Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1806/1-212/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2011.
Дата набрання законної сили: 06.10.2011
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1806/1-212/11
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29.07.2011 року місто Суми
		Ковпаківський районний суд міста Суми в складі:
		головуючого судді Литовченка О.В.
		при секретарі Лесняк В.О.
		з участю прокурора Сухоставець О.О.
		захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу про обвинувачення 
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, приватного підприємця, військовозобовязаного, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
		за ст. 189 ч. 2 КК України,
		 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не військовозобовязаного, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого
		-11.02.2008 року Зарічним районним судом міста Суми за ст. ст. 187 ч. 2, 69 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, звільнений 04.02.2009 року по відбуттю строку покарання,
		 за ст. 189 ч.2 КК України,
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 з 2002 року займався підприємницькою діяльністю і на під ставі отриманої в 2005 році ліцензії, здійснював вантажні та пасажирські перевезення територі єю України на належному йому автомобілі «Газель»р.н. НОМЕР_3. У вересні 2005 року ОСОБА_4 вирішив розширити свою діяльність за рахунок використання ще одного автомобі лю, придбати який самостійно він не міг. В зв'язку з цим він звернувся до свого кума ОСОБА_7, якому запропонував на спільні кошти придбати мікроавтобус для здійснення паса жирських перевезень. Однак з'ясувавши, що вони і вдвох не мають достатньої суми на придбання такого автомобілю, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 домовились в рівних частинах взя ти в позику необхідну суму коштів, а в подальшому спрямовувати отримані від використан ня придбаного мікроавтобусу гроші в першу чергу на погашення боргу, після сплати якого ділити прибуток навпіл.
		В середині вересня 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 підшукали вантажний мік роавтобус «Mersedes-Bens 312D Sprinter»р.н. НОМЕР_2, який продавався за 18000 доларів США. Діючи на підставі досягнутих домовленостей ОСОБА_4 зібрав на придбання ма шини 8000 доларів США. При цьому 2000 доларів були його власними накопиченнями, а 31000грн. - суму еквівалентну 6000 доларів США, він 08.11.2005 р. отримав від ПП «Променергомаш»в якості передоплати за надання послуг вантажоперевезення на підставі укладеної 01.11.2005 року додаткової угоди до договору № 6 від 03.01.2005 року з зазначеним товариством. В той же час ОСОБА_7 взяв у позику в свого знайомого ОСОБА_8 10000 доларів США. На зібрані у такий спосіб кошти в листопаді 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 придбали зазначений мікроавтобус, який переобладнали під пасажирський. За обопільною домовленістю 15.12.2005 року в Сумському ОРЕВ ДАІ УМВС зазначений мікроавтобус було оформлено на ОСОБА_7 Оскільки ліцензію на здійснення пасажирських перевезень мав лише ОСОБА_4, то саме ним 01.01.2006 року було укладено, а 28.05.2007 року продовжено договір з представником ТОВ «Інформ-люкс», за яким ОСОБА_4 та ОСОБА_7 мікроавтобусом «Mersedes - Bens 312 D Sprinter»р.н. НОМЕР_2 почали здійснювати міжміські перевезен ня територією України сформованими ТОВ «Інформ-люкс»маршрутами. Отримані від цієї діяльності прибутки компаньйони спрямовували на повернення спільних боргів, заробітну плату, податкові платежі та витрати на утримання мікроавтобуса. Одночасно з цим ОСОБА_4, виконуючи взяті зобов'язання перед ПП «Променергомаш», з грудня 2005 року здійснював вантажоперевезення для цього товариства нале жним ОСОБА_4 автомобілем «Газель»р.н. НОМЕР_3, до моменту їх повного виконання в серпні 2006 року. 
		ОСОБА_4 в травні 2007 року самостійно придбав вантажний мікроавтобус «Mersedes - Bens 312D Sprinter»і з цього часу окремо від ОСОБА_7 почав вести свою підприємницьку дія льність. В зв'язку з цим ОСОБА_7 самостійно використовував придбаний спільно з ОСОБА_4 мікроавтобус. ОСОБА_8 було повернуто 8800 доларів США, не сплачений борг складає 1200 доларів США.
		У вересні 2007 року ОСОБА_8 попрохав ОСОБА_7 остаточно розрахува тись по борговим зобов'язанням. Не маючи необхідної суми, ніде офіційно не працюючий ОСОБА_7, попрохав СПДФО ОСОБА_4 оформити на себе 5000 доларів США в кредит для остаточного розрахунку з ОСОБА_8 ОСОБА_4 погодився на цю пропозицію, за умови самостійної сплати ОСОБА_7 внесків по такому кредиту через ОСОБА_4 04.09.2007 р. останнім в ВАТ «Райфайзен Банк Аваль»було оформлено кредитний договір, за яким він строком на 1 рік отримав 7000 доларів США. 5000 доларів з цієї суми він одразу ж передав ОСОБА_7, якими той розрахувався з ОСОБА_8 Протягом перших двох місяців ОСОБА_4 самостійно повернув отриману ним частку кредиту, а за рештою зобов'язань повністю розрахувався на протязі року, в основному за рахунок переданих йому ОСОБА_7 коштів. В той же час, за обопільними розрахунками станом на вересень 2008 р., ОСОБА_11 залишився винним ОСОБА_4 1450 доларів, які зобов'язався сплатити найближчим часом.
		В вересні 2008 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 про свої наміри продати мік роавтобус та пообіцяв повернути йому заборговану суму в 1450 доларів з виручених від про дажу коштів. Проти цього заперечив ОСОБА_4, який сказав, що в цьому випадку має на мір отримати від ОСОБА_7 всю суму вкладених ним у придбання цієї машини коштів в розмірі 8000 доларів. Оскільки ОСОБА_7 вважав, що ці гроші були повернуті ОСОБА_4 та його кредиторам за рахунок відрахувань від спільної роботи на придбаному мікроавтобусі, ОСОБА_7 не ви знав цих претензій ОСОБА_4 і на цьому ґрунті між ними виникла суперечка, після якої вони не спілкувались протягом року. В подальшому ОСОБА_7 за сумою визнаного ним боргу в 1450 доларів США з ОСОБА_4 не розрахувався.
		В жовтні 2009 року ОСОБА_12 розірвав з ТОВ «Інформ-люкс»укладені ним раніше договори використання мікроавтобусу ОСОБА_7 для міжміських перевезень сфо рмованими зазначеним товариством маршрутами.
		Позбавивши ОСОБА_7 можливості заробітку, ОСОБА_4 домігся зустрічі з ним в середині жовтня 2009 р. на автозаправці «Калінка»по вул. Металургів м. Суми. Під час зустрічі ОСОБА_4, зажадав від останнього безвідкладної сплати йому 8000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на середину жовтня 2009 року становить 64080 грн. ОСОБА_7 пообіцяв в найближчий час виплатити ОСОБА_4 1450 доларів свого боргу перед ним.
		Усвідомивши, що ОСОБА_7 не збирається сплачувати 8000 доларів. ОСОБА_4 вирішив підшукати спільника, якого б ОСОБА_7 сприйняв за кримінального авторитета, що діє в інтересах ОСОБА_4, та який би спонукав ОСОБА_7 до виплати ОСОБА_4 бажаної суми грошей. Реалізуючи задумане ОСОБА_4 в середині грудня 2009 року через необізнаних про його злочинні наміри знайомих, зустрівся мешканцем м. Суми ОСОБА_6, який в лютому 2009 року звільнився з МПВ, де відбував покарання за скоєння злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України. Тоді ж ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 про наявність у нього боржника - ОСОБА_7, що завинив йому 11000 доларів США та ухиляється від їх сплати. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що сума боргу складається з 8000 доларів США, які він вклав у придбання мікроавтобусу, та 3000 доларів США, які ОСОБА_7 брав у нього в борг на ремонт автомобілю після ДТП. Пообіцявши передачі ОСОБА_6 половини отриманих від ОСОБА_7 коштів, ОСОБА_4 досягнув його згоди на спільну протиправну діяльність та вступив з ОСОБА_6 у попередню змову на скоєння запланованого ОСОБА_4 злочину.
		Наприкінці грудня, ОСОБА_6 діючи узгоджено з ОСОБА_4, за наданим останнім номером мобільного, зателефонував ОСОБА_7 та призначив йому зустріч 25.12.2009 року біля кінотеатру «Космос»по вул. Жовтневій, в м. Суми. Під час такої ОСОБА_6 висунув ОСОБА_7 вимоги негайної передачі йому 11000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25 грудень 2009 року становить 87626 грн., які той завинив ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_6 супроводжував ці вимоги погрозами застосування насильс тва небезпечного для життя і здоров'я до ОСОБА_7 та членів його родини. ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6, що він зави нив ОСОБА_4 лише 1450 доларів. ОСОБА_6 продовжив наполягати на передачі йому 11000 доларів США, супроводжуючи ці вимоги погрозами заподіяння шкоди життю та здоров'ю ОСОБА_7 та його сім'ї, які останній сприймав за реальні. Заляканий поведінкою ОСОБА_6, ОСОБА_7 погодився з висунутими вимогами, та пообіцяв найближчим часом пе редати гроші.
		27.12.2009 року ОСОБА_6 з метою спонукання ОСОБА_7 до безвідкладної передачі грошей, по те лефону призначив йому зустріч біля кафе «Блюз»по вул. Харківській м. Суми. Під час такої ОСОБА_6 повторив висунуті ОСОБА_7 вимоги негайної передачі 11000 доларів США та виказав аналогічні попереднім погрози ОСОБА_7 та його родини, які той сприйняв за реальні. Задля остаточного з'ясування суми боргу, механізму та графіку його сплати ОСОБА_7, ОСОБА_6 спонукав останнього до зустрічі наступного дня за участі ОСОБА_4.
		28.12.2009 року в призначений час ОСОБА_7 прибув до кафе «Блюз» по вул. Харківській м. Суми, де на нього вже очікували ОСОБА_4 і ОСОБА_6. Від нього негайної зажадали сплати 11000 доларів США. При цьому на адресу ОСОБА_7 виказу вались погрози, які потерпілий сприйняв як реальну загрозу йому та йо го близьким родичам. Крім того ОСОБА_4 і ОСОБА_6 погрожували знищенням майна Ку шнаря, шляхом підпалу його квартири. ОСОБА_6 погрожував негайно розпо чати реалізацію виказаних намірів. Заляканий ОСОБА_7 пообіцяв протягом місяця розрахува тись за висунутими йому вимогами.
		Протягом 28.12.2009 року - 20.01.2010 року ОСОБА_6 продовжував здійснювати психологічний тиск на ОСОБА_7 і періодично телефонуючи йому на мобільний, погрожував застосуванням насильства, а також пошкодження і знищення майна, спонукаючи до термінової сплати 11000 доларів США. Сприймаючи можливість застосування насильства, пошкодження чи знищення майна за реа льні, ОСОБА_7 погодився виконати ці вимоги частково. В зв'язку з цим 20.01.2010 року була призначена зустріч ОСОБА_7 з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 о 13.30 на пе рехресті вул. Троїцької та Новомістенської в м. Суми. Під час такої ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 гроші в сумі 4500 грн. і безпосередньо після цього, останнього разом з ОСОБА_6 було затримано працівниками міліції. 
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєному при вказаних вище обставинах визнав повністю і суду пояснив, що познайомився з ОСОБА_7 в 2000 році, він є хрещеним батьком його дитини. З ОСОБА_7 він перебував у цивільно-правових відносинах і останній дійсно йому був винен кошти, які він і примушував його повернути, вважав і вважає, що потерпілий винен йому 11 000 доларів США (8000 доларів США які він вклав в купівлю автомобіля та 3000 доларів США за ремонт автомобіля після ДТП в яке по трапив ОСОБА_7), знав, що потерпілий визнавав іншу суму заборгованості в сумі 1450 доларів США. ОСОБА_6 самостійно дізнався про наявність у потерпілого перед ним боргу та взявся допомогти. Дійсно його затримали працівники міліції при передачі потерпілим йому частини грошей. В суд для вирішення існуючого майнового спору з потерпілим не звертався бо вважав це безперспективним. Підтвердив покази надані на досудовому слідстві. В скоєному щиро розкаявся. 
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину в скоєному при вказаних вище обставинах визнав повністю і суду пояснив, що в грудні 2009 року, точної дати не памятає, йому зателефонував ОСОБА_4 з проханням допомогти отримати борг від потерпілого ОСОБА_7 в сумі 11000 доларів США (8000 доларів США за автомобіль, 3000 доларів США за ремонт авто після ДТП), ніяких підтверджуючих борг документів не показував. Він погодився допомогти отримати ОСОБА_4 гроші з ОСОБА_7, розраховував на винагороду, було зрозуміло і так, що йому (ОСОБА_6) заплатять за виконану роботу. ОСОБА_4 не цікавило яким чином будуть повертатися гроші. ОСОБА_4 надавався звукозапис розмови ОСОБА_7 з ним, в ході якого ОСОБА_7 визнавав борг у сумі 11000 доларів США. При спілкуванні з ОСОБА_7 погрожував застосуванням насильства, а також пошкодження і знищення майна, спонукаючи до термінової сплати 11000 доларів США, вбивством не погрожував, як це сприймав ОСОБА_7 не знає. Дійсно 20.01.2010 року його та ОСОБА_4 затримали працівники міліції під час отримання від потерпілого 4500 грн., гроші вилучались у ОСОБА_4 В скоєному щиро розкаявся. 
		З первісних пояснень ОСОБА_13 від 20.01.2010 року вбачається, що в грудні 2009 року до нього зателефонував раніше не знайомий чоловік та просив за грошову винагороду допомогти в отриманні боргу від свого колишнього компаньйона по бізнесу, а саме 11 000 доларів США. При отриманні від потерпілого цієї суми йому, тобто ОСОБА_6 залишалось 5500 доларів. При зустрічі з потерпілим він погрожував останньому фізичною розправою та вимагав передачі йому 11 000 доларів США. При отриманні 4500 грн. був затриманий працівниками міліції (т.2 а.с.129). 
		З протоколів допиту ОСОБА_13 в якості підозрюваного вбачається, що на прохання ОСОБА_4 декілька разів зустрічався з потерпілим та вимагав у останнього повернення 11 000 доларів США, декілька разів погрожував фізичною розправою. Потерпілий не погоджувався з цією сумою та визнавав борг лише в сумі 1450 доларів США. Злякавшись погроз, потерпілий вирішив частково повернути кошти та призначив зустріч. Під час передачі коштів 20.01.2010 року в сумі 4500 грн. їх затримали працівники міліції. Домовляючись з ОСОБА_4 про допомогу в отриманні від потерпілого 11 000 доларів США, ОСОБА_4 обіцяв передати половину, тобто 5500 доларів США йому, тобто ОСОБА_6 як винагороду ( т.2 а.с. 134-136, 138-139).
		З заперечень ОСОБА_6 на апеляційні скарги на вирок Ковпаківського районного суду міста Суми від 26.10.2010 року, яким він був засуджений за ст. 189 ч. 2 КК України вбачається, що він вину у скоєнні вимагання грошових коштів у ОСОБА_7 визнав повністю та вважає кваліфікацію діянь викладену у вироку вірною ( т. 2 а.с.340, 343, 344).
		Крім повного визнання своєї вини самими підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_6 факт вчинення ними злочинів за викладених вище обставин повністю підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами по справі.
		Із показань потерпілого ОСОБА_7, вбачається, що він знайомий з ОСОБА_4 з 2000 року. Приблизно у 2002 році ОСОБА_4 став кумом, оскільки хрестив його доньку. 
		18.09.2005. разом з ОСОБА_4 придбали за 18 000 доларів США мікроавтобус «Мерседес-Бенс 312 Д Sprinter». Більшу частину грошей за даний автомобіль вніс він, а саме суму в розмірі 13 700 доларів США, з яких 10 000 доларів США взяв у борг у свого знайомого ОСОБА_8, при цьому він строк повернення боргу не встановлював. ОСОБА_4 в свою чергу передав для придбання вказаного мікроавтобусу 2000 доларів США та 30 000 гривень, які отримав в якості попередньої оплати за вантажні перевезення від ПП «Променергомаш». 
		Придбаний мікроавтобус вони по домовленості з ОСОБА_4, по ДАІ зареєстрували на нього, тобто ОСОБА_7, а ліцензію на пасажирські перевезення оформили на ОСОБА_4
		Після укладення угоди з ПП «Сервіс люкс», який надає послуги з перевезення автотранспортом по маршруту Суми - Київ, вони неодноразово здійснювали перевезення пасажирів і вантажів в м. Київ, з чого отримували відповідний прибуток, який ділили порівну. Конкретну суму яку вони отримали назвати не може. При цьому, у нього з ОСОБА_4 а ні з початку, а ні в подальшому ніяких розмов про переділ придбаного на спільні кошти майна не було. Перевозки пасажирів і вантажів вони спільно здійснювали до травня 2007 року. При цьому на мікроавтобусі працювали по черзі та виїздили в рейси майже кожного дня. 
		На початку серпня 2007 та в січні 2008 року він на вказаному мікроавтобусі потрапляв в ДТП, де пошкодив свій мікроавтобус, відновлювальні роботи провадив за власний рахунок. 
		З метою повернення боргу ОСОБА_8, який став вимагати його повернення в вересні 2007 року, ОСОБА_4 отримав кредит в банку в сумі 5000 доларів США та передав їх йому і він повернув увесь борг ОСОБА_8 
		Після цього він, тобто ОСОБА_7, почав самостійно працювати на мікроавтобусі, при цьому половину прибутку віддавати ОСОБА_4, а саме по 500 доларів США щомісячно із коштів, які отримував від перевезення пасажирів. 
		На початку січня 2008 року ОСОБА_4, як власник ліцензії на здійснення пасажирських перевезень, без будь-яких попереджень зняв мікроавтобус з маршруту, пояснюючи, що вчинив так, оскілки не отримав 500 доларів для погашення заборгованості по банківському кредиту. Після цієї розмови він взяв в борг гроші в розмірі 500 доларів США та заплатив платіж по кредиту ОСОБА_4
		Потім він на протязі місяця оформив ліцензію по перевезенню пасажирів на дружину та уклав нову угоду з ПП «Сервіс люкс»на перевезення пасажирів. На себе він не реєстрував вказані документи, оскільки не був приватним підприємцем. Далі він самостійно почав займатися пасажирськими перевезеннями. Кредит, взятий ОСОБА_4 в банку «Аваль»він платив до серпня місяця 2008 року, вважає що залишок його боргу перед ОСОБА_4 складав 1450 доларів США. 
		В жовтні 2009 року коли він перебував за межами міста, йому зателефонувала дружина і повідомила, що водій, який їздив на мікроавтобусі зателефонував їй і повідомив, що його мікроавтобус без попередження знято з рейсу «Суми-Київ-Суми», а також те, що даний маршрут закріплений за ОСОБА_4 Він через декілька днів повернувся до дому і зателефонував ОСОБА_4, з яким домовився про зустріч на автозаправці «Калинка», що знаходиться по вул. Металургів в м. Суми. Під час зустрічі з ОСОБА_4 останній заявив, що він йому винен 8000 доларів США, при цьому сказав, щоб взагалі подякував, що не 11 000 доларів США. Пояснив, що він йому винен за мікроавтобус «Мерседес», який вони купували разом при цьому він, тобто ОСОБА_7 з такою сумою боргу не погодився, зауваживши, що вважає своїм боргом лише 1450 доларів США, 1200 з яких може повернути в грудні 2009 року коли йому повернуть борг, але при умові, що мікроавтобус залишиться на маршруті. На, що ОСОБА_4 відповів, що на маршрут той не стане поки він не віддасть 8000 доларів США, після чого він сказав ОСОБА_4, що розмовляти їм більше нема про що, та щоб він звертався до суду. Вважав, що в жовтні 2009 року ОСОБА_4 хоча і вимагав повернення неіснуючої суми боргу, але погроз застосування насильства не виказував. 
		14.12.2009 року він почав співмешкати з ОСОБА_14 по вул. Харківській в м. Суми. В цей день йому зателефонував ОСОБА_4, і знову в грубій формі запитав чи знайшов він вказані гроші, на що він відповів, що грошей не має, тоді ОСОБА_4 з погрозою сказав, що раз так - то щоб він не ображався на його. Він дані погрози сприйняв як погрозу його здоровю та здоровю його сімї. 
		25.12.2009 року на його телефон надійшов дзвінок з невідомого номера, коли він відповів то почув незнайомий голос, ця особа представився ОСОБА_6 та сказав, що їм потрібно зустрітися з приводу його боргу перед ОСОБА_4 і обговорити дане питання. Про зустріч вони домовилися цього дня біля кінотеатру «Космос»о 13.00 год. по вул. Покровській ( колишня Жовтнева) в м. Суми. На зустріч він прийшов сам, біля «Космосу»на нього вже чекав ОСОБА_6, хоч він його й не знав, але коли підійшов, то побачив чоловіка і зрозумів, що той чекає його. Коли він до його підійшов, той йому заявив, що він має кума якому винен 8000 доларів США за мікроавтобус, на який ОСОБА_4 дав в борг йому кошти та 3000 доларів США за те, що після 2 ДТП, мікроавтобус не приносив прибутку. ОСОБА_6 сказав, що він (ОСОБА_7) має тиждень на те, щоб віддати йому 11 000 доларів США. Він йому відповів, що цих грошей не винен, а винен всього 1450 доларів США, а також спитав в нього чому на зустріч не приїхав сам ОСОБА_4ОСОБА_6 відповів, що це тепер борг його, а не ОСОБА_4 Крім того сказав йому, навіщо йому проблеми, що має сім`ю, яка буде також розраховуватися за те, що він не віддає борг. Ці слова він сприйняв як реальні погрозу фізичному насильству над ним та його сімєю. 
		Приблизно 27.12.2009 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_6 знову призначив йому зустріч біля кафе «Блюз»по вул. Харківській. На зустріч ОСОБА_6 прийшов сам і в грубій формі заявив йому, що його чекають неприємності, що він його обманює та повинен повернути кошти. ОСОБА_6 знову виказав декілька погроз про застосування насильства та на цьому їх розмова закінчилася. 
		Наступного дня йому зателефонував ОСОБА_6 та призначив зустріч на 19 год. 00 хв. на тому ж місці. На зустріч він прийшов сам, а ОСОБА_6 був разом з ОСОБА_4. Вони одразу ж в грубій формі предявили йому претензії, щоб останній віддав їм 11 000 доларів США. Ініціативу взяв на себе ОСОБА_6, він же більш активно почав лаятись не цензурною лайкою та виказувати погрози в його та його родини адресу, також фізичною розправою, знищенням майна. ОСОБА_4 також стояв за крок від нього (ОСОБА_7) та активно підтримував ОСОБА_6 і такою своєю поведінкою підтримував незаконні дії ОСОБА_6. Під час цієї розмови останній погрожував йому пошкодженням його майна. ОСОБА_4 також виказував погрози фізичної розправи, та говорив, що він винен вже не 8000 доларів США, як говорив раніше, а вже 11000 доларів США. Вони настільки були агресивні, що він боявся застосування кожної миті до себе фізичного насильства. Тому боячись за своє здоровя та життя, він сказав, що буде намагатися якомога передати їм кошти до 20 січня 2010 року. На що ОСОБА_6 і ОСОБА_4 повідомили, що він має строк до 01.01.2010 року, на цьому дана розмова закінчилася. 
		Наступного дня ОСОБА_6 знову зателефонував йому та з погрозами застосування насильства, заявив, що частину суми він повинен віддати до 05.01.2010 року, а іншу частину грошей до 12.01.2010 року. Після цього ОСОБА_6 періодично дзвонив йому та з погрозами вимагав повернення грошей. 
		20.01.2010року він вирішив звернутися до міліції і повідомити про вищевказані погрози у свою адресу та вимагання грошей в сумі 11 000 доларів США, тому близько 09 год. прибув до УБОЗ ГУМВС України в Сумській області, де написав заяву про вчинення відносно нього злочинних дій. Близько 09 год. 40 хв. 20.01.2010 року йому на його номер зателефонував ОСОБА_6 В розмові ОСОБА_6 висунув претензію, що ОСОБА_7 не віддає вказані гроші в сумі 11000 доларів США, тому з цього часу його вже шукають інші особи, щоб отримати гроші. Пізніше близько 11 год. ОСОБА_7 на телефон знову подзвонив ОСОБА_6 і призначив зустріч на «КРЗ»у м. Суми по вул. Привокзальна об 12 год. 20.01.2010 року та сказав взяти з собою гроші для відшкодування вказаного боргу. В той час він на дану зустріч погодився. Про вказане він розповів співробітникам міліції. Останні в присутності понятих, з метою припинення злочинних дій вручили йому для передачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4500 грн., купюрами по 500 грн., номери яких були занесені до протоколу, а також дані гроші були помічені спеціальним засобом з надписом «Рекет». У подальшому він поїхав на вул. Дзержинського у м. Суми, де зупинився у визначеному працівниками міліції місці. Далі зателефонував ОСОБА_6 на мобільний телефон, який чекав його біля «КРЗ»і пояснив йому, що доїхати в зазначене місце не може і попросив їх доїхати самим. Далі близько 13 год. 50 хв. 20.01.2010року до вказаного місця на мікроавтобусі ОСОБА_4 «Мерседес спринтер»приїхав останній з ОСОБА_6. Там він віддав гроші ОСОБА_4, після чого їх затримали співробітники міліції. 
		Частину телефонних розмов та розмов, що відбувалися при зустрічах з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 він записував на 2 власні диктофони, а також за допомогою диктофону у власному мобільному телефоні. Під час даних розмов він зафіксував погрози фізичною розправи над ним зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які сприймав реально і боявся їх виконання. 
		Аналогічні покази потерпілий давав і під час досудового слідства в тому числі і під час очної ставки з ОСОБА_4, зазначаючи, що під час виказування погроз ОСОБА_6, ОСОБА_4 знаходився поруч підтримував ці погрози, підтримував вимогу передачі 11 000 доларів США (т. 2 а.с.16-20), також аналогічні покази надавались потерпілим при судовому розгляді (т. 2 а.с. 294-296, 301).
		Із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що у вересні 2005 року до нього зателефонував ОСОБА_7 та запропонував зустрітися, щоб поговорити щодо сумісного бізнесу, а саме купівлі мікроавтобусу для маршруту «Суми-Київ». Для цього були потрібні гроші в сумі приблизно 24000 доларів США і він запропонував купити автомобіль в трьох він, ОСОБА_7, ОСОБА_4 Досягли усної згоди, договорів не оформлювали. Довіряли один одному. З його сторони потрібно було 10000 доларів США. Водіями повинні були працювати ОСОБА_7, ОСОБА_4 Гроші передавала дружина. Вирішили, що прибуток буде розподілятись таким чином спочатку повинні були віддаватись борги йому, іншим, потім вже буде прибуток. Фінансовими питаннями займався ОСОБА_7 Через деякий час ОСОБА_7 позичив у нього ще 3000 грн.. він потрошку віддавав гроші до 2006 року. Всього було повернуто 8800 доларів США. Інші гроші ОСОБА_7 не віддавав, була розписка, якою хотів вплинути на ОСОБА_7. ОСОБА_7 казав, що вони з ОСОБА_4 взяли кредит в банку, щоб віддати гроші. На питання про сенс кредиту, адже машина дає прибуток, ОСОБА_7 казав, що продасть машину та розрахується з боргом, але потім і номер телефону змінив. ОСОБА_7 казав йому про наявність боргу перед ОСОБА_4. ОСОБА_7 залишився винним ОСОБА_8 1200 доларів США.
		Із показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що він працює директором ПП «Променергомаш», з 2002 року працює з ОСОБА_4 Восени 2005 року він попросив наперед заавансувати йому кошти для розвитку бізнесу. Підприємство безготівково перерахувало аванс 5000 доларів США ОСОБА_4 Це були гроші за перевезення. ОСОБА_4 відпрацював ці гроші. ОСОБА_7 бачив декілька раз. Коли вони заходили з ОСОБА_4 Знає, що відносини між ними зіпсувались через те, що ОСОБА_7 перестав віддавати гроші. ОСОБА_4 не знав як себе поводити, йому потрібно було годувати родину, вважає ОСОБА_4 найдобросовіснійшим партнером.
		Із показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що з ОСОБА_7, з 1998 року перебуває і законному шлюбі по теперішній час. У 2005 році ОСОБА_7 їй повідомив, що разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вирішили зайнятися пасажирськими перевезеннями для цього вирішили купити мікроавтобус «Мерседес Спринтер». ОСОБА_7 позичав гроші у ОСОБА_8 з його слів 10000 доларів США. ОСОБА_4 також займав суму грошей 30000 грн. на роботі. Переобладнанням займались ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Потім автомобіль поставили на службу 085 і почали працювати. Автомобіль був оформлений на ОСОБА_7. Спочатку працювали разом по графіку. Відкладали гроші, щоб віддати ОСОБА_8, ОСОБА_7 приносив гроші додому. Їх обмінювали на долари США і віддавали ОСОБА_8, або його дружині. ОСОБА_7 казав. Що всі гроші віддали, а ОСОБА_8 казав, що не всі. ОСОБА_4 всі свої борги роздав. ОСОБА_7 почав працювати сам, їздив один. Потім ОСОБА_4 взяв кредит у банку, щоб віддати борг ОСОБА_8. Віддавали гроші на погашення боргу в банку. Борг перед банком був погашений не повністю залишок 1450 доларів США. Це був борг перед ОСОБА_4 за кредит. ОСОБА_7 сам рахував скільки грошей винні. При продажі автомобіля ОСОБА_4 хотів половину від вартості. Продали машину в 2009 році, зі слів ОСОБА_7 повинні були віддати ОСОБА_4 5000 доларів США, тобто борг складав 1450 доларів США та 5000 доларів США. В певний момент перестали платити борг по банку, ОСОБА_4 просив повернути борг, зазначав, що в нього машина під заставою і її можуть забрати. ОСОБА_7 казав, що нема заробітку. Останній раз розмовляли втрьох біля АЗС «Калінка». Намагалась примирити ОСОБА_7 та ОСОБА_4, але вони ні до чого не домовились, погроз зі сторони ОСОБА_4 на той момент не було. Обговорювалася сума 8000 доларів США, ОСОБА_7 погоджувався на цю суму і казав, що віддасть, але зараз не має грошей.
		Із показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що взимку 2008 року здійснював ремонт мікроавтобуса належного потерпілому ОСОБА_7 Мікроавтобус та запчастини до нього надавав ОСОБА_7, який також повністю оплатив ремонт мікроавтобусу. Аналогічні свідчення свідок надавав і під час досудового слідства (т. 1 а.с. 101-103).
		Із показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що він разом зі своїм знайомим ОСОБА_18 20.01.2010 року о 14 год. 00 хв. знаходились в автосалоні «Автомар», по вул. Троїцька 21, в м. Суми. Там до нього та його знайомого підійшли особи в цивільному одязі і представились працівниками міліції та попрохали бути присутніми в якості понятих. Вони погодились та вийшли на вулицю з автосалону та побачили мікроавтобус «Мерседес-Бенс», біля якого знаходились працівники міліції та затримані. В їх присутності було прове рено було проведено огляд одного із затриманих який представився ОСОБА_4 В ході вказаного огляду в нього було виявлено та вилучено в правому внутрішньому кармані курт ки 9 купюр номіналом по 500 гривень на загальну суму 4500 грн. при на веденні ультрафіолетового ліхтаря на вказані грошові купюри в кутку було видно надпис «Рекет», зроблений люмінесцентним олівцем. При наведенні ультрафіолетового ліхтаря на руки затриманого, було видно сліди люмінесцентної фарби. В лівому зовнішньому кармані куртки було виявлено 2 мобільних телефони ». У внутрішньому кармані куртки було виявлено тимчасовий реєстраційний талон на а/м «Пежо», свідоцтво про реєстрацію а/м «Мерседес - Бенс», водійське посвідчення та брелок сигналізації до а/м «Мерседес - Бенс». Аналогічні свідчення свідок надавав і під час досудового слідства ( т. 1 а.с. 27).
		Із показань свідка ОСОБА_14, даних нею в ході досудового слідства та перевірених в судовому засіданні (т. 1 а.с. 92-95) вбачається, що вона співмешкає разом з ОСОБА_7 і їй з розповідей останнього було відомо про те, що ОСОБА_4 намагається отримати від ОСОБА_7 грошові кошти. В грудні 2009 року вона була вдома та чуло розмову потерпілого, який включив гучномовець на мобільному телефоні з чоловіком в ході якої невідомий вимагав у ОСОБА_7 повернення грошей ОСОБА_4, при цьому він висловлювався нецензурною лайкою, принижував ОСОБА_7, а також виказував в його бік різні погрози фізичної розправи над останнім. Говорив, що життя одне і його потрібно берегти, вказував на те, що ОСОБА_7 має дружину та дитину і щоб останній замислився про їх здоровя. Тобто виказував погрози в адресу його рідних та близьких.
		Як вбачається з заяви ОСОБА_7 від 20.01.2010 про притягнення до кримінальної відповідально сті ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які погрожуючи фізичною розправою з ним та його родиною вимагають у нього 11 000 доларів США ( т. 1 а.с. 2).
		З явки з повинною ОСОБА_6 від 20.01.2010 року, вбачається, що він з кінця грудня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_4 вимагали у чоловіка на імя ОСОБА_6 гроші в сумі 11 000 доларів США, при цьому це все супроводжувалося погрозою застосуванням до останнього фізичної розправи ( т. 2 а.с. 128).
		З протоколу від 20.01.2010 року огляду грошей вбачається, що 20.01.2010 року у примі щенні УБОЗ у присутності понятих ОСОБА_7 були вручені 4500 грн. номіналом 500 грн. кількості 9 шт. для подальшої передачі їх ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т 1а.с. 13).
		Як вбачається з протоколу огляду місця події, згідно до якого 20.01.2010 року на перехресті вул. Дзержинського (Троїцької) та Новомістенської в м. Суми працівниками УБОЗ в присутності понятих у ОСОБА_4 в кишені його курточки було вилучено грошові купюри номіналом 500 кожна в кількості 9 шт., які 20.01.2010 року були вручені ОСОБА_7 ( т. 1 а.с. 20).
		З протоколу огляду предметів від 01.02.2010 року вбачається, що було оглянуто 4500 грн. грошовими купюрами номіналом 500 грн. кожна, в кількості 9 штук. Оглядом встановлено, що номери вказаних купюр співпадають з номерами 9 купюр номіналом 500 грн. кожна, які 20.01.2010 року були вручені ОСОБА_7 для подальшої передачі їх ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 21).
		З протоколу очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вбачається, що під час вищезазначеної слідчої дії, в якій приймали участь і захисники підсудних, ОСОБА_6 підтвердив факти зустрічі з потерпілим з метою вирішення питання стосовно отримання 11 000 доларів США. При цьому, зазначав, що виказував погрози вчинення насильства над потерпілим та його родичами з метою повернення грошей, потерпілий злякався цих погроз та погодився повернути 11000 доларів США. ОСОБА_4 був присутній при цьому, розумів що ОСОБА_6 виказує погрози і підтримував їх ( т. 2 а.с. 23-27).
		Також факт вчинення підсудними ОСОБА_4 та ОСОБА_6 інкримінованих їм злочинів підтверджується протоколом виїмки, згідно до якого 20.01.2010 року у приміщенні СУ ГУМВС України в Сумській області було вилучено у ОСОБА_7 2 цифрових диктофони «Олімпус»з записами розмов між ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ( т. 1 а.с. 51), протоколом від 01.02.2010 року огляду 2 диктофонів «Олімпус»вилучених у ОСОБА_7 зроблені на них записи розмов між ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 під час яких останнім виказувалися погрози застосування фізичного насильства на адресу ОСОБА_7 та його родини в разі не передачі ним 11 000 доларів США ( т. 1 а.с. 52-67).
		Факт самостійного відпрацювання ОСОБА_4 авансованих йому виплат у розмірі 30000 грн. приватним підприємством «Променергомаш»під керівництвом ОСОБА_15 підтверджується оглянутими в судовому засіданні товаро-транспортними накладними на перевезення вантажів ПП ОСОБА_4 водій ОСОБА_4 на замовлення ПП «Променергомаш»за період з січня 2006 року по серпень 2006 року.
		Підстав не довіряти зазначеним вище доказам у суду не має, оскільки вони будь-яких сумнівів у їх належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності не викликають, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
		При формулюванні обвинувачення підсудних за ст. 189 ч.2 КК України органом досудового слідства крім іншого до ознак обєктивної сторони злочину включена повторність, погроза вбивством, погроза насильства над потерпілим та його родичами з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, які також зазначені в якості одних з кваліфікуючих ознак частини другої ст. 189 КК України. 
		Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх в сукупності та використовуючи визначений ст. 62 Конституції України принцип відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що матеріали справи не містять безсумнівних доказів тих обставин, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 скоювали кримінальне вимагання у потерпілого в жовтні 2009 року, виказані погрози в грудні 2009 року - січні 2010 року не містили погрози вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень і тому вважає за необхідним виключити вказані обставини з формулювання обєктивної сторони обвинувачення та кваліфікації вчиненого. 
		Органом досудового слідства підсудному ОСОБА_4 було предявлено обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_6 дій, які виразились у вимозі передачі чужого майна, а саме 11000 доларів США належних ОСОБА_9, вчинених в грудні 2009 року січні 2010 року з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, знищенням майна, з завданням потерпілому значної шкоди на суму переданих коштів 4500 грн., що більше ніж в 100 разів перевищує соціальну пільгу (2010 рік 434.5 грн), кваліфікуючі ознаки попередня змова групи осіб, завдання значної шкоди потерпілому.
		Разом з тим, суд не може погодитися з кваліфікацією дій підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 189 КК України. 
		Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про корисливі злочини проти власності від 25 грудня 1992 року №12 при відмежуванні вимагання від примушення до виконання цивільно-правового обов'язку слід виходити з того, що при вимаганні винна особа керується умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно. Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов'язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК України. 
		Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 355 КК України є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов'язань, обов'язковим додатковим - психічна чи тілесна недоторканість, воля, здоров'я людини, право власності (залежно від конкретного змісту погрози, якою супроводжується примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань).
		З об'єктивної сторони злочин вчиняється у формі примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань. Зміст такого примушування складають дві взаємопов'язані дії: 1) вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання; 2) погроза застосувати насильство, пошкодити чи знищити майно.
		Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань підлягає кваліфікації за ст. 355 КК України за відсутності в діях винної особи ознак вимагання. Відмежовуючи примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань від вимагання, слід виходити з того, що при вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ст. 355 КК України, винний не посягає на чуже майно, право на нього, не вимагає від потерпілого вчинення інших дій майнового характеру, які останній не зобов'язаний вчиняти. Він примушує потерпілого виконати свій юридичний обов'язок, який випливає з цивільно-правових зобов'язань, або ж утриматись від його виконання. При вчиненні цього злочину посягання на власність відсутнє, більше того, винний шляхом примушування може прагнути поновити порушені з вини потерпілого відносини власності. Таким чином, вимога при вчиненні злочину, передбаченого ст. 355 КК України, може мати правомірний характер. Вимагач же такого права не має навіть в принципі, його вимога завжди позбавлена будь-яких законних підстав. За таких обставин утворюється ще одна відмінність вимагання від примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань: у першому випадку обидві складові злочину (вимога і насильницька дія) мають протиправний характері у другому - вимога може мати правомірний характер.
		Як вбачається з матеріалів справи, показань потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у діях підсудного ОСОБА_4 відсутні корисливі мотив і мета незаконного збагачення, посягання на чуже майно, умисел підсудного був спрямований на те, щоб примусити потерпілого виконати цивільно-правове зобов'язання, тобто сплатити борг. З врахуванням викладеного дії підсудного ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.189 КК України на ч.2 ст.355 КК України. 
		На підставі вищенаведеного, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 355 КК України, як примушування потерпілого ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене за попередньою змовою групою осіб з застосуванням погрози насильства над потерпілим.
		Суд кваліфікує за ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимагання, дії ОСОБА_6, вчинені за попередньою змовою групою осіб, які виразились в винесенні незаконних вимог потерпілому по передачі чужого майна, а саме 11000 доларів CША належних ОСОБА_9, вчинених в грудні 2009 року січні 2010 року з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, знищенням майна, з завданням потерпілому значної шкоди, кваліфікуючі ознаки попередня змова групи осіб, завдання значної шкоди потерпілому.
		При призначенні підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_4 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
		ОСОБА_6 є особою молодого віку, вину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем тренувань в Сумській обласній федерації кікбоксингу, ці обставини суд визнає такими, що помякшують його відповідальність.
		Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		На підставі викладеного, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. 
		При призначенні покарання суд також враховує, сімейний стан та стан здоровя, те що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, непрацездатну бабусю, тяжкі наслідки від скоєного не настали, потерпілий ОСОБА_7 ні матеріальних, ні моральних претензій до нього не має та з огляду на викладене, враховуючи наявні у справі обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, суд приходить до переконання про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст.69 КК України та призначення йому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.189 КК України і призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. 
		ОСОБА_4 є особою молодого віку, вину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину  сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, ці обставини суд визнає такими, що помякшують його покарання.
		Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		При призначенні покарання суд також враховує, що вчинений ним злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, ОСОБА_4 працевлаштований, має постійне місце проживання та сімю, потерпілий ніяких претензій ні матеріального, ні морального характеру до підсудного не має, тяжкі наслідки від скоєного не настали, враховуючи також обставини, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи підсудного, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування призначеного йому покарання, а тому вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. ст. 75, 76 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю два роки. 
		Речові докази по кримінальній справі відповідно до ст. 83 КПК України суд вважає за необхідне:
		-девять грошових купюр, номіналом 500 грн. кожна на загальну суму 4500 грн., здані на зберігання в ВФЗ УМВС України в Сумській області, цифровий та касетний диктофон із записом розмови потерпілого і підсудних повернути потерпілому ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 23, 24, 68);
		-два мобільних телефони », вилучені під час затримання 20.01.2010 року у ОСОБА_4 та визнані речовими доказами, повернути ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 34);
		-два диски з записами телефонних розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та диск з протоколом допиту від 28.01.2010 року ОСОБА_4, залишити в матеріалах справи.
		Керуючись ст.ст. 323 і 324 КПК України, суд, -
		з а с у д и в:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 355 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. 
		На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. 
		На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. 
		Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк перебування під вартою по цій справі з 20.01.2010 року по 29.01.2010 року включно, з 26.10.2010 року по 10.02.2011 року включно.
		Міру запобіжного заходу засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.
		Після набрання вироком законної сили грошові кошти в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., що внесені ОСОБА_20 по квитанції № 009787 від 29.01.2010 року в якості застави і знаходяться на депозиті ВФЗБО УМВС України в Сумській області повернути ОСОБА_20 (т.2 а.с. 97).
		ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді двох років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 20.01.2010 року - з дня його затримання в порядку ст. 115 КПК України (т. 2 а.с. 131). 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без зміни тримання під вартою.
		Речові докази по кримінальній справі відповідно до ст. 83 КПК України :
		-девять грошових купюр, номіналом 500 грн. кожна на загальну суму 4500 грн., здані на зберігання в ВФЗ УМВС України в Сумській області, цифровий та касетний диктофон із записом розмови потерпілого і підсудних повернути потерпілому ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 23, 24, 68);
		-два мобільних телефони », вилучені під час затримання 20.01.2010 року у ОСОБА_4 та визнані речовими доказами, повернути ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 34);
		-два диски з записами телефонних розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та диск з протоколом допиту від 28.01.2010 року ОСОБА_4, залишити в матеріалах справи.
		На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд міста Суми протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
		 СуддяО.В. Литовченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...