Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 08/1799 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"27" вересня 2011 р. Справа № 08/1799   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. головуючий, судді Грек Б.М. і Кривда Д.С.
			розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства “Ремонтно-експлуатаційне управління” приватного підприємства “Надія”, м. Черкаси (далі Підприємство), 
			на рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2010
			та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011
			зі справи № 08/1799
			за позовом Підприємства
			до Черкаського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Черкаси (далі відділення АМК),
			третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,на стороні позивача - приватне підприємство “Надія”, м. Черкаси,
			про визнання недійсним та скасування рішення, та
			та зустрічним позовом відділення АМК
			до Підприємства 
			про стягнення 12 000 грн. штрафу
			Судове засідання проведено за участю представників:
			Підприємства не з'яв.,
			відділення АМК Мигаль Л.О.,
			ПП “Надія” не з'яв.
			 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України 
			 ВСТАНОВИВ:
			 Підприємство звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 26.08.2010 № 40 у справі № 03-21-12/10 про порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції (далі рішення № 40).
			Відділення АМК подало зустрічний позов про стягнення з підприємства 12 000 грн. штрафу згідно з рішенням № 40.
			Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.11.2010 (суддя Кучеренко О.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 (колегія суддів у складі: суддя Нєсвєтова Н.М. головуючий, судді Кондес Л.О., Корсакова Г.В.), у задоволенні позову Підприємства відмовлено, зустрічний позов задоволено з мотивів законності та обґрунтованості рішення № 40.
			У касаційній скарзі Підприємство просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову Підприємства та відмову в задоволенні зустрічного позову. При цьому скаржник посилається на порушення названими судовими інстанціями норм процесуального права, що виявилося в неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та у звязку з цим невірне застосування положень Закону України “Про захист економічної конкуренції”. У касаційній скарзі зазначено, що відділення АМК розпочало розгляд справи про порушення Підприємством конкурентного законодавства без достатніх правових підстав. Скаржник також заперечує зайняття Підприємством монопольного (домінуючого) становища в межах досліджуваного ринку з тих підстав, що ПП “Надія” передало зі свого балансу однин з багатоквартирних будинків іншій юридичній особі та у звязку з наявністю у м. Черкаси інших виконавців аналогічних послуг.
			Відділення АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про правомірність оскаржуваних судових актів, і просить останні залишити без змін, а скаргу без задоволення.
			Відзиви інших учасників судового процесу на касаційну скаргу не надходили.
			Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
			Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відділення АМК, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке. 
			Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
			- до відділення АМК надійшла заява гр. ОСОБА_1 від 29.07.2010 про порушення Підприємством чинного законодавства під час укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг;
			- гр. ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_1, тобто відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є споживачем комунальних послуг, і зобовязана укласти з виконавцем цих послуг (у даному разі Підприємством) договір про їх надання;
			- під час перевірки заяви було виявлено, що Підприємство, займаючи монопольне становище на досліджуваному ринку, ущемлює інтереси споживачів під час укладання договорів про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій; у звязку з установленням під час перевірки ознак порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції відділення АМК розпочало розгляд справи № 03-21-12/10;
			- згідно з рішенням № 40 дії Підприємства, які полягали в укладенні зі споживачами договорів, зміст яких суперечить умовам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів та були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; за зазначене порушення на Підприємство накладено 12 000 грн. штрафу та зобовязано припинити це порушення, привівши укладені зі споживачами договори у відповідність до вимог чинного законодавства у строк до 01.11.2010;
			- у прийнятті рішення № 40 відділення АМК виходило з того, що:
			Підприємство як виконавець житлово-комунальних послуг з утримання будинків №№ 19, 21 на вул. Героїв Дніпра, будинку № 16 на вул. Академіка Корольова в м. Черкаси та відповідних прибудинкових територій займало монопольне становище на цьому ринку послуг протягом другого півріччя 2009 року та першого півріччя 2010 року;
			зміст договорів про утримання будинків та прибудинкових територій, які Підприємство запропонувало укласти споживачам послуг, і в подальшому укладало з ними, не відповідає вимогам, установленим Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529; зокрема, порівняно з вимогами чинного законодавства обмежено обсяг зобовязань виконавця послуг, розширено перелік зобовязань споживачів та наслідків порушення споживачами їх зобовязань, відсутні умови щодо дострокового розірвання договору;
			- господарськими судами обґрунтовано не взято до уваги посилання ПП “Надія” про те, що в 2009 році це підприємство передало згаданий будинок № 16/1 на вул. академіка Корольова в м. Черкаси на баланс обєднання співвласників багатоквартирних будинків “Фортеця 16/1”, оскільки вказане не свідчить про те, що було змінено виконавця житлово-комунальних послуг з утримання цього будинку та прибудинкової території (Підприємство) та не заперечує фактичних обставин щодо зайняття Підприємством монопольного становища в межах досліджуваного ринку.
			Відповідно до частини першої статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 
			У частині другій цієї статті зазначено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
			Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
			Згідно з частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
			За змістом пункту 8 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядження Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 № 182-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2002 за № 139/6427, уповноважені працівники Комітету (Антимонопольного комітету України) або його відділення, виходячи з їхніх функціональних повноважень, відповідно до наказу Голови Комітету, голови відділення, розпорядження органу Комітету можуть проводити позапланові перевірки за наявності хоча б однієї із зазначених у цьому пункті обставин, зокрема: 
			- за заявами субєктів господарювання, громадян, обєднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених Законом України “Про захист економічної конкуренції” як порушення законодавства про захист економічної конкуренції обєктом перевірки, відповідно до абзацу другого частини 1 статті 36 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (підпункт 8.2 пункту 8);
			- за ініціативою органів Комітету, голови відділення, відповідно до абзацу четвертого частини 1 статті 36 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у разі безпосереднього виявлення державними службовцями Комітету, відділення ознак порушення обєктом перевірки законодавства про захист економічної конкуренції, визначеного статтею 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” та статтями 1, 4 - 19 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”.
			У частинах першій та другій статті 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” зазначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
			Статтею 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. 
			Отже, наведені статті та положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” в цілому зобовязують споживача житлово-комунальних послуг (власника квартири, орендаря чи квартиронаймача) укласти з балансоутримувачем багатоквартирного будинку, або, як у даному випадку, з виконавцем послуг договір про надання житлово-комунальних послуг. Власники квартир, орендарі чи квартиронаймачі багатоповерхового будинку відповідно до цього закону є субєктами правовідносин, що виникають у сфері житлово-комунальних послуг, а зміст обовязкових до укладання договорів про надання житлово-комунальних послуг стосується їх прав та обовязків. 
			Зі змісту оскаржуваних судових актів вбачається, що господарськими судами у справі досліджено фактичні обставини, що підтверджують правомірність дій відділення АМК щодо проведення перевірки за заявою гр. ОСОБА_1 та розгляду справи № 03-21-12/10 про порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції. Ці обставини з урахуванням частини другої статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції” наведених норм Закону України “Про житлово-комунальні-послуги та Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядження Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 № 182-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2002 за № 139/6427, спростовують доводи скаржника у відповідній частині.
			Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Підприємство, займаючи монопольне становище на досліджуваному ринку, ущемлює інтереси споживачів під час укладання договорів про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, оскільки пропонує до укладання та укладає зі споживачами правочини, які порівняно з вимогами установленими Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529, обмежують обсяг зобовязань виконавця послуг, розширюють перелік зобовязань споживачів та наслідків порушення споживачами їх зобовязань, не передбачають умов щодо дострокового розірвання договору. З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що Підприємство вчинило порушення конкурентного законодавства, передбачене частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, тому обґрунтовано відмовили в задоволенні позову Підприємства про визнання недійсним рішення № 40, та задовольнили зустрічний позов про стягнення штрафу згідно з цим рішенням.
			Підприємством не спростовано фактичних обставин щодо зайняття ним монопольного становище на досліджуваному ринку. Касаційна скарга також не містить переконливих доводів на підтвердження цього.
			Щодо твердження скаржника про можливість споживачів обирати виконавця житлово-комунальних послуг, то воно суперечить положенням Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, згідно з якими виконавець послуг визначається балансоутримувачем у встановленому порядку.
			З урахуванням наведеного оскаржувані судові акти є законними та обгрунтованими, а визначені законом підстави для їх скасування відсутні.
			Керуючись статтями 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Рішення господарського суду Черкаської області від 22.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 зі справи № 08/1799 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства “Ремонтно-експлуатаційне управління” приватного підприємства “Надія” без задоволення.
			 
				 Суддя І. Бенедисюк
				 
					 Суддя Б. Грек 
					 
						 Суддя Д. Кривда

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...