Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 7/127 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20.04.2011 № 7/127
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Калатай Н.Ф.
		суддів: Баранця О.М. 
		Пашкіної С.А. 
		при секретарі: Кулачок О.А. 
		за участю представників:
		від позивачаОСОБА_1  представник за довіреністю № 197 від 01.01.2009 
		від відповідача 1ОСОБА_2 представник за довіреністю № 001-897 від 30.08.2010 
		від відповідача 2не зявились
		від відповідача 3ОСОБА_3  представник за довіреністю №01-588 від 14.03.2011 
		від третьої особи 1не зявились
		від третьої особи 2не зявились
		від третьої особи 3не зявились
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житловобудівельного кооперативу „Арсеналець-25”
		на рішенняГосподарського суду м. Києва від 27.09.2010 
		у справі№ 7/127 (суддя Якименко М.М.)
		за позовомЖитловобудівельного кооперативу “Арсеналець-25”
		до 1) Київської міської державної адміністрації 
		2) Головного управління з питань палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради 
		3) Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації
		треті особи відповідача1) Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" 
		2) Головне управління державного казначейства в м. Києві 
		3) Київська міська рада 
		провідшкодування коштів у розмірі 332022,26 грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позов заявлено про стягнення з Київської міської державної адміністрації, виконавчого органу Київської міської ради, на користь Житлово-будівельного кооперативу „Арсеналець-25” субвенцій у вигляді коштів, що становлять фактичну різницю в тарифах за послуги теплопостачаня за період з травня 2002 року по квітень 2007 року.
		Позивач посилається на те, що протягом спірного періоду він фактично виконував обовязки виконавця послуг з гарячого водопостачання та центрального опалення, а тому, згідно ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, має право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання (гарячого водопостачання та центрального опалення).
		Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 7/127 у позові відмовлено повністю з тих підстав, що позивач не є а ні виконавцем а ні виробником послуг з теплопостачання, які мають право на відшкодування з відповідного місцевого бюджету різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 7/127 як необґрунтоване і незаконне, прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ЖБК „Арсеналець-25” задовольнити.
		В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки листу Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.12.2008 № 04/02-4561, яким позивача було повідомлено, що реєстри актів звіряння нарахувань за послуги з центрального опалення, центрального гарячого та холодного водопостачання будинків ЖБК та ОСББ Деснянського району з АЕК „Київенерго” та ВАТ „Київводоканал” за 2005-2007 р.р. були узагальнені та передані до Головного управління житлового господарства КМДА, і що в разі прийняття Київською міською радою рішення про виділення коштів з міського бюджету на погашення різниці в тарифах на послуги з гарячого водопостачання та центрального опалення за 2005-2007 р.р., надані позивачем акти будуть враховані.
		Позивач наполягає на тому, що він у спірний період фактично виконував обовязки виконавця житлово-комунальних послуг до будинків 1/27, 3, 3-а, 3-б по вул. Ніколаєва в м. Києві, а тому, згідно ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, має право на відшкодування різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво послуг з теплопостачання; що відповідач 1 весь час спірного періоду визнавав позивача виконавцем житлово-комунальних послуг, зобовязував його складати тристоронні акти, отримував ці акти через районну у м. Києві державну адміністрацію та надавав позивачу, як виконавчий орган Київської міської ради (згідно рішення Київської міської ради № 251/2826 від 21.04.2005 та на підставі свого розпорядження № 2785 від 24.11.2005) субвенції на відшкодування тарифів на гарячу воду в сумі 5132,00 грн.
		Третя особа 1 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки договірним відносинам між ЖБК „Арсеналець-25” та АК „Київенерго”, згідно якого обслуговувались житлові будинки, та проігноровано ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, згідно якій органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку субєктами підприємництва, зобовязані надати цим субєктам дотацію відповідно закону; що при доведенні сум, зазначених у позовній заяві, та дотримання позивачем порядку оформлення документів він має право на дотацію.
		Відповідач 1, відповідач 2, відповідач 3 та третя особа 3 проти апеляційної скарги заперечили, третя особа 2 у письмових поясненнях зауважила, що не є учасником спірних відносин, і інтереси позивача не порушувала.
		Ухвалою від 01.12.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя  Пашкіна С.А., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу Житловобудівельного кооперативу “Арсеналець-25”прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
		Розпорядженням Голови суду № 0123/1/3 від 25.01.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О. Ф.
		Розпорядженням Голови суду № 0123/1/11 від 22.02.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.
		Ухвалою від 23.02.2010 до участі у справі в якості відповідача 3 залучено Деснянську районну у місті Києві адміністрацію, розгляд справи відкладений.
		Розпорядженням Голови суду № 0123/1/1 від 23.03.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Синиці О. Ф.
		Розпорядженням Голови суду № 0123/1/3 від 19.04.2011 року справу № 7/127 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Пашкіної С.А.
		Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи 1 апеляційну підтримали, просили її задовольнити, оспорене рішення скасувати і постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		Представники відповідачів та третьої особи 3 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорене рішення  без змін.
		Третя особа 2 звернулася до суду з клопотанням розглядати справу за відсутності її представників.
		Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також наявні в матеріалах справи письмові пояснення третьої особи 2, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників третьої особи 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.
		 Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
		 Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2009 у справі № 41/215-42/603 (а.с.46-47 т.1), протягом часу з 01.11.98 по 31.12.2005 діяв укладений між позивачем як Абонентом та АЕК „Київенерго” як Енергопостачальною організацією договір № 1630456 від 01.11.98 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.
		Під час вирішення спору сторін у справі № 41/215-42/603 судом встановлено, що протягом періоду з 01.01.2006 і по 30.09.2007 позивач не мав з АЕК „Київенерго” двостороннього договору у вигляді єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, проте мешканці будинків №№ 27/1, 3, 3А, 3Б по вул. Ніколаєва продовжували споживати теплову енергію у гарячій воді і сплачувати її, а ЖБК „Арсеналець-25”  перераховувати ці кошти через свій транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.
		Зазначені обставини учасниками судового процесу у цій справі не заперечуються.
		Посилаючись на те, що до визначення особи, яка надає комунальні послуги (виконавця), протягом спірного періоду позивач виконував ці функції, а тому має право на відшкодування згідно ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” різниці в тарифах на послуги з гарячого водопостачання та центрального опалення, позивач вимагає стягнути з відповідача заборгованість з субвенцій у вигляді коштів, що становлять фактичну різницю в тарифах за послуги теплопостачання, за розрахунковий опалювальний період 2002-2003 в сумі 11061,95 грн.; 2003-2004  53618,21 грн.; 2004-2005  60325,90 грн.; 2005-2006  83640,53 грн. за послуги гарячого водопостачання та 3750 грн.  центрального опалення, разом 87390,53 грн.; 2006-2007  119625,67 грн., а всього 332022,26 грн.
		Як на доказ наявності підстав для стягнення з відповідача 1 спірної суми позивачем до матеріалів справи додано: Зведені тристоронні акти звірки нарахувань за фактично поставлений обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання між ЖБК „Арсеналець025”, теплопостачальною організацією „Київенерго” та водопостачальною організацією „Київводоканал” за розрахункові опалювальні періоди 2002-2003, 2003-2004, 2004-2005, 2005-2006, 2006-2007 роки та Зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення між 9370 ЖБК „Арсеналець-25” Деснянського району та теплопостачальною організацією АЕК „Київенерго” за розрахунковий опалювальний період 2005-2006 по житловому будинку № 1/27 по вул. Ніколаєва.
		Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.
		 Закон України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 № 1875-IV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
		Згідно визначень, наведених у ст. 1 ЗУ „ Про житлово-комунальні послуги ”, виробник це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Частиною 4 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обгрунтованими витратами на виробництво цих послуг. 
		Частиною 5 цієї статті встановлено, що видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
		Частиною 6 цієї статті встановлено, що затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді. 
		Згідно ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
		Проте, позивач є неприбутковою організацією, що ним не заперечується, а відтак, він не відноситься до кола осіб, які згідно ст. 31 ЗУ „Про Житлово-комунальні послуги” мають право на відшкодування з місцевого бюджету втрат, пов'язаних із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку.
		Посилання АЕК „Київенерго” на ч. 6 ст. 191 ГК України є помилковим, оскільки у цій нормі врегульовані правовідносини органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з прибутковими субєктами підприємництва, до яких позивач не відноситься.
		В розумінні норм ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” відносно права на відшкодування з місцевого бюджету втрат, пов'язаних із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, позивач є споживачем.
		Отже, норми ЗУ „Про ЖКП” в частині відшкодування з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг на позивача не розповсюджуються.
		Посилання позивача на цей Закон в обґрунтування законності його позовних вимог є помилковим.
		 При цьому, колегія суддів вважає також за необхідне звернути увагу сторін на те, що нормами ЗУ „Про Житлово-комунальні послуги” не передбачено, з метою встановлення права на отримання та визначення розміру відшкодування різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, складання зведених тристоронніх актів та зведених актів, на які позивач посилається як на доказ законності і обґрунтованості його позовних вимог в цій справі.
		Такі акти передбачені Методикою проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання, затвердженою розпорядженням КМДА від 26.12.2002 № 2306 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 28.12.2002 за № 100/483) (далі Методика № 2306), що діяла протягом визначеного позивачем періоду стягнення, з травня 2002 року по квітень 2007 року, якою було впорядковано розрахунки між виконавцями та споживачами послуг з теплопостачання.
		Так, згідно п. 3.1 Методики № 2306 підставою для проведення перерахунків мешканцям житлового будинку за надані послуги з центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання (далі - перерахунків) є зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення (далі - зведений акт), оформлений відповідно до вимог цієї Методики (розділ 4) та зведений тристоронній акт звірки нарахувань за спожиті обсяги холодної води та теплової енергії на її підігрів для потреб централізованого гарячого водопостачання (далі - зведений тристоронній акт), оформлений відповідно до вимог цієї Методики (розділ 5).
		Згідно п. 4.1 Методики № 2306 зведений акт звірки нарахувань за спожиту теплову енергію для потреб центрального опалення - документ, яким теплопостачальна організація, з одного боку, та житлово-експлуатаційна організація, з другого боку, уточнюють та остаточно узгоджують обсяг постачання та споживання теплової енергії для потреб центрального опалення та відповідні нарахування за ці послуги в цілому за розрахунковий опалювальний період. 
		Згідно п. 4.4 Методики № 2306 в графі третій зведеного акту відображаються відповідні суми нарахувань, виставлені теплопостачальною організацією по табуляграмах за тарифом на теплову енергію, в графі четвертій - суми платежів мешканців даного будинку за центральне опалення, нараховані житлово-експлуатаційною організацією за тарифом для населення та за показаннями квартирних лічильників
		Згідно п. 4.2 Методики № 2306 зведений акт складається житлово-експлуатаційною організацією після завершення розрахункового опалювального періоду протягом 15 днів з дня виставлення теплопостачальною організацією табуляграми за останній місяць розрахункового опалювального періоду (квітень). 
		Згідно п. 5.1 Методики № 2306 зведений тристоронній акт звірки нарахувань за фактично поставлений обсяг холодної води на підігрів та теплової енергії для потреб гарячого водопостачання - документ, яким водопостачальна організація, виробник гарячої води та житлово-експлуатаційна організація уточнюють та остаточно узгоджують обсяги постачання та споживання холодної води на підігрів і теплової енергії для потреб гарячого водопостачання та відповідні нарахування за ці послуги в цілому за розрахунковий опалювальний період по окремому житловому будинку. 
		Згідно п. 5.5 Методики № 2306 в графі дев'ятій в зведеному тристоронньому акті відображаються нарахування за узгоджений обсяг фактично поставленої гарячої води (нарахування за підігрів води та нарахування за обсяг холодної води, поставленої для підігріву); в графі десятій - нарахування житлово-експлуатаційної організації мешканцям житлового будинку за гаряче водопостачання згідно з тарифом для населення та за показаннями квартирних лічильників.
		Згідно п. 5.3 Методики № 2306 зведений тристоронній акт складається житлово-експлуатаційною організацією протягом 15 днів з дня надання водопостачальною організацією та виробником гарячої води даних щодо узгодженого обсягу фактично поставленої гарячої води по окремому житловому будинку та відповідних нарахувань за цей обсяг. 
		Згідно пп. 2.12 Методики № 2306 Житлово-експлуатаційна організація (далі - ЖЕО) - організація незалежно від її організаційно-правового статусу та форми власності, яка здійснює утримання, обслуговування житлового будинку.
		Позивачем не заперечується, що в порядку, визначеному Методикою № 2306, протягом спірного періоду саме ним складалися і оформлювалися зведені акти та зведені тристоронні акти.
		Згідно п. 3.2 Методики № 2306 перерахунки нарахованих платежів населення здійснюються в разі виявлення у зведеному та зведеному тристоронньому актах в цілому за розрахунковий опалювальний період відхилення: 
		- по центральному опаленню - між сумою, нарахованою ЖЕО за цю послугу мешканцям житлового будинку згідно з тарифами для населення, та сумою, нарахованою теплопостачальною організацією за постачання теплової енергії для цих потреб за тарифами на виробництво теплової енергії; 
		- по гарячому водопостачанню - між сумою, нарахованою ЖЕО мешканцям житлового будинку за цю послугу згідно з тарифами для населення, та сумою, нарахованою за фактично поставлений обсяг гарячої води, який визначається шляхом узгодження між водо- та теплопостачальною організаціями (за фактичним обсягом холодної води, спожитої для підігріву, та обсягом теплової енергії на підігрів). 
		По кожному з цих видів послуг перерахунки платежів населення здійснюються окремо. 
		Якщо нарахування ЖЕО за послугу (центральне опалення чи гаряче водопостачання) перевищують суму відповідних нарахувань теплопостачальної організації (чи виробника гарячої води і водопостачальної організації), визначається сума коштів, яка підлягає поверненню мешканцям. 
		Якщо нарахування ЖЕО за послугу (центральне опалення чи гаряче водопостачання) менші, ніж суми відповідних нарахувань теплопостачальної організації (чи виробника гарячої води і водопостачальної організації), визначається сума коштів, яка підлягає донарахуванню населенню.
		Згідно п. 3.6 Методики № 2306 перерахунки за надані населенню послуги з центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання здійснюються раз на рік після завершення розрахункового опалювального періоду протягом наступного кварталу. 
		Згідно п. 3.8 Методики № 2306 перерахунки мешканцям житлового будинку здійснюються житлово-експлуатаційною організацією, на утриманні якої перебуває даний будинок, за участю комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - ГІОЦ КМДА) - в разі наявності відповідного договору на обслуговування.
		Як вбачається з Статуту ЖБК „Арсеналець-25”, зареєстрованого виконкомом Київської міської Ради народних депутатів 23.01.85 р., (а.с.5-34 т.1), ЖБК „Арсеналець-25” утворений у 1985 році з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей у житлі шляхом будівництва жилих будинків №№ 12, 13, 13-а, 13-б (нині №№1/27, 3, 3-а, 3-б) по вул. Ніколаєва, а також подальшої експлуатації та управління зазначеними будинками.
		Згідно визначенню, наведеному в ст. 1 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в розумінні ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” позивач є балансоутримувачем жилих будинків №№ 1/27, 3, 3-а, 3-б по вул. Ніколаєва
		За твердженням позивача, він має укладений з ГІОЦ КМДА договір щодо розрахунків за комунальні послуги.
		Розрахунок та здійснення повернення (донарахування) коштів мешканцям будинків позивача в такому випадку здійснюється ГІОЦ КМДА у порядку, встановленому п.п. 6.3  6.11 Методики № 2306. Згідно п. 6.11, якщо квартиронаймач (власник квартири) має заборгованість з оплати послуг центрального опалення та гарячого водопостачання, то після проведення перерахунків сума боргу зменшується на суму, яка підлягає поверненню, або збільшується на суму, яка підлягає донарахуванню.
		Тобто, у випадку, якщо нарахування ЖЕО за послугу перевищують суму відповідних нарахувань теплопостачальної організації, відповідна сума коштів підлягає поверненню мешканцям будинків позивача, а не позивачу, тому позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідача 1 на свою користь заборгованість, ґрунтуючись на даних зведених та зведених тристоронніх актів.
		До того ж, з доданих позивачем на підтвердження заявлених позивачем майнових вимог в сумі 332022,26 грн. зведених тристоронніх актів та зведеного акту вбачається, що нарахування ЖЕО за послугу (центральне опалення та гаряче водопостачання) є меншими, ніж суми відповідних нарахувань АЕК „Київенерго”, а відтак, за правилами п. 3.2 Методики № 2306, правові підстави для повернення сум різниці мешканцям будинків позивача відсутні.
		Крім того, виходячи з правил п. 6.3 Методики № 2306, суми перерахунку по кожному з житлових будинків, що обслуговуються ЖЕО, в сумі мають дорівнювати сумі перерахунку зведеного та зведеного тристороннього актів, складених по ЖЕО в цілому.
		Як вбачається з наявних в матеріалах справи копії зведених тристоронніх актів по кожному з житлових будинків, що обслуговуються ЖЕО, та зведеного тристороннього акту, складеного по ЖЕО в цілому за опалювальні періоди 2002-2003, 2003-2004, 2004-2005, суми перерахунку згідно актів по 4-х будинках позивача в сумі не дорівнюють сумі перерахунку, вказаній позивачем в актах по ЖЕО в цілому за ці періоди.
		Так, виходячи з зведених тристоронніх актів по будинках №№ 27/1, 3, 3а, 3б по вул. Ніколаєва, разом сума перерахунку (графа 10) за 2002-2003 опалювальний період по цих будинках дорівнює 8069,96 грн., а згідно зведеного тристороннього акту, складеного в цілому по ЖЕО за цей період, дорівнює 11061,95 грн.
		Аналогічно за опалювальний період 2003-2004 р.р. зазначені суми становлять 10076,50 грн. і 53618,21 грн. відповідно, за опалювальний період 2004-2005  13056,46 грн. та 60325,90 грн.
		Згідно ст. 33 ГПК України кожна особа має довести ті обставини, на які вона послалася як на підставу своїх вимог та заперечень.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено а ні розміру заявлених до стягнення майнових вимог а ні наявності у позивача правових підстав для їх стягнення.
		Згідно ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		За обставин, що склалися, колегія суддів погоджується з доводами відповідачів, що позивач безпідставно вважає їх відповідачами відносно вимог, що є предметом розгляду у цій справі.
		Позивачем не доведено, що відповідачами порушені його законні права та охоронювані законом інтереси.
		Позовні вимоги позивача визнаються колегією суддів безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, і задоволенню не підлягають. Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.
		Враховуючи підстави, з яких позивачу відмовлену у задоволенні його позовних вимог, решта наявних в матеріалах справи документальних доказів, а саме, лист Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.12.2008 № 04/02-4561, матеріали щодо надання позивачу, згідно рішення Київської міської ради № 251/2826 від 21.04.2005 та на підставі її розпорядження № 2785 від 24.11.2005, субвенції на відшкодування тарифів на гарячу воду в сумі 5132,00 грн. та матеріали проведення розрахунків згідно ст. 39 ЗУ „Про Державний бюджет України 2005 рік” по погашенню зобовязань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в яких позивач брав участь, до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не мають значення для справи.
		З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Житлово  будівельного кооперативу «Арсеналець-25» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі № 7/127 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
		Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Житлово  будівельний кооператив «Арсеналець-25».
		Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
		 ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Житлово  будівельного кооперативу «Арсеналець-25» на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі № 7/127 залишити без задоволення.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року у справі № 7/127 залишити без змін.
		3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 7/127.
		Головуючий суддяКалатай Н.Ф. 
		 СуддіБаранець О.М.
		 Пашкіна С.А.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...