Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 16/96-НМ : Господарські справи (до 01.01.2019); Спір про визнання акта недійсним, документ, що оспорюється, видано:; Інше.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"27" липня 2011 р. Справа № 16/96-НМ   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
			 
				 
				головуючогоКравчука Г.А., 
				суддів:Уліцького А.М.,
				Ходаківської І.П. 
				розглянувши касаційну скаргуПершого заступника прокурора Житомирської області  
				на постановувід 05.04.11 Рівненського апеляційного господарського суду  
				у справі№16/96-НМ  
				господарського судуЖитомирської області 
				за позовомЖитомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі:
				1. Радомишльської районної державної адміністрації 
				2. Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Житомирської області  
				до1. Потіївської сільської ради
				2. Закритого акціонерного товариства "Спіка"  
				провизнання незаконними рішення та державного акта на право постійного користування землею 
				за участю представників сторін 
				від позивачів:у засідання не прибули 
				від відповідачів:2. Данильчук М.Я., директор 
				від ГПУ:Гаврилова Ю.Ю., посв.  
					 
				
				ВСТАНОВИВ:
				 Рішенням від 12.01.10 господарського суду Житомирської області (суддя Гансецький В.П.), яке залишено без змін постановою від 05.04.11 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Савченко Г.І. головуючого, Тимошенко О.М., Грязнова В.В.), відмовлено в задоволенні позову Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора про визнання незаконним рішення 15 сесії XXII скликання Потіївської сільської ради від 12.03.98 "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний", в частині вимог про визнання недійсним державного акту серії 1-ЖТ №002185 на право постійного користування землею, виданого Потіївською сільською радою 10.11.98 ЗАТ "Спіка" провадження в справі припинено з огляду на невідвідомчість господарським судам цієї категорії спорів.
				Судові рішення мотивовані пропуском прокурором строку позовної давності без поважних причин.
				Ухвалою від 06.07.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження в справі, відновивши пропущений процесуальний строк, зважаючи на надані касатором докази отримання ним копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 18.04.11. Ці відомості не спростовані Закритим акціонерним товариством "Спіка", що заперечило проти відновлення вказаного процесуального строку, посилаючись на обставини дійсного отримання прокуратурою повного тексту відповідного судового рішення 16.04.11, посвідчені в електронній формі без визначення особи, яка надіслала таке повідомлення. 
				У касаційній скарзі заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову новим рішенням з посиланням на подання позову в межах строку позовної давності відповідно до вимог чинного законодавства.
				Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
				Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Житомирським міжрайонним природоохоронним прокурором здійснена перевірка додержання вимог земельного законодавства при наданні в постійне користування земельної ділянки ЗАТ "Спіка" на території Потіївської сільської ради, про що свідчить складена за результатами перевірки довідка від 06.04.09. В ході перевірки прокурором встановлено, що відповідно до рішення Потіївської сільської ради від 12.03.98 вилучено з земель запасу сільської ради та надано в постійне користування ЗАТ "Спіка" 57 га землі для сільськогосподарського використання та 3,2 га для розробки кам'яного карєру "Мирний", а також видано ЗАТ "Спіка" державний акт на право постійного користування землею серії 1-ЖТ №002185. 
				Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор заявив вимоги про визнання недійсним вказаного рішення від 12.03.98 "Про вилучення та надання земельних ділянок" в частині надання в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Спіка" земельної ділянки площею 3,2 га під розробку кам'яного кар'єру "Мирний", а також відповідного державного акту.
				При цьому прокурор доводить, що спірне рішення прийняте всупереч вимогам ст.ст. 9, 12, 19, 31 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.90), ст.ст. 18,19 Кодексу України про надра. З часу отримання земельної ділянки ЗАТ "Спіка" не здійснює видобування корисних копалин, що призводить до нераціонального та нецільового використання землі площею 3,2 га. Невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням більше 10 років суперечить вимогам ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", інтересам держави, територіальної громади району.
				Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цього спору дійшли висновку про прийняття Потіївською сільською радою спірного рішення щодо надання ЗАТ "Спіка" в постійне користування земельної ділянки під розробку кам'яного кар'єру "Мирний" з перевищенням наданих їй Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України повноважень щодо вирішення земельних питань та порушенням вимог чинного на той час земельного законодавства. 
				Також суди зазначили, що рішення Потіївської сільської ради в оспорюваній прокурором частині не відповідає положенням ст.ст. 18, 19 Кодексу України "Про надра", відхиливши доводи ЗАТ "Спіка" про наявність станом на 12.03.98 у Агрофірми "Прогрес", за згодою якої відбулось вилучення та надання земельних ділянок, відповідного акту гірничого відводу №427 від 01.07.93 та ліцензії на експлуатацію Мирнянського родовища №126 від 09.02.94, оскільки вказані документи були видані не ЗАТ "Спіка", а іншій юридичній особі. 
				Разом з тим, посилаючись на п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк предявлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, суди дійшли висновку про закінчення 12.03.01 передбаченого ст. 71 ЦК УРСР трьохрічного строку позовної давності, в межах якого особа, право якої порушено, могла звернутись до суду.
				Суди встановили, що ТОВ "Добротвір" зверталось до прокуратури з питання опротестування спірного в даній справі рішення Потіївської сільської ради про виділення земельної ділянки ЗАТ "Спіка", і відповідь начальника відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави Прокуратури Житомирської області Гоголя В.В. свідчить про те, що прокуратурі було відомо про прийняття цього рішення.
				Проте попередніми судовими інстанціями не враховано, що при вирішенні питання щодо застосування позовної давності в разі пред'явлення позову про визнання недійсним акта органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України на такі вимоги позовна давність не поширюється.
				Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра є власністю народу України. Зважаючи ж на положення ст.ст. 179, 181, 190 ЦК України, позов у даній справі заявлений прокурором на захист речового права на відповідну земельну ділянку, щодо якої прийнято спірне рішення, а відтак позовна давність на позовні вимоги в даній справі не поширюється. З огляду на таке висновок судів першої та апеляційної інстанцій не відповідає вимогам законодавства.
				Також судами не враховано, що згідно з п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, виключено згідно з наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 03.06.10 №433.
				Відтак державний акт на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, як похідний від рішення органу самоврядування є документом, що в правовому розумінні є недійсним і в разі визнання недійсним рішення державного органу виконавчої влади чи органом самоврядування, яким надано земельну ділянку, підвідомчий господарським судам.
				Крім того, здійснивши розгляд справи, попередні судові інстанції не надали правової оцінки усім доводам, наведеним у позові, зокрема щодо нецільового використання земельної ділянки, дійсного стану оформлення прав ЗАТ "Спіка" на експлуатацію Мирнянського родовища на момент звернення з позовом тощо. 
				З викладеного вбачається, що суди не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
				Оскільки право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами в справі. 
				Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
				ПОСТАНОВИВ:
				 1.Касаційну скаргу задовольнити частково.
				2.Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.11 та рішення господарського суду Житомирської області від 12.01.10 у справі №16/96-НМ скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
				 ГоловуючийГ.Кравчук
				 СуддіА.Уліцький 
				 І.Ходаківська

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...