Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-1485к11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2011.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А 
		іменем  україни 
		 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних  
		і кримінальних справ у складі: 
		  головуючого    Мороза М.А.,        
		суддів       Слинька С.С. та Лагнюка М.М.,  
		прокурора       Волошиної Т.Г.,          
		засудженого    ОСОБА_2,  
		захисника       ОСОБА_1, 
		 розглянула в судовому засіданні 15 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу  за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та захисника засудженого ОСОБА_3  ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2011 року. 
		Вказаним вироком: 
		            
		ОСОБА_2, 
		ІНФОРМАЦІЯ_1, 
		громадянин України, не судимий, 
		 засуджений за ч. 2 ст. 110 КК України на 3 роки позбавлення волі. 
		На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього обовязків, передбачених п. 2 ст. 76 КК України; 
		         
		ОСОБА_3, 
		ІНФОРМАЦІЯ_2, 
		громадянин України, не судимий, 
		 засуджений за ч. 2 ст. 110 КК України на 3 роки позбавлення волі. 
		На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього обовязків, передбачених п. 2 ст. 76 КК України. 
		Згідно з вироком ОСОБА_2  голова громадської організації «Патріотична ініціатива» і координатор політичного проекту Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія» (НФСКР) та ОСОБА_3  голова Руської общини Євпаторії, мотивуючи тим, що Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» не мають юридичної сили, Крим незаконно перебуває у складі України, оскільки 20 січня 1991 року на загальнокримському референдумі більшість населення висловилось за створення Кримської АРСР як субєкта Союзу та учасника союзного договору, за результатами даного референдуму Верховною Радою Криму від 6 травня 1992 року прийнята Конституція, у відповідності до якої Крим являється правовою демократичною державою, результати ж референдуму від 1 грудня 1991 року у підтримку «Акту проголошення незалежності України», прийнятого 24 серпня 1991 року Верховною Радою України, не є обовязковими для Криму і м. Севастополя, а Конституція АР Крим від 21 жовтня 1998 року, що затверджена Законом України від 23 грудня 1998 року, відповідно до якої АР Крим являється складовою частиною України, підлягає скасуванню. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаючи, що відповідно ст. 70 Конституції УРСР від 20 квітня 1978 року територія України являлась неділимою, недоторканою та цілісною, які-небудь зміни території не допускались; відповідно до статей 75-1 та 77 даної Конституції автономна Республіка Крим також була складовою частиною і адміністративно-територіальною одиницею України; що відповідно статей 2, 73, 133-135 чинної Конституції України від 28 червня 1996 року територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою, суверенітет України розповсюджується на всю її територію; питання зміни території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом; що між Україною та Росією 28 січня 2003 року укладена Угода про українсько-російський державний кордон, а 24 грудня 2003 року  Угода про співпрацю у використанні Азовського моря та Керченського проливу, ігноруючи вказані закони та угоди, таким чином усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій як посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, ІНФОРМАЦІЯ_3 за попередньою змовою публічно через представників та засоби масової інформації призвали депутатів Верховної Ради Криму до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, та розповсюдили матеріали з закликами до вчинення таких дій за наступних обставин. 
		ОСОБА_2 за попередньою змовою та згодою ОСОБА_3 з метою публічного звернення (заклику) до депутатів Верховної Ради Криму і до широкого кругу осіб, у тому числі до представників засобів масової інформації, з їх допомогою доведення до них вимог НФСКР шляхом послідуючого розповсюдження у засобах масової інформації Автономної Республіки Крим тексту прес-релізу, за місцем своєї реєстрації на належному йому компютері виготовив прес-реліз з заголовком «Ігнорування результатів загальнокримського референдуму 20 січня 1991 року може привести до трагічних для мешканців півострову наслідків», в якому умисно виклав публічні заклики до депутатів Верховної ради Криму про вчинення вказаних дій у тексті такого змісту: «Для того, щоб попередити драматичні для мешканців півострову події кримський парламент негайно повинен  імплементувати (реалізувати) результати референдуму 20 січня 1991 року, для чого скасувати Конституцію АР Крим 1998 року як суперечну волевиявленню кримського народу і прийняти Декларацію о приєднанні Криму до Росії. Потім оголосити півострів територією, що перебуває під юрисдикцією Російської Федерації, а також прибрати окупаційну символіку з будівлі Верховної Ради Криму та зобовязати всі місцеві органи влади у Криму та інші підвідомчі їм установи вивісити державні прапори Росії». 
		Для реалізації вказаного ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2 16 січня 2008 року направив в Інформаційний прес-центр м.Сімферополя письмову заявку на проведення зазначеної прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_3, на якій повинен був бути оголошений текст прес-релізу, у тому числі викладений в останньому абзаці. 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 о 11 годині у приміщенні Інформаційного прес-центру, розташованого у будівлі Будинку профспілок по вул. Севастопольській, 8 у м. Сімферополі, у присутності запрошених ними представниками громадських організацій, що входять до політичного проекту Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія», а також по їх заявці запрошених прес-центром представників засобів масової інформації та журналістів: ОСОБА_4  політичного оглядача загальнополітичного тижневика «Вісник Тавріди», ОСОБА_5  кореспондента служби новин ВАТ «Телерадіокомпанія ІТВ», ОСОБА_6  головного редактора Інтернет-видання «Кримське ехо», ОСОБА_7  співробітника газети патріотичної асамблеї словян м. Сімферополя, ОСОБА_8  кореспондента Кримського представництва інформаційного агентства «Контекст-медіа», ОСОБА_9  особистого кореспондента головної редакції інформаційно-політичних програм державної телерадіокомпанії «Крим», ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_2, маючи ціль через представників засобів масової інформації довести свої вимоги до адресата  депутатів Верховної Ради Криму, а також до населення, публічно оголосив резолютивну частину підготовленого ОСОБА_2 прес-релізу, який являється закликом до депутатів Верховної Ради Криму до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України в порушення порядку, встановленого чинною Конституцією України вищезазначеного змісту, та серед присутніх розповсюдив виготовлені ОСОБА_2 екземпляри вказаного прес-релізу вищевказаного змісту: «Для того, щоб попередити драматичні для мешканців півострову події кримський парламент негайно повинен  імплементувати (реалізувати) результати референдуму 20 січня 1991 року, для чого скасувати Конституцію АР Крим 1998 року як суперечну волевиявленню кримського народу і прийняти Декларацію о приєднанні Криму до Росії. Потім оголосити півострів територією, що перебуває під юрисдикцією Російської Федерації, а також прибрати окупаційну символіку з будівлі Верховної Ради Криму та зобовязати всі місцеві органи влади у Криму та інші підвідомчі їм установи вивісити державні прапори Росії», та серед присутніх розповсюдив виготовлені ОСОБА_2 екземпляри вказаного прес-релізу. 
		В подальшому даний публічний заклик був розповсюджений шляхом демонстрування відеосюжету на телеканалі «ІТВ» у вечірніх випусках новин ІНФОРМАЦІЯ_3 з повтором о 22 годині того ж дня, та ІНФОРМАЦІЯ_4 в ранкових випусках новин о 6 годині з повтором о 7 годині того ж дня, а також розміщений на сайті  ІНФОРМАЦІЯ_5  у глобальній компютерній мережі Інтернет. 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на порушення права на захист і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що вплинуло на вирішення питання невинуватості засудженого та на правильність застосування кримінального закону. Він стверджує, що лише виготовив, а не розповсюджував 20-25 екземплярів прес-релізу, який до того ж не містив публічних закликів до посягання на територіальну цілісність і недоторканість України. На його думку, судово-лінгвістична та науково-правова експертизи були проведені особами, які не мали права їх проводити та зробили неправильні висновки, з порушенням кримінально-процесуального законодавства. Крім того, зазначає, що його дії є висловлюваннями його поглядів і переконань і не можуть бути кримінально  карними в демократичному суспільстві.   
		   Захисник ОСОБА_1 у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_3 у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та про закриття кримінальної справи стосовно нього через відсутність складу злочину, оскільки у прес-релізі були висловлені думки і погляди ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо територіального устрою Кримського півострову.  
		Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали свої касаційні скарги, пояснення прокурора Волошиної Т., яка заперечувала проти касаційних скарг та вважала вирок законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають. 
		Висновки суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у злочині, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які суд належно дослідив та оцінив. 
		Посилання в касаційних скаргах на відсутність складу злочину в діях засуджених за ч. 2 ст. 110 КК України є необґрунтованим. 
		Вина засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, підтверджується належними доказами, що узгоджуються між собою та є достовірними, а саме прес-релізом, який містить заклики про зміну меж території України шляхом приєднання Криму до іншої держави (т. 2 а.с. 163, 189, 261). 
		Згідно з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 автор зазначеного прес-релізу ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 132135, 137142, 144148, т. 5 а.с. 101102).  
		Відповідно до висновку судової компютерно-технічної експертизи у системному блоці компютера, вилученого у ОСОБА_2, виявлено файл, що містить текст указаного прес-релізу (т. 2 а.с. 5775). 
		Про публічний характер цих закликів та доведення їх до невизначеного, але значного кола осіб свідчать показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_9, котрі вказали, що прес-реліз розповсюджувався на прес-конференції та був оголошений ОСОБА_3 присутнім на прес-конференції представникам ЗМІ (т. 1 а.с. 122172, 197218, т. 5 а.с. 96102). 
		До того ж головний редактор телерадіокомпанії «ІТВ» ОСОБА_17 в якості свідка показав, що підготовлений журналістом ОСОБА_18 репортаж щодо вказаної прес-конференції транслювався у вечірньому випуску новин ІНФОРМАЦІЯ_3 на телеканалі «ІТВ» (т. 1 а.с. 182185, т. 5 а.с. 99). Свідок ОСОБА_18 підтвердила зазначене ОСОБА_17, а також повідомила, що готувала відеосюжет для транслювання репортажу на цьому телеканалі (т. 1 а.с. 177180, т. 5 а.с. 9798). 
		Факт розповсюдження прес-релізу підтвердили також свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 228233).  
		Крім того, винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується їх показаннями.  
		Так, ОСОБА_2 на досудовому слідстві показав, що виготовив прес-реліз для оголошення та розповсюдження серед представників ЗМІ (т. 1 а.с. 3941), а в судовому засіданні підтвердив факт проведення прес-конференції, що носила інформаційно-аналітичний характер, та факт транслювання відеосюжету зазначеної прес-конференції на телеканалі «ІТВ» (т. 7 а.с. 193). ОСОБА_3 підтримав показання ОСОБА_2 і вказав, що оголошував та розповсюджував серед учасників прес-конференції виготовлений останнім прес-реліз (т. 1 а.с. 9193, 112115, т. 5 а.с. 96, т. 7 а.с. 193). 
		Висновки науково-правової експертизи від 21листопада 2008 року № 126/184-е та судово-лінгвістичної експертизи від 21 березня 2008 року №1572 підтвердили наявність у прес-релізі закликів до вчинення дій, які суперечать загальноприйнятим в Україні нормам діяльності осіб або громадських обєднань (т. 2 а.с. 8892, 121131). 
		З уваги на такі і інші докази, які детально викладені у вироку суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст.110 КК України.  
		Доводи касаційних скарг про проведення зазначених судових експертиз неналежними особами та про неправильність їх висновків є безпідставними. 
		Відповідно до частин 2, 7 ст. 75 КПК України як експерт може бути викликана будь-яка особа, котра має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань; при цьому не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі. 
		   Згідно зі ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України; особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, котрих внесено до  
			вказаного Реєстру, а у випадках, передбачених ч. 4 ст. 7 цього Закону,  іншим фахівцям з відповідних галузей знань. 
		
		Як видно з матеріалів справи, судово-лінгвістичну експертизу від 21 березня 2008 року №1572 провела експерт ОСОБА_21, включена до Реєстру атестованих експертів України, про що вона має свідоцтво НОМЕР_1. ОСОБА_21 працює експертом у державній експертній установі  Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз            ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, що входить до системи Міністерства юстиції України. ОСОБА_21 має вищу філологічну та спеціально-криміналістичну освіту, стаж експертної роботи більше 30років (з 1976 року) в області дослідження почерку, підпису та письмової мови, складовою частиною якого є лінгвістичне дослідження письмової мови (т. 7 а.с. 7697, 186188). 
		Частиною 1 ст. 75 КПК України встановлено, що експертизу може бути призначено, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Проте висновок експерта для особи, котра провадить дізнання, а також для слідчого, прокурора та суду не є обовязковим, але незгода з ним має бути мотивовано та викладено у відповідних постанові, ухвалі, вироку (ч. 4 ст. 75 КПК України). 
		Відтак, у кримінально-процесуальному законі передбачено право на проведення будь - якої експертизи при провадженні справи. 
		Таким чином, призначення слідчим науково-правової експертизи з відповідним обґрунтуванням є законним (т. 2 а.с. 110111). Вказану експертизу провів завідувач відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім.Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України ОСОБА_23, тобто особа, котра має відповідні знання для дослідження питань, поставлених слідчим у постанові про призначення науково-правової експертизи. 
		Підстав вважати судово-лінгвістичну та судову науково-правову експертизи такими, що не відповідають дійсності, є неправильними та проведеними неналежними особами, як про це вказано у касаційних скаргах, немає.  
		Як видно з вироку, суд погодився з судово-лінгвістичною та науково-правовою експертизами та дійшов обґрунтованого висновку щодо винуватості засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину на підставі всебічно та повно досліджених доказів у справі у їх сукупності. 
		Порушень права на захист ОСОБА_2, про які йдеться у його касаційній скарзі, не встановлено, оскільки суд, розглянувши відповідно до вимог процесуального закону клопотання ОСОБА_2 про призначення повторної судово-лінгвістичної експертизи, прийняв мотивоване та обґрунтоване рішення (т. 7 а.с. 113, 114). До того ж, як правильно зазначив суд першої інстанції при ознайомлені засуджених із постановами про призначення експертиз та ознайомлення із проведеними експертизами вони не заявляли ніяких клопотань з приводу постановки додаткових питань.  
		Позбавлені підстав доводи касаційних скарг про те, що засуджені діяли в межах правового поля України та Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, оскільки, як правильно встановив суд, їх дії містили публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України і розповсюдженням матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Натомість законами України та названою Європейською Конвенцією передбачено можливість висловлювати свої погляди і обговорювати їх, але не вчиняти дії, направлені на підрив національної безпеки, територіальної цілісності та недоторканності держави, що мало місце діях засуджених..   
		Всі інші доводи касаційної скарги засудженого Под?ячого В. були предметом перевірки під час розгляду кримінальної справи і у вироку суду приведені переконливі мотиви їх невідповідності фактичним обставинам справи. Колегія суддів погоджується з такими мотивами суду першої інстанції.  
		Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не виявила неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які могли би бути підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, а тому касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.    
		   Враховуючи наведене та керуючись статями 394396 КПК України, колегія суддів  
		   
		                          у х в а л и л а: 
		 Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від      28 лютого 2011 року щодо засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника засудженого ОСОБА_3  ОСОБА_1  без задоволення. 
		    
		                  С у д д і: 
		 
		 ___________________ _____________________ ____________________ 
		 М.А. Мороз С.С.Слинько М.М. Лагнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...