс”, ОСОБА_5 про стягнення боргу,- 
				 ВСТАНОВИЛА:
				Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року позовні вимоги ТзОВ “АУЗ Факторинг” - задоволено частково. 
				Стягнуто солідарно з ТзОВ “Командор плюс” та ОСОБА_5 в користь ТзОВ “АУЗ Факторинг” 259 010 грн. 57 коп.
				Стягнуто з ТзОВ “Командор плюс” та ОСОБА_5 солідарно в користь ТзОВ “АУЗ Факторинг” 1 700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
				В решті заявлених вимог відмовлено. 
				В апеляційній скарзі представник апелянта просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
				Зокрема, представник апелянта зазначив, що вимоги ТзОВ “АУЗ Факторинг” до ТОВ “Командор плюс” не можуть бути предметом розгляду цивільного судочинства так, як спір виник між двома юридичними особами, а тому провадження у справі в цій частині просить закрити, а в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 відмовити, оскільки порука за договором припинилась. 
				В суді апеляційної інстанції представник апелянтів доводи апеляційної скарги підтримав, при цьому, стосовно застосування норм матеріального права, зіслався на ухвалу Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року, яка, як приклад застосуваня законодавства, наведена в узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин.
				Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, при цьому на обгрунтування своїх доводів, стосовно відповідальності поручителя, зіслався на ухвалу Верховного Суду України від 16 вересня 2009 року.
				Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. 
				В червні 2010 року ТзОВ “АУЗ Факторинг” звернулося з позовом про стягнення боргу за кредитним договором № 28-07 КЛ від 14.11.2007 року на підставі договору факторингу між ним та АТ“Індустріально-експортним банком” від 26.09.2009 року 
				Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ “Командор плюс” було отримано позику в сумі 180 000 грн., а ОСОБА_5 виступив поручителем за вказаним договором. Оскільки зобов'язання за кредитним договором боржником не були належним чином виконані, тому дані позовні вимоги суд першої інстанції визнав підставними.
				Однак з вказаним висновком, суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
				Відповідно до ст.213 ЦПК України:
				“Рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим .
				Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
				Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.”
				Проте вказанимвимогам закону судове рішення не відповідає.
				 Судом першої інстанції встановлено, що 14 листопада 2007 року між АТ “Індустріально-експортним банком” та ТзОВ “Командор плюс” було відкрито відзивну кредитну лінію у розмірі 180 000 грн. із сплатою 18% за користування кредитом в межах кредитної лінії з 14.11.2007 року по 13.11.2008 року (а.с. 24 - 28). 
				Цього ж дня, між АТ“Індустріально-експортним банком”та ОСОБА_5 і ТзОВ “Командор плюс” було укладено договір поруки ( а.с. 31). 
				29 квітня 2008 року було внесено зміни до кредитного договору № 28\07 від 14.11.2007 року, якими передбачено надання кредиту в сумі 180 000 грн. з терміном до 13.11.2008 року( а.с. 29).
				З тих же матеріалів справи вбачається, що 26.09.2009 року між АТ“Індустріально-експортним банком” та ТзОВ “Агенція по управлінню заборгованістю” Факторинг” ( надалі ТзОВ “АУЗ Факторинг”) було укладено договір факторингу № 26\09\09-1 (а.с. 14-17).
				Таким чином, з вищезазнаних договорів вбачається, що договірні кредитні зобов'язання виникли між двома юридичними особами: АТ“Індустріально-експортним банком” та ТзОВ “Командор плюс” . 
				Однак, вирішуючи спір в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в одне провадження обєднанні вимоги юридичної особи ТзОВ “АУФ Факторинг” до юридичної особи ТзОВ “Командор плюс”, які виникли з укладеного кредитного договору і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України) та позов юридичної особи до фізичної особи,що виник з окремих договорів: поруки від 14 листопада2007, який може бути самостійним і окремим предметом позову. 
				Згідно вимог ст. 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
				Законодавчі акти, які стосуються розгляду справ випливають із кредитних правовідносин, не встановлюють ніяких виключень із вищенаведених положень процесуального закону. 
				 Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення стосовно вирішення позовних вимог ТзОВ “АУЗ Факторинг” до ТзОВ “Командор плюс” було порушено норми процесуального права, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі ч.1 п.1 ст.205 та ст. 310 ЦПК України. 
				 У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитори протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'являють вимоги до поручителя.
				З кредитного договору вбачається, що строк його дії сторонами обумовлено до 13 листопада 2008 року.
				До суду з позовом позивач звернувся 17 червня 2010року.
				З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова п. 4.2 договору поруки “ про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед АТ “Індустріально-експортним банком” не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. 
				Так, згідно статті 252 ЦК-” Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. 
				Термін же визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.”
				Застосовуючи логічний та системний аналіз, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки законодавець в ст.252 ЦК дав чітке визначення поняттям “термін” та “строк”, то використане законодавцем в ч.4 ст. 559 ЦК слово строк несе смислове навантаження згідно ч.1 ст.252 ЦК.Тому, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_5, також слід скасувати, виходячи з того, що в договорі поруки не встановлено строку його припинення, а кредитор позов предявив по спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вказаної вимоги.
				Керуючись ст.ст. 307,309, 314 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
				ухвалив:
				Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ТзОВ “Командор плюс”- задовольнити.
				Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2011 року в частині вирішення позову ТзОВ “АУЗ Факторинг”до ТзОВ “Командор плюс” скасувати і провадження в цій частині закрити. 
				Рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ “АУЗ Факторинг” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним боргом. Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
				 Головуючий: 
				 
					 Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...