Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-60 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2011. Зареєстровано: 11.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-60 
		 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
			 24 червня 2011 року м. Коломия
			 Коломийський міськрайонний суд
			Івано-Франківської області в складі: головуючого-судді: Пятковського В.І.
			секретаря: Іванишин Х.І.,
			розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї справу за позовом Івано-Франківської КЕЧ району до ОСОБА_1, про виселення із самовільно зайнятої квартири та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Івано-Франківської КЕЧ району, про визнання права спільної сумісної власності на квартиру за набувальною давністю, - 
			 ВСТАНОВИВ:
			 Представник позивача за первісним позовом позов підтримала, а зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не визнала. Зазначила, що відповідачі самовільно вселились в квартиру, про що їм не було відомо, так як ЖЕК не повідомляв КЕЧ про звільнення квартири попереднім власником ОСОБА_4
			В своїх вимогах представник КЕЧ також посилається на те, що згідно рішення Коломийського міського суду від 03 лютого 2003 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх старшу доньку ОСОБА_5 було виселено із спірної самовільно зайнятої квартири АДРЕСА_1, що в м. Коломиї. Хоча на той час відповідачка ОСОБА_1 була неповнолітньою, вона підлягала виселенню разом із батьками, однак в рішенні суду про це зазначено не було.. Оскільки рішення суду не виконувалося і подружжя ОСОБА_5 надалі залишилося проживати у спірній квартирі, то на даний час просять виселити тільки ОСОБА_1. 
			Позивачі за зустрічним позовом, інтереси яких у судовому засіданні підтримала їх представник адвокат ОСОБА_6,пред»явлені до них позовні вимоги не визнали, а зустрічний позов підтримали. 
			По заявленому до них позову просять відмовити по причині пропуску позивачем строку позовної давності. Крім того з таким позовом позивач уже звертався до них у 2003 році і по справі приймалося рішення, яке позивачем до виконання так і не направлялося.
			Свої позовні ОСОБА_5 мотивують тим, що з 1989 року проживають у спірній квартирі, а тому вважають, що набули право власності на неї.
			На той час, починаючи з 1982 року, ОСОБА_2 працював покрівельником 3-го розряду в Коломийському БУ № 5. В звязку з трудовими відносинами та за згодою міського голови Ілюка, начальника будинкоуправління № 5 Румака, який передав йому ключі від квартири, їх сімї було дозволено зайняти квартиру АДРЕСА_1 в м. Коломиї і в 1989 р. вони вселилися у неї і проживають по даний час.
			З»ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та перевіривши їх письмовими і усними доказами, суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний задоволити виходячи із наступного.
			Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто, більш чітко, це строк, встановлений для захисту права чи інтересу. 
			 Як вбачається з матеріалів справи, до спірних правовідносин належить застосовувати загальний строк позовної давності, який, згідно ст. 257 ЦК України, встановлений тривалістю у три роки. 
			За змістом п. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 
			В судовому засіданні з досліджених доказів, справи № 2-36 за 2003 рік та пояснень сторін встановлено, що позивачу про факт проживання ОСОБА_1 було достовірно відомо ще в 2002 році, а саме коли Івано-Франківська КЕЧ району звернулась з позовом до Коломийського міського суду про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. З позовом про виселення ОСОБА_1 позивач звернувся до суду лише 15 вересня 2010 року, тобто із значним пропуском загального строку позовної давності. 
			Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском встановленого законом трирічного строку, а з клопотанням про поновлення пропущеного строку до суду не звертався, поважних причин пропуску даного строку не зазначав, а представник відповідача, на виконання вимог ст. 267 ЦК України, просить застосувати строк позовної давності до винесення судового рішення, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності і як наслідок  у задоволенні позову Івано-Франківської КЕЧ району про виселення ОСОБА_1 відмовити. 
			Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання за ними права спільної сумісної власності на АДРЕСА_1 за набувальною давністю суд вважає обгрунтованим і таким, що підлягає до задоволення. 
			Судом встановлено, що позивачі проживають в АДРЕСА_1 з 1989 року, набули квартиру добросовісно, відкрито та безперервно володіють нею більше 10 років. Позивачами доведено, що вони не знали і не могли знати про те, що володіють чужим житлом, так як вселились в квартиру законно, з дозволу міського голови Ілюка та начальника будинкоуправління № 5 Румиги, який передав ОСОБА_2 ключі від квартири № 4 і протягом всього цього часу у них навіть не виникало сумніву у правомірності набуття майна.
			Наведене підтверджується і тією обставиною, що Івано-Франківською КЕЧ району долучено до матеріалів справи карточку обліку № 476 (а.с.50) в якій значиться приналежність АДРЕСА_1  міська рада, БУ 4 (5). Тобто ОСОБА_2 не знали і не могли знати хто саме мав вирішувати питання щодо надання дозволу на проживання КЕЧ району чи міська рада і БУ. Правомірність їхнього вселення підтверджується і тривалістю їх проживання в спірній квартирі, відсутністю будь-яких претензій щодо їх проживання, як зі сторони КЕЧ району, так і міської ради чи БУ, квитанціями про сплату послуг водопостачання, електропостачання, договором про надання послуг з газопостачання, робочим проектом на установку газового лічильника, актом від 02 березня 2005 р. про перевірку працівниками газового господарства наявності пломби на лічильнику, копіями паспортів та рішень суду, які підтверджують факт прописки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в спірній квартирі. 
			Суд вважає доведеною ту обставину, що відповідачу було відомо про володіння позивачами спірною квартирою більше 10 років, так як відповідач звертався з позовом до суду про виселення сім»ї ОСОБА_2 із вищевказаної квартири і згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 03 лютого 2003 року їх позов було задоволено, однак в державну виконавчу службу для виконання дане рішення відповідачем не предявлялось і відповідно не виконувалось. Згідно ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи про примусове виселення можуть бути предявлені до виконання протягом трьох років, однак відповідачем як заінтересованою особою, цього зроблено не було. Крім того, згідно п. 41 «Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», від 23 грудня 1992 р. з наступними змінами передбачено, що перевірка стану обліку та використання жилої площі, закріпленої за військовимим гарнізонами провадиться щорічно КЕЧ району разом з гарнізонними житловими комісіями. Виходячи з цього можна зробити висновок, що КЕЧ району при проведенні щорічної перевірки було відомо про звільнення ОСОБА_4 спірної квартири. 
			Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що дійсно ОСОБА_2 спершу був виданий ордер на заселення будинку по вул. Радянській, однак оскільки будинок був знесений, то з дозволу міського голови Ілюка та начальника БУ № 5 Румака, ОСОБА_2 було дозволено вселитись в спірну квартиру, в якій його сімя проживає безперервно з 1989 року по даний час. 
			Виходячи із дослідженого суд вправі застосувати по даній справі набувальну давність, так як позивачем подано достатньо доказів правомірного заволодіння квартирою, а відповідачем, Івано-Франківською КЕЧ району, не доведено, що позивачі заволоділи квартирою обманним чи злочинним шляхом.
			У пунктах 4 та 8 Прикінцевих та Перехідних положень до ЦК України зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ст. 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
			Цивільний кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року, а значить перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати з 1 січня 2001 року.
			На час звернення до суду  05 травня 2011року, строк володіння позивачами квартирою АДРЕСА_1 становить більше десяти років, а отже є законні підстави для прийняття рішення про визнання за ними права спільної сумісної власності на неї.
			На підставі наведеного та ст.ст. 58, 109 ЖК України, ст.ст. 16, 257, 261, 267, 328, 344 ЦК України, керуючись ст.ст. 213, 215, 223, 294 ЦПК України суд,
			 В И Р І Ш И В:
			 В задоволенні позову Івано-Франківської КЕЧ району до ОСОБА_1 про виселення із самовільно зайнятої квартири відмовити за пропуском строку позовної давності.
			Зустрічний позов задовольнити.
			Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1, в м. Коломиї Івано-Франківської області. 
			Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. У випадку не подання апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності 05 липня 2011 року. 
			 
			Суддя:П'ятковський

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...