Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-46576/09-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
		 У Х В А Л А 
		"05" липня 2011 р. м. КиївК-46576/09 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: 
		 
		Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) 
		 
		 
		Суддів Весельської Т.Ф. Мороз Л.Л. Смоковича М.І. Чумаченко Т.А.  провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Димитровської міської ради Донецької області про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення  та одноразової допомоги за касаційною скаргою УПСЗН Димитровської міської ради Донецької області на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 30 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року, 
		в с т а н о в и л а : 
		У грудні 2008 року ОСОБА_6 в Димитрівському міському суді Донецької області предявив позов до УПСЗН Димитрівської міської ради Донецької області про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової допомоги. 
		Вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом 3-ої групи. 
		Відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон № 796) має право на виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати періодично підвищувався, але відповідач при виплаті допомоги ці обставини не брав до уваги та за 2008 рік виплатив йому щорічну допомогу в розмірі, встановлену постановою Кабінету Міністрів України, який є меншим розміру, визначеного Законом № 796. 
		Крім того, за цією ж нормою Закону йому передбачена одноразова компенсація як інваліду 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.  
		Вважає, що розміри щорічної допомоги та одноразової допомоги визначено помилково без урахування положень статті 48 Закону № 796. 
		Просив визнати дії УПСЗН Димитрівської міської ради Донецької області неправомірними та стягнути з нього заборгованість з виплати щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 2180 грн. та одноразової компенсації в сумі 16 160,40 грн. 
		Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 30 березня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. 
		Стягнуто з УПСЗН Димитрівської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2080 грн. та одноразової допомоги у звязку з встановленням інвалідності в сумі 16 160,40 грн. 
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції УПСЗН Димитрівської міської ради Донецької області подано касаційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржувані рішення у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 визнано інвалідом 3-ої групи за захворюванням, повязаним з участю у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. У 2008 році йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 100 грн. 
		Відповідно до статті 48 Закону № 796 інвалідам 3-ої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. 
		Згідно абзацу 3 частини першої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких повязана з Чорнобильською катастрофою, виплачується, зокрема, інвалідам 3-ої групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. 
		Положеннями Закону № 796 України визначено основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоровя, оскільки, відповідно до частини першої статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. 
		Законом № 796 Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині першій статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, а встановлений ще в 1996 році Кабінетом Міністрів України розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався, а тому, не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки в наступному будь-яких рішень із цих питань Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України не приймалось, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796 та положення інших законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на  
			кожен рік. 
		
		Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи частину третю статті 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України № 796, є безпідставним. 
		Крім того, суди попередніх інстанцій правильно послалися на наявність рішення Конституційного суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян), оскільки цим рішеннями визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема, щодо внесення змін до абзаців 2-7 частини четвертої статті 48 Закону № 796 щодо виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. 
		Рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню і мають правове значення для правильного вирішення даного спору. 
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність дій УПСЗН Димитрівської міської ради Донецької області щодо фактичних виплат ОСОБА_6 щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової допомоги у звязку з встановленням інвалідності.  
		Судові рішення є законними і обґрунтованими. 
		Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів та встановлених обставин справи. 
		За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, 
		у х в а л и л а : 
		Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Димитровського міського суду Донецької області від 30 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради Донецької області про стягнення заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення  та одноразової допомоги  без зміни. 
		Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. 
		 Судді  Горбатюк С.А. 
		Весельська Т.Ф. 
		Мороз Л.Л. 
		Смокович М.І. 
		Чумаченко Т.А. 
		 
			 
				  
					 
						 Суддя С.А. Горбатюк

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...