Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-5129/10 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
				 
				 
					 Справа №2-585
					2011 рік
					 Р І Ш Е Н Н Я
					І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
					04 липня 2011 року Солом”янський районний суд м. Києва в складі:
					головуючого судді - Шереметьєвої Л.А.
					при секретарі - Мар»єву М.О. 
					розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації, Головного управління комунальної власності м. Києва, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування розпорядження, акту прийому-передачі, визнання недійсними наказів, зобов»язання скасувати Свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов»язання вчинити дії по передачі приміщень балансоутримувачу та стягнення компенсації, суд,- 
					 В С Т А Н О В И В :
					Позивач звернувся до суду з позовом і просить:
					- скасувати розпорядження Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації №689 від 22.04.2008р. в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади Солом'янського р-ну м. Києва вбудованих нежитлових приміщень, розташованих в цокольному поверсі під секціями №№ 1-3 будинку АДРЕСА_1;
					-зобов'язати Солом'янську районну в м. Києві державну адміністрацію скасувати акт прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва вбудованих нежитлових приміщень в даному будинку;
					- визнати недійсними накази Головного управління комунальної власності м. Києва № 751-В від 23.05.2008 року та № 1150 від 04.08.2008 року щодо передачі даних приміщень у власність територіальній громаді Солом»янського р-ну м.Києва ;
					- зобов»язати Головне управління комунальної власності м. Києва скасувати Свідоцтва про право власності Територіальної громади Солом»янського р-ну м.Києва від 23.05.2008 року на нежитлове приміщення розміром 188, 7 кв.м. та №1150-В від 04.08.2008 року на нежитлове приміщення розміром 160, 8 кв.м.;
					- визнати недійсними договори купівлі-продажу даних нежитлових приміщень, які зареєстровані 09.07.2008 року та 22.12.2008 року Управлінням приватизації комунального майна Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації; 
					- зобов»язати Солом»янську районну в м. Києві державну адміністрацію здійснити заходи щодо повернення приміщень балансоутримувачу будинку- КП «Дирекція по утриманню житлового господарства»;
					- стягнути з Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації на його користь суму, еквівалентну його частці - 1/349 частині від загальної вартості проданих приміщень в розмірі 1307325,70гр.
					Посилається в позові на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1.
					Будинок був побудований за кошти інвесторів- приватних осіб,замовником будівництва виступало ДП «Завод 410 Цивільної авіації». 
					Рішенням Солом»янської районної в м. Києві ради № №257 від 22.04.2004 року будинок № 3 був прийнятий на баланс КП УЖГ Солом»янського р-ну м. Києва. 
					Розпорядженнями Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації № 412 від 24.03.2006 року, № 2513 від 29.12.2006 року приміщення здавалися в оренду суб'єктам підприємницької діяльності, а розпорядженнями № 355 від 03.2008 року та № 67 від 26.01.2008 року терміни договору оренди продовжувалися, в той час, коли в період від 24.03.2006 року до 22.04.2008 року дані приміщення не мали статусу комунальної власності та не могли здаватися в оренду. 
					19.12.2007 року на підставі листів директора ДП «Завод 410 ЦА»та начальника ДЕЖ-906 розпорядженням №689 від 22.04.2008 року Солом»янська районна у місті Києві державна адміністрація прийняла до комунальної власності нежитлові приміщення загальною площею 430 м2, які знаходяться в цокольному поверсі будинку.
					В подальшому вказані приміщення були продані: 160,8 м2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.01.2008 року СПД ОСОБА_7 за 557222, 6 грн. , а приміщення 189, 6м2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2008 року СПД ОСОБА_3 за 750103, 10 грн. 
					Вважає, що дії замовника будівництва ДП «Завод 410 ЦА» та рішення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 689 від 22.04 2008 року є протиправними, оскільки весь будинок був прийнятий на баланс КП УЖГ Солом'янського району м. Києва, а власникам квартир належать не тільки квартири, а й всі елементи будинку на підставі рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004.
					Крім того, обґрунтовуючи свою позицію в суді, посилається на те, що спірні приміщення були прийняті до комунальної власності незаконно, виключно на підставі листів-звернень посадових осіб, а саме: начальника ДЕЖ-906 та Генерального директора ДП «Завод 410 Цивільної авіації», яке не мало права власності на них, а тому не могло розпоряджатися ним.
					Крім того, вказані підвали відповідно до ст. 187 ЦК України є складовою частиною речі, згідно з якою при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню, і відповідно до ст.382 цього кодексу належать власникам квартир будинку на праві спільної сумісної власності. 
					Відповідно до Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку», Положення про порядок передачі квартир/будинків/ у власність громадян»приміщення, через які прокладені комунікації, є допоміжними приміщеннями жилих будинків. 
					Крім того, у підвальних приміщеннях будинку розміщені внутрішньобудинкові мережі центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання, які разом з підвалами перейшли до спільної сумісної власності власників квартир.
					Конституційний суд України встановив та офіційно розтлумачив, що, зокрема, підвали в багатоквартирних будинках відносяться до категорії допоміжних приміщень, є об'єктами права спільної сумісної власності громадян - власників квартир у багатоквартирних будинках і будь-які питання щодо вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень вирішуються відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
					Вважає, що діями відповідачів у справі порушено низку статей ЦК України, які регулюють правовий режим власності та права власників квартир, а саме: ч.1 ст.321, ч.1 ст.319, ч.2 ст.382, ч.ч.1,2 ст.369 ЦК України, а також ч.ч.1,2 ст.187, ч.2 ст.183.
					Виходячи з цього, просить задовольнити позов. 
					Представник відповідача Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації проти позову заперечувала.
					Посилається на те, що в грудні 2007 року до Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації надійшло звернення від замовника будівництва даного будинку ДП »Завод 410 ЦА»з пропозицією щодо прийняття вбудованих нежилих приміщень цокольного поверху будинку АДРЕСА_1 загальною площею 430,0 кв. м (1 секція -380,0 кв. м, 2 секція - 20, 0 кв. м, 3 секція - 30,0 кв. м) до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва.
					02.04.2008 року на XVI сесії V скликання Солом'янською районною у м. Києві радою було прийнято Рішення № 262 «Про надання згоди на безоплатне приймання до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва вбудованих нежилих приміщень», відповідно до якого балансоутримувачем нежилих приміщень, розташованих у цокольному поверсі житлового будинку визначено Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Солом'янської районної у м. Києві ради.
					22.04.2008 року Солом»янською районною в м. Києві державною адміністрацією було прийнято Розпорядження № 689 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва збудованих нежилих приміщень на АДРЕСА_1»та підписано акт приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади вбудованих нежилих приміщень цокольного поверху загальною площею 430,0 кв. м (1 секція - 380,0 кв. м, 2 секція - 20, 0 кв. м, 3 секція - 30,0 кв. м), розташованих у житловому будинку на АДРЕСА_1.
					З метою ефективного використання майна, дані приміщення в подальшому на підставі розпоряджень здавалися в оренду.
					Вищевказані розпорядження були прийнятті відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду державного та комунального майна», рішень сесії Солом'янської районної у м. Києві ради від 04.10.2006 року № 51 «Про делегування Солом'янською районною у м. Києві радою повноважень Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації»від 20.12.2006 року, розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.04.2007 року № 625/1 «Про затвердження Порядку надання в орендне користування майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва»від 06.02.2008 року, розпорядження голови Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 11.03.2002 року № 267 «Про затвердження Положення про порядок користування та розпорядження майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва».
					В подальшому на підставі наказів Головного управління комунальної власності м. Києва спірні приміщення були передані на праві власності територіальній громаді району, а в подальшому були відчужені шляхом викупу.
					Вважає безпідставним посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004, оскільки в своїй Ухвалі від 12.05.2004 року Конституційний Суд України відзначив, що наведений у п. 1.1 резолютивної частини рішення КСУ від 02.03.2004 року перелік допоміжних приміщень (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні, та ін.) не є офіційним тлумаченням терміну «допоміжні приміщення».
					Зазначає, що діями Солом»янської районної у м. Києві державної адміністрації права позивача порушені не були, прийняті нею рішення відповідають вимогам закону та наданим їй законом повноваженням, а тому просить в позові відмовити.
					Представник відповідача Головного управління комунальної власності м. Києва проти позову також заперечує.
					Посилається на те, що оформлення права комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва на нежилі приміщення №351 площею 160,80 кв.м. та №350 площею 188,70 кв.м. було здійснено на підставі звернень Солом'янської районної в місті Києві ради в установленому порядку до Головного управління комунальної власності м. Києва та документів, наданих замовником відповідно до пунктів 9, 10.2, 11.9 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001року.
					За результатами розгляду документів Головним управлінням відповідно до п. 19 Положення були видані накази від 23.05.2008 №751 та від 04.08.2008 №1150-В «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна»та Свідоцтва про право власності.
					Таким чином, територіальна громада Солом'янського району м. Києва, як законний власник вказаних нежитлових приміщень, відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» мала законне право розпорядження вказаним майном.
					Виходячи з того, що відповідно до Закону України »Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежилим є приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, саме на нежиле приміщення Головним управлінням і були видані оскаржувані позивачем Свідоцтва про право власності. 
					Крім того, згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної
					інвентаризації об'єктів нерухомого майна, коридори спільного користування, а також міжквартирні приміщення допоміжного призначення /спільного користування/ нумеруються в журналах внутрішніх обмірів, що виготовлюються бюро технічної інвентаризації, римськими цифрами.
					Оскільки, відповідно до наданих матеріалів технічної документації на об'єкти, виготовлені Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна від 12.12.2006 року та від 19.03.2007 року зазначені приміщення не були пронумеровані римськими цифрами, у Головного управління при видачі Свідоцтв про право власності на вищезазначені приміщення не було підстав вважати ці приміщення допоміжним.
					Просить також у позові відмовити.
					Представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти позову також заперечували з підстав, викладених в запереченнях інших відповідачів.
					Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
					Встановлено, що позивач на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 31.05.2006 року є співвласником квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в м. Києві.
					Рішенням Солом'янської районної в м. Києві ради № №257 від 22.09.2004 року балансоутримувачем будинку було визначено КП УЖГ Солом»янського р-ну м.Києва. 
					02.04.2008 року Солом'янською районної у м. Києві радою було прийнято рішення № 262 «Про надання згоди на безоплатне приймання до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва вбудованих нежилих приміщень»- цокольного поверху будинку АДРЕСА_1. 
					22.04.2008 року Солом»янською районною в м. Києві державною адміністрацією було прийнято рішення № 689 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва збудованих нежилих приміщень на АДРЕСА_1»та підписано акт приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади вбудованих нежилих приміщень цокольного поверху загальною площею 430,0 кв. м (1 секція - 380,0 кв. м, 2 секція - 20, 0 кв. м, 3 секція - 30,0 кв. м), розташованих у будинку АДРЕСА_1. 
					На підставі наказів Головного управління комунальної власності м. Києва № 751-В від 23.05.2008 року та № 1150-В від 04.08.2008 року право комунальної власності на нежилі приміщення з №1 по №4 площею 188, 7 кв.м. /групи приміщень 350/ та з №1 по №8 площею 160, 80 кв.м. /групи приміщень 351/ оформлено на Територіальну громаду Солом»янського району м. Києва.
					/ а.с.24-26; 72-75; 93-97;130-136; 153 160 /
					09.07.2008 року був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким нежилі приміщення з №1 по №4 /групи приміщень №350/ площею 188, 7 кв.м. були продані відповідачу СПД ОСОБА_3
					22. 12.2008 року на підставі договору купівлі-продажу нежилі приміщення з №1 по №8 площею 160, 80 кв.м. /групи приміщень 351/ були продані СПД ОСОБА_7
					На підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2009 року ОСОБА_7 продала вказані приміщення ФОП ОСОБА_4
					/ а.с.52 65 /
					Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирномужитловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників  
						квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у  
							житловому будинку.
						
						Ч.ч.1,2 ст.369 встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановленодомовленістюміжними.  
							Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності,  
								здійснюється за згодою всіх співвласників.
							
							Предметом спору сторін є приміщення, розташовані в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 з №1 по №4 площею 188, 7 кв.м. /групи приміщень 350/ та з №1 по №8 площею 160, 80 кв.м. /групи приміщень 351/ .
						
						Відповідно до Інвентаризаційних справ КП»Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»спірні приміщення є нежитловими, а не допоміжними, обліковуються по групі А та не призначені для обслуговування будинку у розумінні терміну „допоміжне приміщення".
					
					/ а.с.113 - 119 /
					Відповідно до п.9 ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та п.17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Держкомунгоспу від 15.09.1992 року №56 нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність місцевих рад.
					П.6 ч.1 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»визначено, що нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового  
						комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним  
							об'єктом цивільно-правових відносин.
						
						Відповідно до ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах  
							належить, в т.ч., право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, а також житловий фонд та нежитлові приміщення, заклади  
								культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального  
									обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі  
										об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права  
											комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.  
												Підставою для набуття права комунальної власності є  
													передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими  
														суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення,  
															придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку,  
																встановленому законом.
															
															Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особистим об»єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов»язки.
														
														П.2 ч.2 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
													
													Ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об»єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток/доход/ або досягається соціальний ефект.
												
												З листа МЖК»Оболонь»на запит суду вбачається, що будинок по АДРЕСА_1 побудований за кошти інвесторів-фізичних та юридичних осіб.
											
											ДП »Завод 410 Цивільної авіації»був одним з його інвесторів.
										
										/ а.с. 191; 215 /
									
									Судом також встановлено, що спірні приміщення на підставі Розпоряджень Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації №412 від 24.03.2006 року, № 2513 від 29.12.2006 року, №67 від 26.01.2008 року та № 355 від 06.06.2008 року здавалися в оренду відповідачам - СПД ОСОБА_3. та СПД ОСОБА_7
								
								Сторони підтвердили, що дані приміщення використовувалися: СПД ОСОБА_3 для надання спортивно - оздоровчих послуг, а СПД ОСОБА_7 для послуг торгівлі дитячими товарами.
							
							/ а.с.122-123; 127-129/
						
						Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
					
					Виходячи з викладеного вище аналізу, характеристики спірних приміщень як нежитлових, їх передачу до Територіальної громади Солом»янського р-ну м. Києва одним з інвесторів ДП »Завод 410 ЦА», підтвердження його статусу, як інвестора забудовником, що позивачем не спростовано, а також того, що позивач, як власник квартири в будинку, не є співвласником спірних приміщень, його права їх передачею до комунальної власності порушені бути не могли, а тому не підлягають захисту, т.я. він не був учасником даних відносин і не має права їх оспорювати. 
					З врахуванням даних обставин суд вважає,що прийняття спірних приміщень Солом»янською районною в м. Києві державною адміністрацією до комунальної власності було здійснено з дотриманням вимог закону, в межах наданих їй повноважень, а тому підстави для задоволення вимог позивача в цій частині та скасування Розпорядження Солом»янської районної в м.Києві державної адміністрації № 689 від 22.04.2008 року відсутні, акту приймання-передачі даних приміщень до комунальної власності та зобов»язання здійснити заходи щодо повернення приміщень балансоутримувачу відсутні.
					Позивач в судовому засіданні наполягав на тому, що дані приміщення є допоміжними, належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир будинку, в т.ч. йому, а тому не могли передаватися до комунальної власності. 
					Суд не знаходить підстав для таких висновків та не приймає до уваги позицію позивача з цього приводу, виходячи з наступного.
					Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України»Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирногобудинку-приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового  
						обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі,  
							перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові,  
								сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів,  
									вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
								
								Перелік допоміжних приміщень, визначений у ст. 1 цього Закону, є приблизним, оскільки, вирішуючи питання відноситься чи ні приміщення до допоміжних, слід виходити з того, чи призначені ці приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. 
							
							Визначальним для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність приміщення критерію, встановленому законом, тобто цільове призначення цих приміщень - забезпечення експлуатації будинку.
						
						Згідно з п. 41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, допоміжними приміщеннями можна вважати приміщення, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку. 
					
					З аналізу даного Положення випливає, що як в підвалах, так і в цокольних поверхах можуть знаходитись різні за своїм правовим режимом приміщення - допоміжні приміщення, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку, та нежилі приміщення, які не є допоміжними приміщеннями.
					Тобто, приміщення підвалів та цоколів визнаються допоміжними приміщеннями лише у випадку, коли в них розташоване технічне обладнання будинку. 
					Підвальні та цокольні приміщення, в яких не розташоване технічне обладнання будинку (в тому числі приміщення, через які прокладені мережі комунікацій), не вважаються допоміжними приміщеннями.
					Виходячи з цього, суд вважає слушними заперечення представника відповідача ОСОБА_3 щодо того, що прокладення в придбаному відповідачем приміщенні комунікацій не може бути підставою для висновку про його належність до допоміжних приміщень, т.я. комунікації проходять через всі приміщення будинку, включаючи приватизовані квартири, однак це не є підставою для віднесення таких приміщень до спільної власності власників квартир, які знаходяться у жилому будинку. 
					Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року /справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків/ допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнату квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення  
						додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників  
							багатоквартирного будинку, вступу до нього. 
						
						Власник (власники) неприватизованих квартир  
							багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками)  
								допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
							
							Ухвалою від 12.05.2004 року Конституційний Суд України вказав на те, що наведений у п.1.1. резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень не є офіційним тлумаченням терміну „Допоміжні приміщення".
						
						З ухвали Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 12.07.2005 року в конкретній справі вбачається, що за змістом норм законодавства знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах не може визнаватись безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир, оскільки при визначенні статусу приміщення як допоміжного, головним критерієм має слугувати не розташування даного приміщення, а його цільове призначення, а саме: чи знаходиться в ньому технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використовувалося воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.
					
					При оформленні Головним управлінням комунальної власності м. Києва спірних приміщень в комунальну власність перевірялося цільове призначення спірних приміщень.
					Так, з листа КП»Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»від 14.05.2008 року, як балансоутримувача будинку на той період часу, вбачається, що спірні приміщення до допоміжних приміщень будинку не відносяться і загальнобудинкове інженерне обладнання /теплопункт, електрощитові, водонапірний вузол, рамки управління/ в них не розміщені.
					Крім того, з довідки КП»Чоколівське»від 03.06.2009 року вбачається аналогічна інформація.
					На запит суду КП »Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»надало відповідь, що спірні приміщення були обстежені спеціалістами і при їх обстеженні було встановлено, що загальнобудинкове інженерне обладнання в них не розміщене.
					/ а.с.145-147; 194- 202/
					Наполягаючи на віднесенні спірних приміщень та їх характеристику як допоміжних, позивач не довів, що в них розміщене технічне обладнання будинку, необхідне для його обслуговування.
					Підтримуючи свою точку зору з цього питання, позивач посилався на лист МЖК»Оболонь»на запит суду, згідно з яким перелічені вище приміщення знаходяться в цокольному поверсі будинку.
					/ а.с. 215 /
					Не заперечуючи даних обставин, представники відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилаються на те, що до цокольного приміщення ведуть декілька входів, вентиляційні та ліфтові шахти, а також інше обладнання, яке обслуговує будинок електрощитові, теплопункт, водомірні вузли та ін., знаходиться в інших приміщеннях цокольного поверху і це відображено в технічній документації на будинок, наданій балансоутримувачем будинку. 
					Це підтверджується технічною документацією на будинок та листом КП»Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»від 15.03.2011 року на запит суду, згідно з яким спірні приміщення, які належать відповідача, за даними технічної документації відносяться до категорії нежитлового фонду. 
					/ а.с.184 /
					Дані обставини позивачем як не заперечені, так і не спростовані.
					Крім того, з вище приведено листа МЖК»Оболонь», на який посилається позивач,виготовленням та затвердженням проектної документації займалося ДП»Завод 410 ЦА», як інвестор, тобто,спірні приміщення були запроектовані як нежитлові, а не допоміжні, і саме як нежитлові були передані до комунальної власності.
					/ а.с.16-23/
					Оформлення права власності Територіальної громади Солом»янського р-ну м. Києва на спірні приміщення Головним управлінням комунальної власності було проведено відповідно до Положення про порядок оформлення прав власності на об»єкти нерухомого майна»,затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1820 від 31.08.2011 року та на підставі відповідного переліку документів, встановлених ним. 
					З точки зору ст.ст.318, 327 ЦК України Територіальна громада є суб»єктом права власності.
					У комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді.
					За ч.2 ст.328 цього кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
					Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
					Виходячи з даних норм закону, суд вважає правомірним набуття права власності на спірні приміщення територіальною громадою району та законним розпорядження ним шляхом відчуження, а тому приходить до висновку про безпідставність вимог позивача.
					Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
					Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
					Як роз»яснено в п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ” виходячи з принципу процесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
					Враховуючи викладене вище, аналіз законодавства при вирішенні спорів даної категорії, відсутність у належних відповідачам на праві власності приміщеннях технічного обладнання будинку, необхідного для його обслуговування, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача.
					Суд також вважає безпідставним посилання позивача на норми ч.2 ст.382 ЦК України в обґрунтування пред»явленого позову, виходячи з наступного.
					Як з точки зору цієї статті так і ч.2 ст.1 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку»конструктивні елементи багатоквартирногобудинку - частини споруди, які забезпечують її цілісністьтанеобхіднітехнічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни,міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху,покрівля, в»їзна група тощо/.
					Права позивача, як власника квартири в будинку, на дані елементи ніким не порушуються і будь-які зазіхання на них, як частину власності позивача, ніким не допускаються.
					Керуючись ст.ст.187, 182-183, 190, 319,321, 382 ЦК України, Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004, Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про інвестиційну діяльність», Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, ст.ст.57-60,209, 212-215 ЦПК України, суд,-
					 В И Р І Ш И В :
					 В позові ОСОБА_1 до Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації, Головного управління комунальної власності м. Києва, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування розпорядження, акту прийому-передачі, визнання недійсними наказів, зобов»язання скасувати Свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов»язання вчинити дії по передачі приміщень балансоутримувачу та стягнення компенсації відмовити.
					Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. 
					 Суддя

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...