Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-7522/11/2670 : не визначено.
Надіслано судом: 21.08.2011. Зареєстровано: 17.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2011.
Дата набрання законної сили: 10.09.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
			01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			м. Київ
			11 серпня 2011 року 08 год. 48 хв. № 2а-7522/11/2670
			 
				 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Крупічко Ю.Ю. вирішив адміністративну справу
				 
				за позовомОСОБА_1 
				доУправління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві 
				провизнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії 
				за участю: 
					позивача:ОСОБА_1,  
				
				відповідача:не прибув. 
				На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 11.08.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 16.08.2011 року.
				ОБСТАВИНИ СПРАВИ
				ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві (далі відповідач) про визнання протиправними дій посадових осіб щодо неналежного розгляду заяви від 28.03.2011 р. № вих.. УД-0328/НОМЕР_1, зобовязання провести повторну службову перевірку відносно незаконних дій інспекторів ДАІ, за результатами перевірки вжити заходів стягнення згідно КУпАП відносно незаконних дій інспекторів ДАІ, письмово, рекомендованим листом, повідомити позивача про результати проведеної службової перевірки та вжитих заходів стягнення та зобовязати відповідача вжити дієвих заходів щодо недопущення порушення особовим складом УДАІ ГУ МВС України в м. Києві вимог статей Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про інформацію»(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
				У судове засідання 11.08.2011 р. позивач прибув, відповідач не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач заперечень проти позову, будь-яких доказів щодо заявлених позовних вимог чи клопотань не надавав, в судові засідання не зявлявся. 
				Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем порушено Закон України «Про звернення громадян», «Про міліцію».
				Дослідивши наявні матеріали справи, суд 
				ВСТАНОВИВ:
				Заявою від 28.03.2011 р. Позивач звернувся до начальника Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві з наступними вимогами: прийняти заяву до розгляду та розглянути у встановлений ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян»строк, а саме, невідкладно; провести службове розслідування та встановити посадових осіб (водія патрульного автомобіля ДПС держномер НОМЕР_1 та його напарника), який 28.03.2011 на зазначеному відеозаписі порушили правила дорожнього руху та вели незаконне відеоспостереження за громадянином України, провести службове розслідування та встановити посадових осіб (всіх співробітників ДПС), які зафіксовані на доданих відеозаписах; притягнути водія патрульного автомобіля ДПС держномер НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності згідно КУпАП; притягнути напарника водія патрульного автомобіля ДПС держномер НОМЕР_1 до відповідальності згідно чинного законодавства за неприйняття заходів посадовими особами щодо усунення правопорушення.
				Листом від 30.04.2011 р. № 10/А-957 відповідачем надано відповідь, з якою позивач не згодний, вважає, що його заяву проведено неналежно.
				Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
				Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
				Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
				Згідно з частиною першою ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. 
				Частиною другою та третьою ст. 8 Закону №393/96-ВР визначено, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. 
				Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення. 
				Відповідно до частини третьої ст. 15 Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. 
				Частиною першою та другою ст. 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
				На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
				Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем листом від 30.04.2011 р. надано відповідь позивачеві, зі змісту якої суд вбачає, що відповідачем проведено службове розслідування, встановлено посадових осіб, стосовно яких заявлено в заяві позивача та обґрунтовано їх дії вимогами діючого законодавства. Крім того, відповідачем в ході службового розслідування оглянуто відео матеріал позивача і зроблено висновок про відсутність підстав для притягнення, зазначених в заяві осіб до відповідальності.
				Законом України від 20.12.1990 р. № 565-XII «Про міліцію»(далі Закон № 565-XII) визначено, що міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
				Основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків (стаття 2 Закону № 565-XII).
				Відповідно до статті 4 Закону № 565-XII правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
				Згідно статті 7 Закону № 565-XII міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається, в тому числі, з підрозділів державної автомобільної інспекції.
				Міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, крім іншого, забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, проводити державний технічний огляд зареєстрованих транспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів (п. 12 ч. 1 статті 10 Закону № 565-XII).
				Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб (п. 21 ч. 1 статті 11 Закону № 565-XII).
				Правовий статус Державної автомобільної інспекції визначається Положенням про Державну автомобільну інспекцію МВС України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 N 341 (далі - Положення). 
				Згідно з п. 1 Положення державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. 
				Основними завданнями Державтоінспекції є: реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу транспортних засобів; удосконалення регулювання дорожнього руху з метою забезпечення його безпеки та підвищення ефективності використання транспортних засобів; виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню. 
				Державтоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, нормативними актами МВС.
				Згідно з п. 5 підрозділи Державтоінспекції мають права, передбачені законами України «Про міліцію», «Про дорожній рух», «Про оперативно-розшукову діяльність», іншими нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність. 
				Таким чином, на законодавчому рівні визначено вичерпний обсяг прав працівників та підрозділів Державтоінспекції МВС, якими вони можуть використовувати для виконання покладених на них обов'язків. 
				У зв'язку з вищевказаним, суд приходить до висновку, що Державтоінспекція МВС України у своїй діяльності має право користуватися не тільки нормами Закону України «Про міліцію», але і іншими нормативними актами, що регулюють їх діяльність.
				Так, завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби, що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України визначає Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затверджена Наказом МВС України № 111 від 27.03.2009 р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 р. № 576/16592 (далі Інструкція).
				Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в межах повноважень, визначених діючим законодавством розглянуто заяву позивача та надано обґрунтовану відповідь, тому твердження позивача про неналежний розгляд його заяви по суті є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
				 Що стосується строків розгляду заяви суд виходив з такого.
				Заяву позивачем підписано 28.03.2011 р. Доказів дати направлення відповідачеві звернення суду не надано.
				Відповідно до п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку, від 12.12.2007, № 1149, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять: 
				- місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 
				- у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; 
				- між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; 
				- між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
				З урахуванням зазначеного, у разі направлення заяви 28.03.2011 р., вважає суд, була отримана відповідачем 30-31 березня 2011 р. 
				Відповідь надано 30.04.2011 р. з урахуванням місячного строку, встановленого Законом №393/96-ВР.
				Статтею 1 Закону України від 02.10.1992 р. № 2657-XII «Про інформацію»(із змінами і доповненнями) (далі Закон № 2657-XII) визначено, що під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
				Об'єктами інформаційних відносин, відповідно до ст. 8 Закону № 2657-XII є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.
				Статтею 9 Закону № 2657-XII встановлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
				 Основними напрямами інформаційної діяльності, відповідно до ст. 13 Закону № 2657-XII, є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.
				 Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування і розвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.
				 Держава гарантує свободу інформаційної діяльності в цих напрямах всім громадянам та юридичним особам в межах їх прав і свобод, функцій і повноважень.
				Відповідно до ст. 21 Закону № 2657-XII інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування, а також документи, підготовлені у процесі здійснення регуляторної діяльності. 
				Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом: 
				-опублікування її в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органів влади у мережі Інтернет або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій; 
				-опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації; 
				-безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами); 
				-надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами; 
				-оголошення її під час публічних виступів посадових осіб. 
				Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи. 
				За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. Державний контроль за додержанням встановленого режиму здійснюється спеціальними органами, які визначають Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України. (стаття 28 Закону № 2657-XII).
				Стаття 32 Закону № 2657-XII передбачає, що під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. 
				Таким чином, Законом № 2657-XII кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України, та визначено режими доступу громадян та юридичних осіб до відкритої інформації та до інформації із закритим доступом. 
				 Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення, як передбачено ст. 33 Закону № 2657-XII, не повинен перевищувати десяти календарних днів.
				 Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.
				 Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.
				 Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.
				З огляду на системний аналіз діючого законодавства суд дійшов висновку, що заява позивача №УД-0328/2045 не відповідає вимогам Закону № 2657-XII щодо інформаційного запиту, тому відповідачем правомірно розглянуто її в межах Закону №393/96-ВР.
				 Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача вжити дієвих заходів щодо недопущення порушення особовим складом УДАІ ГУ МВС України в м. Києві вимог статей Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про інформацію»суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки фактично полягає у вчиненні певних дій у майбутньому без зазначення часу, підстав та обставин, за яких такі дії можуть бути вчинені.
				Таким чином, враховуючи те, що судом не встановлено неправомірності дій відповідача, як субєкта владних повноважень, які стосувалися б неналежного розгляду заяви позивача чи порушення вимог чинного законодавства щодо розгляду звернень громадян, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
				Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
				Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем заяву позивача розглянуто в межах повноважень та з дотриманням вимог діючого законодавства.
				Керуючись статтями 69-71, 94, 159-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
				 ПОСТАНОВИВ:
				 В задоволенні позовних вимог відмовити.
				 Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
				 
					 
						 Суддя Л. О. Маруліна

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...