Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 30/25пн : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			"29" липня 2011 р. Справа № 30/25пн   
				 
					 
				
				Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
			
			
			головуючого суддіЄвсікова О.О., 
			суддівБарицької Т.Л., 
			Губенко Н.М., 
			розглянувши
			касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" 
			на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. (головуючий суддя: Дучал Н.М., судді: Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.) 
			на рішенняГосподарського суду Донецької області від 05.05.2011 р. (суддя: Довгалюк В.О.) 
			у справі№ 30/25пн Господарського суду Донецької області 
			за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" 
			доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" 
			третя особаВідкрите акціонерне товариство "Обласна аптечна управляюча компанія" 
			провизнання відсутнім права та розірвання договору, 
			за участю представників  
			позивачаЛакути Г.В.; 
			відповідачаКлючинського К,Л.; 
			третьої особине з’явився; 
			В С Т А Н О В И В:
			 Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р. та розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", Відкритим акціонерним товариством „Обласна аптечна управляюча компанія” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг".
			Місцевим судом прийнято відмову від позовних вимог в частині розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., що викладена позивачем в заяві від 29.04.2011 р.
			Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2011 р. у справі № 30/25пн, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011р., припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" права на стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" на підставі договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., стягнуто з відповідача витрати зі сплати державного мита в сумі 42,50 грн. та зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
			Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про визнання відсутнім права на стягнення грошових коштів та в частині стягнення судових витрат скасувати, постанову апеляційної інстанції скасувати в повному обсязі і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної частини позовних вимог, в частині припинення провадження у справі рішення місцевого суду залишити без змін.
			Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
			Заявник касаційної скарги вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що процентні ставки за користування кредитними коштами в іноземних валютах, визначені в кредитному договорі у вигляді плаваючих процентних ставок, при цьому в договорі кредиту, в редакції додаткової угоди № 1 від 08.09.2006 р., та в договорі поруки наведено формулу розрахунку цих процентних ставок; крім того договором кредиту обумовлено зміну процентів за користування кредитом двічі на рік. Отже, заявник касаційної скарги наголошує на погодженні поручителя ще на стадії укладення договору поруки на зміну розміру процентної ставки. 
			Також скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій самостійно змінено підстави позову, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, стосовно номерів додаткових угод до кредитного договору, які призвели до збільшення розміру відповідальності позивача, що є порушенням процесуального права та призвело до прийняття неправильного рішення.
			Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
			Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
			Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили наступне.
			Між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку (правонаступником якого є відповідач) "Укрсоцбанк" (Кредитор) в особі заступника керуючого Донецькою обласною філією АКБ "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" (Позичальник) 02.11.2006 р. було укладено договір про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії за № 1/419-6 (далі –Кредитний Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Кредитор зобов’язався надавати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися в доларах США, Євро та гривні окремими частинами (Транші), зі сплатою: в доларах США плаваючої процентної ставки (шестимісячний LIBOR * (5,4725) плюс 6,42 процента річних) в розмірі 11,89 процентів річних; в євро плаваючої процентної ставки ( шестимісячний EURIBOR * (3.4050) плюс 6.68 процента річних ) в розмірі 10,09 процентів річних; в гривні –16,5 процентів річних; комісій в розмірі та порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку № 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 3.600.000,00 доларів США з графіком погашення заборгованості та кінцевим терміном повернення –до 01 листопада 2009 року.
			Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів.
			Пунктом 1.3 Договору передбачено, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор забезпечує укладання: іпотечного договору нерухомого майна, що належить майновому поручителю ТОВ „Обласна аптечна холдингова компанія", розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Панфілова, 15, заставною вартістю 18609,0 тис. грн.; договору застави майнових прав на виручку за контрактом б/н від 01.01.2001 р., укладеним з ТОВ „Донфармхолдинг" заставною вартістю 29600.0 тис. грн.; договору фінансової поруки ТОВ "Донфармхолдінг" на всю суму кредиту, вказану в п. 1.1.1 цього Договору. 
			Позичальник зобов'язався (п. 3.3 договору) сприяти та забезпечити укладання договорів, визначених в п. п. 1.3.1 - 1.3.3 цього договору, на узгоджених з Кредитором умовах та протягом одного робочого дня від дати укладення цього договору (п. 3.3.3); протягом дії цього Договору проводити через свої поточні рахунки, відкриті у Кредитора, грошові потоки від операційної діяльності в розмірі пропорційно кредитної заборгованості перед банком, починаючи з третього місяця кредитування та щомісячно підтримувати їх на такому рівні (п. 3.3.4); сплачувати Кредитору проценти та комісії, передбачені п. 1.1.1 цього договору (п. 3.3.5); повернути Кредитору в повному обсязі Транші Кредиту в строки, визначені п.1.1.1 цього договору (п. 3.3.7) тощо.
			У разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених п. п. 3.3.2 - 3.3.18 цього Договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3цього Договору, протягом більше 30 днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції (пункт 4.4 договору).
			Згідно з п. 7.3 Договору він набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.
			З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань Позичальника перед Банком за договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р., 02.11.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор), відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" (Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" (Поручитель) був укладений договір поруки за № 1 (далі за текстом –Договір поруки), згідно ст. 1 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р.
			За умовами пункту 1.2 Договору поручитель ознайомлений з умовами Договору кредиту і не має ніяких заперечень або непорозумінь щодо його положень.
			В ст. 2 Договору поруки відтворені умови п. 1.1 забезпечуваного кредитного зобов’язання без зазначення термінів.
			Поручитель зобов'язався протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання, виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів, штрафних санкцій на рахунок Кредитора (п. 3.1.1 договору).
			Положеннями п. 3.1.2 договору поруки зазначено, що у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання Поручитель зобов'язався відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно чинного законодавства може бути звернуто стягнення.
			Кредитор зобов'язався, до моменту виконання забезпеченого порукою зобов’язання, не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя (п. 3.3.1 Договору поруки).
			Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.(п. 6.1 договору поруки).
			Згідно з п. 6.2 Договору він набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих за Основним договором зобов’язань.
			До договору про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 1/419-6 від 02.11.2006 р. його сторонами були укладені додаткові угоди, якими змінювали певні його умови, у тому числі:
			- додатковою угодою № 1 від 19.01.2007 р. змінено редакцію п.1.1.1 договору, а саме: надання кредиту буде здійснюватися в доларах США, Євро та гривні окремими частинами (Транш), зі сплатою: в доларах США плаваючої процентної ставки (шестимісячний LIBOR *(5,3869) плюс 6,42 процента річних) в розмірі 11,81 процентів річних; в євро плаваючої процентної ставки (шестимісячний EURIBOR* (3.8880) плюс 6,68 процента річних ) в розмірі 10,57 процентів річних; в гривні –16,5 процентів річних; в межах максимального ліміту заборгованості до 3.600.000,00 доларів США з графіком погашення заборгованості та кінцевим терміном повернення –до 01 листопада 2009 року;
			-додатковою угодою № 2 від 02.03.2007 р. змінено п. 3.3.4 кредитного договору: починаючи з 01.03.2007 р. Позичальник зобов'язаний направляти грошові надходження на поточні рахунки, відкриті в АКБ "Укрсоцбанк", в наступному обсязі: з квітня по вересень (включно) - не менше ніж 10,0 млн. грн. в місяць, з жовтня по березень (включно) - не менше ніж 15,0 млн. грн. в місяць;
			-додатковою угодою № 3 від 20.07.2007 р. внесені зміни до п. 1.1.1 договору стосовно розміру процентів за користування кредитом, які встановлені на рівні: в доларах США - 11,80% річних, в євро –11,06 % річних та в гривні –16,5 % річних;
			- додатковою угодою № 4 від 21.01.2008 р. внесені зміни до розмірів процентних ставок за користування кредитом: в доларах США –10,17 % річних; в євро –11,1 % річних та 16,5 % річних –в гривнях;
			- додатковою угодою № 5 від 25.06.2008 р. внесено зміни до п. 1.1.1 кредитного договору, зокрема, стосовно збільшення розміру процентних ставок за користування кредитом: в доларах США - 12,5% річних; в євро –12,5% річних; в гривні –17,0% річних;
			- додатковою угодою № 6 від 15.12.2008 р. запроваджені остаточні зміни щодо збільшення розмірів процентів за користування кредитними коштами: в доларах США до 13,5 % річних, в євро до 15 % річних, та в гривні до 20 % річних –за траншами, наданими до 14.10.2008 р., а після цієї дати –в доларах США в розмірі 16% річних, в євро в розмірі 18% річних та в гривні в розмірі 22,5% річних.
			У зв'язку із внесенням змін до Кредитного Договору, запроваджених додатковою угодою № 5 від 25.06.2008 р., 30.07.2008 р. між позивачем, відповідачем та третьою особою була укладена Додаткова угода № 1 до договору поруки № 1 від 02.11.2006 р., в якій відображено такі зміни в обсязі грошових зобов’язань позичальника.
			У свою чергу додаткова угода № 2 від 15.12.2008 р. до договору поруки № 1 від 02.11.2006 р. відтворює відповідні зміни Кредитного Договору, що були внесені додаткової угодою № 6 від 15.12.2008 р.
			Господарським судом Донецької області порушено справу 08.05.2009 р. № 5/38б про банкрутство позивача, і після проведеного 09.06.2009 р. підготовчого засідання в газеті “Урядовий кур'єр” від 23.06.2009 р. № 110 (4016) було розміщено відповідне оголошення з метою виявлення кредиторів.
			В межах вказаної справи про банкрутство до позивача з вимогами в числі інших звернувся відповідач, за змістом заяви якого вбачається, що при розрахунку грошових зобов’язань останнього, зумовлених правовідносинами поруки за договором № 1 від 02.11.2006 р., застосовуються процентні ставки, встановлені з урахуванням означених змін відносно збільшення обсягів грошових зобов’язань позичальника, зокрема, додатковою угодою № 6 від 15.12.2008 р. до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 1/419-6, укладеного між відповідачем та третьою особою.
			Сутність спору у справі № 30/25пн полягає у визнанні відсутнім права, зумовленого договором поруки, на стягнення грошових коштів, у зв'язку з припиненням означеного договору через неузгодженість із поручителем збільшення обсягу забезпечувального зобов'язання.
			За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, сукупності умов: наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) –об’єкта судового захисту; порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача; належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування чинним законодавством та адекватного наявному порушенню). 
			Позивач безпосередньо є стороною договору поруки, наявність якого за змістом його п. 1.1 та ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, в свою чергу, зумовлює перебування останнього у статусі солідарного із третьою особою боржника за грошовими зобов’язаннями останнього перед відповідачем, що випливають із договору про надання відновлювальної мультивалютної кредитної лінії за № 1/419-6 від 02.11.2006 р.
			Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов’язків, такий статус позивача у правовідносинах, що розглядаються, зумовлює висновок суду про те, що наявність правовідносин поруки безпосередньо впливає на грошові зобов’язання позивача, а отже і на його законні майнові інтереси (зокрема, стосовно заявлених відповідачем в межах справи про банкрутство № 5/38б грошових вимог до позивача), які виступають належним об’єктом судового захисту.
			Водночас, факт висування означених грошових вимог та позиція Відповідача достатньою мірою вказують на сприйняття Відповідачем Позивача у якості своєї зобов’язаної особи, відносно якого Відповідач перебуває у статусі кредитора за грошовими зобов’язаннями, та беззаперечно свідчить про невизнання Відповідачем припиненими правовідносин поруки.
			Підстави припинення зобов’язань зокрема встановлені положеннями глави 50 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 598 якого визначає можливість припинення зобов’язань з підстав, визначених як договором, так і законом.
			Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 548 та ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку –кредитного) зобов’язання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобов’язання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобов’язання унеможливлює існування об’єкта забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя. 
			Забезпечуваними зобов’язаннями виступають грошові вимоги відповідача до третьої особи в межах кредитних правовідносин між ними у розумінні ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із визначення кредитного договору, наведеного у вказаних вище нормах, та з огляду на положення ст. ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України за кредитним договором позичальник зобов’язується повернути позикодавцю суму позики (кредиту) та сплатити проценти, котрі за своїм характером є платою за користування кредитом, розмір і порядок одержання якої встановлюється договором. 
			Таким чином, розмір сплачуваних за користування кредитними коштами процентів як істотна умова кредитних правовідносин, що безпосередньо вливає на обсяг грошових зобов’язань, забезпечуваних порукою позивача, підлягає обов’язковому визначенню у договорі поруки, разом із іншими умовами (зобов’язаннями), які встановлюють умови існування вимог, що можуть бути пред’явлені до поручителя. 
			Означений висновок суду у повній мірі узгоджується зі змістом п. 3.3.1 договору поруки, в якому встановлено заборону відповідачеві змінювати умови кредитного договору без попереднього письмового погодження Поручителя.
			Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч забороні, що обумовлена сторонами в п. 3.3.1 договору поруки, шляхом укладання відповідачем та третьою особою додаткової угоди № 1 від 19.01.2007 р. до кредитного договору збільшилась процентна ставка за користування кредитом в євро з 10,09% річних до 10,57% річних без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя на збереження правовідносин поруки і відносно таких умов кредитних зобов’язань третьої особи перед позичальником, що є порушенням заборони, вміщеної до п. 3.3.1 договору поруки.
			Додатковою угодою № 3 від 20.07.2007 р. до кредитного договору збільшено процентну ставку за користування кредитом в євро з 10,57% річних до 11,06% річних, без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя
			Додатковою угодою № 4 від 21.01.2008 р. до кредитного договору збільшено процентну ставку за користування кредитом в євро з 11,06% річних до 11,1% річних, без попереднього або одночасного письмового погодження Поручителя.
			Додатковою угодою №5 від 25.06.2008 р. між відповідачем та третьої особою збільшено розмір процентної ставки за користування кредитом і в інших визначених Кредитним договором валютах кредитування –в доларах США до 12,5% річних, а в гривні –до 17,0% річних.
			Оскільки сплата відсотків за п. 1.1 договору поруки також охоплюється солідарною відповідальністю Поручителя у розумінні ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, підвищення відсоткових ставок призвело до збільшення обсягів відповідальності позивача, і, як наслідок, –до припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.
			При цьому положення п. 6.7 договору поруки не усувають потребу в необхідності отримання попередньої письмової згоди Поручителя на збільшення процентної ставки для збереження правовідносин поруки (і взагалі на зміну умов кредитного договору, як про це зазначено у п. 3.3.1 договору поруки) і не можуть сприйматися як надання такої згоди, оскільки п.6.7 не дає підстави ототожнювати дозвіл Поручителя на збільшення свого обсягу відповідальності із внесенням будь-яких змін до кредитного договору. Тлумачення означеного пункту договору поруки як погодження на майбутні зміни обсягу відповідальності є юридично неспроможним, оскільки ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України не допускає в межах реалізації принципу свободи договору можливості відступлення від актів цивільного законодавства, у тому числі у випадку, якщо обов'язковість для сторін таких актів випливає з їх змісту або суті відносин між сторонами.
			Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 202 та ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України згода поручителя на зміну забезпечуваного зобов’язання, наслідком якої (зміни) є збільшення обсягу відповідальності поручителя, є одностороннім правочином, спрямованим на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя. Однак можливість перебування обсягів солідарних зобов’язань поручителя виключно у залежності від волевиявлення сторін в основному зобов’язанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене з ним збільшення розміру його грошової відповідальності, тим більш за наявності обумовленої сторонами заборони.
			Оскільки збільшення процентної ставки за користування кредитом, сплата якої охоплюється обсягом зобов’язань поручителя, за статтею 559 Цивільного кодексу України, має обов’язковим та одночасним за хронологією наслідком припинення поруки, подальше укладання додаткових угод до договору поруки не може розцінюватися як належне вчинення правочину із погодження збільшення обсягу відповідальності поручителя. 
			Зміна умов зобов’язання з поруки як і будь-якого іншого зобов’язання передбачає існування саме цього змінюваного зобов’язання як об’єкта зміни на момент її вчинення. Положення ч.ч. 1-3 ст. 653 Цивільного кодексу України не передбачають можливості зміни вже припиненого зобов’язання. Неможливість подальшого погодження змін обсягу відповідальності випливає і із змісту п. 3.3.1. договору поруки, в якому згадується про необхідність попереднього письмового погодження відповідачем таких змін.
			Припинення поруки зумовлює і припинення перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже і існування у відповідача як кредитора прав висування грошових вимог до позивача, які зумовлювалися до цього солідарною відповідальністю останнього за кредитними зобов’язаннями третьої особи. 
			Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про задоволення позовних вимог в частині визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за договором поруки № 1 від 02.11.2006 р., є обґрунтованим та заснованим на матеріалах справи та приписах чинного законодавства.
			Що стосується доводів заявника касаційної скарги про наявність інформації у поручителя про зміну процентних ставок, враховуючи умови кредитного договору про встановлення плаваючих процентних ставок та періодичність змін розміру процентних ставок, наведені обставини не можуть розцінюватися як згода поручителя на зміну умов кредитного договору, оскільки згідно з п. 3.3.1 договору поруки Кредитор зобов'язався до моменту виконання забезпеченого порукою зобов'язання не змінювати умов Договору кредиту без попереднього письмового погодження Поручителя.
			Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій було самостійно змінено підстави позову, виходячи з наступного.
			Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
			Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
			Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
			Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) також зазначав, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, а зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
			Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся з позовом про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення з позивача грошових коштів за кредитним договором , що є предметом позову у даній справі.
			Фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, полягають у тому, що договір поруки № 1 від 02.11.2006 р. є припиненим, у зв'язку з чим відповідач втратив свій статус кредитора.
			На підтвердження припинення договору поруки позивачем надано ряд доказів, зокрема додаткові угоди до кредитного договору, вказані вище.
			Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 р. N02-5/422 "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
			Суди попередній інстанцій, дослідивши вищевказані докази, встановили факт припинення договору поруки та задовольнили позовні вимоги, не змінюючи підстав позову, тобто, виходячи із того, що договір поруки № 1 від 02.11.2006 р є припиненим, у зв'язку з чим відповідач втратив свій статус кредитора.
			Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
			Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. 
			Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
			На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
			З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
			Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,
			П О С Т А Н О В И В:
			 Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Донецької обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.
			Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі №30/25пн залишити без змін. 
			 
				 
				Головуючий суддяО.О. Євсіков  
					 
						 
							суддіТ.Л. Барицька 
								 
									 
										Н.М. Губенко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...