Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-17595/10/2670 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				 
					 
				
				Справа: № 2а-17595/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В. 
			
			Суддя-доповідач: Земляна Г.В. 
			 ПОСТАНОВА
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 "08" вересня 2011 р. м. Київ
			 
				 колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
				головуючого судді Земляної Г.В. 
				суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.
				 
				розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Прокуратури Дніпровського району міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Дніпровського району міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,-
				 В С Т А Н О В И Л А :
				Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про в якому просив визнати протиправною бездіяльність прокуратури Дніпровського району міста Києва (далі відповідач) щодо ненаданні позивачу відповіді на його звернення від 27 серпня 2010 року, зобовязати відповідача протягом 15 днів надати відповідь на звернення від 27 серпня 2010 року.
				Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Дніпровського району міста Києва у звязку з ненаданням відповіді позивачу на заяву від 27 серпня 2010 року б/н. Зобовязано прокуратуру Дніпровського району міста Києва розглянути заяву позивача від 27 серпня 2010 року б/н та надати відповідь у встановлені законом порядку та строк. В частині решти позову відмовлено. 
				Не погоджуючись з судовим рішенням Прокуратура Дніпровського району міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. 
				Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. 
				Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
				Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції  скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
				Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
				Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 серпня 2010 року позивач звернувся до Премєр - міністра України з заявою про встановлення особи ОСОБА_3, яка прийнята Кабінетом Міністрів України у встановленому Законом порядку.
				Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем відповідь на заяву позивача від 27 серпня 2010 року не надавалася.
				Колегія судді не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
				Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
				Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
				Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
				Під поняттям «звернення громадян» Закон розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
				Згідно зі статтею 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
				У відповідності до статті 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
				Відповідно до статті 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
				Стаття 19 Закону покладає обовязок на органи державної влади та місцевого самоврядування, обєднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, засоби масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб в межах своїх повноважень письмово повідомляти громадянина про результати перевірки його заяви чи скарги.
				Відповідно до частини 4 статті 15 Закону відмова у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із розясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
				Як вбачається з матеріалів справи звернення позивача від 27 серпня 20101 року біло відправлено Кабінетом Міністрів України на адресу Міністерства внутрішніх справ. 
				При цьому у судовому засіданні той факт, що заяву позивача від 27 серпня 2010 року надіслано на адресу Міністерства внутрішніх справ України 17 вересня 2010 року сторонами не оспорювався. 
				Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що звернення позивача від 27 серпня 2010 року від Міністерства внутрішніх справ України до Прокуратури Дніпровського району м. Києва не надходило. 
				З матеріалів справи слідує, що прокуратури Дніпровського району м. Києва 05 жовтня 2010 року надійшли матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_2 щодо неправомірних дій відносно нього з боку працівників Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
				За результатами розгляду вказаних матеріалів, прокуратурою Дніпровського району м. Києва 08 жовтня 2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 на підставі п.2 ст.6 КПК України. Про що і було повідомленно ОСОБА_2
				Тобто відповідачем було розглянуто по суті лише матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_2, щодо неправомірних дій працівників міліції.
				З матеріалів справи та пояснень відповідача не вбачається, що до прокуратури Дніпровського району м. Києва надходила заява ОСОБА_2 від 27 серпня 2010 року щодо встановлення особи громадянина ОСОБА_5
				Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
				Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог до Прокуратури, в той же час відповідачем надано достатньо доказів та обґрунтувань правомірності своїх дій. 
				ОСОБА_2 належних доказів на підтвердження того, що дії відповідача були з порушення норм чинного законодавства, поза межами компетенції та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, суду не надав
				Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
				Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
				З огляду на вищезазначене оскільки Прокуратурою Дніпровського району м. Києва звернення позивача від 27 серпня 2010 року щодо встановлення особи ОСОБА_5 не надходило, то підстав вважати, що права позивача порушені діями відповідача, не має.
				Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову. 
				З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення. 
				Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. 
				Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. 
				Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню. 
				На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, 
				 П О С Т А Н О В И Л А:
				Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпровського району міста Києва задовольнити. 
				Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2011 року - скасувати.
				У задоволенні позову ОСОБА_2 до Прокуратури Дніпровського району міста Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії відмовити. 
				Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
				 Головуючий суддя: Г.В.Земляна
				 Судді: І.О.Лічевецький 
				 В.Е.Мацедонська

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...