Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 50/740-11/78 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"07" вересня 2011 р. Справа № 50/740-11/78 
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Мирошниченко С.В. головуючий, судді Євсіков О.О., Хрипун О.О.
			розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел"
			на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011
			зі справи № 50/740-11/78 господарського суду міста Києва
			за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел"
			до Міністерства оборони України
			за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта"
			за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Класика"
			за участю військової прокуратури Центрального регіону України
			про стягнення заборгованості.
			Судове засідання проведено за участю представників:
			позивача  Буштакова В.О.,
			відповідача Яременко С.В.,
			ТОВ "Домінанта" не зяв.,
			ТОВ "Класика" не зяв.,
			прокуратури Коцури А.В.
			За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України 
			ВСТАНОВИВ:
			Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2011 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" основний борг в сумі 13411715,02 грн., 3% річних в сумі 527168,34 грн., 1426142,93 грн. інфляційних, 13614,45 грн. державного мита та 126,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
			Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 (колегія суддів у складі: суддя Коршун Н.М. головуючий, судді Корсак В.А., Михальська Ю.Б.) вказане рішення скасовано частково. У позові про стягнення основного боргу, річних та інфляційних відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
			У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 16.06.2011, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2010 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.
			Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
			Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
			Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
			Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.03.2007 відповідачем та позивачем був укладений договір інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю № 1, метою якого є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю, розташованого на земельній ділянці площею 3,59 га по вул. Комсомольській, 63 у м. Дніпропетровську, яка перебуває у державній власності, до рівня вимог світових стандартів шляхом реконструкції, переобладнання та модернізації його існуючих корпусів з будівництвом та надбудовою нових поверхів з метою раціонального використання існуючих, забезпечення високотехнологічною медичною технікою з програмним забезпеченням.
			Предметом вказаного договору є правове регулювання участі сторін у складанні, корегуванні проекту, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, зазначеному у п. 1.1 цього договору, а також здійснення інших робіт, зокрема будівельних, направлених на досягнення мети цього договору та введення обєкта в експлуатацію.
			Згідно з п. 1.4 договору позивач має право в процесі здійснення діяльності, направленої на досягнення мети даного договору, підбирати та залучати для виконання відповідних робіт, обумовлених предметом даного договору, будівельні організації, вивчати ринок будівельних та інших матеріалів і виробів будівельного призначення, технічного та технологічного оснащення, медичного обладнання, тощо.
			В подальшому позивачем і відповідачем було підписано додаткові угоди до договору, а саме, від 04.06.2007 б/н; від 14.12.2007 № 2; від 01.08.2008 № 3; від 04.08.2008 б/н; від 03.10.2008 № 4; від 06.10.2008 № 5; від 09.10.2008 № 7; від 09.10.2008 № 8.
			У вказаних додаткових угодах сторони погодили внесення змін до договору та конкретизували предмет договору.
			Пунктом 2 додаткової угоди № 2 до договору передбачено, що в разі перевищення суми інвестиційного договору понад 4 млн. дол. США по курсу НБУ, яка передбачена на реконструкцію обєкту, Міністерство оборони України вирішує питання фінансування затрат перевищення вартості обєкту або інші джерела компенсації затрат, які не суперечать чинному законодавству України.
			Пунктом 3 додаткової угоди № 3 до договору передбачено, що позивач виконує поставки медичного обладнання, техніки та іншого згідно заявок Департаменту охорони здоровя Міністерства оборони України.
			Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 3 до договору, в разі перевищення обсягів інвестицій понад суми вартості будівель і споруд, переданих інвестору на підставі актів виконання інвестиційних зобовязань, актів звіряння розрахунків, Міністерство оборони України забезпечує компенсацію інвестору фінансових затрат, військовим майном, грошовими коштами та іншими джерелами, які не суперечать чинному законодавству України та за згодою сторін.
			Умовами додаткових угод № 7 та № 8 до договору передбачено, що позивач на підставі технічного завдання по модернізації та оснащенню матеріально-технічної бази військових шпиталів та виконання інвестиційних зобовязань по поставці медичного обладнання отримує від Міністерства оборони України будівлі та споруди Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.
			Згідно з п. 4.1.1 договору, викладеного в редакції додаткової угоди від 04.06.2007, вартість проекту на реконструкцію обєкту з урахуванням будівництва (надбудовою) нових поверхів з метою раціонального використання існуючих складає 4000000 дол. США по курсу НБУ на день оплати. Пунктом 4.1.2 договору в редакції тієї ж додаткової угоди встановлено, що вартість проекту на поставку медичного обладнання складає 5148415,00 дол. США на день поставки.
			На виконання умов укладеного договору протягом 2007 та 2008 років позивачем на адресу відповідача здійснено поставку медичного обладнання на загальну суму 47575297,08 грн., про що свідчить підписаний відповідачем і позивачем акт виконання інвестиційних зобовязань від 23.12.2008.
			Факт поставки позивачем на адресу відповідача медичного обладнання на загальну суму 47575297,08 грн., крім іншого, підтверджується актом службового розслідування від 24.11.2009 комісією у складі: директора Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України, старшого інспектора-ревізора відділу контролю за тиловим забезпеченням Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України, головного спеціаліста відділу контролю за експлуатацією основних фондів та розквартируванням військ Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України, начальника відділу правового забезпечення інспекційної діяльності правового департаменту Міністерства оборони України, заступника керівника апарату Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, завідуючого сектором координації діяльності центральних органів виконавчої влади з питань антикорупційної політики, головного спеціаліста Управління оборонно-мобілізаційної роботи Секретаріату Кабінету Міністрів України, начальника відділу контролю за дотриманням законодавства з питань державної служби контрольно-інспекційного управління Головдержслужби України та головного спеціаліста відділу контролю за дотриманням законодавства з питань державної служби контрольно-інспекційного управління Головдержслужби України.
			Крім того, в акті контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України від 28.04.2009 № 234 зазначається, що за результатами ревізії встановлено, що Міністерством оборони України від ТОВ "Райвел" у 2007-2008 роках згідно з актами прийому-передачі отримано медичне майно на загальну суму 47575297,08 грн., що також належним чином підтверджує передачу позивачем відповідачу майна на вказану суму.
			Також в акті Головного контрольно-ревізійного управління України від 22.05.2009 № 08-12/855 констатовано, що з моменту укладання договору ТОВ "Райвел" здійснено поставку медичного обладнання на загальну суму 47 млн. грн., яке було передано медичним закладам в регіонах.
			Згідно з п. 3 додаткової угоди № 3 до договору позивач виконує поставки медичного обладнання, техніки та іншого відповідно до заявок Департаменту охорони здоровя Міністерства оборони України.
			Таким чином, факт поставки позивачем відповідачу медичного обладнання на загальну суму 47575297,08 грн. встановлена обома судовими інстанціями і підтверджується наявними матеріалами справи.
			В свою чергу, відповідачем на адресу позивача передано будівель та споруд на загальну суму 41363582,06 грн., про що свідчать акти приймання-передачі будівель та споруд, а також виписки з рахунку від 11.12.2007, 23.06.2008, 14.11.2008 та 10.04.2009.
			Судами також встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене медичне обладнання складала 6211715,02 грн., що підтверджено і самим відповідачем шляхом підписання акта звіряння взаємних розрахунків від 25.12.2008.
			Крім того, разом з іншими будівлями і спорудами в рахунок погашення заборгованості за поставлене медичне обладнання відповідачем було передано позивачу обєкти нерухомого майна військового містечка № 19 за адресою: Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Гоголя, 2 на загальну суму 7200000,00 грн. загальною площею 4571,3 м2.
			Проте, як відзначено в акті Контрольно-ревізійного Департаменту Міністерства оборони України від 28.04.2009 № 234, відповідно облікових даних КЕВ м. Полтави у військовому містечку № 19 рахується 14 будівель загальною площею 6852,00 м2, що на 2280,7 м2 більше, ніж передано позивачу відповідачем. На цій підставі протоколом наради від 19.08.2009 позивач і відповідач досягли згоди про анулювання акта № 21 від 09.10.2008 прийому-передачі будівель і споруд, розташованих за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Гоголя, 2.
			Таким чином, заборгованість відповідача збільшилась на 7200000,00 грн. у звязку з чим загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлене медичне обладнання складає 13411715,02 грн.
			У звязку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.
			Скасовуючи рішення суду першої інстанції про в частині задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що укладений сторонами договір діє до 31.12.2011, а тому строк оплати за виконані по ньому зобовязання ще не настав.
			З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
			Як встановлено судом першої інстанції, виконуючи взяті на себе зобовязання щодо необхідності проведення реконструкції будівель і споруд з метою облаштування військового шпиталю, позивачем було проведено комплекс заходів, спрямованих на обстеження стану несучих конструкцій будівель і споруд, що планувались для реконструкції та подальшого розміщення в них військового шпиталю. 
			Листом начальника головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської Міської ради від 31.07.2008 позивача повідомлено про те, що будівля лікувального корпусу літера М-2 по вул. Комсомольській, 63 у м. Дніпропетровську, внесена до категорії "памятка архітектури" місцевого значення, у звязку з чим реконструкція будівлі лікувального корпусу літера М-2 по вул. Комсомольська, 63 заборонена. 
			На підставі висновку про можливість реконструкції від 31.07.2008, наданого Придніпровською державною академією будівництва та архітектури, експертного висновку стану пожежної безпеки № 556 від 09.07.2008 приміщення будівлі літера М-2 по вул. Комсомольській, 63 у м. Дніпропетровську, акта № 37/505 від 01.08.2008 перевірки санітарно-гігієнічного стану, було визнано економічно недоцільним проведення реконструкції даної будівлі через її високу вартість в порівнянні з будівництвом нової будівлі, а також те, що будівля лікувального корпусу М-2 аварійна та така, що підлягає демонтажу на підставі технічного стану. 
			В подальшому сторонами договору прийнято спільне рішення, за результатами якого укладено додаткову угоду № 3 від 01.08.2008 та додаткову угоду від 04.08.2008 до договору № 1 про перенесення та розміщення військового шпиталю за адресою: м. Дніпропетровськ, Шаховий проїзд № 8. Будівлю лікувального корпусу М-2 було передано позивачу в розрахунок за поставлене медичне майно. 
			На виконання взятих на себе зобовязань по розміщенню бази військового шпиталю за адресою: м. Дніпропетровськ, Шаховий проїзд № 8 позивачем 10.12.2007 було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, Шаховий проїзд № 8 з TOB "Домінанта". Загальна вартість вказаного нерухомого майна визначена сторонами на рівні 14500000,00 грн. Відповідно до п. 2.1. попереднього договору купівлі-продажу покупець (позивач) перераховує на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти в сумі 5050000,00 грн., які сторони цього договору визначили як аванс. Цим же пунктом попереднього договору купівлі-продажу визначено, що у випадку не укладення основного договору купівлі-продажу у визначений сторонами строк (до 31.10.2009) з вини покупця грошові кошти, перераховані в якості авансу, поверненню не підлягають. 
			Однак, виконати взяті на себе зобовязання за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна позивач не зміг внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № 1 інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю від 27.03.2007, а саме ненадання довіреності на підтвердження повноважень позивача представляти сторони цього договору перед третіми особами у звязку із здійсненням своїх прав та обовязків, визначених цим договором, що передбачено п. 1.5 договору. 
			Крім того, відповідач виступив з ініціативою перед Кабінетом Міністрів України щодо необхідності повернути у державну власність передане позивачу на виконання умов договору № 1 майно (будівель і споруд), що фактично є запереченням дійсності цього правочину. За результатами звернення відповідача до КМУ прийнято відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України № 1231-р від 23.09.2009. 
			Суд першої інстанції врахував вказані обставини і дійшов правильного висновку про те, що такі дії відповідача свідчать про умисне ухилення від виконання ним взятих на себе зобовязань за договором № 1 інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю від 27.03.2007, оскільки законність як самого договору, так і всіх дій по передачі у власність позивача будівель і споруд підтверджується цілим рядом рішень відповідних судових інстанцій. 
			Отже, зі сторони позивача умови договору виконувалися належним чином, договір відповідав чинному законодавству. 
			25.12.2008 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 139 про сплату заборгованості, в якій на підставі п. 5 додаткової угоди № 3 від 01.08.2008 до договору та ст. 530 ЦК України просив погасити заборгованість за поставлене медичне обладнання в сумі 6211715,02 грн., підтверджену актом звіряння взаємних розрахунків від 25.12.2008. 
			Згідно з п. 5 додаткової угоди № 3 до договору в разі перевищення обсягів інвестицій понад суми вартості будівель і споруд, переданих інвестору на підставі актів виконання інвестиційних зобовязань, актів звіряння розрахунків, Міністерство оборони України забезпечує компенсацію інвестору фінансових затрат, військовим майном, грошовими коштами та іншими джерелами, які не суперечать чинному законодавству України та за згодою сторін. 
			Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 
			25.12.2008 відповідач надіслав позивачу відповідь на вищевказану вказану вимогу, в якій повідомлялось, що питання погашення заборгованості буде вирішено у 2009 році. 
			Однак, відповідач своїх зобовязань по сплаті заборгованості у вказаний строк, а також протягом 2009 року, існуючу заборгованість не погасив. 
			У звязку зі збільшенням заборгованості відповідача на 7200000,00 грн., про що зазначалося вище, 20.08.2009 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 136 щодо погашення заборгованості у загальному розмірі 13411715,02 грн., на яку відповідач 20.08.2009 надав відповідь і повідомив, що дане питання буде розглянуто найближчим часом. 
			Відповідно до положень ст. 530 ЦК України відповідач повинен був сплатити існуючу заборгованість за поставлене медичне обладнання протягом 7-ми днів з моменту отримання вимоги про сплату заборгованості, тобто до 27.08.2009. 
			Однак відповідач своїх зобовязань по сплаті заборгованості у вказаний строк, а також станом на час розгляду справи не виконав, існуючу заборгованість не погасив. 
			При цьому суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення з нього існуючої заборгованості, у звязку з тим, що строк договору ще не закінчився, оскільки у даному випадку у відповідача настав строк виконання зобовязання щодо сплати заборгованості на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.
			Так, умовами договору та додатковими угодами до нього не встановлені строки розрахунків за виконання зобовязань за договором, зокрема, за поставлене медичне обладнання. Пунктом 5 додаткової угоди № 3 від 01.08.2008 до договору також не встановлений строк компенсації інвестору фінансових затрат у разі перевищення обсягів інвестицій понад суми вартості будівель і споруд, переданих інвестору. 
			У свою чергу, дії відповідача свідчать про те, що він ухиляється від виконання взятих на себе зобовязань за договором. Зазначене свідчить, що наявна основна заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 13411715,02 грн. в будь-якому випадку не зменшиться і її стягнення до закінчення строку договору не порушить права сторін цього договору, зокрема відповідача. 
			Суд першої інстанції дав належну оцінку встановленим обставинам справи і, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 265 ГК України, дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13411715,02 грн., 3% річних в сумі 527168,34 грн. та 1426142,93 грн. інфляційних, є такими, що підлягають задоволенню. 
			Сукупність наведеного дає підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу, річних та інфляційних підлягає скасуванню як така, що не відповідає фактичним обставинам справи, а рішення суду першої інстанції у цій же частині залишенню в силі.
			В іншій частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13411715,02 грн., прийняті у справі судові рішення відповідають фактичним обставинам справи та не оскаржуються жодною з сторін, тому підлягають залишенню без змін.
			Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
			ПОСТАНОВИВ:
			Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" задовольнити.
			Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 зі справи № 50/740-11/78 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу, річних та інфляційних, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 у цій же частині - залишити в силі.
			В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 у справі № 50/740-11/78 залишити без змін.
			Стягнути з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" 12750,00 грн. державного мита з касаційної скарги.
			 
				 ГоловуючийС. Мирошниченко 
				 
					 Суддя О. Євсіков
					 
						 Суддя О. Хрипун

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...