ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1-4/2008
Категорія - 115 ч.2, 296 ч. 2 КК
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 1
„ квітня 2008 року судова колегія апеляційного суду Чернігівської області в
складі головуючого :
головуючого
- Широян Т.А.
судді -
Сердюка О.Г.
народних
засідателів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
при
секретарі - Гой Н.М.
з
участю:
прокурора - Надточій О.О.
потерпілих
- ОСОБА_4, ОСОБА_5
представника
потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_6
н/л
підсудних - ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
адвокатів
- ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
законних
представників неповнолітніх підсудних - ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, з неповною середньою освітою,
який ніде не працює, проживає АДРЕСА_1, раніше судимий 2 січня 2007 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч.2 КК України на 1
рік 10 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком на 1
рік, постановою Деснянського районного
суду м. Чернігова від 9 червня 2007 року звільнений від відбування покарання на
підставі Закону України ”Про амністію”
За ст.
115 ч.2 п.7,12 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернігова, із
середньою освітою, який ніде не працює та не навчається, проживає АДРЕСА_2, до
якого раніше 11 січня 2005 року
Деснянським районним судом м. Чернігова були застосовані примусові
заходи виховного характеру у вигляді направлення до спеціальної установи строком на 2 роки за
вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України.
За
ст115 ч.2 п. 7, 12 КК України,
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Чернігова, із
неповною середньою освітою, який ніде не працює та не навчається, проживає
АДРЕСА_3, раніше судимий 2 січня 2007 року
Деснянським районним судом м.
Чернігова за ст. 185 ч.2, 186 ч.2 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення
волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строком на 2
роки
За ст.
296 ч.2 КК України,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Чернігова, із
середньою освітою, який ніде не працює та не навчається, проживає АДРЕСА_1, до якого
раніше 11 січня 2005 року Деснянським районним судом м. Чернігова були
застосовані примусові заходи виховного
характеру у вигляді направлення в
спеціальну установу на 2 роки за
вчинення злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України
За
ст.296 ч.2 КК України, -
В С Т А Н О В И Л А :
що
неповнолітні ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9 та
ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 21-30 вчинили злісне хуліганство щодо
потерпілих ОСОБА_4а ОСОБА_5, під час
якого ОСОБА_7 таОСОБА_8 вчинили умисне вбивство ОСОБА_18, а ОСОБА_9
та ОСОБА_10. потерпілому ОСОБА_5 були
спричинені легкі тілесні ушкодження, що
потягли короткочасний розлад здоров'я.
Дані злочини вчинені за таких обставин:
ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 21-00
неповнолітні ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на території шкільного двору
школи № 33, розташованої за адресою - м.
Чернігів, проспект Миру 207 -б, розпивали спиртні напої. Разом із ними була
неповнолітня ОСОБА_19. Під час розпивання спиртних напоїв , вже
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_8, дізнавшись від ОСОБА_19.
про те, що її начебто на території
обласної лікарні образили двоє чоловіків, у яких вона попросила цигарки, маючи на меті розібратись
із ними, разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10
побігли на територію обласної лікарні. Попередньо розділившись, ОСОБА_8 побіг
у бік магазину „Рута”, а ОСОБА_9 таОСОБА_10 у бік вул. ОСОБА_7ича., перетнули пролом у заборі , що
огороджує територію обласної лікарні.
На території обласної лікарні неподалік будівлі „котельна” ОСОБА_8
зустрів ОСОБА_4а ОСОБА_5,
які проходили лікування у відділенні
реабілітації постраждалих на ЧАЕС Чернігівської обласної лікарні.
ОСОБА_8, підбігши до вказаних чоловіків, використовуючи малозначний привід,
на грунті явної неповаги до суспільства,
нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття, нормами моралі, спровокував з
ОСОБА_18 сварку, яка переросла в бійку.
При цьому в ході бійки ОСОБА_8 з метою
умисного вбивства з хуліганських
мотивів , ударом кулака правої руки в
область обличчя ОСОБА_18 збив останнього
з ніг і той впав на бетонне
покриття та залишився лежати. Маючи на
меті довести свій умисел на позбавлення життя ОСОБА_18 до кінця, використовуючи
його безпорадний стан, ОСОБА_8 почав наносити ОСОБА_18 ногами удари в область обличчя, грудної клітини та в живіт, тт. в
життєво важливі органи.
Під час побиття ОСОБА_8 потерпілого ОСОБА_18, до місця події підбігли
неповнолітніОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які з хуліганських мотивів , проявляючи
особливу зухвалість, безпричинно почали
наносити тілесні ушкодження потерпілому
ОСОБА_5, який знаходився на відстані декілька
метрів від місця побиття ОСОБА_18 Діючи узгоджено, ОСОБА_9 ударом руки в область обличчя, аОСОБА_10 ударом
ногою ззаду , вони збили потерпілого ОСОБА_5 з ніг і вже по лежачому ОСОБА_5
почали наносити удари ногами по голові
та корпусу.
В цей час, коли ОСОБА_8 знаходився біля ОСОБА_18, до них підбіг ОСОБА_7,
побачив, які події відбуваються на місці
події, а тому , використовуючи конфлікт, як малозначний привід для вчинення
злісного хуліганства, також маючи на меті позбавлення життя потерпілого ОСОБА_18, продовжив наносити потерпілому
чисельні удари ногою в життєво важливі органи - в шию та в область голови.
Побиття потерпілих було припинено лише шляхом втручання в хід події свідка
ОСОБА_19., яка , вибігши на територію обласної лікарні голосно крикнула
„міліція!” Після чого ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з місця вчинення
злочину втекли.
Внаслідок побиття ОСОБА_10 та
ОСОБА_9 потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми,
струсу головного мозку, забійної рани
зовнішнього відділу лівої брови,
синця та забиття м'яких тканин повік обох очей , які згідно висновку судово-медичної експертизи віднесені до
категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад
здоров'я.
Внаслідок побиття ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_18 отримав тілесні ушкодження у вигляді : політравми, а саме, відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми, сінців
верхніх та нижніх повік обох очей,
забійної рани спинки носа , багатоуламкових переломів кісток носа, верхньої щелепи, перелому кісток
основи черепа, крововиливів лобної , потиличної, тім'яної ділянок,
дугоподібного перелому віспи потиличної кістки , субдурального крововиливу над півкулями головного мозку та долями
мозочка з переходом у стовбурові ділянки, ділянок забою головного мозку по випуклій поверхні лівої лобної долі,
закритої травми шиї з повним та неповним переломами під'язикової кістки та
крововиливів темно-червоного кольору в
оточуючі м'які тканини, закритої травми грудної клітини з переломом ребер /злів
2- 5 непрямі по лівій передній паховій
лінії та 4-5 по середньо-ключичній лінії
прямі з пошкодженням плеври, справа 7-9
прямі з них з пошкодженням плеври/, гемотораксу злів та справа об'ємом відповідно 300 та 200 мл. За ступенем
тяжкості увесь описаний комплекс тілесних ушкоджень віднесено до категорії тяжких тілесних
ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Смерть ОСОБА_18 настала від гострої легенево-серцевої недостатності на
фоні набряку головного мозку , які
ускладнили перебіг травматичного шоку, які в свою чергу є наслідком політравми
з черепно-мозковою травмою, закритою травмою грудної клітки та шиї.
Підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 свою
вину в умисному вбивстві з хуліганських мотивів потерпілого ОСОБА_18 не визнали
і пояснили наступне:
Підсудний ОСОБА_8 у судовому
засіданні пояснив, що разом із своїм
братом ОСОБА_10 та знайомими ОСОБА_9та ОСОБА_7 на території школи № 33 біля
басейну з 15 по 21 годину із перервами у часі
розпивали спиртні напої. Він разом із ОСОБА_7 вживав горілку, а його
братОСОБА_10 та ОСОБА_9 - пиво. Разом із
ними була його подружка неповнолітня ОСОБА_19. Близько 21 години він вже був
п'яний, тому не побачив, куди пішла ОСОБА_19. Остання через незначний проміжок
часу повернулась із цигарками і сказали їм, що до неї на території обласної
лікарні пристали двоє чоловіків. На це
він разом із своїм братом ОСОБА_10та
ОСОБА_9 побігли в бік обласної лікарні.
Перетнувши огорожу через пролом , він наказав брату та ОСОБА_9 не втручатись,
сам побіг вліво, а вони вправо. Вибігши
на територію обласної лікарні біля будівлі котельня він виявив
2-х чоловіків і став питати у них, чому вони приставали до його дівчини.
ОСОБА_18 та ОСОБА_5 наказали йому
стояти, і тоді вони з ними поговорять.
ОСОБА_18 підізвав його, схопив за одяг і несподівано вдарив по голові.
Він встояв на ногах та у відповідь вдарив
ОСОБА_18 в обличчя кулаком. Від удару ОСОБА_18 впав на бетонне покриття
догори лицем і він наніс удар по тулубу у лівий бік ОСОБА_18. У цей час підбігли ОСОБА_9 таОСОБА_10 і стали у нього
питати „що сталось?” ОСОБА_5 стояв осторонь на відстані близько 7 метрів. Тоді
ОСОБА_9 таОСОБА_10 повернулись до ОСОБА_5 і що там відбувалось між ОСОБА_8 та
ОСОБА_18, він не знає. Але стверджує, що бачив, як брат вдарив ОСОБА_5 по ногах, від чого той впав на землю, а
ОСОБА_9 став його бити. Яким чином і в
якій послідовності наносились удари по ОСОБА_5 він не знає, бо відволікся.
Коли ОСОБА_18 залишився лежати на землі, а він стояв осторонь, підбіг
ОСОБА_7 і став бити ОСОБА_18 ногами по голові, в область потилиці. Він
відтягнув ОСОБА_7 від ОСОБА_18 і вони всі вчотирьох пішли. Будучи поза межами
території обласної лікарні , він відправив свого брата та ОСОБА_9 до місця події, щоб ті подивились
, що сталось із потерпілими, а сам з ОСОБА_19. пішов додому. Стверджує, що він
ініціював виклик швидкої допомоги. Перед тим , як залишити місце події він та ОСОБА_7 забрали у ОСОБА_18 посвідчення
та гроші.
Свою вину визнає тільки в нанесенні двох ударів ОСОБА_18, від яких, на його
думку, тяжких наслідків настати не могло.
Підсудний ОСОБА_7 суду пояснив, що близько 21-00, коли він та його друзі -
брати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпивали спиртні напої, ОСОБА_19., яка була разом із
ними, кудись відійшла. Через незначний
проміжок часу вона повернулась із цигарками. Несподівано ОСОБА_8,ОСОБА_10 та
ОСОБА_9. кудись побігли, а він залишився із ОСОБА_19. біля басейну на території
33 школи. Відразу почув крики, тому побіг в той бік, куди перед цим побігли
хлопці - в напрямку обласної лікарні. Перетнувши пролом у огорожі, він вибіг
на відкриту площадку і побачив, що на
бетонному покритті лежить чоловік, поряд стоять ОСОБА_8, його брат ОСОБА_10 та
ОСОБА_9 Більше нікого він не бачив. Не усвідомлюючи свої дії, він підбіг до
лежачого чоловіка і наніс 3-4 удари по голові лежачого
чоловіка. Потім ОСОБА_8 його відтягнув і вони пішли по домівках. Перед тим, як
відходити, ОСОБА_8 забрав у побитого чоловіка
гроші та посвідчення. Частку грошей ОСОБА_8 віддав йому, коли вони вже
пішли.
Категорично стверджує, що бив потерпілого ОСОБА_4ільки по голові, наніс 3-4
удари. Звідки взялась у потерпілого така кількість ушкоджень - він пояснити не
може. Коли вони уходили, то потерпілий ще був живий.
Підсудні ОСОБА_9 таОСОБА_10 свою вину у вчиненні злісного хуліганства не
визнали і пояснили суду наступне:
ОСОБА_9 стверджував, що з обіду до
вечора дня ІНФОРМАЦІЯ_5 він був разом із братами ОСОБА_10
та ОСОБА_7 на території шкільного двору школи № 33, розпивали спиртні
напої. Він та ОСОБА_10 пили пиво, а
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - горілку. Разом із
ними була ОСОБА_19 - дівчина ОСОБА_8. До
них підходили ще інші підлітки, але були
з ними нетривалий час і просто спілкувались. Близько 21-00 ОСОБА_19. пішла
провести двох дівчат, а коли повернулась, то запропонувала їм цигарки,
повідомивши, що їх їй дали 2-є невідомих чоловіків, які її образили.
ОСОБА_8 вирішив розібратись, тому побіг у тому напрямку, який вказала
ОСОБА_19. - тт. до обласної лікарні. Він таОСОБА_10 побігли за ним. Першим цих
чоловіків виявив ОСОБА_8, який почав розмовляти із ними. Розмова точилась на
підвищених тонах. Він особисто підійшов до
ОСОБА_5 та спитав „що сталось?”. Той відповів, що „нічого особистого”, а
потім несподівано варив його сумкою в обличчя. Від удару ОСОБА_5 він майже не впав, але втримався на ногах і у
відповідь вдарив його кулаком в груди. У цей час він бачив, як ОСОБА_18 першим
вдарив ОСОБА_8. і той впав на землю.
Підбіг ОСОБА_10 та вдарив ОСОБА_5 по
ногах. ОСОБА_5 впав на землю,ОСОБА_10
став його утримувати у лежачому положенні, а він сам почав наносити удари ногами по голові, тулубу та ногах
потерпілого. Бити потерпілого ОСОБА_5
перестали, бо вирішили, що досить. Потім
потерпілий підвівся та побіг.
Хто і як бив другого потерпілого він не бачив, незважаючи на те, що
відстань між двомав потерпілими була близько 2-х метрів.
Вже після побиття потерпілих, коли
вони вчотирьох побігли з місця події, він бачив у братів ОСОБА_10 та ОСОБА_7
пачки „Мивіни”, але звідки вони взялись, він не знає.
Підсудний ОСОБА_10 дав суду аналогічні показання за виключенням того, що
підставою для того, що вони побігли вбік обласної лікарні було те, що
ОСОБА_19., яка ходила за цигарками, повідомила, що до неї приставали двоє
дорослих чоловіків, тому вони побігли
втрьох розібратись. Перетнувши огорожу , вони за власною ініціативою
розділились на 2 групи : ОСОБА_8 побіг сам, а він - разом із ОСОБА_9 шукати
кривдників ОСОБА_19. Потерпілих першим виявив ОСОБА_8. Бачив, як ОСОБА_18 першим вдарив ОСОБА_8. ,
від чого той впав на землю. Піднявшись, ОСОБА_8 у відповідь вдарив ОСОБА_18
кулаком в обличчя. ОСОБА_18 впав
на землю. Що далі відбулось у ОСОБА_8 з ОСОБА_18, він не знає, бо повернувся до
іншого потерпілого, який першим
вдарив ОСОБА_9 сумкою. Стверджував, що
ОСОБА_5двічі наносив удари по ОСОБА_9 На
таке він, щоб припинити дії ОСОБА_5, вдарив його по ногах. Вже по лежачому
ОСОБА_5 ОСОБА_9 наніс 2 удари
по ногах, та по корпусу. Він особисто
наніс ще 2 удари по корпусу потерпілого.
Бачив також як ОСОБА_7 підбіг до
лежачого ОСОБА_4а наніс 3-4 удари ногою
в обличчя зверху вниз.
Твердження ОСОБА_8. та ОСОБА_7 про
відсутність у них наміру на вбивство ОСОБА_18 , заперечення ОСОБА_8 та ОСОБА_9
у вчиненні злісного хуліганства спростовані наступними доказами:
Свідок ОСОБА_19. , як на досудовому
слідстві, так і в судовому засіданні стверджувала, що вона , будучи в компанії
братів ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на
території школи № 33 в м. Чернігові,
принесла їм цигарки та на вимогу
ОСОБА_8. повідомила, що цигарки їй дали
невідомі чоловіки, які йшли у бік обласної лікарні. При цьому вона
додала, що коли вона попросила
цигарок, чоловіки пошуткували з приводу
її малого зросту та висловили пропозицію
не палити. Втім як образу ці слова потерпілих вона не сприйняла.. Після її розповіді несподівано ОСОБА_8,ОСОБА_10 та
ОСОБА_9 кинулись у бік лікарні , а вона залишилась на місці із ОСОБА_7 Чому так
відреагували на це хлопці, вона не знає.
Через хвилину почула крики, які повторились через 5 хвилин. Тоді у бік лікарні
побіг ОСОБА_7, а вона слідом. Біля
сміттєвих баків вона побачила всіх
хлопців, а на бетонному покритті лежачого чоловіка, до якого підскочив ОСОБА_7
і декілька разів вдарив його ногою по тулубу. Всі побігли з місця події, коли
вона з метою припинити побиття, крикнула „міліція”
Потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що
дійсно, йдучи із магазину до лікарні з ОСОБА_18 , з яким він разом у лікарні
проходив лікування, до них підходила
дівчина, яка попросила цигарок. Вони її прохання задовольнили,
висловивши побажання кинути палити, бо вона і так малого зросту. Через
незначний проміжок часу, коли вони з ОСОБА_18
вийшли до котельної обласної
лікарні, до них підбіг ОСОБА_8, який
почав з'ясовувати відносини з приводу того, що вони нібито образили його
сестру. Не бажаючи вступати у конфлікт, вони пішли, але несподівано підбігла ще група молодих
хлопців, збили його та ОСОБА_18 з ніг та
почали бити. Він стверджує, що його било
декілька чоловіків одномоментно і тільки в область обличчя, голови. При цьому
його ніхто не утримував і на спині не сидів. Він лише прикривав голову руками.
Від ударів він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, встав та пішов на
світло. Вже біля житлового будинку, який знаходиться поза лікарняним парканом,
він звернувся за допомогою. Стверджує, що коли прийшов до тями, ОСОБА_18 не
побачив, сподіваючись, що той зміг втекти.
На досудовому слідстві потерпілому ОСОБА_5 були пред'явлені для впізнання
фотографії осіб, причетних до їх з ОСОБА_18
побиття. В ході проведення даних слідчих дій потерпілий ОСОБА_5 впізнав по фотознімках ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які
безпосередньо били його та ОСОБА_18.
Показання потерпілого ОСОБА_5
узгоджуються із показаннями
підсудних на досудовому слідстві, де
на перших його етапах вони,
будучи допитаними як свідки та
підозрювані з участю адвокатів, пояснювали, що всі вони без винятку били потерпілих, ніхто нікого не утримував.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_8 стверджував, що ОСОБА_9 таОСОБА_10 вдвох били
потерпілого ОСОБА_5, в той час як він особисто бив потерпілого ОСОБА_18/а.с. 49
т.1/ Ці показання ОСОБА_8. спростовують твердження ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про те,
о фактично бив потерпілого ОСОБА_5 тільки ОСОБА_9, аОСОБА_10 лише утримував
останнього. При цьому ОСОБА_8 пояснював, що
після побиття потерпілих та заволодіння їх майном, вони втекли з місця
події. Дані показання спростовують його наступні твердження , в тому числі і в
судовому засіданні, про те, що він намагався припинити побиття ОСОБА_18
ОСОБА_7, відтягував останнього від потерпілого.
Ці показання він /ОСОБА_8/ підтвердив при відтворенні обстановки та
обставин події /т.1 ас. 51-60/
При проведенні очної ставки зі свідком ОСОБА_19., підозрюваний ОСОБА_8 не
зазначав, що він намагався відтягнути
ОСОБА_7 від потерпілого ОСОБА_18 , коли той наносив
потерпілому удари ногою по голові.
Такі ж самі показання він давав 4
вересня 2007 року та 10 вересня 2007
року /ас. 80 , 126т.1/
Під час очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_9 стверджував, що коли він почав бити
потерпілого ОСОБА_5, до нього приєднавсяОСОБА_10 і вони вдвох почали бити
потерпілого ногами, наносячи удари по голові та тулубу. При цьому за
твердженням ОСОБА_9 він особисто наніс
потерпілому близько 8 ударів по тулубу
та 2 удари в область голови, а ОСОБА_10
наніс потерпілому ОСОБА_5 близько 5 ударів ногою по тулубу та ногах.
Після побиття потерпілих всі вони з місця події втекли. Обидва підозрювані не зазначали, що ОСОБА_8 намагався припинити побиття потерпілого
ОСОБА_18 ОСОБА_7 При дослідженні показань підсудного ОСОБА_9 на досудовому слідстві в
суді він зазначав, що вони відповідають
дійсності і ніякого примусу щодо нього з боку працівників міліції не було. /т.1
ас. 74-75/.
Згідно висновків судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження саме в
області голови, що спростовує твердження ОСОБА_10 про те, що він наносив
удари коліном в область тулуба, а
ОСОБА_9 - в тому числі в область тулуба.
Згідно висновків судово-медичної
експертизи трупа потерпілого ОСОБА_18, останньому були спричинені
ушкодження у вигляді : політравми, а
саме, відкритої непроникаючої
черепно-мозкової травми, сінців верхніх та нижніх повік обох очей, забійної рани спинки носа ,
багатоуламкових переломів кісток носа,
верхньої щелепи, перелому кісток основи черепа, крововиливів лобної ,
потиличної, тім'яної ділянок, дугоподібного перелому віспи потиличної кістки ,
субдурального крововиливу над півкулями
головного мозку та долями мозочка з переходом у стовбурові ділянки, ділянок
забою головного мозку по випуклій
поверхні лівої лобної долі, закритої травми
шиї з повним та неповним
переломами під'язикової кістки та крововиливів темно-червоного кольору в оточуючі м'які
тканини, закритої травми грудної клітини з переломом ребер /злів 2- 5
непрямі по лівій передній паховій лінії
та 4-5 по середньо-ключичній лінії прямі
з пошкодженням плеври, справа 7-9 прямі
з них з пошкодженням плеври/, гемотораксу злів та справа об'ємом відповідно 300 та 200 мл. За ступенем
тяжкості увесь описаний комплекс тілесних ушкоджень віднесено до категорії тяжких тілесних
ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Смерть ОСОБА_18 настала від гострої легенево-серцевої недостатності на фоні
набряку головного мозку, які ускладнили перебіг травматичного шоку , які в свою
чергу є наслідком політравми з черепно-мозковою травмою, закритою травмою
грудної клітини та шиї.
Додатковою судово-медичною експертизою трупа потерпілого ОСОБА_18 виявлено велику кількість тілесних ушкоджень
в області голови, вуха, шиї, грудної
клітини. Зокрема встановлено, що
тілесні ушкодження у ОСОБА_18 виникли на голові
від не менш 5 травматичних впливів, а в області грудної клітини - від не
менш чотирьох травматичних впливів, що спростовує показання ОСОБА_8. та ОСОБА_7
про те, що вони у сукупності нанесли лише 7 ударів, при цьому ОСОБА_8 - в
область обличчя та тулуба, а ОСОБА_7 - в
область потилиці.
Під час досудового слідства у ОСОБА_8. та ОСОБА_7 було вилучено одяг та взуття, у якому вони були під час вчинення
злочину.
Згідно висновків судово-імунологічної експертизи на вилучених у ОСОБА_7 та ОСОБА_8. штанях та
взутті були виявлені сліди крові, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_18.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, судова
колегія вважає, що вина ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_18 з хуліганських мотивів , а ОСОБА_10
та ОСОБА_9 - у вчиненні злісного хуліганства, вчиненого групою осіб, доведена.
Про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 діяли по відношенню до потерпілого ОСОБА_18 , а ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - по
відношенню до потерпілого ОСОБА_5 з
хуліганських мотивів, свідчить те, що
між ними не було неприязних відносин, вони раніше не були знайомі. Діями потерпілих не було
заподіяно ніякої шкоди свідку ОСОБА_19., вона сама не сприйняла розмову з
потерпілими як образу, і розповіла про таке ОСОБА_8, і тому у ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8. та ОСОБА_7 не
було приводу для неприязних відносин та
помсти. Потерпілий ОСОБА_18 взагалі не мав відношення до уявної образи ОСОБА_19., оскільки за
твердженням останньої і потерпілого ОСОБА_5, саме ОСОБА_5мав з нею розмову, а
не ОСОБА_18. Тому обвинувачення ОСОБА_8 потерпілого ОСОБА_18 в образі ОСОБА_19. було тільки приводом для вчинення злісного хуліганства, а потім і
вбивства ним та ОСОБА_7 потерпілого ОСОБА_18 з хуліганських мотивів.
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не заперечують, що наносили удари по голові та тулубу
потерпілого ОСОБА_18, але стверджують, що
у них не було умислу на позбавлення
життя потерпілого ОСОБА_18. Наносили удари через те, що потерпілий був ініціатором бійки, образив ОСОБА_19.
Припустили, що можливо після того, як вони залишили потерпілого ОСОБА_18 , того
могли побити ще інші особи.
Матеріалами справи не встановлено, що потерпілі вчинили напад на ОСОБА_8.
та ОСОБА_9, оскільки будь яких тілесних ушкоджень у них виявлено не було.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину , зокрема, значної
кількості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому ОСОБА_18 , їх локалізація
в життєво-важливі органи - голову, грудну клітину, лежачому без руху на землі
потерпілому, який не міг чинити опір та захищатись, залишення його без
допомоги, свідчать про те, що у ОСОБА_8
та ОСОБА_7 був умисел на заподіяння смерті ОСОБА_18 і їх дії були у причинному
зв'язку із настанням смерті.
Про хуліганський мотив вчинення
вбивства свідчать дії ОСОБА_8. та
ОСОБА_7 в момент вчинення злочину і
після нього. Так, використовуючи малозначний привід - образу ОСОБА_19., ОСОБА_8
та ОСОБА_7 наносили удари по потерпілому, який лежав на бетонному покритті, ніякого
опору не чинив, оскільки перебував без свідомості. Нанісши велику кількість ударів
в життєво-важливі органи потерпілого, вони залишили його лежачим на
бетонному покритті у крові, а самі пішли з місця події та залишили його без
надання допомоги, хоча з урахуванням
місця події, а це є територія обласної лікарні, таку допомогу вони могли
надати, викликавши лікарів.
Намагаючись уникнути відповідальності, підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 давали показання в судовому засіданні про те,
що потерпілий ОСОБА_18 після нанесення тілесних ушкоджень був ще живий,
подавав ознаки життя, а також посилаються на те, що потерпілому могли бути заподіяні тілесні
ушкодження і смерть іншими особами і при
інших обставинах.
Проте дані показання підсудних судова колегія вважає неправдивими,
спрямованими на уникнення від відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовані висновком судово-медичної
експертизи трупа потерпілого ОСОБА_18 ,
де встановлено, що смерть останнього настала в проміжок часу між 21-30 - 24-00
ІНФОРМАЦІЯ_5
Протоколом огляду місця події встановлено, що початок огляду місця події, де було виявлено труп ОСОБА_18,
відбувся о 23-00 ІНФОРМАЦІЯ_5. Даним протоколом проміжок часу настання смерті
потерпілого ОСОБА_18 звужено до періоду з 21-30 до 23-00.
Згідно довідки станції швидкої
допомоги виклик швидкої допомоги за адресою - територія обласного
онкодиспансеру відбувся о 22 годині 03 хвилини. Даною довідкою проміжок часу настання смерті ще звужено до
періоду з 21-30 до 22-03 Тобто смерть
ОСОБА_18 настала в незначний проміжок
часу з 21-30 до 22-03 ІНФОРМАЦІЯ_5.
Наведені докази у сукупності із висновками судово-медичної експертизи про
кількість, тяжкість та локалізацію тілесних ушкоджень, спростовує твердження
ОСОБА_7 та ОСОБА_8. про те, що їх умисел
був спрямований на нанесення тілесних
ушкоджень, а не на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_18
Крім того, даним протоколом огляду місця події, на місці, де було виявлено
труп потерпілого ОСОБА_18, слідів волочіння трупу, будь яких предметів або інших слідів, які б свідчили про
втручання в побиття ОСОБА_18 сторонніх осіб,
виявлено не було. За твердженнями підсудних труп ОСОБА_18 був виявлений
у тому положенні, у якому вони його залишили.
Будь яких порушень громадського порядку у зазначений період часу на території обласної лікарні матеріалами
справи не встановлено.
ПідсудніОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, пояснюючи причини розбіжностей у
своїх показаннях на перших етапах досудового слідства, пояснювали, що з боку окремих працівників правоохоронних
органів щодо них було застосовано
психологічний тиск з метою отримання певних показань. Такі твердження ОСОБА_10
та ОСОБА_7слід розцінити такими, які
спрямовані на поліпшення свого становища, зменшення значущості своєї участі у вчинених злочинах,
оскільки були предметом перевірки прокурором
Чернігівської області , в ході якої
вони не знайшли свого підтвердження.
Судова колегія вважає, що в
судовому засіданні не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8. у
вчиненні вбивства ОСОБА_18 за попередньою змовою.
Обґрунтовуючи таке
обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_7, органи
досудового слідства послались на те, що
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час побиття ОСОБА_18 діяли узгоджено і нанесли
йому тілесні ушкодження у життєво важливі органи і що смерть ОСОБА_18 настала
від комплексу спричинених йому тілесних
ушкоджень.
Втім аналізом зібраних по справі доказів встановлено, що дії ОСОБА_8. та ОСОБА_7 розпочались як злісне хуліганство,
умислу на позбавлення життя потерплого ОСОБА_18
у них не було. Першим бити ОСОБА_18 розпочав ОСОБА_8 і під час побиття
умисел ОСОБА_8. з вчинення хуліганських
дій перейшов у інший - заподіяння смерті ОСОБА_18 . ОСОБА_7 до побиття ОСОБА_18
з хуліганських мотивів приєднався пізніше, на що вказують як самі підсудні, так
і свідок ОСОБА_19. Характер, локалізація нанесених ОСОБА_4ілесних ушкоджень, з
урахуванням висновків судово-медичної експертизи про неможливість розмежування
нанесених тілесних ушкоджень , а також причини настання смерті ОСОБА_18
- від комплексу нанесених йому тілесних ушкоджень, подальші дії ОСОБА_8. та ОСОБА_7 по заволодінню майном потерпілих, їх
цікавістю про наслідки побиття потерпілого,
свідчать про те, що ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 діяли з однаковим, але не об'єднаним умислом на позбавлення життя
потерпілого ОСОБА_18 .
Таким чином, судова колегія вважає, що дії ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ст. 296
ч.2 КК України кваліфіковано вірно як
злісне хуліганство, тт. грубе порушення ними
громадського порядку з мотивів
неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю,
вчиненого групою осіб, кваліфіковано вірно.
Дії ж ОСОБА_8. та ОСОБА_7 правильно слід кваліфікувати за ст. 115 ч.2 п. 7
КК України як умисне вбивство з хуліганських мотивів.
При постановленні вироку судова колегія враховує те, що згідно з висновками
комплексних амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_8 та ОСОБА_7, а
також ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в період часу, до якого відносяться інкриміновані їм
діяння, перебували в стані осудності. В
даний час вони можуть давати оцінку
своїм діям і керувати ними.
При призначенні покарання судова колегія враховує ступінь тяжкості вчинених підсудними
злочинів, особи винних та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обтяжуючу покарання обставину слід визнати те, що всі підсудні вчинили
злочини в стані алкогольного сп'яніння.
Обставиною, які пом'якшує покарання
всіх підсудних, слід визнати їх неповнолітній вік, а також те, що за місцем
проживання вони всі характеризуються позитивно. .
До підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_10 раніше застосовувались примусові заходи
виховного характеру із направленням до
спеціальної установи, ОСОБА_8 раніше
судимий і судимість не знята та не
погашена у встановленому законом порядку, ОСОБА_9 вчинив злісне
хуліганство в період іспитового строку,
встановленого за попереднім вироком суду. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили дані
злочини на протязі року після
постановлення щодо них обвинувальних вироків,
а ОСОБА_7 таОСОБА_10 - на протязі року після звільнення їх із
спеціальної виховної установи. Вчинений ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочин є особливо
тяжким.
Наведене свідчить про їх суспільну небезпеку, а тому судова колегія вважає,
що покарання їм слід призначити у місцях позбавлення волі на тривалий строк з
урахуванням вимог ст. 102 КК України, а ОСОБА_9 - ще й за правилами ст. 103 КК
України.
По справі заявлені цивільні позови : прокурора в інтересах держави,
потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди в сумі
10 000 гр., потерпілої ОСОБА_18 - до ОСОБА_7 та ОСОБА_8. про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000
гривень та матеріальної шкоди в сумі 18095, 86 грн.
Цивільний позов прокурора не підлягає
задоволенню, оскільки у позовній заяві прокурора зазначено, що
відшкодуванню підлягають витрати, які понесла лікувальна установа на лікування
потерпілого ОСОБА_5 складають за період з 30 серпня по 10 вересня 2007 року у
зв'язку із його побиттям. Будь які обгрутування позовних вимог в матеріалах справи відсутні. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 було побито ІНФОРМАЦІЯ_5 і з його
слів він продовжив планове лікування ,
на яке поступив до лікарні 30 серпня 2007 року. Що ж до отриманих травм, то
йому надавалась допомога лише у вигляді
перев'язок. Даних про те, що ОСОБА_5 отримував іншу медичну допомогу по справі
також відсутні.
Судова колегія вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10
000 гр. відповідає тому ступеню моральних страждань, який він поніс під
час та після вчинення щодо нього
злочину.
Потерпілою ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов про відшкодування
матеріальної шкоди в сумі 16 295 гр. 86
коп. , який складався із витрат на
поховання її чоловіка ОСОБА_18 В ході
судового розгляду матеріальні вимоги потерпілої були збільшені шляхом включення
понесених нею витрат - оплати праці
адвоката, який представляв її інтереси на досудовому слідстві та в суді - 1000
гр., а також транспортних витрат у зв'язку із участю в судовому засіданні - на
суму 800 гр. Загальна сума цивільного
позову становить 18095, 86 грн.
Судова колегія вважає, що ці вимоги потерпілої обґрунтовані,
підтверджені доказами, а тому підлягають
задоволенню у повному обсязі.
Що ж до вимог потерпілої ОСОБА_4. про відшкодування моральної шкоди, судова
колегія вважає, цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню,
оскільки визначена потерпілою сума відшкодування моральної шкоди є
завищеною і не відповідає ступеню моральних страждань, понесених
потерпілою. При цьому судова колегія виходить із того, що відшкодування
моральної шкоди, завданої злочином , має базуватись на принципах розумності та
реальності.
Оскільки всі підсудні неповнолітні, то порядок відшкодування шкоди,
завданої злочином слід визначити ,
виходячи із вимог ст. 1179 ЦК України, де зазначено, що неповнолітня особа / у віці від 14 до 18 років/ відповідає за
завдану шкоду самостійно на загальних
правилах. ОСОБА_8 досяг повноліття
Судова колегія вважає, що діяння підсудних
ОСОБА_9та ОСОБА_10 щодо потерпілого ОСОБА_5 , а також діяння підсудних
ОСОБА_8. та ОСОБА_7щодо потерпілого ОСОБА_18
були об'єднані спільними
злочинними намірами і заподіяна ними шкода
стала наслідком їх спільних дій. Тому
відшкодування моральної та матеріальної шкоди має проводитись у
солідарному порядку.
У разі відсутності у
неповнолітніхОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_7
особистого майна , достатнього для відшкодування ними шкоди , ця шкода повинна бути відшкодована у
частці , якої не вистачає, або в повному обсязі
їх батьками, оскільки судом встановлено, що всі підсудні фактично
знаходились поза увагою їх батьків, були залишені певного нагляду та контролю
за їх поведінкою.
Речові докази по справі : гроші та посвідчення, які зберігаються у потерпілої
ОСОБА_4. слід залишити їй, а сумка, двоє
джинсів , пара кросівок та туфель, які зберігаються у камері схову ЧМВ - підлягають знищенню.
До набрання вироком чинності запобіжний захід щодо підсудних ОСОБА_10 та
ОСОБА_9 слід змінити з підписки про невиїзд - на взяття під варту, а підсудним
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 слід залишити - тримання
під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст.
332-334 КПК України, судова колегія , -
З А С У Д И Л А :
ОСОБА_8 визнати винним за ст. 115 ч.2
п. 7 КК України та призначити йому покарання - 12 років позбавлення
волі.
ОСОБА_7 визнати винним за ст. 115
ч.2 п.7 КК України та призначити йому покарання - 12 років позбавлення волі.
ОСОБА_10 визнати винним за ст. 296 ч.2 КК України та призначити йому
покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_9 визнати винним за ст. 296 ч.2 КК України і призначити йому
покарання - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 103 КК України до покарання , призначеного ОСОБА_9 за даним
вироком частково приєднати не
відбуту частину покарання за вироком
Деснянського районного суду м. Чернігова
від 2 січня 2007 року - 1 рік 6 місяців позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_9 покарання - 4
роки 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8. та
ОСОБА_7 залишити тримання під вартою, а
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 змінити з
підписки про невиїзд - на взяття під варту в залі суду.
Початок строку відбування покарання засудженим рахувати з часу їх фактичного затримання :
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - з 1 вересня 2007
року, а ОСОБА_10. та ОСОБА_9- з 1 квітня 2008 року.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8
на користь потерпілої ОСОБА_4 у
відшкодування завданої матеріальної шкоди - 18095, 86 грн. , та моральної шкоди
-70 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
У разі відсутності у неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 особистого майна , достатнього для
відшкодування ними шкоди , відшкодування
шкоди у частці , якої не вистачає, або в
повному обсязі покласти на їх батьків, стягнувши з : ОСОБА_17 на користь потерпілого ОСОБА_5 - 5000 грн.
моральної шкоди; зОСОБА_16 на користь потерпілого ОСОБА_5 - 5 000 грн.
моральної шкоди; з ОСОБА_15 на користь потерпілої ОСОБА_4 - 9047,93
матеріальної шкоди та 35 000 грн. моральної шкоди.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави залишити без задоволення.
Речові докази по справі - гроші та посвідчення повернути потерпілій
ОСОБА_4, а сумку, двоє джинсів, пару кросівок
та пару туфель, які зберігаються у камері схову ЧМВ - знищити.
Вирок може бути оскаржено на протязі місяця до Верховного Суду України, а
засудженими - в той же строк з дня отримання копії вироку.
Головуючий
Суддя
Народні
засідателі :
1.
2
3