Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-912/2011 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		07.07.2011 
		Апеляційний суд міста Севастополя
		Справа №22ц912/2011р. Головуючий в першій
		інстанції Кравченко В.Є.
		Категорія 5 доповідач в апеляційній
		інстанції Клочко В.П. 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 07 липня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
		головуючого судді - Клочко В.П., 
		суддів - Водяхіної Л.М., Птіціної В.І.,
		за участю секретаря - Одажиу Л.І., 
		позивача  ОСОБА_4, 
		представника позивача  ОСОБА_5, 
		представника відповідача  ОСОБА_6, 
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання права власності на частку подружнього майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 квітня 2011 року,
		ВСТАНОВИЛА:
		 В січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати за ним право власності на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1, мотивуючи вимоги тим, що під час зареєстрованого шлюбу з відповідачем вони придбали 1/3 частку вказаного будинку та зареєстрували її за ОСОБА_7 Позивач вважає, що вказане майно є спільним майном подружжя та посилаючись на положення ст.60, 68-70 СК України вважає, що йому належить 1/6 частка вказаного майна.
		Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15.04.2011р. в задоволенні позову відмовлено. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та просить ухвалити нове рішення в справі про задоволення вимог позову. 
		Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав. 
		Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом, а тому його вимоги задоволенню не підлягають. 
		З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. 
		Відповідно до ч.2 ст.72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один з співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. 
		Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. 
		Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 з 16.01.1981р. перебували в зареєстрованому шлюбі. В 1985 році ОСОБА_7 було придбано 1/6 частка будинку АДРЕСА_1. Рішенням суду від 05.12.1991р. шлюб між ОСОБА_7 було розірвано та з 1994 року вони перестали проживати однією сім'єю та вести спільне господарство. 
		З вказаного рішення суду від 05.12.1991р. також слідує, що позивач ОСОБА_4 при розірванні шлюбу питання щодо розподілу майна подружжя не ставив (а.с. 38). Позов про визнання за ним права власності на частку подружнього майна предявив лише в січні 2011 року (а.с. 4). 
		Суд першої інстанції вірно оцінив наведене та ті факти, що в 2005 року, коли ОСОБА_4 був відповідачем в справі про визнання його таким, що втратив право користування житлом, за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом не звернувся, порушив таке питання лише по спливу 20 років, а тому прийшов до обґрунтованого висновку, що строк позовної давності для звернення з даним позовом ОСОБА_4 пропустив. 
		При цьому, поважних причин пропуску цього строку позивач суду не надав. 
		Його доводи щодо невідповідності таких висновків суду першої інстанції судова колегія вважає необґрунтованими та надуманими, оскільки вони суперечать матеріалам справи, її обставинам та вимогам закону, а тому остання приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено з додержанням вимог закону, без змін. 
		Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, судова колегія, 
		 УХВАЛИЛА:
		 Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити. 
		Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 квітня 2011 року залишити без змін. 
		 Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		 Головуючий: /підпис/ В.П. Клочко 
		Судді: /підпис/ Л.М. Водяхіна
		/підпис/ В.І. Птіціна 
		 Копія вірна:
		Суддя Апеляційного суду 
		міста Севастополя В.П. Клочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...