Справа № 22ц-827/2008 р.
|
|
Головуючий у першій інстанції
|
|
|
Короїд Ю.М.
|
Категорія - цивільна
|
|
Доповідач - Скрипка А.А.
|
У Х В
А Л А
Іменем
України
19 травня 2008 року
|
|
м. Чернігів
|
Апеляційний суд Чернігівської
області у складі:
|
Головуючого:
|
Квача М.О.
|
|
суддів:
|
Скрипки А.А.,
|
Євстафіїва О.К.
|
при секретарі:
|
Рачовій І.І.
|
|
|
|
|
|
|
З
участю: представника
позивачки ОСОБА_2., представників
відповідача -
Голуба П.О., ОСОБА_3, який одно-
часно є і
третьою особою
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними
скаргами : - ОСОБА_1; - кредитної спілки „Деснянська” на рішення Козелецького
районного суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року у справі за
позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки „Деснянська” про поновлення на роботі ,
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,-
в с т а н о в и в:
Рішенням Козелецького районного суду
Чернігівської області від 03 березня 2008 року
вимоги позову ОСОБА_1 до кредитної спілки „Деснянська” про поновлення на
роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
моральної шкоди задоволені частково.
Оскаржуваним судовим рішенням ОСОБА_1
поновлено на роботі на посаді
касира відокремленого підрозділу
№ 14 (смт. Козелець) кредитної
спілки „Деснянська”; стягнуто з
кредитної спілки „Деснянська” на
користь ОСОБА_1 1380 грн. 12 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу,
300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1050 грн. витрат на правову
допомогу, а всього 2730 грн. 12 коп. З відповідача на користь держави стягнуто
51 грн. судового збору та 30 грн. витрат
на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить
скасувати частково рішення Козелецького районного суду Чернігівської області
від 03 березня 2008 року в частині відмови
їй у відшкодуванні моральної шкоди на суму 9700 грн. і ухвалити в цій
частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування
моральної шкоди в повному обсязі . В обґрунтування своїх вимог апелянт
посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині поновлення апелянта на роботі та
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним і
обґрунтованим, але в частині відшкодування моральної шкоди тільки на суму 300 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача тільки 300 грн. моральної шкоди
не відповідає принципу розумності,
виваженості і справедливості, характеру та обсягу душевних страждань апелянта
та винесено без врахування стану вагітності, в якому позивачка перебувала на
час заподіяння відповідачем моральної шкоди. Як вказує апелянт, незаконне
звільнення призвело до втрати заробітку і до погіршення матеріального
становища; вона перенесла з вини відповідача хвилювання, переживання, приниження,
негативні емоції, що призвело до нервового стресу і погіршення стану здоров'я.
Апелянт вважає, що суд знехтував її доказами і дані обставини безпідставно не були взяті судом до уваги при винесенні
рішення в частині відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі кредитна спілка „Деснянська” просить
скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 03
березня 2008 року, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Апелянт
вказує на те, що суд неповно вивчив факти неправомірних дій ОСОБА_1 та не
дав їм належної правової оцінки, що призвело до винесення необґрунтованого і
незаконного рішення. Апелянт вказує, що після прийняття на роботу ОСОБА_1 12
квітня 2007 року під підпис була ознайомлена з внутрішніми документами кредитної спілки „Деснянська”, зокрема з
посадовою інструкцією, внутрішнім розпорядком дня, статутом, положенням про
конфіденційність та іншими внутрішніми документами. 12 квітня 2007 року з
ОСОБА_1 було підписано договір про повну матеріальну відповідальність, про що в
копії договору є її підпис, датований саме 12 квітня 2007 року, а не 26
листопада 2007 року, як стверджує сама ОСОБА_1, яка самовільно дописала дату
ручкою. В кінці жовтня 2007 року за поданими матеріалами фінансових звітів було
встановлено, що по відокремлених підрозділах № 4 та № 14 в смт. Козелець зросла
кількість та сума неповернутих кредитів. У зв'язку з чим керівництвом кредитної спілки „Деснянська” були проведені
перевірки цих відокремлених підрозділів, в результаті проведення яких було
отримано інформацію про те, що у перелічених підрозділах кредити видаються з
порушенням інструкцій, а документи, на підставі яких видаються кредити,
оформлені неналежним чином. ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також громадяни
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. за попередньою домовленістю вчиняли підроблення
кредитних документів та шахрайські дії з метою заволодіння коштами кредитної
спілки „Деснянська”, у зв'язку з чим їх діями кредитній спілці були заподіяні
матеріальні збитки в особливо великих розмірах. На підставі даних, отриманих в
результаті перевірки відокремленого підрозділу № 14 кредитної спілки „Деснянська” наказом голови правління від 14
грудня 2007 року № 303 ОСОБА_1 було
звільнено з посади касира за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Апелянт стверджує, що в
період з часу 23 квітня 2007 року по 06 серпня 2007 року ОСОБА_7, за
попередньою домовленістю з співробітниками філії № 14 ОСОБА_4 та ОСОБА_1,
співробітницею філії № 4 ОСОБА_5, використовуючи документи та копії документів
12 сторонніх осіб, злочинним шляхом з метою неповернення, заволодів коштами
кредитної спілки „Деснянська” в сумі 60 000 грн. Таким же чином ОСОБА_6
заволоділа коштами кредитної спілки
„Деснянська” в сумі 81 800 грн. ;
ОСОБА_8. заволоділа коштами в сумі 125 700 грн. Крім того, як вказує
апелянт, працівниками філії № 14 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 самостійно, з метою
привласнення коштів кредитної спілки
„Деснянська” були видані кредити на підставних осіб на загальну суму 21 700
грн. Були встановлені випадки, зазначає апелянт, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_4
брали від громадян кошти за погашення кредиту, але відповідні суми до каси не
оприбутковували. Апелянт стверджує, що
діями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були заподіяні збитки кредитній спілці „Деснянська” на загальну суму 23 153 грн.
Також апелянт вказує, що прокуратурою Козелецького району Чернігівської
області за фактом перелічених вище
злочинних дій порушено кримінальну справу № 57/847 за ознаками злочинів,
передбачених ст. ст. 366 ч. 1, 191 ч. 2 КК України. Таким чином, ОСОБА_1
вчиняла протягом тривалого часу не тільки умисні дисциплінарні проступки, але і
умисні дії, які містять у собі ряд складів злочинів, передбачених чинним КК
України. На думку апелянта, залишення ОСОБА_1 на роботі призведе до продовження
нею протиправних дій , що суперечить положенням чинного законодавства України про працю.
Як вбачається з матеріалів справи,
- ( а. с. 1-3), в січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом до
кредитної спілки „Деснянська”, в
якому просила поновити її на посаді касира кредитної спілки „Деснянська” та
стягнути з відповідача на її користь
середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2007 року до
дня ухвалення рішення суду. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що наказом № 88
від 12 квітня 2007 року вона була прийнята на посаду касира філії кредитна спілка „Деснянська” в смт. Козелець. Позивачка
вказує, що працювала сумлінно, трудового законодавства не порушувала, але
незважаючи на це, наказом № 303 від 14
грудня 2007 року її було звільнено з роботи
за статтею 41 п. 2 КЗпП України, за винні дії працівника, безпосередньо
обслуговуючого грошові цінності. Позивачка вважає своє звільнення незаконним і
таким, що не відповідає вимогам закону. Як вказує позивачка в свої позовній
заяві, будь-яких винних дії, пов'язаних
з обслуговуванням грошових цінностей, вона не вчиняла. Зауважень з боку керівника філії до неї не було. Позивачка вказує, що були виявлені
порушення порядку надання кредитів у
філії, але питання про надання кредиту чи відмову у наданні кредиту нею
безпосередньо не вирішувалося і не
входило до кола її трудових обов'язків. І тому, на думку
ОСОБА_1, вона не повинна нести відповідальність за винні дії, вчинені іншими
особами. При прийнятті позивачки на роботу, як вона вказує, з нею не укладався
договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а такий
договір було укладено лише 26 листопада 2007 року, тобто
за три тижні до звільнення. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем порушені вимоги закону про
заборону звільнення вагітних жінок, регламентовані ч.3 статті 184 КЗпП України, і про це було відомо
відповідачу. Тому, позивачка вважає, що звільнена з роботи незаконно і є всі
підстави для її поновлення на роботі та
стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В лютому 2008 року позивачка
подала позовну заяву про уточнення
позовних вимог ( а. с. 67- 68) , в якій просила поновити її на роботі у кредитній спілці „Деснянська” на посаді касира та стягнути з
відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14
грудня 2007 року по день ухвалення рішення, а також стягнути з відповідача 10
000 грн. в рахунок відшкодування
моральної шкоди. В зазначеній заяві позивачка вказувала , що відповідачем були
порушені її права, а саме, ОСОБА_1 було
звільнено в період сьомого місяця вагітності, з порушенням її права на працю, гарантованого статтею
43 Конституції України. Позивачка, як вона вказує, не може влаштуватися на роботу у зв'язку з
занесенням в трудову книжку такого
формулювання причини звільнення. З вини відповідача вона втратила заробіток і це призвело до
погіршення її матеріального становища. Також дії відповідача привели до тяжких
фізичних та моральних страждань ОСОБА_1, як вона зазначає, оскільки з вини
відповідача вона перенесла хвилювання, переживання, приниження її, як жінки,
майбутньої матері, що призвело до нервового стресу, негативних емоцій, душевних
страждань. Як вказує позивачка, вона втратила душевний спокій, сон, що
спричинило погіршення фізичного стану. Їй був призначений прийом лікарських
препаратів, на придбання яких вона не мала коштів. Стан здоров'я позивачки, як
вона вказує, потребує тривалого відновлення і лікарського нагляду.
Вислухавши суддю - доповідача,
пояснення учасників судового процесу , перевіривши доводи апеляційних
скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні
скарги ОСОБА_1 та кредитної спілки „
Деснянська „ підлягають відхиленню , виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК
України , - апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає
рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване
правильне по суті і справедливе рішення
суду з одних лише формальних міркувань.
Частково задовольняючи
позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час
звільнення позивачка знаходилась в стані
вагітності , що підтверджується
відповідними довідками медичних закладів
, і за таких умов її звільнення не допускається. Суд першої інстанції
обґрунтовано зазначив в своєму рішенні, що посилання представника відповідача щодо незнання відповідача про стан вагітності
позивачки на час її звільнення є
безпідставним , оскільки чинним трудовим законодавством дана обставина не визначена , як підстава для
звільнення з роботи вагітної жінки .
Апеляційний суд погоджується з
даними висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оскільки
відповідно до положень ч. 3 статті 184
КЗпП України, яка регламентує гарантії
при прийнятті на роботу і заборона
звільнення вагітних жінок і жінок,
які мають дітей, звільнення вагітних
жінок з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу не
допускається , крім випадків повної ліквідації підприємства, установи,
організації, коди допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Як вбачається з матеріалів
справи, - ( а. с. 60), - позивачка була звільнена з посади касира відокремленого підрозділу № 14 кредитної спілки „ Деснянська” за п. 2 , статті 41 КЗпП України з 14 грудня 2007 року, згідно наказу № 303
від 14 грудня 2007 року. Згідно
первинного листка непрацездатності ( а. с. 5), станом на 02 січня 2008
року позивачці було встановлено діагноз : вагітність 30 тижнів . Таким чином,
вагітна позивачка ( а. с. 5, 46, 69) була звільнена з займаної
посади , що суперечить положенням ч. 3
статті 184 КЗпП України.
Враховуючи вищенаведене, є правильним по
суті висновок суду першої інстанції відносно поновлення ОСОБА_1 на займаній до
звільнення посаді, стягнення на її користь середнього заробітку за час
вимушеного прогулу та морального
відшкодування.
Доводи апеляційної скарги кредитної спілки „ Деснянська” відносно того,
що : - з позивачкою було укладено типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність 12
квітня 2007 року; -протиправні дії
позивачки підпадають під п. 2 статті 41
КЗпП України ; - прокуратурою Козелецького району Чернігівської області
порушено кримінальну справу № 57/ 847 за
ознаками злочинів, передбачених статтями:
366 ч. 1, 191 ч. 2 КК України не
можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки її
було звільнено з посади в стані вагітності.
Доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано в рахунок відшкодування моральної шкоди
стягнув на її користь з відповідача лише 300 грн., в не 10 000 грн., як вона
просила , також не можуть бути підставою
для зміни оскаржуваного рішення суду
першої інстанції в зазначеній частині. Оскільки доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди . При
визначенні розміру морального відшкодування на користь позивачки суд першої
інстанції обґрунтовано визначив
такий розмір з врахуванням
характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, характеру
немайнових втрат та інших обставин справи . При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
За даних обставин апеляційний суд не
знаходить підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування вірного по суті рішення суду
першої інстанції .
Відповідно до положень статті 81
ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне
стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати з інформаційно -
технічного забезпечення розгляду справи
в сумі сім грн. п'ятдесят коп. ( розрахунковий рахунок № 31214259700002
державного бюджету м. Чернігова , код ЄДРПОУ
22825965. Банк ГУДКУ у Чернігівській області , МФО - 853592).
Керуючись статтями : 81, 303, 304, 307, 308, 313 , 314, 315, 317, 319
ЦПК України, апеляційний суд ,-
У Х В
А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1
відхилити.
Апеляційну скаргу кредитної спілки
„Деснянська” відхилити.
Рішення Козелецького районного
суду Чернігівської області від 03 березня 2008 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь
держави витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в сумі сім грн. п'ятдесят
коп. ( розрахунковий рахунок № 31214259700002 державного бюджету м. Чернігова ,
код ЄДРПОУ 22825965. Банк ГУДКУ у
Чернігівській області , МФО - 853592).
Ухвала набирає законної сили з моменту її
проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного
Суду України протягом двох місяців з
дня набрання нею законної сили .
Головуючий :
Судді: