Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2/83-ПД-10 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"03" серпня 2011 р. Справа № 2/83-ПД-10 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			Божок В.С. - головуючого,
			Костенко Т. Ф.,
			Полянського А.Г.,
			 
			розглянувши матеріали  
			касаційної скаргиВАТ "Мотор Січ" 
			на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. 
			у справігосподарського суду Херсонської області 
			за позовомПрокурора Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі Державного комітету рибного господарства України та РВ ФДМ України по Херсонській області 
			доДП "Укрриба", ВАТ "Мотор Січ" 
			провизнання недійсним договору зберігання, 
			в судовому засіданні взяли участь представники:
			позивача: не зявились,
			відповідача-1: не зявились,
			відповідача-2: ОСОБА_1 (дов. від 18.06.11 № 104 юр),
			прокуратури: не зявились, 
			ВСТАНОВИВ:
			 
			Рішенням від 27.01.2011 господарського суду Херсонської області позов задоволено частково, в частині вимог про зобовязання сторін за договором повернути один одному все отримане за угодою провадження у справі припинено; визнано недійсним договір зберігання з правом користування №19/07, укладений 20.12.2007 між ДП “Укрриба” та ВАТ “Мотор Січ”; стягнуто з відповідачів в доход державного бюджету України по 42, 50 грн. державного мита та по 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
			Постановою від 15.03.11 Одеського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
			Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ "Мотор Січ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі припинити. 
			Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення. 
			Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору зберігання з правом користування від 20.12.2007 №19/07, укладеного між ДП “Укрриба” та ВАТ “Мотор Січ”, останнє взяло на себе зобовязання прийняти на відповідальне зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП “Укрриба”, та розташоване за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район в межах земель Сивашівської сільської ради. 
			Згідно з п. 1.2. договору вартість майна, що передається зберігачу, повинна визначатися на підставі даних бухгалтерського обліку і відображатися в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору.
			Відповідно до п. 1.3. договору майно використовується з метою риборозведення згідно з виробничою програмою, погодженою із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна.
			Пунктом 2.2. договору встановлено зобовязання зберігача за користування майном вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 3883, 36 грн. на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.
			Пунктами 3.1., 3.3. договору визначено, що зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі та за згодою замовника має право передавати частину майна в користування іншій особі. 
			Щомісячний розмір плати за відповідальне зберігання майна за умовами п. 4.1 складав 10,00 грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції, які повинні перераховуватися на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. 
			Строк дії договору встановлено з 20.12.2007 по 20.12.2029 року.
			Визначене у вказаному вище договорі майно (ставок “Гайдамаки”, ставок “Чобіток”, ставок “Кругляк”, ставок “Костин Шпиль”) балансова вартість якого становила 2694589 грн., залишкова вартість - 924611,04 грн. було передано зберігачу за актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 20.12.07 № 19/07.
			21.12.2007 між ДП “Укрриба” та ВАТ “Мотор Січ” укладено додаткову угоду до договору, якою змінено розмір плати за користування зберігачем переданим майном, яку зберігач повинен вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 4724,60 грн. на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.
			Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор Новотроїцького району Херсонської області послався на те, що оспорюваний договір по суті є договором оренди, який суперечить законодавству та який укладено з порушенням Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та норм Цивільного кодексу України.
			Судами зясовано, що ДП “Укрриба” засноване на державний власності і підпорядковане Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України.
			Згідно з Наказом державного департаменту рибного господарства №39 від 17.02.2006 передано з балансу ДП “Азовський центр “ПівденНІРО” на баланс ДП “Укрриба” на праві повного господарського відання нерухоме майно: гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та повязані з ними робочі машини.
			На підставі наказу Державного комітету рибного господарства України від 23.07.2007 №150 “Про передачу науково-дослідної бази “Сиваш” за актом приймання передачі від 27.07.2007 ДП “Укрриба” прийняло на баланс державне майно на праві повного господарського відання. 
			Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій, проаналізувавши приписи ст.ст. 759, 936, 944 ЦК України дійшли правомірного висновку, що на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.
			В той же час, умовами спірного договору, зокрема п.п. 1.1, 2.2., 3.1, 3.3, передбачено право зберігача користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, крім того, зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі, у звязку з чим вмотивованим є висновок судів, що за своєю правовою природою цей договір містить ознаки та істотні умови договору оренди. 
			Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
			При цьому судами вірно зауважено, що ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.
			З врахуванням вказаного, а також того, що предметом вказаного договору є державне майно - гідротехнічні споруди, що утворюють ставки “Гайдамаки”, “Чобіток”, “Костин Шпиль”, судами обґрунтовано зазначено, що до спірного договору повинні застосовуватись норми ст. 287 ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”, якими передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
			Також обгрунтовано у даному випадку судами взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", п. 17 якої встановлено, що у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.
			Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.
			Отже, оскільки передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі ФДМУ та без його дозволу, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства. 
			На підставі наведеного, приписів ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК УКраїни суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позову.
			Також вмотивовано судами не взято до уваги посилання ВАТ "Мотор Січ" на укладену угоду про розірвання договору зберігання з правом користування №19/07 від 20.12.2007, оскільки відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а за вказаною угодою сторони припинили будь-які права та обовязки між собою лише на майбутнє.
			Правомірним є і припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобовязання сторін повернути один одному усе отримане за договором зберігання на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України представник прокуратури надав заяву, в якій відмовився від позовних вимог в частині зобовязання сторін за договором повернути один одному все отримане за угодою.
			На підставі зазначеного вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.
			 З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ :
			 Касаційну скаргу залишити без задоволення. 
			Постанову від 15.03.11 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 2/83-ПД-10 залишити без змін.
			 Головуючий Божок В.С.
			 Судді Костенко Т.Ф.
			 
			Полянський А.Г.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...