Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № Б-13/114 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		"26" липня 2011 р. Справа № Б-13/114 
		Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		 
		Ткаченко Н.Г. (головуючого), 
		Катеринчук Л.Й. (доповідача), 
		Коробенка Г.П. 
		розглянувши 
		касаційну скаргуСільськогосподарського виробничого кооперативу "Корнів" 
		на постанову 
		 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року
		господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2011 року  
		у справі
		господарського суду№ Б-13/114
		Івано-Франківської області 
		за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області,
		Колективного підприємства "Октан" 
		доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Корнів" 
		про визнання банкрутом 
		розпорядник майнаХлібейчук І.М.
		(в судове засідання представники сторін не з'явились)
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30.12.2010 року (суддя Шкіндер П.А.) порушено провадження у справі № Б-13/114 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Корнів" (далі –боржник) за спільною заявою Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області та Колективного підприємства "Октан" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2011 року щодо боржника введено процедуру розпорядження майном терміном на 6 місяців, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Хлібейчука І.М., зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області в десятиденний строк подати оголошення до офіційних друкованих органів про визнання боржника банкрутом, зобов'язано розпорядника майна боржника Хлібейчука І.М. скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження господарському суду до 04.04.2011 року (том 1, а.с. 58).
		Не погоджуючись з винесеною ухвалою боржник звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2011 року залишено без змін (том 1, а.с. 136-140).
		Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2011 року і припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема статей 6, 11, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон), статей 32, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.
		Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
		За приписами статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
		Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
		При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов’язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. 
		Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.
		За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
		Відтак, безспірність грошових вимог кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення (або іншого розрахункового документу, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника) та доведенням ініціюючим кредитором обставин обґрунтованого порушення виконавчого провадження органами виконавчої служби за такими грошовими вимогами та обставин неможливості стягнення ними коштів з боржника протягом трьох місяців вчинення виконавчих дій.
		Згідно з частинами 3, 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами; сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання. А відповідно до пункту 6 частини 1 статті 37 зазначеного закону, зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право є підставою для зупинення виконавчого провадження.
		Отже, встановлення в ході розгляду справи про банкрутство обставин припинення грошових вимог ініціюючого кредитора шляхом укладення ним мирової угоди про передачу майна в рахунок погашення боргу на етапі виконання судового рішення, може бути підставою для виключення таких грошових вимог із складу безспірних вимог, які є підставою для порушення справи про банкрутство. Також , встановлення обставин зупинення виконавчого провадження судом у зв'язку з оскарженням дій судового виконавця в ході виконання рішення суду, яким ініціюючий кредитор обґрунтовує безспірність своїх грошових вимог, може бути підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на етапі підготовчого судового засідання до моменту розгляду скарги на дії судового виконавця, оскільки за наслідком розгляду скарги на дії судового виконавця у позовному провадженні за наслідком якого прийнято рішення про стягнення боргу, можуть бути встановлені обставини погашення (припинення) грошових вимог боржником в добровільному порядку, що виключає можливість порушення провадження у справі про банкрутство за такими грошовими вимогами незалежно від прийняття рішення про стягнення боргу. 
		Відповідно до частин 1, 4 статті 11 Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні. У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
		Отже, до прийняття рішення про продовження процедури банкрутства (призначення розпорядника майном, здійснення офіційної публікації про порушення справи про банкрутство), суддя повинен в підготовчому судовому засіданні дати оцінку наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство. А у випадку відсутності таких підстав прийняти рішення про припинення провадження у справі відповідно до статті 80 пункту 1-1 ГПК України.
		          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, два ініціюючі кредитори об'єднали свої грошові вимоги до боржника, а зокрема, загальна сума вимог Управління Пенсійного Фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області складала 70 026, 34 грн. згідно різних судових рішень, які перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби та грошові вимоги КП «Октан»до боржника, які складали 207 501,77 грн. та підтверджувалися рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2009 року по справі №16/43, а всього на загальну суму 277 528, 11 грн., що відповідало визначеному законодавцем мінімуму грошових вимог кредиторів, необхідному для порушення справи про банкрутство 276 600грн. (мінімальна заробітна плата на момент подання заяви 922грн.*300).
		          Судами було встановлено, що всі грошові вимоги ініціюючих кредиторів перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби.
		          Разом з тим, ініціюючий кредитор Управління Пенсійного Фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області не надав доказів, який залишок боргу по зведеному виконавчому провадженню залишився у боржника станом на момент порушення провадження у справі по грошових вимогах, які не задовольняються більше трьох місяців, а суди першої та апеляційної інстанції не перевірили як виконувались судові рішення про стягнення заборгованості на користь Пенсійного фонду України та яка заборгованість перебуває на виконанні в органах ДВС більше трьох місяців. 
		Судами встановлено, що ініціюючим кредитором КП "Октан" надано докази звернення до виконавчої служби про порушення виконавчого провадження згідно наказу №1951 від 10.04.2009 року, виданого на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2009 року по справі №16/43 і таке виконавче провадження було порушено постановою відділу державної виконавчої служби Городенківського районного управління юстиції від 14.09.2010року (том 1, а.с.28-30).
		Разом з тим, боржник заперечував існування зазначених грошових вимог кредитора, надавши суду Договір про передачу майна боржника на виконання Наказів господарського суду Івано-Франківської області №№1950, 1951 згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2009року, підписаний керівником ініціюючого кредитора КП "Октан" В.Шиманським, Акт приймання –передачі майна від 01.11.2009року згідно якого боржник передав ініціюючому кредитору КП "Октан" ряд майна, підписаний з боку ініціюючого кредитора як директором КП "Октан" Шиманським В., так начальником служби безпеки і охорони КП "Октан" В.Марфей (том 1, а.с. 41, 44).
		Отже, дії по передачі майна на виконання судового рішення мали місце після порушення виконавчого провадження, та відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" могли бути підставою для затвердження мирової угоди судом на стадії виконання судового рішення та закриття виконавчого провадження. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили обставин закриття виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2009 року по справі №16/43 .
		Також, судами не перевірено обставин можливого зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням кримінальної справи згідно Постанови №316970 від 16.11.2010року про заволодіння шахрайським способом майном КП "Октан" та встановлення в ході розслідування винних дій одного з посадових осіб КП "Октан" - начальника служби безпеки і охорони КП "Октан" В.Марфея, який діяв згідно доручення, виданого КП "Октан" та підписаного його керівником Шиманським В.В., мав посвідчення начальника служби охорони КП "Октан", засвідчене печаткою ініціюючого кредитора та отримав від боржника спірне майно на виконання укладеного ініціюючим кредитором та боржником договору про передачу майна, що має значення для встановлення перебігу трьохмісячного строку незадоволення грошових вимог ініціюючого кредитора відповідно до статті 6 закону про банкрутство (том 1, а.с. 38-39, 42, 55 ).
		Суди не дали оцінки зазначеній Постанові про порушення кримінальної справи №316970, з якої вбачається заволодіння невідомою особою майном КП "Октан" на суму 174012,79грн., а не боржника СВК "Корнів", що підтверджує факт визнання КП "Октан" переходу до нього права власності на спірне майно, а отже, припинення грошового зобов'язання шляхом отримання майна згідно зазначеного вище договору.
		Також суди не дали жодної оцінки тому, що ініціюючим кредитором КП "Октан" не було надано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство довідки ДВС про те, яка сума боргу залишилась не погашеною боржником, в той час, як в органи ДВС КП "Октан" надіслав листа про погашення боржником шляхом перерахунку через Снятинське відділення Ощадбанку 35682грн. протягом жовтня-грудня 2009року, і залишок боргу згідно поданого листа КП "Октан" на момент порушення виконавчого провадження складав 174012,79грн. (том 1, а.с. 61-зворот), що в цілому ставить під сумнів наявність безспірної заборгованості обох ініціюючих кредиторів для порушення провадження у справі про банкрутство, яка повинна перевищувати 276 600грн.
		Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Відповідно до пункту 3 статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову першої інстанції та передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Колегія суддів касаційного суду зазначає, що зазначені вище порушення судів першої та апеляційної інстанцій на предмет повноти оцінки доказів унеможливили встановлення обставин реального існування безспірних грошових вимог обох ініціюючих кредиторів, які перебували на виконанні в органах державної виконавчої служби та не задоволені боржником протягом трьох місяців до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, що відповідно до статей 6, 11 Закону є передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство та оцінюється в ухвалі підготовчого судового засідання.
		Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 (пункт 27) роз'яснено: за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами. А відповідно до роз'яснення згідно пункту 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 безпідставно порушене провадження у справі про банкрутство належить припиняти за статтею 80 пункт 1-1 ГПК України.
		При новому розгляді справи суду належить дослідити зазначені вище докази, які залишені поза увагою суду, зобов'язати ініціюючих кредиторів надати відомості про розмір не задоволених грошових вимог на момент порушення провадження у справі про банкрутство, виключивши грошові вимоги, які з"явились в межах трьох місяців до моменту порушення провадження у справі; дослідити обставини можливого зупинення чи закриття виконавчого провадження у справі про стягнення боргу на користь КП "Октан", витребувати дані про результат розгляду кримінальної справи №316970 в органах слідства (суду) на предмет встановлення підписання керівником КП "Октан" договору про передачу майна в рахунок грошового зобов'язання, підписання ним доручення на представника Марфея В., підписання ним акту приймання - передачі майна від боржника до ініціюючого кредитора від 01.11.2009року та з урахуванням встановленого, дійти висновку про наявність в ініціюючих кредиторів безспірної заборгованості, яка відповідно до статті 6 Закону може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.
		З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України, вважає ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанції такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а отже належними до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
		З урахуванням викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
		 ПОСТАНОВИВ:
		 1.          Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Корнів" задовольнити частково.
		2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 року та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.2011 року скасувати, справу № Б-13/114 передати на новий розгляд в підготовчому судовому засіданні до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.
		 Головуючий Н. Ткаченко
		 Судді                                                   Л. Катеринчук
		 Г. Коробенко

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...