Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1/0624/20/2011 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2011.
Дата набрання законної сили: 01.11.2011 (частково)
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 липня 2011 року Справа №1/0624/20/2011 
		Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
		головуючого-судді:Моніча Б.С.
		при секретарях:Юрченко Т.Р., Тишкевич К.Б.
		з участю прокурорів:Михалевич Н.І., Тарасюк М.О.
		потерпілого:ОСОБА_1
		підсудного:ОСОБА_2
		його захисника:ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню: 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працює, інвалідом, депутатом, потерпілим від аварії на ЧАЕС не являється, раніше не судимий,
		за ч.1 ст.365 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно предявленого обвинувачення ОСОБА_2, будучи службовою особою, являючись працівником правоохоронного органу, 27.07.2009 року вчинив перевищення своїх службових повноважень.
		Згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області №165 о/с від 23.09.2005 року ОСОБА_2, мешканець АДРЕСА_1 був призначений на посаду старшого інспектора режимно-секретного відділу Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області.
		Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Стаття 10 Закону України «Про міліцію»визначає одним із обовязків міліції забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, ст.11 вищевказаного закону встановлює, що міліція має право затримувати осіб і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях у передбачених законом випадках.
		Так, 24.07.2009 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.263 КУпАП строком на 3 доби та поміщено до кімнати доставлених чергової частини Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області.
		27.07.2009 року в післяобідній час ОСОБА_2, перебуваючи на посаді старшого інспектора режимно-секретного сектору Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області, діючи умисно, явно перевищивши повноваження надані йому ст.ст.10, 11 Закону України «Про міліцію»№565-ХІІ від 20.12.1990 року, всупереч вимогам ст.29 Конституції України, та всупереч своїм посадовим обовязкам та інтересам служби з метою показати позитивні результати своєї роботи, достовірно знаючи, що строк затримання ОСОБА_1 в адміністративному порядку закінчився, не надав можливості ОСОБА_1 залишити приміщення Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області та з чергової частини Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області, завів ОСОБА_1 до приміщення коридору на другому поверсі адміністративного приміщення Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області, посадивши останнього на стілець у цьому ж коридорі, безпідставно, без складання будь-яких процесуальних документів та пояснень вказав ОСОБА_1 сидіти на стільці та чекати, де останній пробув до 29.07.2009 року. Залишити приміщення коридору ОСОБА_1 не мав можливості, оскільки двері, що ведуть з даного коридору, ОСОБА_2 зачинив.
		ОСОБА_2 своїми діями здійснив підрив авторитету та престижу органів державної влади, а також заподіяв істотну шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_1
		Дії ОСОБА_2 державним обвинувачем кваліфіковані як вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, що заподіяло істотну шкоду, яка виразилась в порушенні охоронюваних законом прав, свобод і інтересів громадянина ОСОБА_1, та у підриві авторитету та престижу органів державної влади, тобто перевищення службових повноважень за ч.1 ст.365 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в скоєному не визнав та показав суду, що станом на 27.07.2009 року дійсно працював в Черняхівського РВ на посаді старшого інспектора режимно-секретного сектору. Конкретно в той день перебував в складі слідчо-оперативної групи. Близько 21:00 год. зустрів заступника начальника Черняхівського РВ ОСОБА_5, який попросив після телефонного дзвінка чергового спуститись до чергової частини і на декілька хвилин забрати якусь людину до приміщення коридору. При цьому пояснив, що за декілька хвилин мають підійти працівники кримінальної міліції у справах дітей і працювати з даною людиною. Близько 21:30 год. після телефонного дзвінка чергового ОСОБА_6 він спустився до чергової частини, звідки провів ОСОБА_1 на другий поверх, сказав йому присісти на стілець і зачекати працівників міліції в справах дітей. Черговий ОСОБА_6 дослівно сказав: «Тобі ОСОБА_5 повідомляв на рахунок цієї людини? Це ОСОБА_1, підніми його на поверх, з ним будуть працювати». Приміщення, до якого завів ОСОБА_1, є коридором, в якому розташовані кабінети співробітників РВ. Цей коридор має окремі двері, які замикаються на ключ. Між тим, двері до коридору не зачиняв і наручники на ОСОБА_1 не одягав. До ранку перебував в службовому кабінеті і о 08 год. ранку здав чергування і пішов додому, подальшою долею ОСОБА_1 не цікавився. Підтвердив, що до підняття ОСОБА_1 в коридор там знаходився ОСОБА_7 Також підсудний категорично наполіг на тому, що до моменту отримання вказівки від ОСОБА_5 та чергового ОСОБА_6 він не знав чи є ОСОБА_1 затриманим, чи ні, не проводив з ним жодних слідчих дій, не виїздив на місце пригоди. До цього часу були випадки, що невідомі особи в різний час знаходяться в коридорі райвідділу, оскільки там же розташовані кабінети працівників карного розшуку і це не викликало ні в кого запитань. 
		Потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що 24.07.2009 року він був затриманий працівниками Черняхівського РВ ОСОБА_39, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_9. Його помістили до райвідділу на 72 години. О 16 год. 00 хв. триденний строк його затримання закінчився і в чергову частину прийшов ОСОБА_2, який закував його в наручники, завів на другий поверх і посадив на стілець. Вже в коридорі він наручники зняв однак наказав сидіти і нікуди не йти, пригрозивши закувати так, щоб не циркулювала кров. Також в коридорі на стільцях знаходився мешканець с.Славів ОСОБА_7, з яким вони познайомились. Близько 5 год. ОСОБА_2 впускав до коридору жінку, яка мила підлогу. Від цієї жінки дізнався, що вона мешканка с.Троковичі і відбуває адміністративне покарання. Близько 08:00 год. ОСОБА_2 пішов додому і більше не повертався, а в коридорі стали зявлятися інші працівники міліції. Загалом в райвідділі пробув до 29.07.2009 року, після чого був затриманий в порядку ст.115 КПК України та поміщений в ІТТ.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що працює на посаді слідчого слідчого відділу Черняхівського РВ 29.07.2009 року отримала матеріали перевірки щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_1 До цього часу цих осіб не бачила, на місце пригоди не виїжджала. В той же день за результатами вивчення матеріалів справи нею була винесена постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, а він сам затриманий в порядку ст.115 КПК України. Яким чином ОСОБА_1 опинився в райвідділі їй достовірно невідомо, однак коли їй принесли матеріали, то сам ОСОБА_1 вже був в коридорі. Вона сказала йому почекати і він чекав. Далі вона допитала його, затримала, розяснила йому його права та помістила в ІТТ. Приблизно через 2 місяці ОСОБА_1 став скаржитись на своє незаконне затримання і оскаржувати законність проведених нею слідчих дій. До моменту затримання ОСОБА_1 в порядку ст.115 КПК України його не знала і не бачила в райвідділі. Також ніколи не знала і не бачила ОСОБА_7 
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 24.07.2009 року він спільно з іншими працівниками міліції затримував ОСОБА_1 та ОСОБА_12, які варили наркотичний засіб в лісопосадці. ОСОБА_11 був доставлений в лікарню, оскільки отримав опіки, а ОСОБА_1 затриманий в порядку ст.263 КУпАП. Пізніше відповідні матеріли були передані в слідство і ними займалася ОСОБА_10 Категорично заперечив, що в період з 24.07.2009 року по 29.07.2009 року виводив ОСОБА_1 в туалет, надавав йому матрац тощо.
		Свідок ОСОБА_13 показав суду, що як дільничний інспектор Черняхівського РВ 26.07.2009 року з ОСОБА_10 ОСОБА_14, ОСОБА_15 виїздив по факту крадіжки в с.Славів Черняхівського району. Слідча ОСОБА_10 проводила з експертом огляд, а він зі ОСОБА_14 опитали потерпілого ОСОБА_16 і поїхали опитувати ОСОБА_7, на якого той вказав, як на особу, що скоїла крадіжку. ОСОБА_7 запропонували проїхати до будинку, а в подальшому до райвідділу для відібрання пояснень. По приїзду в райвідділ займався своїми справами і долею ОСОБА_7 не цікавився. 
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні дав покази, аналогічні показам свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 щодо обставин виїзду на місце пригоди по факту крадіжки майна громадянина ОСОБА_16 26.07.2009 . Категорично заперечив факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 з метою отримання зізнання у скоєнні цієї крадіжки. Зазначив, що його участь в спілкуванні з ОСОБА_7 завершилась відібранням у нього зразків пальців рук. При цьому не зміг пояснити, чому саме його колега по кабінету Суду 29.07.2009 року саме на його прохання відбирав у ОСОБА_7 пояснення. 
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні вказав, що в період з 27.07.2009 року по 29.07.2009 року працював оперуповноваженим в Черняхівського РВ Його робочий кабінет знаходиться в коридорі, де нібито перебував ОСОБА_1 Впродовж цих днів він неодноразово перебував в своєму кабінеті, проходив через даний коридор, однак ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_7 в коридорі не бачив.
		Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що був черговим по Черняхівського РВ, коли ОСОБА_1 доставили до райвідділу. Як черговий він складав протокол адміністративного затримання, після чого його помістили до камери попереднього затримання. 27.07.2009 року, коли у ОСОБА_1 закінчився термін затримання він був звільнений з кімнати попереднього затримання. По виходу його з чергової частини він пішов з ОСОБА_2 на другий поверх. Для чого йому невідомо. Більше ОСОБА_1 не бачив.
		Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_19 показав суду, що разом з ОСОБА_6, чергував в Черняхівського РВ 29.07.2009 року. Був помічником чергового. Також знаходився на чергуванні 27.07.2009 року. Йому відомо, що ОСОБА_1 був затриманий на три доби. 29.07.2009 року строк затримання ОСОБА_1 закінчився і черговий ОСОБА_6 звільнив його з кімнати попереднього затримання. При цьому він вивів його з чергової частини і куди ОСОБА_1 направився далі йому невідомо.
		Свідок ОСОБА_5 показав суду, що станом на липень 2009 року працював першим заступником начальника Черняхівського РВ, є відповідальним за кримінальний блок, тобто за виявлення і розкриття злочинів. Категорично заперечив, що давав будь-кому в тому числі і ОСОБА_2 вказівку підняти ОСОБА_1 в блок карного розшуку. Між тим підтвердив, що в період з 27.07.2009 року по 29.07.2009 року неодноразово бачив ОСОБА_1 на другому поверсі: він або курив на вулиці, або знаходився на стільці біля кабінету служби в справах дітей.
		Оцінюючи покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_5 суд вважає їх неправдивими, даними з метою приховати від суду як свою дійсну участь так і участь інших працівників міліції в подіях, що стосуються незаконного утримання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в приміщенні Черняхівського РВ 
		Свідок ОСОБА_24, в судовому засіданні показав суду, що 26.07.2009 року до нього додому приїхали працівники Черняхівського РВ ОСОБА_14 та ОСОБА_13 і стали запитувати про якусь пилку. Далі наказали сісти в автомобіль і повезли до лісопосадки у с.Крученець. В лісопосадці ОСОБА_14 став питати «Де пилка?» і при цьому завдавав йому удари в різні частини тіла. Не отримавши зізнання, посадили його в автомобіль, на якому спочатку поїхали в с.Славів, а потім спільно з ОСОБА_10 доставили до райвідділу. В подальшому саме ОСОБА_14 підняв його на другий поверх і наказав сидіти на стільцях, де він пробув до 29.07.2009 року. 
		Підстав критично ставитись до показів даного свідка суд не вбачає, оскільки вони узгоджуються з показами підсудного ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 інших свідків та стверджуються обєктивними даними. 
		Зокрема свідок ОСОБА_20 в повному обсязі підтвердила покази свого чоловіка ОСОБА_7 про те, що 26.07.2009 року його забрали працівники міліції ОСОБА_14 та ОСОБА_13 і він не повертався додому до 29.07.2009 року. Також вона в повному обсязі підтвердила його покази про те, що передавала йому передачі через ОСОБА_21 і куму ОСОБА_22
		Ці покази ОСОБА_7 та ОСОБА_20 підтвердила свідок ОСОБА_22, яка вказала, що є сусідкою і кумою ОСОБА_7 Від дружини вона дізналася, що його забрали працівники міліції. Коли на ніч він не повернувся, то вони вирішили передати йому передачу. На другий день вона передачу не возила, оскільки її завіз ОСОБА_23 28 чи 29 липня вона завозила передачу ОСОБА_7 Самого ОСОБА_24 не бачила, оскільки залишила передачу в черговій частині, однак працівники міліції підтвердили, що такий дійсно утримується в райвідділі.
		Ці покази ОСОБА_22 в повному обсязі узгоджуються з показами ОСОБА_25 про те, що 29.07.2009 року після відібрання у нього пояснень Суду його запрошували до заступника начальника райвідділу, який його відпустив та повернув передачу, яку кума передала зранку.
		Свідок Суду показав суду, що з 27.07.2009 року працює в Черняхівського РВ оперуповноваженим сектору карного розшуку. 28.07.2009 року після проведеної зранку наради він мав їхати на медичну комісію і саме ОСОБА_14 попросив у нього відібрати пояснення у громадянина ОСОБА_24 На той момент ОСОБА_7 знаходився на стільці в коридорі біля кабінету. Відібравши у нього пояснення він поїхав у м.Житомир на комісію.
		Таким чином свідок підтвердив в повному обсязі покази ОСОБА_7, що саме ОСОБА_14 займався його матеріалами і спростував покази ОСОБА_14, який вказав, що лише доставив ОСОБА_7 до райвідділу.
		Свідок ОСОБА_21 також підтвердив покази ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про те, що в липні 2009 року завозив передачу ОСОБА_7, при цьому з працівником міліції піднімався на другий поверх і бачив там ОСОБА_7 в коридорі. Також свідок підтвердив, що 29.07.2009 року забрав ОСОБА_7 додому.
		Свідок ОСОБА_26, яка є матірю ОСОБА_1 в своїх показах вказала, що до моменту затримання син проживав з нею. Коли він не прийшов додому почала його шукати. На її дзвінок в міліції відповіли, що її син у них. Про затримання дізналася 24.07.2009 року. Також їй повідомили, що передача можлива лише з дозволу слідчої ОСОБА_10, далі неодноразово з дозволу слідчої ОСОБА_10 вона передавала передачі своєму сину. Передачі приносила до Черняхівського РВ, однак з сином бачитися їй не дозволяли. Пізніше слідча ОСОБА_10 повідомила, що сина переводять до СІЗО. Також біля райвідділу розмовляла з ОСОБА_8, який повідомив про затримання сина і сказав «не хвилюйтеся там нічого страшного».
		Незважаючи на те, що даний свідок є матірю ОСОБА_1 підстав критично ставитися до її показів суд не знаходить, оскільки вона мала можливість вказати на будь-яких працівників міліції, а вказала саме на тих, які дійсно були причетними до затримання її сина згідно наявних матеріалів справи. Також в своїх показах даний свідок вказувала, що передавала ОСОБА_1 печиво. Ці покази в повному обсязі підтверджені показами свідка ОСОБА_27 яка вказала, що проживає в с.Стирти і 28.07.2009 року разом з ОСОБА_28 приїхала в райвідділ забрати заяву про зґвалтування. Піднявшись на другий поверх на стільцях вона бачила печиво та цигарки. Через деякий час в коридор зайшли ОСОБА_7 та ОСОБА_1, а за ними працівник міліції ОСОБА_18
		Окрім показів свідка ОСОБА_26 дані покази в повному обсязі підтверджують покази ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про те, що саме в той момент ОСОБА_18 виводив їх до туалету. Підстав критично ставитися до цих показів суд не знаходить, оскільки вони стверджені і показами свідка ОСОБА_28, який в повному обсязі підтвердив покази ОСОБА_27 Додатково свідок вказав, що в райвідділі він піднявся на другий поверх і разом з ОСОБА_27 стали чекати ОСОБА_18, до якого їм порадили звернутися. Під час цього в коридор зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_7, також заходив його знайомий ОСОБА_30, який мав якусь розмову з ОСОБА_31 за замок. Пізніше в коридор піднявся ОСОБА_18, який в робочому кабінеті спілкувався з ОСОБА_27
		Наведені вище покази стверджені і показами свідка ОСОБА_32, який пояснив, що на той час працював в Черняхівського РВ і 29.07.2009 року піднімався на другий поверх, щоб зясувати хто зламав замок в його службовому кабінеті. На сходах зустрів свого односельця ОСОБА_28, який просив передати цигарки своєму брату. З приводу замка посварився з ОСОБА_1, який перебував у коридорі на другому поверсі. 
		Покази ОСОБА_30 в цій частині стверджені також показами ОСОБА_1, який показав суду, що під час свого незаконного утримання в коридорі райвідділу засунув скрепку в один із замків дверей службових кабінетів, що там знаходились.
		В процесі судового розгляду підсудним ОСОБА_2 надано план-схему розташування службових кабінетів на другому поверсі Черняхіського РВ, яка визнана достовірною всіма учасниками розгляду справи. З даної схеми вбачається, що на той час ОСОБА_30 займав кабінет №31 і цей кабінет знаходиться в коридорі, де утримувалися ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (т.3 а.с.46). Згідно цієї ж план-схеми ОСОБА_14 та Суду займали один службовий кабінет.
		Покази ОСОБА_7 та ОСОБА_1 щодо їх перебування в приміщенні Черняхівського РВ також узгоджуються з показами свідка Через, яка в той час відбувала адміністративний арешт і здійснювала прибирання коридору, де вони утримувалися.
		Відповідно до книги служби нарядів Черняхівського РВ встановлено, що 24.07.2009 року до складу чергового наряду ОСОБА_2 не входив, однак до складу цього наряду входив ОСОБА_8 (а.с.69), 27.07.2009 року до складу добового наряду входили: відповідальний від керівництва ОСОБА_5, оперативний черговий ОСОБА_6, помічник чергового ОСОБА_19, і як оперуповноважений сектору карного розшуку ОСОБА_2 Згідно записів цієї ж книги ОСОБА_2 не отримував такого спецзасобу як наручники, а отримав лише вогнепальну зброю з двома магазинами (а.с.77). Згідно записів цієї ж книги в період з 28.07.2009 року по 29.07.2009 року ОСОБА_5 продовжував бути відповідальним від керівництва, щоранку о 08 год. він проводив інструктажі нарядів. 28.07.2009 року на добове чергування від сектору карного розшуку заступив ОСОБА_8, а 29.07.2009 року ОСОБА_18 Також 28.07.2009 року в складі наряду був ОСОБА_9
		Аналогічні дані містяться у відповіді Черняхівського РВ, щодо складу слідчо-оперативних груп (т.1 а.с.256).
		Загалом даними письмовими доказами обєктивно підтверджено покази ОСОБА_7, та ОСОБА_1 про те, що ввечері 28.07.2009 року ОСОБА_8 приносив ОСОБА_1 матрац, а 29.07.2009 року ОСОБА_18 разом із слідчою ОСОБА_10 проводили з ОСОБА_1 певні слідчі дії в службовому кабінеті ОСОБА_18 Також стверджено покази ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_9 28.07.2009 року заходив в кабінет праворуч від вхідних дверей до коридору і пробув там до ранку. Зокрема на згадуваній судом план-схемі кабінет ОСОБА_9 знаходиться саме праворуч від вхідних дверей до коридору (т.3 а.с.46).
		Згідно протоколу огляду місця події від 19.10.2009 року оглянуто адміністративне приміщення Черняхівського РВ УМВС в ході огляду на стіні коридору розташування кабінетів сектору карного розшуку виявлено вишкрябані записи «26-27-28-29», які з їх власних показів зробили ОСОБА_7 та ОСОБА_1 під час їх перебування у вказаному коридорі. Результатами огляду також підтверджено покази даних осіб про те, що даний коридор знаходиться на другому приміщенні райвідділу і вхід до нього здійснюється через цільнометалеві двері (т.1 а.с.76-79).
		Відповідно до довідки Житомирської УВП №8 ОСОБА_1 до СІЗО Житомирської УВП №8 прибув 06.08.2009 року з ІТТ Черняхівського РВ В подальшому для проведення слідчих дій він викликався лише на період з 05.10.2009 року по 12.10.2009 року (т.1 а.с.107).
		Згідно відповіді Черняхівського РВ встановлено, що з 29.07.2009 року по 06.08.2009 року з ОСОБА_1 будь-які слідчі дії під час його утримання в ІТТ не проводилися (т.3 а.с.57-63)
		В своїх показах ОСОБА_10 зокрема стверджувала, що 29.07.2009 року вона отримала матеріали справи щодо ОСОБА_1, а сам ОСОБА_1 «випадково»опинився в приміщенні Черняхівського РВ В той же день вона порушила кримінальну справу, однак його не допитувала, а лише затримала. Допит ОСОБА_1 проводила 30.07.2009 року. Також проводила з ним певні слідчі дії до 06.08.2010 року в умовах ІТТ. Дані покази не відповідають дійсності, оскільки слідча так і не змогла пояснити, яким чином о 21:00 год. ОСОБА_1 зявився в Черняхівського РВ Свідок не змогла також пояснити, чому згідно протоколу затримання ОСОБА_1 воно проводилось в період часу з 21:00 до 21:20 год., а до ІТТ він поступив лише о 23:15 год. згідно книги обліку осіб, що тримаються в ІТТ та протоколу його затримання (т.1 а.с.40-42, 134-135). Так само свідок не змогла пояснити, яким чином вона проводила допит ОСОБА_1 30.07.2009 року, коли він вже перебував в ІТТ, без видачі його конвою та з використанням компютерної техніки (т.2 а.с.188). Так само слідча не змогла пояснити яким чином вона проводила слідчі дії з ОСОБА_1 06.08.2009 року з використанням компютерної техніки, коли згідно даних ІТТ з часу поміщення ОСОБА_1 до ІТТ з ним не проводилось слідчих дій (т.3 а.с.57-63).
		Між тим ці суперечності повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_1, який вказав, що 29.07.2009 року у вечірній час слідча ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_18 в його службовому кабінеті на його компютері набрали ряд процесуальних документів, частину з яких він змушений був підписати під їх тиском після 3-х днів утримання в коридорі райвідділу.
		Також свідок ОСОБА_10 спочатку вказувала, що ОСОБА_7 взагалі не знає і лише після запитань суду підтвердила обставини виїзду на місце пригоди спільно з ОСОБА_13 та ОСОБА_14
		Загалом покази ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_5 є суперечливими, містять багато прогалин та не спростовують покази ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7
		Аналізуючи вищевикладені докази, суд приходить до стійкого внутрішнього переконання про доведеність факту незаконного утримання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в приміщенні Черняхівського РВ в період з 26.07.2009 року по 29.07.2009 року.
		Разом з тим, суд вражає, що дії ОСОБА_2, встановлені під час судового розгляду справи, не містять складу інкримінованого йому злочину.
		Висновки суду ґрунтуються на співставленні обєктивних фактичних даних, здобутих в ході судового слідства з ознаками злочину, скоєння якого інкримінується підсудному. 
		Обєктивна сторона злочину, передбаченого ст.365 КК України, характеризується тим, що відповідні дії, зокрема 1) обумовлені службовим становищем винного, 2) повязані з реалізацією його службових повноважень щодо потерпілого, 3) явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень. 
		Характер та обсяг службових повноважень визначаються службовою компетенцією особи, яка може бути закріплена як в нормативних актах, так і в посадових інструкціях, відомчих наказах тощо. При цьому з субєктивної сторони особа має діяти лише з прямим умислом по відношенню до вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень. Тобто особа не тільки повинна знати обсяг своїх службових повноважень, а й усвідомлювати факт явного виходу за межі своїх повноважень при вчиненні цих дій.
		В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу начальника УМВС України в Житомирській області №165 о/с від 23.09.2005 року ОСОБА_2 призначений на посаду старшого інспектора режимно-секретного відділу Черняхівського РВ УМВС України в Житомирській області (т.1 а.с.302).
		Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_2 йому не було надано права проводити затримання певних осіб, на нього не покладалося будь-яких обовязків здійснення перевірки правомірності перебування тих чи інших осіб в приміщенні Черняхівського РВ Фактично його службові обовязки зводились до роботи з секретними документами та забезпечення режиму секретності (т.1 а.с.311). 
		До того ж, ця посадова інструкція взагалі не містить відомостей про її затвердження керівником райвідділу чи іншим відомчим наказом МВС, не містить вона і даних про доведення її до відома ОСОБА_2 В матеріалах справи взагалі немає відомостей, яким чином ця посадова інструкція була долучена до справи (є запит слідчого, однак ні супровідного листа Черняхівського РВ, ні інших реквізитів цього органу внутрішніх справ немає).
		Виходячи з викладеного, в ході судового слідства не доведено, що ОСОБА_2 достовірно знав обсяг своїх службових повноважень, а отже він не міг знати чи виходить він за межі своїх повноважень.
		Не ґрунтуються на жодному доказі доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_2 достовірно знав положення ст.29 Конституції України, ст.ст.10, 11 Закону України «Про міліцію», фактично це припущення, як і доводи про те, що він вчиняв певні дії з метою показати позитивні показники своєї роботи. Під час судового розгляду не доведено, яким чином обліковувалася робота ОСОБА_2, за якими критеріями, які конкретно показники вважалися позитивними по результатах його роботи, які ні.
		Доводи обвинувачення, що ОСОБА_2 достовірно знав про закінчення строку тримання ОСОБА_1 в адміністративному порядку не тільки не підтверджені, а й повністю спростовані зібраними в ході судового слідства доказами.
		В судовому засіданні достовірно встановлено, що 24.07.2009 року ОСОБА_1 був затриманий працівниками Черняхівського РВ, серед яких ОСОБА_2 не був присутній. Станом на 24.07.2009 року він не перебував у складі чергового наряду Черняхівського РВ З його показів вбачається, що вперше про ОСОБА_1 він дізнався від заступника начальника Черняхівського РВ ОСОБА_5, який дав йому вказівку завести ОСОБА_1 на другий поверх приміщення. Після розмови із ОСОБА_5 йому телефонував черговий ОСОБА_6, який фактично надав аналогічну вказівку.
		Саме формулювання відповідної вказівки не передбачало здійснювати затримання ОСОБА_1 до ранку, обмежувати його пересування тощо. Більше того, в приміщенні, куди ОСОБА_2 привів ОСОБА_1, вже знаходився ОСОБА_7, а тому ОСОБА_2 вправі був вважати відповідну вказівку законною. 
		Такі покази ОСОБА_2 суд вважає достовірними, оскільки вони стверджуються як показами ОСОБА_6, який підтвердив факт передачі ОСОБА_1 ОСОБА_2, так і показами ОСОБА_33, який показав суду, що зазвичай черговий доповідає керівництву про закінченя термінів перебування осіб в райвідділі, а виходячи зі схеми розстановки нарядів в той день такою особою мав бути саме ОСОБА_5
		Покази ОСОБА_2, що і ОСОБА_6, і ОСОБА_5 вказували на те, що з підсудним має працювати хтось з міліції в справах дітей тобто ОСОБА_8 стверджуються матеріалами адміністративного затримання ОСОБА_1, показами самого ОСОБА_1 та показами його матері ОСОБА_26 Не приймаючи участі в проведенні будь-яких дій з ОСОБА_1, ОСОБА_2 міг отримати таку інформацію виключно за обставин, на які він посилається.
		Загалом покази ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які не підтверджують дачу вказівки ОСОБА_2, суд вважає недостовірними і такими, що мають на меті приховати їх справжні дії щодо ОСОБА_1
		Так, з показів ОСОБА_5 вбачається, що саме він є відповідальним за виявлення та розкриття злочинів, зі слів чергового він знав, що затримані особи знаходяться в райвідділі і з ними працюють. Затримання ОСОБА_1 проводив ОСОБА_8 з міліції у справах дітей, ОСОБА_1 був затриманий на три доби і поки проводилось експертне дослідження з ним працювали. З отриманих доповідей йому було відомо, що ОСОБА_1 знаходиться в кабінеті міліції в справах неповнолітніх і його опитують. По надходженню висновку спеціаліста матеріали були передані у слідчий відділ і далі ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.115 КПК України. Такі покази не тільки співпадають з показами потерпілого ОСОБА_1, а й з узгоджуються з матеріалами його адміністративного затримання, подальшими слідчими діями після порушення проти нього кримінальної справи. Тобто, даний свідок є найбільш поінформований про долю ОСОБА_1 в райвідділі з усіх працівників міліції, що допитувалися судом.
		З матеріалів про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 24.07.2009 року вбачається, що відповідне рішення (постанова) приймалося ОСОБА_8 і затверджувалося начальником Чреняхівського РВ. (т.1 а.с.138-139). В подальшому оперативним черговим ОСОБА_6 о 21 год. 15 хв. складно протокол про адміністративне затримання та протокол розяснення прав затриманого (т.1 а.с.140-141, т.2 а.с.190-191).
		Загалом винесення даної постанови не узгоджується з положеннями ст.ст.261-264 КУпАП, які передбачають, що про адміністративне затримання складається протокол, а не постанова. Не узгоджується винесення даної постанови і з положеннями Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС №185 від 22.02.2001 року з подальшими змінами та доповненнями станом на 24.07.2009 року, оскільки згідно з п.2.14 цієї Інструкції та ст.260 КУпАП адміністративне затримання здійснюється лише щодо осіб, які скоїли адміністративне правопорушення. 
		При цьому в протоколі про адміністративне затримання зазначаються частина статті та стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена адміністративна відповідальність особи за вчинене правопорушення, а також мотиви затримання: припинення адміністративного порушення, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи та виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення.
		Дані вимоги при адміністративному затриманні ОСОБА_1 виконані не були: як стаття, що передбачає відповідальність за скоєння правопорушення, вказана ст.263 КУпАП, яка не містить диспозиції адміністративного правопорушення.
		Саме складання даного протоколу як і покази ОСОБА_8, ОСОБА_5 та інших працівників міліції, які начебто очікували висновку експерта для прийняття остаточного рішення, є таким, що суперечить закону, оскільки ст.261 КУпАП надає право проводити адміністративне затримання виключно для зясування джерел отримання наркотичних засобів, а не до одержання певних висновків спеціаліста.
		З пояснень ОСОБА_1 від 24.07.2009 року вбачається, що вже 24.07.2009 року він вказував, що на пропозицію ОСОБА_12 погодився поїхати з ним варити наркотичні засоби (т.2 а.с.189). Тобто одразу після свого затримання він вказав джерело придбання наркотичних засобів. За таких обставин його адміністративне затримання з точки зору закону є сумнівним та вочевидь переслідувало іншу мету.
		З довідки прокуратури Черняхівського району встановлено, що повідомлення про адміністративне затримання ОСОБА_1 до прокуратури району не надходило (т.1 а.с.143).
		В журналі обліку вихідних документів Черняхівського РВ повідомлення прокурора про адміністративне затримання ОСОБА_1 теж не зафіксовано (т.1 а.с.144-151).
		Оцінка вищевикладених фактів досудовим слідством не надана, хоча вони явно свідчать про порушення вимог законодавства навіть при так званому «адміністративному затриманні»ОСОБА_31
		Відповідно до Книги обліку осіб, що доставлені у Черняхівського РВ, 22.07.2009 року в райвідділ доставлена Через, а 24.07.2009 року о 21 год. 15 хв. ОСОБА_8 доставлений ОСОБА_1 З даної книги вбачається, що ОСОБА_1 доставлений в порядку ст.263 КУпАП і звільнений 27.07.2009 року о 21 год. 15 хв. В графі вжиті заходи міститься лише запис про час та дату звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с.37-39).
		Варто зазначити, що в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які документи, які б регламентували порядок ведення цієї книги, як і інших журналів та книг, що оглядалися в судовому засіданні. Разом з тим, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2009 року №181, затверджено «Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань»(далі якщо не вказано інше Інструкції). 
		Інструкції регламентовано права та обвязки працівників райвідділів міліції під час проведення добових чергувань, нею ж затверджено обовязок ведення такої книги. Вивченням даної Інструкції встановлено, що графи наведеної вище книги співпадають за назвою з додатком №15 до Інструкції. Відповідно до пояснень щодо заповнення цієї книги вона ведеться у черговій частині райвідділу, і в неї обов'язково заносяться відомості щодо всіх без винятку осіб, які доставлені до чергової частини працівниками ОВС, посадовими особами підприємств, установ, організацій, членами громадських формувань та іншими особами, незалежно від виду та ступеня небезпеки правопорушення, терміну перебування правопорушника у міськрайліноргані та прийнятого щодо нього рішення, у тому числі щодо осіб, доставлених до чергової частини, а в подальшому направлених до приймальника-розподільника, спеціального приймальника, поміщених до кімнати затриманих та доставлених (КЗД), переданих представникам інших органів тощо. Особи, що до чергової частини доставлені не були, а розбір із ними проводився за межами службових приміщень чергової частини, реєструються в журналі обліку відвідувачів та запрошених до органу внутрішніх справ (п.1, 2, 5 Додатку №15 Інструкції).
		Відповідно до наявних записів у Журналі обліку громадян, що перебували в Черняхівського РВ, який за формою відповідає журналу обліку відвідувачів та запрошених до органу внутрішніх справ (додаток №18 Інструкції) в період з 24.07.2009 року по 29.07.2009 року ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_28, ОСОБА_27 та інші особи, які прибували до райвідділу для дачі пояснень згідно показів свідків, у журналі не відображені.
		Між тим пунктом 10.1 Інструкції визначено, що організація та забезпечення пропускного режиму до адміністративного будинку райвідділу покладаються на начальника ОВС, а контроль за здійсненням пропускного режиму - на чергову частину. З метою контролю саме черговий зобов'язаний: провести інструктаж працівника міліції, який здійснює допуск до адміністративного будинку ОВС, перевірити знання службових обов'язків, наявність журналу обліку відвідувачів та запрошених до ОВС (додаток 18); здійснювати контроль за несенням служби і веденням журналу обліку відвідувачів та запрошених до ОВС.
		Відповідно до розділу 5 Інструкції черговий ОВС є старшим оперативним начальником щодо чергових усіх підрозділів і установ, підпорядкованих цьому органу, а також усіх службових нарядів, що виконують на території обслуговування ОВС завдання з охорони громадського порядку, попередження й припинення правопорушень, розкриття злочинів, ліквідації наслідків надзвичайних подій тощо. Саме він у визначених законодавством та Інструкції випадках (п.9 розділу 5) наділений правом поміщати певних осіб до КЗД.
		Згідно п.2.13 Інструкції визначено повноваження відповідального від керівництва. Ним на час затримання та утримання ОСОБА_1 був ОСОБА_5 і саме йому були надані широкі повноваження в тому числі і повноваження здійснювати перевірки органу внутрішніх справ.
		Даною інструкцією на чергового покладено обовязок не допускати проникнення сторонніх осіб в адмінбудівлю райвідділу.
		Таким чином, саме черговий райвідділу і відповідальний від керівництва в певних випадках можуть нести відповідальність навіть за неналежне виконання своїх службових обовязків, чим на думку і пояснюється недостовірність їх показів.
		Загалом подальша поведінка ОСОБА_2 після доставлення ОСОБА_1 на другий поверх теж свідчить про те, що він не чинив жодних дій, спрямованих на його затримання. Близько 08 год. він пішов додому, при цьому нікому не доповідав про осіб, які були в коридорі, нікому їх не передавав тощо.
		Загалом покази підсудного про те, що він не одягав на ОСОБА_1 наручників стверджені, як показами свідка ОСОБА_7, так і даними книги видачі озброєнь та спецзасобів Черняхівського РВ, оглянутої в судовому засіданні. З даної книги слідує, що ОСОБА_2 27.07.2009 року спеціального засобу наручники (БР) не отримував та при собі не мав (т.3 а.с.1-3). Державне обвинувачення, виходячи з фабули предявленого ОСОБА_2 звинувачення, теж вважала не доведеною цю обставину.
		Не знайшли підтвердження і покази ОСОБА_1 про дії ОСОБА_2, які начебто свідчать про намір незаконно його утримувати. Так в своїх показах потерпілий вказував на закінчення строку його адміністративного затримання о 16:30, коли згідно протоколу затримання цей строк закінчився лише о 21:15 (т.1 а.с.37-39). Це узгоджується з показами ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 йому передали о 21:30 год. Покази потерпілого, що двері, де утримувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були зачинені, спростовує як ОСОБА_7, так і свідок Через, яка вказувала, що вона вільно заходила на другий поверх і проводила там прибирання. Ці ж покази спростовані показами свідків ОСОБА_28, ОСОБА_27, які 28.07.2009 року вільно зайшли до даного коридору.
		Разом з тим, дії ОСОБА_8, які виразилися в наданні матрацу ОСОБА_1 для ночівлі, дії ОСОБА_18, який виводив ОСОБА_7 з ОСОБА_1 до туалету можуть свідчити про усвідомлення ними факту незаконності перебування вказаних осіб в приміщенні райвідділу.
		За змістом ст.62 Конституції України, ч.2 ст.327 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За змістом ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність, не перекладаючи обов'язок доказування на обвинуваченого.
		Згідно зі ст.16-1 КПК України здійснення обвинувачення в суді покладається на прокурора, а в окремих передбачених в КПК України випадках це вправі робити потерпілий чи його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Суд, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. З огляду на ці вимоги закону суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.
		Статтею 261 КПК України визначено, що всі учасники судового розгляду мають рівні права на заявлення клопотань, відводів, подання доказів, участь в їх дослідженні та доведенні їх переконливості.
		Під час судового розгляду судом забезпечено рівні права учасників процесу, визначені вищевказаними нормами. Сторони надали всі докази, які вважали за необхідне надати суду. 
		Відповідно до положень ст.41 КК України особа не несе відповідальності за виконання навіть злочинного наказу чи розпорядження, якщо вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу. В судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_2, усвідомлював злочинний характер отриманих наказів. 
		Статями 1,3, 4 Дисцплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено, що в органах внутрішніх справ є начальники та підлеглі, старші й молодші за званням та посадою. За змістом даних норм ОСОБА_36 та ОСОБА_6 були начальниками по відношенню до ОСОБА_2, і мали право давати йому усні накази, які він в свою чергу зобовязаний був виконувати. При цьому він вправі був вважати ці накази правомірними.
		Висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України також стверджені матеріалами справи. 
		Із заяви ОСОБА_1 від 05.10.2009 року вбачається, що в органи прокуратури він звертався з приводу певних незаконних дій слідчої ОСОБА_10, яка проводила з ним слідчі дії після його незаконного утримання в приміщенні Черняхівського РВ (т.1 а.с.5-6, 9). З рапортів помічника прокурора району слідує, що разом з цією заявою ОСОБА_1 прокуратурою перевірялися й інші його звернення з приводу певних незаконних дій слідчої ОСОБА_10, ОСОБА_37, ОСОБА_18 інших працівників міліції. В жодному із цих звернень ОСОБА_1 не висловлював будь-яких претензій до ОСОБА_2 (а.с.7-8, 10-18).
		В своїх першочергових поясненнях як і в показах даних суду, ОСОБА_1 вказує, що його незаконне затримання переслідувало одну мету: отримати від нього зізнавальні покази про скоєння злочину, повязаного з незаконним обігом наркотиків, посилався на незаконність дій слідчої ОСОБА_10В під час провадження досудового слідства (т.1 а.с.21-22). 
		За висновком службової перевірки, проведеної 5-м відділом ВБ (у Житомирській області) СВБ ГУБОЗ МВС України встановлено, що 24.07.2009 року співробітниками Черняхівського РВ затримано ОСОБА_1 в порядку ст.263 КУпАП. Матеріали по даному факту були доручені ОСОБА_8, який провівши відповідну перевірку матеріали передав слідчій ОСОБА_10 24.07.2009 року ОСОБА_1 було поміщено до кімнати адмінзатриманих, а після звільнення йому було наказано залишатись у райвідділі, де він пробув до 29.07.2009 року. Саме 29.07.2009 року проти ОСОБА_1 слідчою ОСОБА_10 порушена кримінальна справа за ч.2 ст.309 КК України, а ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.115 КПК України. В ході проведеної службової перевірки також проводилися експертні дослідження певних процесуальних документів, складених слідчою ОСОБА_10, за результатами яких встановлено їх підробку. Також були отримані висновки про те, що підробка цих документів здійснена ймовірно ОСОБА_10 
		Факт підробки процесуальних документів кримінальної справи на думку осіб, що проводили перевірку, мав місце в результаті порушення чинного законодавства саме слідчою ОСОБА_10 
		За результатами перевірки відомості щодо фальсифікації матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_1 вважались такими, що знайшли своє підтвердження, як і факт незаконного утримання ОСОБА_1 Матеріали для прийняття остаточного рішення щодо ОСОБА_10, направлені в прокуратуру району.
		Варто зазначити, що в даному висновку ОСОБА_2 разом з ОСОБА_7 згадуються лише, як особи що засвідчують факт незаконного утримання ОСОБА_1 в коридорі Черняхівського РВ, тобто як свідки (т.1 а.с.27-30).
		Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до стійкого внутрішнього переконання, що досудове слідство у даній кримінальній справі було проведено з грубими порушеннями вимог ст.22 КПК України. Оцінка зібраних у справі доказів була проведена всупереч вимогам ст.67 КПК України. ОСОБА_2 фактично був «призначений»особою, що має відповідати по факту незаконного утримання ОСОБА_1 без достатніх на те правових підстав.
		При цьому досудовим слідством були проігноровані всі обєктивні дані, які вказували на скоєння іншими особами, а не ОСОБА_2 злочинних дій як щодо ОСОБА_1, так і щодо ОСОБА_38 
		Відповідно до розяснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»обвинувальний ухил при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість підсудного є неприпустимим. Всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь підсудного.
		Оскільки, зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів щодо ОСОБА_2 вичерпані, суд виконує свій обовязок і постановляє виправдувальний вирок, а не повертає справу на додаткове розслідування. Перед закінченням судового розгляду справи суд опитував учасників судового розгляду, чи не бажають вони доповнити судове слідство. При цьому державний обвинувач не виявляв бажання надати додаткові докази суду, а лише неодноразово заявляв клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з надуманих підстав, що свідчить про його сумніви у доведеності вини підсудного.
		Враховуючи висновки суду про невинуватість підсудного ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого йому злочину, а також те, що особи, винні у скоєнні злочину щодо ОСОБА_1 залишаються невстановленими, суд після набрання вироком законної сили відповідно до вимог ч.5 ст.327 та 411 КПК України вирішить питання про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення осіб, винних у вчиненні цього злочину.
		Разом з тим, враховуючи розяснення п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.03.2008 року «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах», положення ст.232 КПК України суд виносить окрему постанову по факту вчинення грубих порушень при проведенні досудового слідства у даній справі, які виразилися в тому, що ОСОБА_7 та ОСОБА_31, які вочевидь зазнали порушення їхніх прав передбачених ст.3 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, не було забезпечено права на справедливий суд, визначеного ст.6 названої Конвенції: а зокрема досудове слідство проведено вочевидь без мети встановити всі обставин скоєних щодо них неправомірних дій.
		Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що коли особа заявляє небезпідставну скаргу про те, що вона зазнала надзвичайно поганого поводження з боку правоохоронців на порушення статті 3 Конвенції це положення, взяте у поєднанні із загальним обовязком держав за статтею 1 Конвенції «гарантувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в … Конвенції», за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, що здатне забезпечити встановлення і покарання винних осіб (рішення у справі «Яременко проти України», «Ассенов та інші проти Турреччини» та у справі «Лабіта проти Італії»). Мінімальні критерії ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, включають вимоги того, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім, а також бути предметом прискіпливої уваги збоку громадськості, і при цьому компетентні органи (в даному випадку прокуратури) повинні діяти зі зразковою сумлінністю і оперативністю (справа «Ісаєва проти Росії»). Невиконання органом досудового слідства свого обовязку з проведення ефективного розслідування щодо поганого поводження з ОСОБА_7 та ОСОБА_1, щодо отримання доказів від ОСОБА_1 незаконними методами безсумнівно свідчить про порушення ст.3 та п.1 ст.6 Конвенції.
		Маючи на меті усунути ці порушення, суд виносить з цього проводу окрему постанову.
		Цивільний позов ОСОБА_1 в звязку з виправданням ОСОБА_2 суд залишає без задоволення. 
		Арешт на майно підсудного не накладався. Речові докази, судові витрати відсутні.
		Запобіжний захід підсудному підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу суд вважає за необхідне скасувати (т.1 а.с.327-339).
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, 
		ЗАСУДИВ :
		ОСОБА_2 за ч.1 ст.365 КК України визнати невинуватим та по суду виправдати за відсутністю в його діях цього складу злочину.
		Запобіжний захід щодо нього підписку про невиїзд скасувати.
		Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області протягом 15-ти діб після його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області. 
		 Суддя: Б.С. Моніч 
		Копія: вірно 
		Суддя:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...