Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-18/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 Дата документу 02.09.2011 Справа № 2-18/11 
			 
				 РІШЕННЯ 
				ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
				26 серпня 2011р. Ленінський районний суд м.Запоріжжя 
				 у складі: головуючого судді Лихосенко М.О.,
				при секретарі Михайловському А.С.,
				за участю адвоката ОСОБА_1
				 розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою,
				 в с т а н о в и в:
				 Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в якому вказав, що йому належить 23/50 частин житлового будинку за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.09.04р. Другою Запорізькою нотаріальною конторою, реєстраційний номер 1-2027.
				Інші 27/50 частин вказаного будинку належать відповідачці ОСОБА_4
				Таким чином, вони є співвласниками житлового будинку 58-а по вул. Ульянова в м.Запоріжжі, який був розташований на земельній ділянці 0,0577 га, наданої колишнім власникам будинку на підставі рішення Запорізької міської ради -16 від 11.05.1957р.
				Ще з 1970р. колишні співвласники вказаного будинку визначали порядок користування земельною ділянкою з ізольованими дворами та земельною ділянкою загального користування, оскільки без цього прохід до належних частин будинку був би неможливим. 
				З метою належного користування кожним співвласником своєю частиною будинку, був встановлений паркан, який відокремлював частину будинку та двору, які зараз належать відповідачці. Також, вдовж стіни належної йому зараз частини будинку, був встановлений паркан, який ізолював цю частину будинку від землі загального користування та давав можливість здійснювати технічний нагляд за будинком, користуватися ізольованим двором.
				Такий порядок користування земельною ділянкою існував між співвласниками тривалий час.
				В 2004р. відповідач демонтувала паркан, який був встановлений вздовж стіни належної йому частини будинку та встановила новий таким чином, що два його вікна виходили в її двір та він не мав підходу до цієї частини будинку.
				З цього приводу він вимушений був в 2005р. звернутися до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та двором, який ухвалою суду від 25.11.05р. залишено без розгляду, оскільки відповідачка добровільно перемістила паркан, який відокремлював належну їй частину будинку на старе місце. Однак відповідачка не бажає відновлювати паркан вздовж стіни належної йому частини будинку, який відокремлював цю частину будинку від землі загального користування посилаючись на те, що вона буде позбавлена можливості використовувати землю спільного користування для проїзду автомобіля до своєї частини двору та гаражу, який збудовано самовільно.
				Таким чином, відповідачка проїжджає автомобілем прямо під його вікнами, що впливає на його частину будинку.
				Рішенням Запорізької міської ради 87/193 від 24.03.10р. затверджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0601 га.
				Згідно висновку судової технічної експертизи від 10.01.11р. конфігурація та площа вказаної земельної ділянки та розташованих на ній будівель не дозволяє визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно частин сторін в праві власності на будинок. Крім того, не має можливості визначити для кожного співвласника будинку окремий проїзд на вулицю. Земельна ділянка загального користування є єдиним проходом для кожного співвласника до своєї частини будинку та не може використовуватися як проїзд, оскільки її границя проходить по стіні належної йому частини будинку, де знаходиться 3 вікна.
				Таким чином, між співвласниками склався єдиний можливий порядок користування земельною ділянкою, тобто фактичний порядок.
				Просить визначити порядок користування вказаною земельною ділянкою по фактичному варіанту, згідно висновку судової технічної експертизи від 10.01.11р.
				Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати за проведення судово-технічної експертизи в сумі 3015 грн., підготовку документів для закріплення земельної ділянки  2003 грн. 85 коп., послуги управління Деркомзему - 123 грн. 72 коп., оформлення земельної ділянки - 457 грн. 16 коп., благодійний внесок - 84 грн., послуги "Укртелекому" - 122 грн. 15 коп., послуги - 460 грн., а всього 6265 грн. 88 коп.
				Ним також понесені витрати на оплату держмита 8 грн. 50 коп., ІТЗ- 7 грн. 50 коп., надання правової допомоги в сумі 3000 грн.
				Просить стягнути вказані витрати з відповідачки відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. 
				 Відповідачка заперечує проти позову, суду пояснила, що їй на праві власності належить 27/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, однак вона користується значно меншою частиною земельної ділянки ніж позивач.
				Ще в 1970р. між співвласниками будинку було визначено порядок користування земельною ділянкою, площею 577 кв.м. та земля загального користування була визначена як проїзд, паркан в проїзді запропоновано знести, що затверджено рішенням товариського суду 7 дільниці Ленінського р-ну від 29.11.70р.
				Спір між нею та позивачем виник саме через цей паркан в проїзді.
				Проїзд є єдиним наявним шляхом для проїзду до належної їй частини будинку.
				Визначити порядок користування вказаною земельною ділянкою пропорційно до часток у праві власності житлового будинку неможливо.
				Відповідачка не заперечує, що між сторонами склався єдиний можливий варіант користування земельною ділянкою, тобто фактичний, з яким вони обидва згодні, а тому відсутній предмет спору.
				 Просить в позові відмовити.
				 Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, експерта, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
				 Згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника /землекористувача/.
				Відповідно до ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на цей обєкт до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на житловий будинок кількома особами право власності на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на житловий будинок.
				За правилами ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі.
				Судом встановлено, що позивачу належить 23/50 частин житлового будинку за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 25.09.04р. Другою Запорізькою нотаріальною конторою, реєстраційний номер 1-2027.
				Інші 27/50 частин вказаного будинку належать відповідачці ОСОБА_4
				Вказані обставини підтверджені технічним паспортом на будинок та матеріалами інвентарної справи.
				Таким чином, сторони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, який був розташований на земельній ділянці 0,0577 га, наданої колишнім власникам будинку на підставі рішення Запорізької міської ради -16 від 11.05.1957р. та до них перейшло право користування вказаною земельною ділянкою.
				Ще з 1970р. колишні співвласники вказаного будинку визначали порядок користування земельною ділянкою з ізольованими дворами та земельною ділянкою загального користування, оскільки без цього прохід до належних частин будинку був би неможливим. 
				Рішенням товариського суду 7-ї дільниці Ленінського р-ну м. Запоріжжя від 29.11.70р. між колишніми співвласниками будинку було визначено порядок користування земельною ділянкою та земля загального користування була визначена як проїзд, паркан в проїзді запропоновано знести. Однак, це рішення співвласниками будинку не виконувалося, що підтверджено рішенням товариського суду від 14.05.71р.
				З метою належного користування кожним співвласником своєю частиною будинку, був встановлений паркан, який відокремлював частину будинку та двору, які зараз належать відповідачці. Також, вдовж стіни належної зараз позивачу частини будинку, був встановлений паркан, який ізолював цю частину будинку від землі загального користування та давав можливість здійснювати технічний нагляд за будинком, користуватися ізольованим двором.
				Такий порядок користування земельною ділянкою існував між співвласниками тривалий час, що підтверджено технічним паспортом.
				В 2004р. був демонтований паркан, який був встановлений вздовж стіни належної позивачу частини будинку та встановила новий таким чином, що два його вікна виходили в її двір та він не мав підходу до цієї частини будинку.
				З цього приводу позивач в 2005р. звертався до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та двором, який ухвалою суду від 25.11.05р. залишено без розгляду , оскільки відповідачка добровільно перемістила паркан, який відокремлював належну їй частину будинку на старе місце.
				Вказані обставини підтверджені технічною документацією від 20.08.04р., /а.с. 10/, від 17.03.04р. /а.с. 37/. 
				З пояснень позивача вбачається, що відповідачка не бажає відновлювати паркан вздовж стіни належної йому частини будинку, який відокремлював цю частину будинку від землі загального користування посилаючись на те, що вона буде позбавлена можливості використовувати землю спільного користування для проїзду автомобіля до своєї частини двору та гаражу, який збудовано самовільно.
				Таким чином, відповідачка використовую землю загального користування для проїзду автомобіля до своєї частини будинку.
				Між сторонами мається спір про порядок користування земельною ділянкою.
				Рішенням Запорізької міської ради 87/193 від 24.03.10р. затверджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,0601 га за рахунок земельної ділянки, розмір якої зареєстровано ОП ЗМБТІ 0,0577 га та земель Запорізької міської ради 0, 0024 га., встановлені межі земельної ділянки в натурі.
				Таким чином, розмір земельної ділянки, якою користуються сторони змінився.
				Згідно висновку судової технічної експертизи від 10.01.11р. на ідеальну частку позивача 23/50 частин будинку необхідна земельна ділянка площею 276, 46 кв.м., а на ідеальну частку відповідача 27/50 частин будинку - 324, 54 кв.м.
				Фактично в користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка - 2, жовтого кольору, площею 261 кв.м., в користуванні ОСОБА_4 земельна ділянка - 3, зеленого кольору, площею 213 кв.м. Земельна ділянка - 1, рожевого кольору, площею 126,66 кв.м. знаходиться у загальному користуванні співвласників.
				Конфігурація та площа вказаної земельної ділянки та розташованих на ній будівель не дозволяє визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно частин сторін в праві власності на будинок. 
				Вказаний фактичний порядок користування земельною ділянкою не відповідає часткам співвласників у праві власності на житловий будинок та не відповідає ДБН 360-22, оскільки має проїзд, ширина якого складає від 2,53 см. до 3 м. 49 см., замість необхідних 3, 5 м.
				Крім того, не має можливості визначити для кожного співвласника будинку окремий проїзд на вулицю. Земельна ділянка загального користування є єдиним проходом для кожного співвласника до своєї частини будинку та не може використовуватися як проїзд, оскільки її границя проходить по стіні належної позивачу частини будинку, де знаходиться 3 вікна.
				Таким чином, між співвласниками склався єдиний можливий порядок користування земельною ділянкою, тобто фактичний порядок та сторони визнали це.
				Доводи відповідача про те, що між ними відсутній спор про порядок користування земельною ділянкою та склався фактичний порядок її користування, який задовольняє кожну сторону, суд вважає безпідставними, оскільки визначити порядок відповідно до часток у праві власності на будинок між ними неможливо, а за фактичним порядком користування вона використовує землю загального користування для проїзду транспорту під стіною частини будинку позивача, де розташовані 3 вікна, що порушує його права.
				Суд вважає за необхідне, враховуючи можливість нормального користування частинами будинку обома сторонами, догляду за ними, розташування будівель, можливість проходу з вулиці на подвір'я, визначити порядок користування вказаною земельною ділянкою за фактичним порядком, який склався між ними, з обмеженням в частині використання землі загального користування для проїзду. Цей фактичний порядок користування земельною ділянкою не ущемляє законні права когось з співвласників, не позбавляє можливості належно користуватися кожному своєю частиною будинку.
				Доводи відповідачки про те, що у звязку з встановленням фактичного порядку користування земельною ділянкою між ними, відсутній предмет спору та в позові необхідно відмовити, спростовуються п.22 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.04р. «Про практику застосування судами земельного законодавства» де вказано, що суд не може відмовити в позові про встановлення порядку користування земельною ділянкою з підстав його визначення сторонами. Якщо буде встановлено, що співвласники визначили порядок користування земельною ділянкою, підстав для зміни якого немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.
				У резолютивній частині рішення по таких справах, суд повинен вказати розміри й межі таких ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку.
				Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню з відповідачки судові витрати за проведення експертизи в сумі 3015 грн., за оплату судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та ІТЗ в сумі 7 грн. 50 коп.
				Інші витрати не стосуються судових витрат, а тому стягненню не підлягають.
				Що стосується витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн., то в цій частині вимоги позивача також не підлягають задоволенню, оскільки ним не представлений розрахунок у відповідності з вимогами Постанови КМ України №590 від 27.04.06 р. «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ».
				 На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. 377 ЦК України, ст. 120, 125 ЗК України, суд -
				 ВИРІШИВ:
				 Позов задовольнити частково.
				 Визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 в м.Запоріжжі між співвласниками будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно фактичного порядку користування по висновку судової будівельно-технічної експертизи №1425 від 10.01.11р., виділивши ОСОБА_2 в користування земельну ділянку літ. S-2, площею 261,34 м2, зазначену на плані жовтим кольором, а відповідачці ОСОБА_4 земельну ділянку літ. S-3, площею 213,0 м2, зазначену на плані зеленим кольором.
				Земельну ділянку літ. S-1, площею 126,66 м2, зазначену на плані рожевим кольором, залишити в спільному користуванні співвласників для проходу та обслуговування частин будинку, яка не може використовуватись сторонами як проїзд.
				Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 3015 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп., інформаційно-технічного забезпечення в сумі 7 грн. 50 коп., в всього 3031 (три тисячі тридцять одна) грн.
				В частині стягнення інших витрат на оформлення земельної ділянки, а також витрат на надання правової допомоги  відмовити.
				 Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів. 
				 
					 Суддя: Лихосенко М. О.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...