Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22/249 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2008. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2008.

Номер судового провадження: не визначено

<HTML>
<HEAD>
<TITLE>22/249</TITLE>
<META NAME="FILENAME" CONTENT="5001_1982703.html">
<META NAME="DOCID" CONTENT="1982703">
<META NAME="DOCORGID" CONTENT="28">
<META NAME="CAUSECOURT" CONTENT="5001">
<META NAME="CAUSENUM" CONTENT="22/249">
<META NAME="CAUSEDATE" CONTENT="10.04.2008">
<META NAME="DOCDATE" CONTENT="10.06.2008 00:00">
<META NAME="DOCTYPE" CONTENT="3">
<META NAME="CAUSETYPE" CONTENT="3">
<META NAME="CAUSECATEGORY" CONTENT="4069">
<META NAME="CAUSELOCATION" CONTENT="C">
<META NAME="HEARINGCLOSED" CONTENT="V">
<META NAME="JUDGEPOSITION1" CONTENT="1">
<META NAME="JUDGENAME1" CONTENT="Полянський А.Г.">
<META NAME="JUDGECODE1" CONTENT="005001000798">
<META NAME="JUDGEPOSITION2" CONTENT="2">
<META NAME="JUDGENAME2" CONTENT="Муравйов O.В.">
<META NAME="JUDGECODE2" CONTENT="005001000828">
<META NAME="JUDGEPOSITION3" CONTENT="3">
<META NAME="JUDGENAME3" CONTENT="Фролова Г. М.">
<META NAME="JUDGECODE3" CONTENT="005001000588">
<META NAME="MEMBPOSITION1" CONTENT="1">
<META NAME="MEMBTYPE1" CONTENT="P">
<META NAME="MEMBPOZYVACHTYPE1" CONTENT="Z">
<META NAME="MEMBVIDPOVIDACHTYPE1" CONTENT="">
<META NAME="MEMBOSOBATYPE1" CONTENT="U">
<META NAME="MEMBNAME1" CONTENT="ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна"">
<META NAME="MEMBSHORT1" CONTENT="Позивач 1">
<META NAME="MEMBOKPO1" CONTENT="22925230">
<META NAME="MEMBPOSTADDRESS1" CONTENT="вул.Васильківська, 1 м.Київ 40 03040">
<META NAME="CHASTDERGVL1" CONTENT="FALSE">
<META NAME="MEMBPOSITION2" CONTENT="2">
<META NAME="MEMBTYPE2" CONTENT="V">
<META NAME="MEMBPOZYVACHTYPE2" CONTENT="">
<META NAME="MEMBVIDPOVIDACHTYPE2" CONTENT="V">
<META NAME="MEMBOSOBATYPE2" CONTENT="U">
<META NAME="MEMBNAME2" CONTENT="ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна"">
<META NAME="MEMBSHORT2" CONTENT="Відповідач 1">
<META NAME="MEMBOKPO2" CONTENT="22925230">
<META NAME="MEMBPOSTADDRESS2" CONTENT="вул.Васильківська, 1 м.Київ 40 03040">
<META NAME="CHASTDERGVL2" CONTENT="FALSE">
<META NAME="MEMBPOSITION3" CONTENT="3">
<META NAME="MEMBTYPE3" CONTENT="P">
<META NAME="MEMBPOZYVACHTYPE3" CONTENT="P">
<META NAME="MEMBVIDPOVIDACHTYPE3" CONTENT="">
<META NAME="MEMBOSOBATYPE3" CONTENT="U">
<META NAME="MEMBNAME3" CONTENT="МПП "СЕА"">
<META NAME="MEMBSHORT3" CONTENT="Позивач 2">
<META NAME="MEMBOKPO3" CONTENT="19130432">
<META NAME="MEMBPOSTADDRESS3" CONTENT="вул.Краківська, 36/10 м.Київ 94 02094">
<META NAME="CHASTDERGVL3" CONTENT="FALSE">
<META HTTP-EQUIV="Content-Type" CONTENT="text/html; charset=utf-8">
<META NAME="Author" CONTENT="">
<META NAME="Description" CONTENT="Document">
<META NAME="Document-state" CONTENT="static">
<META NAME="Updated" CONTENT="22.06.2008 4:39:35">
<META NAME="Robots" CONTENT="All">
<META NAME="Keywords" CONTENT="">
<SCRIPT>
function OnLoad()
{
}
function OnError()
{
}
</SCRIPT>
<STYLE TYPE="text/css">
@page SectionA {
 margin-left: 20 mm;
 margin-right: 20 mm;
 margin-top: 20 mm;
 margin-bottom: 20 mm;
 mso-paper-source: 0;
}
DIV.Section {
 page: SectionA;
}
BODY, FONT {
 @charset "Windows-1251";
 cursor: text;
 font-family: Times New Roman;
 font-size: 18 pt;
}
FONT.fs42 {
 font-size: 80 pt;
}
FONT.fs52 {
 font-family: Facefont SSH;
 font-size: 80 pt;
}
FONT.fs44 {
 font-size: 20 pt;
 font-weight: bold;
 text-decoration: underline;
}
FONT.fs45 {
 font-size: 20 pt;
 font-weight: bold;
}
FONT.fs43 {
 font-size: 22 pt;
 font-weight: bold;
}
FONT.fs46 {
 font-weight: bold;
}
FONT.fs48 {
 font-size: 14 pt;
 font-weight: bold;
}
FONT.fs50 {
 font-size: 14 pt;
}
FONT.fs47 {
 font-size: 14 pt;
 font-weight: bold;
 text-decoration: underline;
}
FONT.fs49 {
 font-size: 14 pt;
 font-style: italic;
}
FONT.fs51 {
 font-size: 14 pt;
 vertical-align: super;
}
P {
 font-family: Times New Roman;
 font-size: 18 pt;
 text-align: left;
 margin-top: 0 mm;
 margin-bottom: 0 mm;
 white-space: normal;
 word-spacing: normal;
 word-wrap: normal;
}
TABLE P {
 width: auto;
}
P.ps29 {
 text-align: center;
}
P.ps19 {
 text-align: center;
}
P.ps27 {
 text-align: justify;
}
P.ps28 {
 text-align: right;
 margin-right: 4 mm;
}
P.ps25 {
 margin-left: 0 mm;
}
P.ps17 {
 text-align: justify;
 text-indent: 12 mm;
}
P.ps10 {
 text-align: justify;
 margin-right: -1 mm;
 text-indent: 15 mm;
}
P.ps18 {
 text-align: justify;
 text-indent: 12 mm;
}
P.ps15 {
 text-align: justify;
 text-indent: 13 mm;
}
P.ps16 {
 text-align: justify;
 margin-right: 0 mm;
 margin-top: 0 mm;
 text-indent: 13 mm;
}
P.ps5 {
 text-align: justify;
 margin-right: 0 mm;
 text-indent: 13 mm;
}
P.ps4 {
 text-align: justify;
 margin-right: 0 mm;
 text-indent: 15 mm;
}
P.ps13 {
 text-align: justify;
 text-indent: 15 mm;
}
P.ps14 {
 text-align: justify;
 margin-bottom: 2 mm;
 text-indent: 13 mm;
}
P.ps20 {
 text-align: center;
 margin-right: -1 mm;
 text-indent: 15 mm;
}
P.ps11 {
 text-align: justify;
 margin-right: -1 mm;
 text-indent: 15 mm;
}
P.ps0 {
 text-align: justify;
 margin-right: 0 mm;
}
P.ps9 {
 text-align: justify;
 margin-right: 0 mm;
 text-indent: 15 mm;
}
P.ps6 {
 text-align: justify;
 margin-right: 0 mm;
}
TABLE {
 border-color: black;
 border-style: none;
 margin-top: 0 px;
 margin-bottom: 0 px;
 margin-left: 10 px;
 margin-right: 10 px;
 background-color: white;
 table-layout: fixed;
}
TABLE.tsfirst {
 margin-top: 10 px;
}
TABLE.tslast {
 margin-bottom: 10 px;
}
TD {
 border-color: black;
 border-style: solid;
 border-top-width: 1 px;
 border-bottom-width: 1 px;
 border-left-width: 1 px;
 border-right-width: 1 px;
 margin: 0 px;
 padding-top: 1 px;
 padding-bottom: 1 px;
 padding-left: 5 px;
 padding-right: 5 px;);
 width: fixed;
}
TD.tds5 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds9 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds10 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds11 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds12 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds13 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds14 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds15 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds17 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds18 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
TD.tds19 {
 border-left-width: 0 mm;
 border-right-width: 0 mm;
 border-top-width: 0 mm;
 border-bottom-width: 0 mm;
 border-left-style: none;
 border-right-style: none;
 border-top-style: none;
 border-bottom-style: none;
}
</STYLE>
</HEAD>
<BODY>
 <IMG src="herb.gif" height=80 width=60>
ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  
  ПОСТАНОВА          
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
 
<TABLE cellspacing=0 px class="tslast">
<TR><TD width="50 %" class="tds5">  10 червня 2008 р.                                                                                    </TD><TD width="50 %" class="tds5">№ 22/249  </TD></TR>
</TABLE>
 
 
               Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
<TABLE cellspacing=0 px class="tsfirst">
<TR><TD width="34 %" class="tds9">    </TD><TD width="66 %" class="tds9">Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px>
<TR><TD width="34 %" class="tds10">розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу </TD><TD width="66 %" class="tds10"> 
 
Закритого акціонерного товариства "ДХЛ Інтернешнл Україна"</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px>
<TR><TD width="34 %" class="tds11">на постанову </TD><TD width="66 %" class="tds11">Київського апеляційного  господарського суду від 24.01.2008 року</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px>
<TR><TD width="34 %" class="tds12">у справі</TD><TD width="66 %" class="tds12">№ 22/249 Господарського суду міста Києва</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px>
<TR><TD width="34 %" class="tds13">за позовом</TD><TD width="66 %" class="tds13">Малого приватного підприємства "СЕА"</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px>
<TR><TD width="34 %" class="tds14">до</TD><TD width="66 %" class="tds14">Закритого акціонерного товариства "ДХЛ Інтернешнл Україна"</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px class="tslast">
<TR><TD width="34 %" class="tds15">про</TD><TD width="66 %" class="tds15">стягнення 1 647,59грн.</TD></TR>
</TABLE>
 
<TABLE cellspacing=0 px class="tsfirst">
<TR><TD width="100 %" class="tds17">за участю представників сторін :</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px>
<TR><TD width="26 %" class="tds18">позивача:</TD><TD width="74 %" class="tds18">Завойська Т.В. дов. від 25.01.2006 року,</TD></TR>
</TABLE>
<TABLE cellspacing=0 px class="tslast">
<TR><TD width="26 %" class="tds19">відповідача:</TD><TD width="74 %" class="tds19">Ратушняк В.В. дов. від 28.05.2008 року,Плескач М. В. дов. від 05.08.2007 року</TD></TR>
</TABLE>
 
У відповідності із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України 03.06.2008 року по справі оголошувалась перерва до 10.06.2008 року.
В С Т А Н О В И В:
 
В червні 2007 року Мале приватне підприємство "СЕА" (далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "ДХЛ Інтернешнл Україна" (далі –відповідач) про стягнення 1 647,59 грн., з яких безпідставно отримані кошти в сумі 1 512 грн., сума процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 27,59 грн.
27.08.2007 заявою №140 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 1 680 грн., суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 45,63 грн., всього 1 725,63 грн., за розрахунком станом на 27.08.2007.
21.09.2007 Господарським судом міста Києва позивач подав заяву № 159, відповідно до якої позивач знову збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 2 538 грн., суму нарахованих процентів 82,95 грн., всього 2 620,95 грн., згідно наданого розрахунку.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Шабунін С.В.) від 24.09.2007 року у справі № 22/249 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Кондес Л.О., судді –Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) від 24.01.2008 року у справі № 22/249 Господарського суду міста Києва вказане рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року у справі № 22/249 скасовано повністю. 
Позов задоволено повністю.
Стягнуто з ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" на користь МПП "СЕА" 2 538грн., безпідставно отриманих коштів, 82,95 грн., процентів за користування коштами, 102 грн., витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 118 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючиcь з постановою суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 року у справі № 22/249 Господарського суду міста Києва, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року у справі №22/249 залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу тим, що постанова прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду  не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову без змін.
30.05.2008 року відповідач подав суду додаткові пояснення та обґрунтування своєї правової позиції по справі, в яких підтримав вимоги касаційної скарги. 
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України  Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та  постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між позивачем (покупець) та нерезидентами були укладені контракти: фірмою "Advantech Co., Ltd.", Тайвань (продавець) був укладений контракт № 064 S/05 від 01.01.2005, фірмою "IXYS Semiconductor Gmbh ", Німеччина (продавець) укладено контракт №002 S/06 від 01.02.2006, фірмою "Future Electronic Inc.", Канада (продавець) - контракт №021 S/03 від 10.02.2003, купівлі-продажу товару. Товар за цими контрактами поставлявся в кількості та на умовах, викладених в п. 3 контрактів за цінами, що вказані в інвойсах на кожну окрему поставку. Пункти 1 контрактів встановлювали, що специфікації до доповнень до контракту є його невід'ємною частиною. Якщо в інвойсах, що надаються разом з товаром, вказані найменування товару, його кількість, ціна, країна походження і умови поставки - можлива поставка товару згідно інвойсів замість специфікації.
Згідно пункту 3 вищезазначених контрактів поставка товару здійснюється на умовах СІР - Київ, DDU - Київ або на інших умовах, що вказуються в інвойсі на кожну партію поставки. Датою поставки вважається дата, яка вказана в штампі, що ставиться уповноваженим працівником митниці на інвойсі.
Як зазначено в преамбулі Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року), введені в дію з 01.01.2000 року, сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом "товари" тут розуміються "матеріальні речі", а "нематеріальні товари", такі як комп'ютерне програмне забезпечення, виключаються). Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу, більш того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.
Термін СІР - "фрахт/перевезення та страхування оплачено до (...назва місця призначення)" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб.
Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Термін DDU - "поставка без сплати мита (...назва місця призначення)" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших $борів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого "мита" покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту. Продавець   зобов'язаний   за   власний   рахунок  укласти   договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки {поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям. Покупець зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.
При цьому судом апеляційної інстанції відмічено, що згідно інвойсів, окремі поставки товару здійснювалися на умовах СРТ - Київ.
Термін СРТ "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Позивач є отримувачем товару, який переміщується через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях, а відповідач - експрес-перевізником, що перебуває на обліку в Київській регіональній митниці.
Відповідач вважає, що такими витратами, які повинен нести позивач згідно умов поставки, є встановлена відповідачем плата за розміщення та зберігання на терміналі ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" товарів, отриманих позивачем згідно контактів.
В матеріалах справи міститься наказ ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" від 21.12.2006 №347-ОРS "Про затвердження умов розміщення та надання послуг зі зберігання відправлень на терміналі ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна", згідно якого скасовано плату за послуги з підготовки документів для митного оформлення з 01.01.2007року та встановлено плату за розміщення та зберігання на терміналі ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна". Пунктом 5 зазначеного наказу передбачено забезпечення сплати встановленої плати за зберігання відповідно до діючих тарифів у касу або на поточний рахунок підприємства до (або при) видачі вантажів (відправлень) вантажоодержувачам.
Судом апеляційної встановлено, що як зазначає відповідач, на підставі даного наказу при надходженні вантажів, отримувачу направляється лист-повідомлення про прибуття та розміщення вантажу на терміналі відповідача із вказівкою вартості послуг за зберігання та обробку вантажу. Відповідач вказує, що правовою підставою для виставлення відповідачем відповідних рахунків-фактур є глава 66 Цивільного кодексу України "Зберігання", направлення листів-повідомлень розцінює як пропозицію укласти договір зберігання, а оплату таких рахунків-фактур з боку позивача погодженням з даною пропозицією.
При цьому, апеляційним судом встановлено, що відповідачем було виставлено позивачеві для оплати рахунки-фактури за період з листопада 2006 року по вересень 2007 року на загальну суму 2 538 грн., яку позивач сплатив, що не заперечують обидві сторони.
Призначення    платежу    в    рахунках-фактурах,    які    виставлялися відповідачем позивачу містять різні призначення платежу, а саме: зберігання вантажу на складі понад 10 днів (з моменту сповіщення про надходження вантажу на склад); зберігання вантажу на складі понад 5 днів (з моменту сповіщення клієнта про надходження вантажу на склад); надання послуг по розміщенню вантажів (відправлень) в зону митного контролю, їх облік та зберігання протягом 5-ти робочих діб; розміщення вантажів, оформлення відповідних документів та зберігання їх протягом наступних 5 робочих днів; надання послуг по розміщенню вантажів (відправлень) на терміналі І ДХЛ, їх облік та зберігання протягом 5-ти робочих діб;  надання послуг по підготовці товаросупровідних документів, тощо. 
Листами №103/09 від 20.09.2006 року та №21/03 від 03.03.2007 року відповідач у відповідь на претензії позивача №133 від 06.09.2006 року та №38 від 20.02.2007 року про повернення коштів повідомив, що ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" працює з міжнародними експрес - відправленнями згідно статті 152 Митного кодексу України та відповідно до внутрішніх процедур "ДХЛ Інтернешнл Україна", що були затверджені з 01.06.2006 року, послуги з розміщення та зберігання вантажу на терміналі ДХЛ здійснюються на платній основі (30 грн. без ПДВ).
Як вбачається з матеріалів справи та відзначено судом апеляційної інстанції відповідач  листом №118/10 від 24.10.2006 року надав відповідь на претензію позивача № 150 від 03.10.2006 року про повернення безпідставно отриманих коштів, в якому зазначив, що відшкодування  буде  виплачено  відповідно  з  домовленістю,   досягнутою протягом зустрічі між представниками МПП "СЕА" та ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна", проведеної 23.10.2006 року.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за умовами добровільно укладених позивачем контрактів з іноземним контрагентами, витрати чи пошкодження товару покладаються на покупця з моменту передачі товару продавцем перевізнику, не дивлячись на обов'язок продавця оплатити перевезення. У зв'язку з перевезенням придбаного позивачем у іноземного контрагента товару, відповідач виставляє позивачу рахунки-фактури, зазначаючи такі призначення, як "Зберігання вантажу на складі (з моменту сповіщення клієнта про надходження вантажу на склад)", "Надання послуг по розміщенню вантажів (відправлень) в зону митного контролю, їх облік і зберігання", "Товарно-транспортні витрати", "Розміщення вантажів, оформлення відповідних документів та зберігання", "Розміщення вантажів (відправлення) на терміналі  ДХЛ, їх облік та зберігання". Доставка відповідачем товару позивачу свідчить про дотримання експрес-перевізником законодавства з питань митної справи, регулювання якого здійснюється Митним кодексом України. 
При цьому, судом першої інстанції відмічено, що наведеними обставинами спростовується посилання позивача на порушення відповідачем статті 152 Митного кодексу України та інших підзаконних актів, якими регулюються порядок митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень, оскільки позивачем не надано доказів на порушення відповідачем порядку митного оформлення придбаного МПП "СЕА" товару, а крім того, положення актів, на які посилається позивач, не регламентують спірні правовідносини сторін. Відповідно до наказу ЗАТ "ДХЛ Інтернешнл Україна" №347 від 21.12.2006 року за зберігання та обробку вантажів на терміналі відповідача, розміщеному в зоні митного контролю, встановлюється певна плата, у зв'язку з чим, при надходженні вантажів, отримувачем направляється лист-повідомлення про прибуття та розміщення вантажу. 
Згідно статті 1160 Цивільного кодексу України особі, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, надається право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат. Оплата позивачем виписаних в його адресу рахунків-фактур за надані послуги є підтвердженням його згоди на надання відповідачем послуг по зберіганню вантажів. 
Скасовуючи рішення господарського суду м. Києва від 24.09.2007 року апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Згідно статті 307 Господарського кодексу України, статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно визначення термінів, наданих в статті 1 Митного кодексу України: -          експрес-перевізник - транспортна або транспортно-експедиційна компанія, створена відповідно до чинного законодавства України, що здійснює прискорене перевезення міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою центральних та регіональних сортувальних станцій, комп'ютерну мережу відстеження проходження таких вантажів протягом усього часу доставки від відправника до одержувача;
-          переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях - переміщення товарів та інших предметів, належним чином упакованих, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін. 
Відповідно до статті 110 Митного кодексу України залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у: 1) вантажних відправленнях; 2) супроводжуваному багажі; 3) несупроводжуваному багажі; 4) ручній поклажі; 5) міжнародних поштових відправленнях; 6) міжнародних експрес-відправленнях.
Статтею 152 Митного кодексу України встановлено порядок переміщення міжнародних експрес-відправлень через митний кордон України, відповідно, міжнародні експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться у цих відправленнях.
Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних експрес-відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях, які визначаються та обладнуються відповідним експрес-перевізником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Доставка міжнародних експрес-відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються відповідним експрес-перевізником за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.
Порядок та умови здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових та експрес-відправленнях встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 153 Митного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1948 "Деякі питання здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних поштових та експрес-відправленнях" затверджено Порядок і умови здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних експрес-відправленнях.
Дія Порядку і умов здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних експрес-відправленнях (надалі - Порядок) поширюється на експрес-перевізників, що надають послуги з переміщення (пересилання) міжнародних експрес-відправлень.
Вантаж експрес-перевізника (далі - вантаж) - консолідовані за єдиним транспортним документом міжнародні експрес-відправлення чи міжнародні експрес-відправлення, що не ввійшли до складу цих консолідованих міжнародних експрес-відправлень за своїм характером, розмірами або з інших причин, що переміщуються (пересилаються) експрес-перевізником (далі - перевізник) через митний кордон, центральна сортувальна станція - утворений для виконання угод з міжнародними корпораціями у галузі міжнародного прискореного транспортування вантажів підрозділ перевізника, на території якого визначено зону митного контролю (п.2 Порядку). 
Відповідно до пунктів 14, 16 Порядку у разі ввезення вантажу на митну територію через міжнародні аеропорти перевантаження та переміщення (пересилання) його під митним контролем до митного органу, у зоні діяльності якого розташована центральна сортувальна станція, здійснюються безпосередньо з борту повітряного судна або із складу тимчасового зберігання. Перевантаження здійснюється в присутності посадової особи митного органу та відповідних службових осіб аеропорту та перевізника. Митний орган, розташований у пункті пропуску через митний кордон, здійснює пропуск вантажу на митну територію та направлення його під митним контролем до митного органу, у зоні діяльності якого розташована центральна сортувальна станція. Підставою для пропуску митним органом вантажу є подання перевізником єдиного транспортного документа та відповідність зазначених у ньому відомостей (кількості місць, ваги) наявному вантажу.
Обсяг обов'язків експрес-перевізника при переміщенні товару в міжнародних експрес-відправленнях регламентовано статтею 152 Митного кодексу України, а відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду правомірно не погодилась з висновком суду першої інстанції щодо незастосування норм даної статті до спірних правовідносин сторін.
Правомірного висновку дійшов суд апеляційної інстанції стосовно того, що посилання відповідача на те, що позивач повинен сплачувати відповідачеві послуги зберігання на підставі глави 66 Цивільного кодексу України є безпідставними виходячи з наступного.
Згідно із статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 99 Митного кодексу України передбачено, що товари і транспортні засоби з моменту пред'явлення митному органу і до їх випуску відповідно до обраного митного режиму можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу відповідного митного органу розміщуються на складах тимчасового зберігання.
Стаття 102 зазначеного вище кодексу встановлює, що взаємовідносини власника складу тимчасового зберігання з особами, які розміщують товари і транспортні засоби на складі, визначаються договором зберігання.
Наказом Київської регіональної митниці від 04.01.2005 року № 1 на виконання вимог статей 99 - 109 Митного кодексу України, Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 року № 674, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.11.2003 року за № 1061/8382, зі змінами та доповненнями затверджено Технологічну схему здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів на складах тимчасового зберігання (СТЗ) в зоні діяльності Київської регіональної митниці. Для розміщення товарів і транспортних засобів на СТЗ декларанту необхідно виконати вимоги, передбачені пунктами 2.5., 2.6. Технологічної схеми та отримати дозвіл на розміщення товарів на СТЗ шляхом накладання відповідної резолюції на Заяві (пункт 2.7).
При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що відповідач не надав доказів того, що позивач повинен був та здійснював дії, передбачені зазначеним вище наказом.
Врахувавши викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла обґрунтованого висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для отримання грошових коштів від позивача в сумі 2538,00 грн., отже, у разі сплати таких грошових коштів, вони підлягають поверненню.
Відповідно до Глави 83 Цивільного кодексу України, яка регулює позадоговірні зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно статтею 536 зазначеного вище Кодексу встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За таких обставин, апеляцій          ним господарським судом цілком обґрунтованого відзначено, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом.
Врахувавши те, що позивач перерахував відповідачеві грошові кошти, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони знаходилися у відповідача в користуванні.
Колегія суддів погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції стосовно застосування аналогії закону щодо стягнення з відповідача 82,95 грн., процентів за користування коштами відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки статтею 8 даного Кодексу  передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні коштами.
Що ж стосується застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин сторін статті 1160 Цивільного кодексу України, то колегія суддів вважає, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що встановлення відповідачем плати за розміщення та зберігання вантажів на терміналі відповідача не є його витратами по запобіганню шкоди, що загрожує майновим інтересам позивача та не є предметом регулювання статті 1160 Цивільного кодексу України. 
Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи. 
Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника касаційної скарги на порушення судом норм процесуального права, а саме статті 105 Господарського процесуального строку, оскільки відповідно до вимог процесуального законодавства судовий акт підлягає скасуванню за умов істотного порушення процесуальних прав сторін, що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, і призвело до прийняття неправильного судового рішення.
Безпідставними є посилання скаржника і на порушення норм матеріального права, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду. 
З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін  оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                           
 
П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "ДХЛ Інтернешнл Україна" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 року у справі № 22/249 залишити без змін.
 
 
Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.
 
Судді                                                                                           Полянський А.Г.          
 
                                                                                                    Фролова Г.М.
 
 
</BODY>
</HTML>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...