Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1599/11/1370 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2011. Зареєстровано: 30.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2011.
Дата набрання законної сили: 24.11.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
			79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 19 вересня 2011 р. № 2а-1599/11/1370 
			 Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
			головуючого-судді Сакалоша В.М.,
			суддіМричко Н.І.,
			судді Кузьмича С.М.,
			за участю секретаря судового засідання Дака Т.П., 
			позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача 1 Коваленко Р.Р., представника відповідача-3 Туза Б.М.,
			розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральна прокуратури України, прокуратури Львівської області та Управління Служби безпеки України у Львівській області про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, скасування розпорядчих документів та зобовязання вчинити певні дії 
			  в с т а н о в и в :
			ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить суд:
			- визнати протиправними дії та бездіяльність Генеральна прокуратури України щодо розгляду звернень від 12.07.2010 року, 28.07.2010 року, 16.08.2010 року, 16.09.2010 року, надання необґрунтованих відповідей на них від 21.07.2010 року, 09.08.2010 року, 03.09.2010 року, 22.10.2010 року, а також невжиття заходів прокурорського реагування на порушення, на думку Позивача, Державною митною службою України норм чинного законодавства при виданні наказу №736-к від 30.04.2010 року; 
			- зобов'язати Генеральна прокуратуру України провести в порядку ст. ст. 4, 19, 20 Закону України «Про прокуратуру», ст. 259 Кодексу законів про працю України, перевірку додержання посадовими особами Державної митної служби України законодавства про працю в частині припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України;
			- визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури Львівської області щодо ігнорування звернень від 25.06.2010 року, 07.08.2010 року, 09.08.2010 року, 21.08.2010 року, 08.09.2010 року, 01.10.2010 року, 07.10.2010 року, 06.12.2010 року, які стосувались порушень посадовими особами Львівської митниці, а також Управління Служби безпеки України у Львівській області норм чинного законодавства при здійсненні службової діяльності, які стосувалась порушення немайнових прав ОСОБА_1 та надання ними необґрунтованих відповідей від 03.08.2010 року, 08.09.2010 року, 10.09.2010 року, 14.10.2010 року, 20.10.2010 року, 05.01.2011 року;
			- зобов'язати прокуратуру Львівської області здійснити перевірку законності видання начальником Львівської митниці розпорядження № 129-р від 09.04.2010р. та проведеної на його підставі перевірки та з приводу невжиття заходів по звільненню ОСОБА_1 з державної служби в митних органах у звязку з інвалідністю, а також щодо недотримання вимог чинного законодавства Управлінням Служби безпеки України у Львівській області при розгляді повідомлення Львівської митниці від 10.04.2010 року № 24/15-4393, звернень ОСОБА_1 від 25.06.2010 року, 15.07.2010р., а також надання необґрунтованих відповідей від 02.07.2010 року, 27.07.2010 року, 21.10.2010 року;
			- визнати протиправними дії та бездіяльність посадових осіб Управління Служби безпеки України у Львівській області, пов'язаних із відсутністю належного реагування на повідомлення Львівської митниці від 10.04.2011 року за № 24/15-4393, а також необ'єктивним, на думку Позивача, розглядом звернень ОСОБА_1 від 25.06.2010 року, 15.07.2010 року та надання необґрунтованих відповідей від 02.07.2010 року, 27.07.2010 року;
			- зобов'язати Управління Служби безпеки України у Львівській області провести, у відповідності до норм Законів України «Про Службу безпеки України» та «Про боротьбу із корупцією», перевірку повідомлення Львівської митниці від 10.04.2010 року № 24/15-4393, а також дати йому правову оцінку з направленням письмової відповіді на нього до Львівської митниці.
			Ухвалою суду від 14.02.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Судом проголошувалась перерва для надання сторонам можливості надати додаткові докази та пояснення по суті позовних вимог. В судовому засіданні, яке відбулось 19.09.2011 року, відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. 
			У судовому засіданні позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.
			Генеральна прокуратура України (далі-Відповідач 1) проти позову заперечила з підстав наведених у письмових запереченнях позовних вимог, вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач 1 зазначив, що за результатами розгляду скарг позивача, адресованих Генеральна прокуратурі України, своєчасно надано мотивовані відповіді про відсутність підстав прокурорського реагування, оскільки вирішення трудових спорів належить до компетенції суду. Дії службових осіб Генеральна прокуратури України, які розглядали наведені звернення позивача, відповідали вимогам чинного законодавства.
			Представник Відповідача 1 проти позову заперечила з мотивів наведених у письмовому запереченні позовних вимог.
			Прокуратура Львівської області (далі Відповідач 2) явки у судове засідання свого представника не забезпечила, причин неявки не повідомила та будь-яких письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.
			Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі-Відповідач 3) проти позову заперечило, зазначило, що твердження Позивача про те, що Управлінням Служби безпеки України у Львівській області вчинені відносно нього протиправні дії та бездіяльність є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Серед матеріалів, які були представлені ОСОБА_1 у Львівський окружний адміністративний суд, є всі відповіді на інформаційні запити та скарги Позивача, адресовані Управлінню. Вказані інформаційні запити та звернення розглядались із дотриманням вимог Законів України «Про інформацію» та «Про звернення громадян». Відповіді були обєктивними, повними та обґрунтованими, наданими у передбачені законодавством терміни. Також, Відповідач-3 зазначає, що зі змісту звернень Позивача вбачається його незадоволення із звільненням з роботи, а тому він намагався залучити Управління Служби безпеки України у Львівській області для перевірки документальних матеріалів Львівської митниці. Однак, Закон України «Про Службу безпеки України» не наділив Службу безпеки України повноваженнями щодо перевірки законності та поновлення на роботі працівників Державної митної служби України.
			Представник Відповідача 3 в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів наведених у письмовому запереченні позовних вимог.
			Заслухавши доводи сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.
			Щодо позовних вимог про протиправність дій та бездіяльності Генеральна прокуратури України при розгляді звернень позивача від 12.07.2010 року, 28.07.2010 року, 16.08.2010 року та 16.09.2010 року, встановлено наступне.
			12.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральна прокурора України зі скаргою щодо неправомірних дій Державної митної служби України при виданні наказу №736-к від 30.04.2010 року. 
			Так, головою Державної митної служби України Калєтніком І.Г. видано наказ №736-к від 30.04.2010 року «По особовому складу митних органів», яким стосовно ОСОБА_1, начальника сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська»Львівської митниці, та ОСОБА_7, інспектора відділу митного оформлення митного поста «Мостиська»Львівської митниці, за порушення ними Присяги державних службовців, що виявилось у несумлінному виконання службових обовязків та порушенні вимог законодавства з питань митної справи, припинено їх перебування на державній службі в митних органах відповідно до п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»та вказано звільнити їх із займаних посад в перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності. 
			ОСОБА_1 вважає такий наказ незаконним та необґрунтованим, у звязку з цим просить Генеральна прокуратуру України провести перевірку законності винесення такого наказу.
			Згідно листа заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян Генеральна прокуратури України Р. Романчук №07/1/1-18460-10 від 21.07.2010 року скаржнику з посиланням на ч.1 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 232 Кодексу законів про працю України, розяснено, що порушені у зверненні питання відносять до трудових спорів, а отже повинні розглядатись судом, у звязку з цим зазначено, що скаржник має право на звернення до суду з відповідною позовною заявою про поновлення на роботі.
			28.07.2010 року ОСОБА_1 подає до Генеральна прокурора України звернення щодо неправомірних дій посадової особи Генеральна прокуратури України при розгляді його звернення від 12.07.2010 року, в якому він зазначає, що не погоджується із відповіддю заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян Генеральна прокуратури України Р. Романчук №07/1/1-18460-10 від 21.07.2010 року, оскільки ним проігноровано поставлені у зверненні від 12.07.2010 року питання, зокрема, необхідність перевірки законності видання Головою Державної митної служби України Калєтніком І.Г. наказу №736-к від 30.04.2010 року.
			Листом заступника начальника управління захисту прав і свобод громадян Генеральна прокуратури України С.Корявого №07/1/1-18460-10 від 09.08.2010 року скаржнику повторно розяснено положення ч.1 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 232 Кодексу законів про працю України, а також зазначено, що Генеральна прокуратурою України було надане обґрунтоване розяснення права на звернення до суду з відповідною позовною заявою про поновлення на роботі.
			16.08.2010 року ОСОБА_1 повторно подає до Генеральна прокурора України скаргу щодо неправомірних дій посадової особи Генеральна прокуратури України при розгляді його звернень від 12.07.2010 року та 28.07.2010 року. У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся за належністю до Генеральна прокуратури України не з проханням поновити його на роботі, оскільки він з роботи не звільнений, а з проханням перевірити законність видання Головою Державної митної служби України Калєтніка І.Г. наказу №736-к від 30.04.2010 року.
			Згідно відповіді заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави Генеральна прокуратури України Н. Шестакової №07/1/1-18460-10 від 03.09.2010 року надане повторне розяснення права скаржника на звернення до суду про поновлення своїх порушених трудових прав, а також розяснено, що скаржник має право звернутись до суду з позовом про захист своєї честі та гідності.
			16.09.2010 року ОСОБА_1 повторно подає до Генеральна прокурора України скаргу щодо неправомірних дій посадових осіб Генеральна прокуратури України при розгляді його звернень від 12.07.2010 року, 28.07.2010 року та 16.08.2010 року.
			Як вбачається з відповіді начальника Головного управління нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави Генеральна прокуратури України С.Домбровського №07/1/1-18460-10 від 22.10.2010 року при розгляді звернень ОСОБА_1 порушень працівниками Генеральна прокуратури України не допущено. Також зазначено, що 29.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним наказу №736-к від 30.04.2010 року та його скасування, а отже прокурор не вправі здійснювати розгляд скарги, яка віднесена до компетенції суду.
			Щодо позовних вимог про протиправність дій та бездіяльності прокуратури Львівської області при розгляді звернень позивача від 25.06.2010 року, 07.08.2010 року, 09.08.2010 року, 21.08.2010 року, 08.09.2010 року, 01.10.2010 року, 07.10.2010 року та 16.09.2010 року, встановлено наступне.
			25.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Мостиського району Львівської області з інформаційним запитом щодо надання відомостей про документальні матеріали та можливість ознайомитись з їх змістом.
			09.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Львівської області зі скаргою щодо протиправних дій посадових осіб прокуратури Мостиського району Львівської області, які полягали у не наданні відповіді на інформаційний запит заявника від 25.06.2010 року.
			21.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Львівської області зі скаргою щодо протиправних дій посадових осіб прокуратури Мостиського району Львівської області та прокуратури Львівської області при розгляді інформаційного запиту від 25.06.2010 року та звернення від 09.08.2010 року.
			Відповідно до листа начальника відділу з питань розгляду листів та прийому громадян Т.Куцалаба №19р-10 від 17.08.2010 року звернення ОСОБА_1 від 09.08.2010 року направлено за належністю до прокуратури Мостиського району Львівської області.
			Згідно відповіді прокурора Мостиського району Львівської області М. Медвідя №2477 від 08.09.2010 року порушень при розгляді інформаційного запиту ОСОБА_1 від 25.06.2010 року не встановлено, оскільки 09.07.2010 року за №1996 на адресу останнього було скеровано відповідну інформацію щодо розгляду зазначеного інформаційного листа. Крім того, повідомлено, що 03.08.2010 року прокуратурою району листом за №2203 скеровано на адресу заявника інформацію про результати проведеної перевірки правомірності здійснення посадовими особами митного поста «Мостиська»09.04.2010 року митного контролю та митного оформлення транспортного засобу марки «Фольксваген Пасат»(д.н.з. НОМЕР_1).
			08.09.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Львівської області зі скаргою щодо вчинення начальником Львівської митниці ОСОБА_12 протиправних дій та бездіяльності при розгляді звернень від 10.08.2010 року та від 25.08.2010 року.
			Згідно відповіді першого заступника прокурора Львівської області Татарина Б.С. №07/1-3509-10 від 14.10.2010 року на запрошення у прокуратуру області для уточнення наведених у зверненні від 08.09.2010 року ОСОБА_1 не прибув, пояснень з цього приводу та наявних у нього документів не надав, також не надав пояснень представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 За результатами розгляду звернення підстав для прокурорського реагування не встановлено, надано розяснення про можливість вирішення наявного трудового спору в суді.
			01.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Львівської області зі скаргою щодо вчинення посадовими особами Львівської митниці протиправних дій, які за ознаками складу злочину підпадають під ст. 175 КК України.
			06.12.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Львівської області зі скаргою щодо вчинення посадовими особами Львівської митниці протиправних дій які підпадають під ознака ст. 175 КК України.
			Згідно відповіді в.о. прокурора Львівської області Гураля В.Д. №07/1-3509-10 від 05.01.2011 року наведені у зверненні від 06.12.2010 року доводи вже були предметом перевірок органів прокуратури, за наслідками яких заявнику були надані відповіді по суті. За результатами розгляду вказаного звернення надане повторне розяснення, що розгляд наведених у зверненні питань відноситься до компетенції суду. Зясовано, що ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України щодо визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб, скасування розпорядчих документів та зобовязання вчинити певні дії. Підстав для представництва інтересів ОСОБА_1 відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»не встановлено. Також зазначено, що жодних обєктивних даних, які б свідчили про наявність у діях службових осіб Львівської митниці складу злочину у зверненні не міститься. Окрім того, не знайшли свого обєктивного підтвердження доводи ОСОБА_1 щодо порушень вимог чинного законодавства під час підготовки прокуратурою області відповіді на попередні звернення ОСОБА_1 З огляду на викладене, прокуратура не вбачає підстав для вжиття відповідних заходів прокурорського реагування.
			07.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Львівської області зі скаргою щодо протиправних дій керівництва Управління Служби безпеки України у Львівській області стосовно необєктивного розгляду інформаційного запиту від 25.06.2010 року та скарги від 15.07.2010 року, а також вчинення перешкод у ознайомленні з матеріалами розгляду звернень.
			Відповідно до листа начальника управління нагляду прокуратури Львівської області Брезденя В.І. №04/3-1069-10 від 10.09.2010 року порушень вимог Законів України «Про інформацію»та «Про звернення громадян»з боку співробітників УСБУ у Львівській області при розгляді звернень ОСОБА_1 від 25.06.2010 року та від 15.07.2010 року прокуратурою області не встановлено, підстав прокурорського реагування не вбачається.
			07.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Львівської області зі скаргою щодо недбалого ставлення до виконання посадових обовязків Брезденя В.І. при перевірці повідомлення від 07.08.2010 року стосовно протиправних дій керівництва УСБУ у Львівській області.
			Згідно листа заступника прокурора Львівської області Гураля В.Д. №04/3-1069-10 від 20.10.2010 року ОСОБА_1 вдруге повідомлено про те, що в діях працівників УСБУ у Львівській області при розгляді звернень від 25.06.2010 року та від 15.07.2010 року порушень не виявлено.
			Щодо позовних вимог про протиправність дій та бездіяльності Управління Служби безпеки України у Львівській області, пов'язаних із відсутність належного реагування на повідомлення Львівської митниці від 10.04.2011 року за № 24/15-4393, а також необ'єктивним розглядом звернень ОСОБА_1 від 25.06.2010 року, 15.07.2010 року та надання необґрунтованих відповідей від 02.07.2010 року, 27.07.2010 року, встановлено наступне.
			25.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника УСБУ у Львівській області з інформаційним запитом щодо надання відомостей про надходження і перевірку документальних матеріалів та можливості ознайомитись з їх змістом.
			Листом за №62/14/4-БП-524/13 від 02.07.2010 року заступник начальника УСБУ у Львівській області Бахмацький В. повідомив ОСОБА_1 про те, що матеріали перевірки законності здійснення митного контролю та митного оформлення транспортного засобу марки «Фольксваген Пасат»(д.н.з. НОМЕР_1) надійшли 14.04.2010 року на адресу управління від Львівської митниці та були скеровані в прокуратуру Львівської області за №62/14/4-1042 від 27.04.2010 року.
			15.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника УСБУ у Львівській області зі скаргою щодо необєктивного розгляду Бахмацький В. інформаційного запиту та ненадання відповідей на питання, що містились у зверненні.
			Згідно листа т.в.о. начальника Управління УСБУ у Львівській області О. Вольського №62/16/Р-603/13 від 27.07.2010 року ОСОБА_1 проінформовано про те, що зазначені у зверненні матеріали перевірки направлені до прокуратури Львівської області, а розгляд звернення ОСОБА_1 від 25.06.2010 року здійснювався у відповідності до вимог чинного законодавства України.
			В судовому засіданні судом досліджено інформаційні запити та звернення Позивача, адресовані Генеральна прокуратурі України, прокуратурі Львівської області, прокуратурі Мостиського району Львівської області та Управлінню Служби безпеки України у Львівській області, а також наглядові провадження та відповіді вказаних правоохоронних органів щодо таких інформаційних запитів і звернень. 
			Встановлено, що у всіх наведених вище інформаційних запитах та зверненнях Позивач просить правоохоронні органи здійснити наглядові функції щодо перевірки законності прийняття рішення про припинення його перебування на державній службі в митних органах і не погоджується із прийнятими рішеннями щодо відмови у здійсненні таких наглядових функцій. 
			У звязку з цим, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини відносяться до правомірності діяльності (дій та бездіяльності) та рішень Відповідачів при здійсненні наглядових функцій та заходів контролю за вимогами Позивача щодо перевірки законності прийнятого рішення про припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах, зокрема із наказом Голови Державної митної служби України Калєтніка І.Г. №736-к від 30.04.2010 року.
			Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступні норми діючого законодавства.
			Відповідно до ст. 32 Закону України «Про інформацію»№2657-XII від 02.10.1992 року (в редакції чинній на момент звернення Позивача до Відповідачів) під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам. У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.
			Відповідно до ст. 33 вказаного Закону термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.
			Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 року, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
			Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
			Згідно ст. 4 Закону України «Про звернення громадян»до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: 
			-порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
			- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
			- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. 
			Вимоги до звернення визначені статтею 5 вказаного Закону. Зокрема, звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
			Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян»визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. 
			Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
			Закон України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі Закон №3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, в тому числі органах Державної митної служби України.
			Відповідно до ст. 30 Закону №3723 крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 
			1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 
			2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 
			3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 
			4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 
			5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 
			6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 
			7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
			Згідно ст. 32 Закону №3723, рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.
			Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
			Таким чином, відновлення порушеного, на думку позивача, права можливе лише у випадку скасування наказу, яким було припинено його перебування на державній службі, а це питання відноситься виключно до компетенції суду.
			Як вбачається з ч.1 ст. 12 Закону України «Про прокуратуру»№1789-XII від 05.11.1991 року прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
			А відтак, суд приходить до висновку про правомірність дій та рішень Відповідачів при розгляді звернень Позивача, які полягали у наданні обґрунтованих розяснень по суті таких звернень. 
			Порядок розгляду Відповідачами звернень Позивача відповідав вимогам чинного законодавства. Відповіді надавались заявнику (запитувачу інформації) мотивовано та у строки встановлені наведеним вище законодавством. 
			За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
			Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
			Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
			Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
			З урахуванням наведеного, рішення та діяльність Відповідачів, суд розцінює як такі, що вчинені та прийняті в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, своєчасно, мотивовано, неупереджено, з дотриманням принципу рівності перед законом, та пропорційно.
			Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
			Керуючись ст.ст. 24, 69, 70, 71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
			п о с т а н о в и в :
			 В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
			 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. 
			Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
			 Постанова виготовлена у повному обсязі 23 вересня 2011 року.
			 
				 Головуючий - суддя В.М. Сакалош
				Суддя Н.І. Мричко
				Суддя С.М. Кузьмич

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...