Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-276/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2011.
Дата набрання законної сили: 06.09.2011
Результат оскарження 08.02.2012 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 2-276/11 р. 
		РІШЕННЯ 
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		
		25 липня 2011 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Миронець О.К. секретаря Ємець Р.Ю.
		за участю представника позивача ОСОБА_1
		представника відповідача Горобець О.М.
		представника третьої особи Слюсаренко М.Л. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи військова частина 4110 Внутрішніх військ України, військова частина 3037 Внутрішніх військ України, Головне Управління Внутрішніх військ МВС України та Державне казначейство України про відшкодування моральної шкоди заподіяної здоровю під час проходження служби ,- 
		  ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України і просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 200000 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 1955 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн., зобов'язавши Державне казначейство України списати зазначені кошти з рахунку Міністерства внутрішніх справ України.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 травня 2001 року він був призваний на строкову військову службу і проходив її в період з 23 травня 2001 року по 26 липня 2001 року у військовій частині 3037, а в період з 27 липня 2001 року до часу звільнення у запас (24 жовтня 2002 року) - у військовій частині 4110. Під час проходження військової служби він отримав ушкодження здоров'я, що виразилось в захворюванні на інфільтративний туберкульоз верхньої долі лівої легені і підтверджується постановою ВЛК УМВС України в Полтавській області. Внаслідок отриманого захворювання він, згідно довідок МСЕК визнаний спочатку інвалідом третьої, а потім - інвалідом другої групи. Таким чином, він став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. У зв'язку з ушкодженням здоров'я він зазнав значного болю та страждань йому було видалено ліву долю легені, він проходив курс лікування. Згідно висновку судово-психологічної експертизи захворювання туберкульоз призвело до довічного порушення його здоров'я, інвалідності, порушення життєвих планів, соціального функціонування. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює в 200000 грн. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
		Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає і просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки позивач захворів на туберкульоз під час проходження служби у військових частинах 3037 та 4110 внутрішніх військ МВС України. Таким чином позивач перебував у безпосередніх службових (військових) відносинах з цими частинами, а не з відповідачем. Військові частини 3037 та 4110 підпорядковані Головному Управлінню внутрішніх військ МВС України, яке є юридичною особою. Окрім того самі військові частини є субєктами господарської діяльності, а тому саме вони мають нести відповідальність за завдану шкоду, а не МВС України. Крім того відповідач вважає, що позивачем не доведено факт наявності моральної шкоди еквівалентної 200000 грн., а також факт того, що вона спричинена неправомірними діями МВС України. 
		Від третіх осіб - військової частини 4110 Внутрішніх військ України, військової частини 3037 Внутрішніх військ України, Державного казначейства України, надійшли заява в яких вони просять суд справу розглядати без участі їх представників і зазначають, що проти задоволення позору заперечують.
		Представник третьої особи - Головного Управління Внутрішніх військ МВС України, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, оскільки позивачем не доведено спричинення йому моральних страждань, які мають бути відшкодовані у розмірі 200000 грн.
		Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що 23.06.2001 р. ОСОБА_4 прийняв військову присягу, а 24.10.2002 р. його було звільнено (демобілізовано) в запас Указом Президента України від 29.08.2002 р., про що свідчать записи у військовому квитку НОМЕР_1. (а.с. 6)
		Згідно довідки наданої головним лікарем Облтубдиспансеру №787 від 28.04.2005 р. ОСОБА_4 перебував на обліку в диспансері з 15.01.2003 р. з діагнозом: інфільтративний туберкульоз верхньої частки лівої легені. Орієнтовно початок захворювання може бути під час проходження служби у внутрішніх військах в період з 21.05.2001 р. по 24.10.2002 р. (а.с. 24)
		Позивачем надано суду виписку із медичної картки в якій зазначено, що він дійсно хворів на інфільтративний туберкульоз верхньої частки лівої легені і проходив курс лікування у 2003 році про що свідчать записи в картці. (а.с. 21-22)
		З Постанови військово-лікарської комісії УМВС України в Полтавській області від 23.05.2005 р. вбачається, що захворювання ОСОБА_4 повязане з проходженням військової служби. (а.с. 25)
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факт того, що захворювання на інфільтративний туберкульоз верхньої частки лівої легені, він отримав саме з вини Міністерства внутрішніх справ України, оскільки він не перебував з ними у службових (військових) відносинах.
		Як уже було встановлено в судовому засіданні позивач отримав захворювання на туберкульоз під час проходження служби у військових частинах 3037 та 4110.
		Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26.03.1992 р., внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин.
		Таким чином військові частини 3037 та 4110 входять до складу внутрішніх військ.
		Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»від 26.03.1992 р., фінансування внутрішніх військ провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів міністерств і відомств, у розпорядженні яких знаходяться об'єкти, які охороняються цими військами.
		Відповідно до Указу Президента України від 6 червня 2007 року № 501/2007 «Питання органу військового управління внутрішніх військ», органом військового управління внутрішніх військ є Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України. Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України складає проект бюджетного запиту внутрішніх військ з відповідними розрахунками на наступний бюджетний рік, організовує ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій управлінь територіальних командувань, з'єднань, військових частин, навчальних закладів і установ внутрішніх військ відповідно до законодавства; організовує забезпечення управлінь територіальних командувань, з'єднань, військових частин, навчальних закладів і установ внутрішніх військ матеріальними та іншими ресурсами, поновлення непорушних запасів. Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, валютний рахунок, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
		Тобто видатки з Державного бюджету України до внутрішніх військ надходять безпосередньо до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, яке розприділяє кошти між військовими частинами внутрішніх військ, в тому числі і до військових частин 3037 та 4110.
		Таким чином військові частини 3037 та 4110, в яких проходив службу позивач, безпосередньо підпорядковані Головному управлінню внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а не Міністерству внутрішніх справ України.
		Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в матеріалах справи дійсно відсутні докази, які прямо вказують на те, що позивач зазнав моральних страждань саме з вини відповідача, у звязку з його протиправними діями чи бездіяльністю.
		У своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача 200000 грн. відшкодування за завдану моральну шкоду. 
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Суму відшкодування за завдану моральну шкоду позивач обґрунтував відповідно до висновку судово-психологічної експертизи по адміністративній справі №2-А-13/07р. складеного 21.01.2008 р. (а.с. 15-22)
		В судовому засіданні досліджено висновок судово-психологічної експертизи від 21.01.2008 р. З матеріалів справи вбачається , що на вирішення експертизи були поставлені такі питання: 1. чи спричинені ОСОБА_4 моральні страждання, за умов, що розглядаються в даній справі; 2. Якщо так, то який розмір становить грошова компенсація спричинених ОСОБА_4 моральних страждань. Висновком було встановлено, що орієнтовний розмір грошової компенсації заподіяної ОСОБА_4 моральної шкоди, становить 216 мінімальних заробітних плат. (а.с.15-22) 
		Суд не може прийняти до уваги такий розмір грошової компенсації за завдану моральну шкоду, оскільки для визначення можливого розміру компенсації моральної шкоди у висновку була застосована методика та формула російського вченого А.М. Ерделевського, висновки по яких мають імовірний характер та є науковою рекомендацією. Вказана наукова методика не легалізована в Україні, а вихідна величина , запропонована автором у 720 мінімальних заробітних плат, а також формула і коефіцієнти для обрахування компенсації моральної шкоди, носять винятково абстрактний характер.
		Тому розмір моральної шкоди суд має визначати виходячи з обставин встановлених в засіданні, а не виходячи з висновку експерта. При цьому суд керується встановленими в судовому засіданні глибиною фізичних та душевних страждань позивача, що були спричинені йому внаслідок захворювання, тяжкістю вимушених змін у житті позивача у звязку з хворобою, часу протягом якого позивач намагається відновити порушене право та часу протягом якого він відновлював свій звичний стан здоровя, характер протиправної дії чи бездіяльтності відповідача, у звязку з яким у позивача виникло захворювання на туберкульоз, при цьому суд керується загальними принципами цивільного судочинства.
		Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивач не надав інших доказів спричинення йому моральних страждань та обґрунтування розміру їх відшкодування, окрім висновку експерта від 21.01.2008 р.
		У висновку також зазначено, що відповідач має відшкодувати позивачу моральну шкоду лише у разі наявності його вини в заподіянні моральних страждань позивачу, що відповідає положенням ст. 1167 ЦК України, а також вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. 
		При визначенні розміру моральної шкоди суд має враховувати протиправність діяння відповідача, яким заподіяно моральну шкоду та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, проте в судовому засіданні не було доведено настання моральних та душевних страждань у позивача саме з вини МВС України.
		Позивач не надав суду жодних доказів того, що ним дійсно було перенесено значні душевні потрясіння, стрес, моральні страждання у звязку з захворюванням. Суд не має відомостей про душевний стан позивача, про наявність у нього психічних розладів чи депресивного стану у звязку з хворобою.
		Окрім того із довідки МСЕ №0269908 вбачається, що 04.10.2004 р. було проведено огляд ОСОБА_4 і встановлено йому третю групу інвалідності до 01 листопада 2005 р. (а.с. 28)
		Із довідки МСЕ №0300277 вбачається, що під час проведення наступного огляду ОСОБА_4 була встановлена друга група інвалідності строком до 01.11.2005 р., а також призначено дату червоно огляду, а саме жовтень 2005 року. (а.с. 27)
		Повторний огляд було проведено 20.11.2007 р. , про що свідчить довідка МСЕ. В результаті огляду позивачу була встановлена третя група інвалідності. (а.с. 29)
		24.11.2008 р. було проведено іще один огляд і строком до 01.12.2009 р. ОСОБА_4 було встановлено третю групу інвалідності, про що свідчить довідка МСЕ № 0114209. Дата чергового огляду була призначена на листопад 2009 року. (а.с. 30)
		Проте чи був проведений черговий огляд ОСОБА_4 і чи встановлена йому на даний час група інвалідності суду не відомо, оскільки будь-які дані щодо цього в матеріалах справи відсутні. ОСОБА_4 посилається у своєму позові на те, що на даний час він є інвалідом, проте жодних доказів цього він не надав.
		Таким чином сума відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 200000 грн. позивачем, чи його представником в судовому засіданні, обґрунтована не була.
		Крім того, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або у випадках передбачених Законом.
		Прозивач захворів на туберкульоз під час проходження військової служби. Військову службу ОСОБА_4 проходив на підставі ЗУ «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»від 26.03.1992 р. та Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 р.
		Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 р., в редакції, яка діяла на момент проходження ОСОБА_4 військової служби, військовозобовязані, призвані на збори, підлягали державному обовязковому особистому страхуванню. 
		Відшкодування моральної шкоди страхувальникам вищевказаними спеціальними нормами законодавства не передбачено.
		Статтею 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 р., в редакції, яка діяла на момент проходження ОСОБА_4 військової служби та на момент встановлення йому інвалідності, була передбачена виплата страхової суму в розмірі, що залежав від ступеня втрати працездатності.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 отримав виплату по втраті працездатності, повязаної з проходженням військової служби у Внутрішніх військах, в сумі 3200 грн., про що свідчить довідка видана Карлівським районним відділенням Національної страхової компанії «Оранта»№20 від 11.04.2006 р. (а.с. 26)
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 в частині відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 200000 грн. не обґрунтоване.
		Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати понесені ним, у звязку з проведенням судово-психологічної експертизи у розмірі 1955 грн. До матеріалів справи долучено висновок експерта по адміністративній справі №2-А-13/07р. складений 21.01.2008 р. З висновку вбачається, що експертиза проводилася в рамках розгляду адміністративної справи №2-А-13/07р. Чутівським районним судом і витрати понесені позивачем на проведення експертизи від носяться виключно до витрат повязаних з розглядом вказаної адміністративної справи.
		Вартість судово-психологічної експертизи не може розглядатися судом, як судові витрати у даній цивільній справі.
		Тому в задоволенні позовних вимог в цій частині також необхідно відмовити.
		Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн., проте ст.. 88 ЦПК України передбачено стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача лише у випадках часткового чи повного задоволення позову.
		Керуючись ст. 1302, 1307, 1308 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,-
		ВИРІШИВ:
		Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні його позовних вимог до Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди заподіяної здоровю під час проходження служби, в повному обсязі.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення або дня отримання копії рішення.
		 
		  Суддя Миронець О.К.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...