Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-219/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.08.2011. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2011.
Дата набрання законної сили: 07.07.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		07.07.2011
		 
			 Справа №22ц-219, 2011р. Головуючий в 1-й інстанції 
			Сіянко В.М.
			Категорія : 27 Доповідач Цуканова І.В.
			 Р І Ш Е Н Н Я
			ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
			 2011 року липня місяця “07” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
			  Головуючого Цуканової І.В.
			Суддів: Вербицької Л.І., Полікарпової О.М.
			 при секретарі Лукашевич Т.В.,
			 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2010 року за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»про внесення змін до кредитного договору, визнання кредитного договору частково недійсним, розірвання кредитного договору, припинення договору поруки,
			 в с т а н о в и л а:
			 У жовтні 2009 року відкрите акціонерне товариство (нині публічне акціонерне товариство) «Універсал Банк»(далі Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.01.2008 року на суму 191015 швейцарських франків, покликаючись на невиконання останньою обовязку з погашення кредиту. Загальний розмір заборгованості станом на 25.09.2010р. з урахуванням курсу валют позивач визначив у сумі 1544231,19 грн., в т.ч. прострочена заборгованість - 2274,94 грн., сума дострокового стягнення кредиту 1480005,16 грн., відсотки 61869,75 грн., підвищені відсотки 81,35 грн.
			У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Банку, в якому просила 
			- змінити як незаконний п.1.1 кредитного договору щодо валюти, в якій укладено договір, зазначивши суму кредиту в гривні замість суми в швейцарських франках,
			- визнати недійсними з цієї ж підстави п.п. 1.5,2.5 кредитного договору щодо визначення валюти, в якій має повертатися кредит швейцарські франки,
			- визнати недійсними п. 2.12 кредитного договору щодо права Банку збільшувати процентну ставку та абз.2 п.8.5 договору за яким їй, ОСОБА_2, зрозумілі наслідки настання валютних ризиків в іноземній валюті,
			- розірвати кредитний договір на підставі ст. 652 ЦК України,
			- розстрочити стягнення заборгованості за кредитним договором, який, за її розрахунком становить 881642,14 грн. на 120 місяців з урахуванням її скрутного матеріального та сімейного становища,
			- припинити дію договору поруки, укладеного в забезпечення її обовязків за кредитним договором, 14.01.2008 року між Банком і поручителем ОСОБА_3, покликаючись на припинення зобовязань за кредитним договором, який має бути розірвано,
			- зобовязати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження переданої в іпотеку квартири АДРЕСА_1.
			Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 24.09.2010 року первісний позов ПАТ «Універсал Банк»задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк»24151,34 грн. відсотків за кредитом, 2189,93 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 860279,57 грн. суму залишку кредиту, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 888440 грн. 84 коп. Розстрочено виконання рішення шляхом стягнення платежів рівними частками по 7500 грн. щомісячно, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили, до повного погашення суми заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
			Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано кредитний договір №046-2008-021 від 14 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
			Рішення з приводу зобовязань третьої особи щодо вчинення певних дій судом не ухвалювалося.
			В апеляційній скарзі ПАТ «Універсал банк»просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позов повністю задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи.
			В ході розгляду справи апеляційним судом Банк просив вирішити спір щодо кредитної заборгованості у сумі, визначеній під час апеляційного провадження станом на 10.02.2011 року.
			В письмових запереченнях ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнала і просила рішення суду залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
			Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
			З матеріалів справи вбачається, що 14.01.2008 року між ВАТ «Універсал Банк»та відповідачкою за первісним позовом було укладено кредитний договір №046-2008-021, відповідно до п.п. 1.1 якого Банк зобовязувався надати відповідачці за первісним позовом кредитні послуги у валюті, вказаній у договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 191015,00 швейцарських франків, що еквівалентно 874739,06 грн., на споживчі потреби та сплати комісійної винагороди за надання кредиту на строк з 14.01.2008 року по 10.01.2038 року, а відповідачка зобовязувалася погасити кредит, сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором (далі Договір) /а.с. 5-12/, 19,45% річних та підвищені відсотки за користування коштами понад встановлений строк 28,35% річних.
			Згідно п.1.1. статуту ПАТ «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обовязків ВАТ «Універсал Банк»/а.с. 30/.
			На виконання умов Договору сторони погодили між собою графік платежів /а.с. 13-16/ узгодивши, що платежі наведені у валюті кредиту, тобто у швейцарських франках.
			14.01.2008 року ОСОБА_2 отримала від Банку кредит у сумі 191015 швейцарських франків, що підтверджується випискою з її особового рахунку /а.с. 26/ та не заперечується відповідачкою за первісним позовом.
			У порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 з травня 2009 року свої зобовязання належним чином не виконала, має прострочену заборгованість за кредитом, розмір якої за розрахунком Банку станом на 25.09.2009 року становив 197422,79 швейцарських франків /а.с. 25/.
			Задовольняючи позов Банку частково, суд виходив із розрахунку станом на 10.08.2010 року, зробленого ОСОБА_2 з використанням передбаченого кредитним договором розміру процентної ставки 9,45% річних та зроблених нею проплат після звернення Банку до суду із даним позовом /а.с. 134/.
			З огляду на складний матеріальний та сімейний стан ОСОБА_2 та з урахуванням вжитих нею заходів з погашення кредитної заборгованості, суд розстрочив виконання рішення суду рівномірними щомісячними платежами по 7500 грн. до повного погашення заборгованості.
			Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи, та у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
			Так, судом в основу рішення за первісним позовом без достатніх підстав покладено розрахунок ОСОБА_2, який зроблено із врахуванням курсу валют на день укладення кредитного договору /а.с. 134/, що не ґрунтується на вимогах закону і умовах договору, за якими кредит має погашатися у швейцарських франках.
			В ході розгляду справи апеляційним судом Банк надав розрахунок із використанням 9,5% річних та з урахуванням погашення ОСОБА_2 кредитної заборгованості в ході судового розгляду, з яким колегія суддів вважає за можливе погодитися. Визначення розміру кредитної заборгованості станом на 10.02.2011 року, за думкою судової колегії не є виходом за межі позовних вимог, оскільки з огляду на апеляційне оскарження рішення суду спір по суті не є вирішеним та Банком в інтересах ОСОБА_2 враховано здійснені нею платежі у погашення заборгованості в ході судового розгляду.
			Право Банку на дострокове стягнення кредитної заборгованості передбачено п.5.2.5 кредитного договору.
			Надані ОСОБА_2 докази скрутного матеріального і сімейного становища (знаходження у відпустці по догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримання соціальної допомоги в розмірі 130 грн. щомісяця /а.с. 94-100/ за думкою судової колегії, носять тимчасовий характер до 02.07.2011 року та не є виключними обставинами, що зумовлюють розстрочку виконання рішення суду, тому підстави для розстрочки відсутні.
			Оскільки рішення суду за первісним позовом ухвалене з порушенням норм процесуального права, а висновок суду не відповідає обставинам справи, то рішення суду у цій частині слід скасувати та ухвалити нове, яким 
			стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 10.02.2011 року з урахуванням офіційного курсу НБУ (8,242 грн. за 1 швейцарський франк) в сумі 1732432,2 грн., з яких прострочена заборгованість 11267,56 грн., сума дострокового стягнення кредиту 1548216,02 грн., відсотки 171228,75 грн., підвищені відсотки 1719,88 грн.;
			відмовити ОСОБА_2 у наданні розстрочки виконання рішення суду.
			Що стосується рішення суду за зустрічним позовом, то колегія суддів виходить з наступного.
			Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні вимог про визнання недійсним п.2.12 кредитного договору, відповідно до якого кредитор може збільшити процентну ставку, зазначену у пункті 1.1 кредитного договору, у разі зміни НБУ розміру чинної облікової ставки та/або у разі запровадження адміністративних та/або інших заходів, які збільшують вартість коштів на українському ринку, та/або у випадку зміни ставок LIBOR, EULIBOR, та/або в інших випадках, якщо кредитор обґрунтовано вважає, що така зміна відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Кредитора, суд виходив з того, що ця умова є нікчемною на підставі ст. 1056-1 ЦК України та згідно ст. 6 Закону України №2664-ІІІ від 12.07.2001 року з наступними змінами «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
			Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права.
			Так ст. 1056-1 ЦК України, за ч.4 якої умова договору щодо права Банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, набрала чинності 09.10.2009 року, тобто після укладення сторонами договору кредиту і, відповідно, до спірних правовідносин, не може бути застосована.
			Згідно ст. 6 Закону України №2664-ІІІ фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом. Фінансовим установам збороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу.
			Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених договором»№1822-VІ від 21.01.2010р. положення цього Закону застосовуються до усіх кредитних договорів, які були укладені або продовжують діяти після набрання чинності цим законом.
			Застосування до спірних правовідносин зазначеної норми права є неправомірним, оскільки нею визначено порядок дій банківських установ, а не визнання умов кредитних договорів про дострокове стягнення заборгованості нікчемними.
			З огляду на вищенаведене позовна вимога ОСОБА_2 про визнання недійсною п.2.12 договору не підлягає задоволенню з іншої підстави ніж зазначено судом у рішенні, а саме: за необґрунтованістю позовної вимоги. Відповідно, рішення суду у зазначеній частині слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити за необґрунтованістю.
			Задовольняючи зустрічний позов про розірвання кредитного договору, суд виходив з того, що одночасно наявні передбачені ст. 652 ЦК України умови, а саме: 
			1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
			2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
			3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
			4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
			При цьому суд вважав, що має місце світова фінансова криза 2008 року, як непереборна сила, матеріальне і сімейне положення ОСОБА_2 погіршилися у звязку з обставинами, за яку жодна із сторін не відповідає, що згідно ст. 607 ЦК України тягне припинення зобовязань через неможливість його виконання.
			До зміни обставин, зумовлених причинами, які заінтересована особа не могла усунути після їх виникнення, судом віднесено, крім того, зростання вартості швейцарського франку, суттєве зменшення платоспроможності ОСОБА_2, ініціювання Банком звернення до суду.
			Такі висновки суду не відповідають обставинам справи з огляду на наступне. Зміна сімейного та матеріального положення ОСОБА_2 сталася з її волевиявлення.
			Поняття розірвання договору та припинення договору не є тотожними, як вважав суд, оскільки законодавець вважає, що розірвання є одним із видів припинення договору, тому посилання суду одночасно як на підставу задоволення зустрічного позову на ст. 652 та ст. 607 ЦК України є неправомірним.
			Безпідставним також є віднесення судом до істотної зміни обставин в розумінні ст. 652 ЦК України зростання вартості швейцарського франку, оскільки при цьому суд не дав належної оцінки п.8.5 кредитного договору, за яким позичальник підтверджує, що розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, що свідчить про прийняття ОСОБА_2 на себе ризику підвищення курсу швейцарського франку.
			Оскільки незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, то в ОСОБА_2 існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміну курсу гривні відносно іноземних валют, ураховуючи динаміку зміни курсів валют та девальвацію гривні.
			Оскільки ОСОБА_2 не зазначено, яким чином наслідки кризових явищ в економіці України в результаті світової фінансової кризи 2008 року вплинули на істотні обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, то суд не мав достатніх підстав враховувати доводи ОСОБА_2 про оцінку світової фінансової кризи як непереборної сили для конкретних спірних правовідносин.
			У звязку з недоведеністю позивачкою за зустрічним позовом одночасної наявності умов, передбачених п.п. 1-4 ч.2 ст. 652 ЦК України, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору відсутні, тому рішення суду за цією позовною вимогою слід скасувати, ухвалити нове, яким цю вимогу залишити без задоволення.
			Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову про зміну п.1.1 кредитного договору, визнанні недійсними п.п. 1.5,2.5, абз.2 п.8.5 цього договору, припиненні договору поруки, укладеного 14.01.2008 року між Банком та ОСОБА_3, суд виходив з необґрунтованості цих вимог.
			Зокрема суд вважав, що: ОСОБА_2 не доведено порушення діючого законодавства зазначенням в п.1.1 ,1.5 та 2.5 кредитного договору валюти грошових коштів у швейцарських франках та зазначенням в абз.2 п.8.5 кредитного договору про розуміння ОСОБА_2 наслідків валютних ризиків за кредитом.
			Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні вимог про припинення договору поруки, суд виходив з того, що вона не є стороною за цим договором, відповідно, не має права заявляти вимоги щодо нього.
			Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
			Рішення суду у зазначеній частині відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
			Апеляційна скарга в частині незаконності рішення суду за вказаними вимогами до уваги не приймається, оскільки не містить конкретних доводів та посилань на норми права.
			 На підставі ст.ст. 652,1054,1046-1050,1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,316, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів, -
			 В И Р І Ш И Л А:
			 Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»задовольнити частково.
			Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2010 року залишити без змін в частині відмови ОСОБА_2 у зміні п.1.1, визнанні недійсними п.п. 1.5,2.5, абз.2 п.8.5 кредитного договору від 14 січня 2008 року, припиненні договору поруки, укладеного 14 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк»і ОСОБА_3
			В іншій частині це рішення суду скасувати, ухвалити нове.
			Первісний позов задовольнити.
			Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк»заборгованість за кредитним договором від 14 січня 2008 року станом на 10 лютого 2011 року в сумі 1732432,2 грн., витрати на сплату судового збору 2550 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 240 грн.
			В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним п.2.12 кредитного договору від 14 січня 2008 року та його розірванні відмовити.
			Відмовити ОСОБА_2 у наданні розстрочки виконання рішення суду.
			 Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
			 
				 Головуючий І.В.Цуканова
				Судді: Л.І. Вербицька, О.М.Полікарпова
				 
					 
						 Копія вірна: І.В.Цуканова

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...