Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2089/09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.09.2011. Зареєстровано: 26.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2011.
Дата набрання законної сили: 06.09.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
		   
			 
		
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		06 вересня 2011 р.  Справа № 494/10 
		  
			 
		
		Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: 
		головуючого судді Попка Я.С. 
		суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П. 
		розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про стягнення допомоги дітям війни,- 
		В С Т А Н О В И Л А: 
		У серпні 2009 року позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області, в якому просить зобовязати відповідача нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн. Позивач просить поновити строк звернення до суду. 
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що маючи статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання державної щомісячної грошової соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач, недивлячись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, не виплачує йому соціальну допомогу, заборгувавши позивачу в такий спосіб 3891,90 грн. 
		Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підвищення до пенсії позивачу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2007-2008 роках повинно виплачуватися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки окремі положення статтей Законів України «Про Державний бюджет України на 
		___________________________________________________________________________________________ 
		Головуючий у 1-й інст. суддя Гнатущенко Ю.В. ряд. ст. зв. № 10.3.1 суддя-доповідач Попко Я.С. справа № 2-а-2089/09/1707 справа № 494/10/9104.doc 
		 
			2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які зменшували розмір оспорюваної допомоги, визнано неконституційними (рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року). Після прийняття Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинно нараховуватись та виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії, визначене зазначеною нормою Закону в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Таким чином, позивач має право на виплату недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. 
			Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.  
			Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскільки до цього часу не приведені у відповідність положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у звязку із визнанням їх неконституційними та відсутністю нормативного акту, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком для визначення даного підвищення, встановлення розміру надбавки до пенсії виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України. 
			Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. 
			Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав: 
			Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
			Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи. 
			Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивача та пенсійним посвідченням. У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. 
			Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. 
			Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Зазначеного Закону, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. 
			Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Отже з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в повному обсязі і позивач з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року мав право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 зазначеного Закону. 
			Що стосується дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році то положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, вони визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008. А відтак, позивач саме з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, згідно позовних вимог, мав право на отримання щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 
			Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). 
			Оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковане 12.07.2007 року, то позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на підвищення до пенсії в липні 2007 року.  
			Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише 04.08.2009 року, а відповідач наполягав на застосуванні строків звернення до суду. В матеріалах справи відсутні доводи позивача, які б свідчили про поважність причини пропуску строку звернення до суду. 
			Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду, а тому не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 03.08.2008 року. 
			Вказані Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними. 
			Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було встановлено підвищення до пенсії дітям війни в таких розмірах: з 22 травня  48,1 грн., з 1 липня  48,2 грн., з 1 жовтня  49,8 грн. Однак вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, в зв'язку з чим підлягають застосуванню вимоги положень закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. 
			Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 
			Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. 
			Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. 
			За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» держава в особі Верховної Ради України в межах повноважень, передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахуванням ст. 11 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними окремі положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік». 
			З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає. 
			На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за 2006 рік не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», якими обмежувалася дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.  
			З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобовязання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобовязати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів. 
			Оскільки функцію з призначення, нарахування та виплати підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області, відповідний обовязок слід покласти на відповідача у справі. 
			Отже, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування та прийняття нової постанови. 
			Керуючись ст.ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-  
			П О С Т А Н О В И Л А: 
			Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задовольнити частково. 
			Постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2009 року у справі № 2-а-2089/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. 
			Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 4 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 
			Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 4 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. 
			В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
			Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. 
			Головуючий суддя Я.С. Попко 
			Судді Т.В. Онишкевич 
			В.П. Сапіга

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...