Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-16147/09-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.09.2011. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		"11" січня 2011 р. м. Київ№ К-16147/09 
		 
			 
			Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: 
			 
			 
			Горбатюка С.А., 
			Мироненка О.В., 
			Мороз Л.Л., 
			Смоковича М.І., 
			Чумаченко Т.А.,  
				розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Обласного центру по нарахуванню здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - 
			
			 
			 
			в с т а н о в и л а: 
			 ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  
			При цьому зазначала, що відповідно до вимог статей 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вона має право на щомісячну допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, а також на доплату у розмірі двох мінімальних заробітних плат, які у відповідних розмірах не отримувала. Тому просила суд стягнути з відповідачів на свою користь невиплачені їй в зазначений період кошти. 
			Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2007 року позов задоволено. 
			Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації на користь ОСОБА_6 3030,00 грн. невиплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.09.2002 року по 31.08.2005 року. 
			Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі на користь ОСОБА_6 15150,00 грн. невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.09.2002 року по 31.08.2005 року. 
			Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2007 року залишено без зміни. 
			Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Луганському районі Житомирської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати. 
			Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. 
			Судами встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 3 категорії. При цьому є непрацюючим пенсіонером та проживає на території радіоактивного забруднення, а також перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, і має право на пенсію, компенсації, доплати та допомогу, передбачені статтями 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
			При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»управлінням праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управлінням Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області дані виплати позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, доплати проводились в розмірі 2,10 грн. та 10,50 грн. відповідно. 
			Задовольняючи позов, суди виходили з того, що дії відповідачів були неправомірними, оскільки нарахування та виплата відповідних доплат позивачу повинні були здійснюватись, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з реальних можливостей державного бюджету. 
			З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне. 
			Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 
			Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 
			Відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 відсотків від мінімальної заробітної плати. 
			Згідно з вимогами статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат. 
			Наявність у позивача права на призначення їй щомісячної грошової допомоги в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати та доплати в розмірі не нижчому від 2 мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України). 
			Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. 
			Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і розміру виплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, застосуванню підлягають статті 37 та 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з яких вбачається, що під час визначення розміру передбачених цими статтями виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, - а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України № 836  
				від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, та на яку посилається відповідач. 
			
			Крім того, судами вірно враховано, що розмір пенсійних виплат, доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік», «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік», «Про Держаний бюджет України на 2004 рік»та «Про Державний бюджет України на 2005 рік». 
			Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
			При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону. 
			Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги. 
			Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам, які були встановлені чинним законодавством. 
			Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
			Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права. 
			Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні. 
			 Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 
			у х в а л и л а: 
			 Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Луганському районі Житомирської області залишити без задоволення. 
			Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Обласного центру по нарахуванню здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залишити без зміни. 
			 Ухвала оскарженню не підлягає. 
			 Судді:

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...