Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-15/9593-2008 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			"06" вересня 2011 р. Справа № 2-15/9593-2008 
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. 
			розглянув касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі –ВДВС Бахчисарайського РУЮ АРК), м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим,
			на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2011 та
			постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2011
			зі справи № 2-15/9593-2008
			за позовом Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя” (далі –КРП “ВПВКГ м. Сімферополя”), м. Сімферополь,
			до Поштовського житлово-комунального підприємства (далі –Поштовське ЖКП), смт Поштове Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим,
			про стягнення 374 651,15 грн.
			 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
			 ВСТАНОВИВ:
			 Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 частково задоволено позов КРП “ВПВКГ м. Сімферополя” до Поштовського ЖКП: стягнуто з відповідача на користь позивача 293 571, 38 грн. основного боргу, три проценти річних у сумі 1 525, 69 грн., 13 454, 08 грн. пені та судові витрати пропорційно до задоволених вимог. 
			Зазначене рішення набрало законної сили та на його виконання видано наказ господарського суду від 15.12.2008 № 2-15/9593-2008.
			Постановою державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АРК від 27.12.2010 згаданий наказ господарського суду повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення (далі –постанова державного виконавця від 27.12.2010).
			КРП “ВПВКГ м. Сімферополя” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АРК, в якій просило визнати дії державного виконавця щодо винесення ним постанови від 27.12.2010 неправомірними та визнати цю постанову недійсною.
			Ухвалою господарського суду автономної Республіки Крим від 19.04.2011 (суддя Іщенко І.А.), залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 (колегія суддів у складі: суддя Балюкова К.Г. –головуючий, судді Видашенко Т.С., Волков К. В.), скаргу КРП “ВПВКГ м. Сімферополя” задоволено; визнано неправомірними дії ВДВС Бахчисарайського РУЮ АРК щодо винесення постанови від 27.12.2010 про повернення стягувачу виконавчого документа –наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2008 № 2-15/9593-2008; зазначену постанову від 27.12.2010 визнано недійсною. Судові акти мотивовано тим, що державним виконавцем винесено постанову від 27.12.2010 на порушення, зокрема, положення статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”.
			У касаційній скарзі ВДВС Бахчисарайського РУЮ АРК просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 у даній справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволені скарги КРП “ВПВКГ м. Сімферополя”, посилаючись на невірне застосування названими судовими інстанціями положень Закону України “Про виконавче провадження” та порушення норм процесуального права, що виявилося в неповному з’ясуванні обставин справи. Скаржник зазначає, що господарськими судами залишено поза увагою, що у боржника відсутнє нерухоме майно, водночас грошових коштів, що знаходяться на рахунку боржника, на які накладено арешт, з огляду на черговість задоволення вимог кредиторів на момент винесення оскаржуваної постанови державного виконавця було недостатньо для задоволення вимог КРП “ВПВКГ м. Сімферополя” за наказом господарського суду від 15.12.2008 № 2-15/9593-2008.
			          У відзиві на касаційну скаргу КРП “ВПВКГ м. Сімферополя” заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
			Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники учасників судового процесу в судове засідання не з'явилися.
			Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
			Відповідно до частини першої статті 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
			Пунктом 2 частини першої статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
			У частині другій статті 40 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.
			У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження (стаття 49 Закону України “Про виконавче провадження”).
			Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що, зазначаючи у постанові від 27.12.2010 про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення, державний виконавець виходив з того, що на балансі боржника відсутнє нерухоме майно, а грошових коштів, на які накладено арешт, не вистачить для задоволення вимог КРП “ВПВКГ м. Сімферополя” з огляду на черговість задоволення вимог стягувачів. Згідно з наявним у справі актом від 24.12.2010 про неможливість стягнення майна, на яке може бути звернено стягнення за зведеним виконавчим провадженням “ИП1179” на суму 4343965 грн., на балансі Поштовського ЖКП відсутнє майно, що підлягає опису та арешту (тобто нерухоме майно).
			Таким чином, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця ВДВС Бахчисарайського РУЮ АРК у винесенні постанови від 27.12.2010 про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення за наказом господарського суду від 15.12.2008 у даній справі № 2-15/9593-2008, та про наявність підстав для скасування цієї постанови як такої, що винесена на порушенням наведеного припису пункту 2 частини першої статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки досліджені у справі фактичні обставини свідчать, що державний виконавцем не включено до складу відповідного майна належні боржникові грошові кошти, не складено акта про їх відсутність та не подано доказів їх розшуку.
			Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
			Отже, оскаржувані судові акти у даній справі є законними та обґрунтованими, а визначені законом підстави для їх скасування відсутні.
			Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 зі справи № 2-15/9593-2008 залишити без змін, а касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим –без задоволення. 
			           
			Суддя В. Селіваненко
			 
				 Суддя І. Бенедисюк
				 
					 Суддя Б. Львов

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...