Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 21-112а11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		 4 липня 2011 року    м. Київ 
		 Верховний Суд України у складі: 
		 
		головуючого Панталієнка П.В., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Гошовської Т.В.,      Григорєвої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В.В.,      Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г.,  
		 розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лідер» (далі  СТОВ) до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі  МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, за заявою МДПІ про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року, 
		в с т а н о в и в: 
		У жовтні 2007 року СТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними: податкове повідомлення-рішення МДПІ від 24 вересня 2007 року №0000502301/0; акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави від 12 жовтня 2007 року №1 та першу податкову вимогу від 10 жовтня 2007 року №1/20/3911/10/240. 
		Зазначило, що відповідач провів планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з     1 січня 2005 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт від 13 вересня 2007 року №368/23-01/31203089. 
		У ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі  Закон №168/97-ВР), а саме: включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі  ПДВ) згідно з податковими накладними, в яких немає або невірно зазначено реквізити покупця; пункту 11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР у звязку з неперерахуванням грошових коштів, які відображені в деклараціях з ПДВ за січень 2005 року, січень, лютий, вересень та жовтень 2006 року в розмірі 30340 грн на окремий рахунок.  
		На підставі висновків акта перевірки МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2007 року №0000502301/0, яким визначила СТОВ суму податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 31492 грн 91 коп. (з яких 0 грн  основний платіж, 31492 грн 91 коп.  штрафні (фінансові) санкції. 
		10 жовтня 2007 року МДПІ винесла першу податкову вимогу №1/20/3911/10/240 на суму 31492 грн 91 коп. 
		12 жовтня 2007 року податковий керуючий державної податкової інспекції в Совєтскому районі Автономної Республіки Крим склав акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави №1 на загальну суму 65400 грн. 
		Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня       2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2007 року №0000502301/0 та першу податкову вимогу від 10 жовтня 2007 року №1/20/3911/10/240. 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. 
		Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, МДПІ звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від     28 січня 2010 року, яка, на думку відповідача, підтверджує неоднакове правозастосування. 
		Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав. 
		Питання порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками, урегульовано пунктом 11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР та Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками  платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 (далі  Порядок), прийнятим на виконання згаданої норми Закону. 
		Пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР було зупинено дію пункту 7.7      статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше      50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Цією нормою також було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.  
		Абзацом другим пункту 4  Порядку передбачено, що з алишок податкових зобов  язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. 
		Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (пункт 5 Порядку). 
		Аналіз правових норм, що регулюють такі правовідносини (при встановленні відсутності законного механізму безспірного списання згаданих коштів), дає підстави для висновку, що в разі порушення порядку використання акумульованих коштів з ПДВ відповідач має право звернутися до суду з позовом до СТОВ про стягнення зазначеної суми коштів.  
		Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено.  
		За таких обставин Верховний Суд України вважає, що касаційний суд правильно застосував норми матеріального права, а тому у задоволенні заяви МДПІ слід відмовити.  
		Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України 
		п о с т а н о в и в: 
		У задоволенні заяви Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відмовити. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		   
		 
		Головуючий                            П.В. Панталієнко  Судді:               М.І. Балюк                 В.П. Барбара                                           І.С. Берднік                     Т.В. Гошовська                     Л.І. Григор  єва 
		                    В.І. Гуменюк                В.С. Гуль 
		               М.Б. Гусак                     А.А. Ємець                  Т.Є. Жайворонок                     В.В. Заголдний                Г.В. Канигіна                     Є.І. Ковтюк                П.І. Колесник                     М.Є. Короткевич                В.І. Косарєв                     В.В. Кривенко 
		                    В.Л. Маринченко                Н.П. Лященко 
		               Л.І. Охрімчук                     В.Ф. Пивовар                О.І. Потильчак                     Б.М. Пошва                О.Б. Прокопенко                     Я.М. Романюк                Ю.Л. Сенін                     А.М. Скотарь                Т.С. Таран                     О.О. Терлецький                Ю.Г. Тітов                     І.Б. Шицький                А.Г. Ярема

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...