Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 13/5009/1072/11-4/5009/1072/11 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2011.
Дата набрання законної сили: 10.11.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		Запорізької області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 03.08.11 Справа № 13/5009/1072/11-4/5009/1072/11
		 Суддя Зінченко Н.Г. 
		 за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, (АДРЕСА_1) 
		до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “ЗОРЗ”, (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36) 
		до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок”, (69050, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36)
		про визнання недійсним договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. 
		 
		Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя  Зінченко Н.Г., судді Соловйов В.М., Азізбекян Т.А.
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача  ОСОБА_1 особисто (на підставі паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 від 26.11.1998 р., виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області);
		від позивача  ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.08.2010 р., (бланк серія ВМХ № 346484);
		від відповідача 1 ОСОБА_3, довіреність № 07-10 від 12.10.2010 р.; 
		від відповідача 1 ОСОБА_4, довіреність № 19/10 від 19.10.2010 р.; 
		від відповідача 2 ОСОБА_3, довіреність № 08-10 від 08.10.2010 р.;
		від відповідача 2 ОСОБА_4, довіреність № 21-03 від 21.03.2011 р.; 
		 В провадженні господарського суду Запорізької області перебуває справа № 13/5009/1072/11 за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя (СПД-ФО ОСОБА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “ЗОРЗ”, м. Запоріжжя (ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ”) і до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок”, м. Запоріжжя (ТОВ “Автомобільний ринок”) про визнання недійсним договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р., укладеного ТОВ Виробничо-комерційною фірмою “Запорізький оптовий ринок запчастин” і СПД-ФО ОСОБА_1
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2011 р. порушено провадження у справі № 13/5009/1072/11. 
		Згідно розпорядження щодо повторного розподілу справи між суддями від 16.06.2011 р. справу № 13/5009/1072/11 передано на колегіальний розгляд у новому складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді  Соловйов В.М., Азізбекян Т.А. 
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.06.2011 р. справа № 13/5009/1072/11 прийнята до розгляду новим складом колегії суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя  Зінченко Н.Г., судді Соловйов В.М., Азізбекян Т.А., справі присвоєний № 13/5009/1072/11-4/5009/1072/11, судове засідання призначено на 30.06.2011 р. 
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.06.2011 р. розгляд справи № 13/5009/1072/11-4/5009/1072/11 перенесено на 11.07.2011 р. 
		В судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 21.07.2011 р. 
		У звязку із неявкою в судове засідання представників відповідачів 1 і 2 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 03.08.2011 р.
		В судовому засіданні 03.08.2011 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.
		Розгляд справи здійснювався із застосування технічних засобів фіксації судового процесу програмно-апаратного комплексу “Оберіг”. 
		Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на ст., ст. 20, 175, 207 ГК України, ст., ст. 191, 203, 207, 215, 216, 230, 236, 1032 ЦК України, і полягають в тому, що 01.10.2008 р. позивачем та ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” був укладений оспорюваний договір № 318 про надання послуг ринку, за умовами якого ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” зобовязалося за плату надавати позивачу послуги щодо користування позивачем торговим місцем, розміщеним на торговому ряду НОМЕР_2, місце НОМЕР_3, згідно з генеральним планом автомобільного ринку, за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Зазначений договір укладено у відповідності до ст. 901 ЦК України. Позивач вважає, що оспорюваний договір № 318 від 01.10.2008 р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а з боку відповідача № 1 при його укладенні мав місце факт обману позивача. Свою позицію позивач мотивує наступним. По-перше, як зазначено в преамбулі спірного договору № 318 від 01.10.2008 р. від імені ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” договір підписаний директором Пащенко О.В., який діє в інтересах ТОВ “Автомобільний ринок” на підставі Статуту та договору довірчого управління № 1 від 01.08.2007 р. Однак, як зазначає позивач, 01.08.2007 р. ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” та ТОВ “Автомобільний ринок” був укладений договір управління майном № 1, за умовами якого ТОВ “Автомобільний ринок” як установитель управління, передало ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ”, як управителю, цілісний майновий комплекс “Автомобільний ринок”, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Разом із тим, цілісний майновий комплекс “автомобільний ринок” як обєкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, не зареєстровано за ТОВ “Автомобільний ринок”, про що свідчить інформація ОП “Запорізьке МБТІ” (лист № 8123 від 20.09.2007 р.). Це підтверджується також листом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 18.07.2011 р. за № 1241/01-12/13-003/П, згідно якого Виконавчий комітет Запорізької міської ради не видавав свідоцтво про право власності на обєкти нерухомого майна, які знаходяться в м. Запоріжжя по вул. Оріхівське шосе, 36. Таким чином, позивач вважає, що оскільки за відповідачем № 2 не було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс “автомобільний ринок”, то договір управління майном № 1 від 01.08.2007 р. є таким, що прямо суперечить вимогам ст. 1032 ЦК України, так як установителем управління може бути лише власник майна. Наведене свідчить про те, що ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” не є тим субєктом господарювання, який має право надавати послуги ринку, що ставить під сумнів дійсність виданих відповідачу № 1 Управлінням розвитку підприємництва, торгівлі та послуг Запорізької міської ради Дозволів на розміщення обєкту торгівлі та сфери послуг. По-друге, ТОВ “Автомобільний ринок”, як установитель управління майном, ввело в оману субєктів підприємницької діяльності, які мають торгівельні місця на території автомобільного ринку, щодо свого права на користування земельною ділянкою загальною площею 12,8 га, на якій розміщено безпосередньо сам ринок. Зокрема, в листі № 101 від 31.03.2003 р. на адресу Запорізької міської ради щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 12,8 га під будівництво авто ринку за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 1, зазначено, що на цій земельній ділянці знаходиться обєкт незавершеного будівництва, придбаний у ТОВ “Авто ЛТД”. Позивач вказує на те, що це твердження не відповідає дійсності, оскільки 17.01.2003 р. відповідачем № 2 був укладений договір купівлі-продажу незавершеного будівництва з ПП “ЕВР”, а не з ТОВ “Авто ЛТД”. Також слід звернути увагу на те, що відповідач № 2 у своєму листі звертався з проханням укласти договір оренди на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 1, а майно, яке зазначено в договорі управління майном № 1 від 01.08.2007 р., знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Позивач просить суд врахувати, що договір оренди землі від 24.07.2003 р., укладений ТОВ “Автомобільний ринок” та Запорізькою міською радою щодо земельної ділянки площею 12,8 га строком на 10 років, не містить суттєвих умов, передбачених для договорів такого роду, а саме: не вказана сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення обєкта оренди або його часини. Крім того, договір оренди землі не містить акту перенесення меж земельної ділянки, яка передається в оренду, на місцевість, що свідчить про порушення п. 8 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі. На нелегітимність вищезазначеного договору оренди землі вказує також лист Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, згідно якого земельна ділянка площею 12,8 га обліковується за Новоолександрівською сільською радою, а не за м. Запоріжжя. Більш того, зазначена земельна ділянка за даними Держкомзему та інформацією Новоолександрівської сільської ради має різні кадастрові номери, що унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки, на якій розташований автомобільний ринок, та ділянки, яка була відведене рішенням Виконкому Запорізької міської ради під розташування автомобільного ринку. По-третє, позивач вважає, що договір управління майном № 1 від 01.008.2007 р., який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 2987, та є невідємною часиною спірного договору № 318 від 01.10.2008 р., укладений з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення нотаріальних дії нотаріусами України, так як додаток № 1 до цього договору виконано на простому аркуші паперу, а не на спеціальному нотаріальному бланку. Цей факт свідчить про порушення вимог ст. 1031 ЦК України, якою встановлено що договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, в договорі управління майном № 1 від 01.08.2007 р. зазначено, що в управління передається цілісний майновий комплекс. В той же час в довідці ТОВ “Автомобільний ринок” від 30.07.2007 р. за підписом директора Цокур О.В. вказано, що на балансі ТОВ “Автомобільний ринок” обліковується майно, розташоване на земельній ділянці площею 12,7985 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, а не цілісний майновий комплекс. По-четверте, позивач вважає, що договір управління майном № 1 від 01.08.2007 р. від відповідача № 1 підписаний особою, яка не мала повноважень на його підписання. Так, в преамбулі вказаного договору № 1 від 01.08.2007 р. зазначено , що від імені ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” діє директор Білобородов Г.М., однак згідно відомостей довідки Головного управління статистики в Запорізькій області від 09.09.2010 р. № 15-7/5300 директором ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” з 10.07.2007 р. є Пащенко О.В. Крім того, згідно довідки з Єдиного Державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб підприємців від 20.04.2011 р. № 9746251 протягом 2007 року у Державний реєстр не вносилася інформація щодо зміни керівника ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ”. Таким чином, позивач вважає, що договір управління майном № 1 від 01.08.2007 р. є недійсним та не створив для його учасників правових наслідків. По-пяте, позивач наполягає на тому, що в дійсності договір довірчого управління № 1 від 01.08.2007 р. відповідачами № 1 і № 2 не укладався. Доводи відповідачів у справі, що договір довірчого управління № 1 від 01.08.2007 р., на який міститься посилання в договорі про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р., та договір управління майном № 1 від 01.08.2007 р. є тотожними договорами, позивач вважає безпідставними та недоведеними. Отже, відповідачі у даній справі шляхом замовчування та надання неповної інформації ввели в оману позивача при укладення договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р, оскільки як би позивач мав інформацію про відсутність у відповідачів права власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці, де розташований автомобільний ринок, відсутність правовстановлюючих документів на саму земельну ділянку, то позивач не укладав би спірний договір. Також суду слід врахувати, що протягом терміну дії договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. сторонами не складалися та не підписувалися акти виконаних робіт, які б засвідчували повноту та обсяги наданих послуг. За таких обставин, із посиланням на приписи ст. 203 ЦК України, позивач вважає наявними підстави для визнання недійсним оспорюваного договору № 318 від 01.10.2008 р. Просить суд позов задовольнити повністю. 
		Відповідач № 1 і відповідач № 2 заявлені позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. Однак, термін дії зазначеного договору, відповідно до п., п. 7.1, 7.2 договору, сплинув у січні 2009 року, про що свідчить лист ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” від 26.11.2008 р. вих. № 338 та реєстр відправки поштової кореспонденції від 29.11.2008 р. Також про припинення дії оспорюваного договору № 318 від 01.10.2008 р. свідчать повідомлення-попередження від 20.05.2010 р. № 57 та повідомлення-попередження від 17.06.2010 року № 10. Крім того, про припинення дії договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. свідчить направлена позивачем 17.03.2010 р. на адресу ТОВ “Автомобільний ринок” пропозиція щодо укладання типового договору оренди торговельного місця НОМЕР_3. Свою пропозицію, як зазначив позивач, про укладення договору оренди торговельного місця, він направляє у зв'язку із тим, що закінчився строк дії Договору, укладеного з ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ”, про надання послуг ринку від 01.10.2008 р. № 318. Отже, пропозиція позивача про укладення типового договору адресована відповідачу № 2 свідчить про те, що позивач визнав закінчення господарських відносин із ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” на підставі договору № 318 від 01.10.2008 р. У позовній заяві позивач не довів відсутність у директора ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” (Пащенко О.В.) на момент укладення договору № 318 певного обсягу цивільної дієздатності, яка б позбавила його права укладати цей договір. Також позивач не довів факту того, що за договором № 318 від 01.10.2008 р. він відмовився від отримання певних послуг, вважаючи договір недійсним. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ТОВ “Автомобільний ринок” та ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” укладено договір управління майном № 1 від 01.08.2007 року, а в Договорі № 318 від 01.10.2008 р. йде мова про те, що товариство “ВКФ “ЗОРЗ” діє на підставі договору довірчого управління № 1 від 01.08.2007 р. Позивач безпідставно вважає, що відповідач № 1 нібито ввів його в оману щодо своєї правоздатності. У звязку із цим, відповідачі зазначають, що назва “Договір управління майном № 1 від 01.08.2007 р.” та “Договір довірчого управління № 1 від 01.08.2007 р.” це назви одного і того ж договору, тобто договору управління майном № 1 від 01.08.2007 року, ніякого іншого договору з цього питання, посвідченого нотаріально, відповідачі 01.08.2007 р. не укладали. Посилання позивача на дані довідки Головного управління статистики у Запорізькій області від 03.06.2010 р. № 15-7/3574 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно інформації державного реєстратора Виконкому Запорізької міської ради від 20.07.2010 р. № 03-10/249 у 2007 році програма ЄДРПОУ не вимагала внесення дати з якого моменту новий керівник приступає до виконання своїх обов'язків, у зв'язку із чим, державним реєстратором, на підставі наявного в матеріалах реєстраційної справи ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” протоколу № 2 від 04.07.2007 р. (яким 10.07.2007 р. були внесені зміни до ЄДРПОУ), 14.07.2010 року зроблено корегування до запису № 11037770015011081 від 10.07.2007 р. Окрім цього, згідно відомостей УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя від 14.07.2010 р. Бєлобородов Г.М. здійснював обов'язки директора ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” протягом 9-ти днів у серпні 2007 року, відповідно до ст. 1 Закону України “Про оплату праці” йому була нарахована заробітна платня із якої, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до Пенсійного фонду України були проведені відповідні відрахування. Отже, зазначені відомості, отримані від органів державної влади, є безспірним доказом того, що 01.08.2007 р. Бєлобородов Г.М. був уповноваженим діяти як директор від імені ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” при укладанні договору управління майном № 1 від 01.08.2007 р. Зазначене спростовує твердження позивача введення його в оману та підтверджує, що договір управління майном був укладений у відповідності до приписів ст., ст. 203, 207 - 210 ЦК України. При цьому, відповідачі звертають увагу суду на той факт, що позивач не має права тлумачити зміст договору управління майном № 1 від 01.08.2007 р., оскільки він не є стороною цього договору, а його вимоги та твердження в цій частині позову також безпідставні та не обґрунтовані, так як суб'єктами тлумачення правочину, передусім, є його сторона (сторони). Доводи позивача щодо того, що договір управління майном №1 від 01.08.2007 р. є неукладеним, оскільки при його укладенні порушені вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів, є хибними та недоведеними, оскільки відповідно до п. 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України тільки тексти договорів викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків. У відповідності до цих приписів зазначеної норми закону текст договору управління майном № 1 від 01.08.2007 р. викладено на спеціальних бланках, а викладення тексту додатку (акту прийому-передачі) до договору на звичайному аркуші не суперечить чинному законодавству. Позивач не навів норму закону, відповідно до приписів якої, акти приймання-передавання майна при укладанні договору управління майном повинні викладатись на спеціальних нотаріальних бланках. Отже, договір управління майном № 1 від 01.08.2007 р., посвідчений нотаріально з усіма його додатками, повністю відповідає приписам ст. 1031 ЦК України, оскільки посвідчений нотаріусом договір та його додатки, прошиті, скріплені печаткою та підписом цього нотаріуса. При посвідченні вищенаведеного договору було встановлено правоздатність сторін та повноваження представників сторін, що також спростовує твердження позивача щодо договір управління майном підписаний не уповноваженою особою, тобто директором Бєлобородовим Г.М. Таким чином, договір управління майном № 1 від 01.08.2007 р. складений у письмовій формі, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про що до реєстру нотаріальних дій 01.08.2007 р. за № 2987 внесений запис (Витяг з Державного реєстру правочинів від 01.08.2007 р. № 4384634), на теперішній час є діючим, укладений у відповідності з вимогами ст., ст. 210, 317, 1029-1037 ЦК України, сторонами в судовому порядку не укладеним або розірваним не визнаний. Пунктами 2.1, 2.1.1 договору управління майном від 01.08.2007 р. № 1 передбачено, що у процесі здійснення управління майном Установника управління Управитель діє без доручення і має право укладати договори оренди, підряду, будівництва і реконструкції Майна, надавання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди, пов'язані з ефективним функціонуванням Майна. Також відповідачі звертають увагу суду на те, що ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ”, на момент укладання договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. мало та на теперішній час має Дозволи, яким визначений вид діяльності: “послуги авторинку по вул. Оріхівське шосе, 36”. Таким чином, Дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг № 10066 (на теперішній час № 4845) є безумовним доказом, що ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” мало законне право укладати з позивачем договір № 318 від 01.10.2008 р. Безпідставними та необґрунтованими відповідачі вважають доводи позивача щодо відсутності на території ринку будь-якого майна, належного ТОВ “Автомобільний ринок”, оскільки ці доводи спростовуються договором від 17.01.2003 р., згідно якого ПП “ЕВР”, як власник майна продав, а ТОВ “Автомобільний ринок” придбав незавершене будівництвом нерухоме майно автомобільного ринку. Стосовно наявності у ТОВ “Автомобільний ринок” правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною площею 12,7985 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36, відповідачі зазначають, що 24.07.2003 р. Запорізькою міською радою та ТОВ “Автомобільний ринок” укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого в оренду ТОВ “Автомобільний ринок” була передана земельна ділянка загальною площею 12,7985 га з цільовим її призначенням: для розташування автомобільного ринку. Цей договір укладений у відповідності з вимогами чинного цивільного та земельного законодавства, на теперішній час діючий, сторонами в судовому порядку не укладеним або розірваним не визнавався. На виконання умов діючого законодавства вищезазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 387 від 11.08.2003 р., про що зазначено у цьому договорі, що відповідає приписам ст. 20 Закону України “Про оренду землі”, та його реєстрація проведена у відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073. Вказане свідчить про те, що ТОВ “Автомобільний ринок” правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, користується відведеною земельною ділянкою та підтверджує безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача про введення його в оману відповідачем № 2. Також, позивач, посилаючись на лист Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 28.03.2007 р. № 138, безпідставно стверджує, що земельна ділянка площею 12,7985 га за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36 не входить в межі м. Запоріжжя. Безпідставність цих виводів позивача підтверджена Актом від 31.07.2001 р. у про передачу Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області та прийом Запорізькою міською радою земельної ділянки в натурі, загальною площею 645,6 га, до складу якої входить земельна ділянка а/д Харків-Сімферополь-Севастополь площею 17,8 га, який був складений на підставі Указу Президії Верховної ради УРСР № 6039-ХІ від 15.03.1988 р. та розпоряджень голови обласної Державної адміністрації № 181 від 15.03.1996 р. та № 298 від 05.06.2000 р. Відповідно до п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених виключно законом. За приписами статей 33, 34 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в наданні особам доказів, а й у доведенні їх переконливості. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. В своїй позовній заяві позивач не послався на конкретні порушення відповідачами умов самого договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р., та також не послався на жодну норму чинного законодавства, яка була б порушена відповідачем № 1 при укладені оспорюваного договору, не обґрунтував своїх доводів в підтвердження недійсності договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. З урахуванням викладеного, відповідачі просять суд в задоволенні позову відмовити повністю. 
		 Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		 01.10.2008р. між ТОВ “ВКФ”ЗОРЗ” (далі відповідач 1), яке діє в інтересах ТОВ “Автомобільний ринок”,та приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивачем у справі) був укладений договір про надання послуг ринку № 318 з додатковими угодами (далі спірний договір).
		На підставі вказаного договору перший відповідач надавав за плату позивачу послуги щодо користуванням торговим місцем, розміщеним на торгівельному ряду НОМЕР_2, місце НОМЕР_3, згідно з генеральним планом Автомобільного ринку, за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36. Адреса торгового місця до 2005р. : торговельний ряд НОМЕР_4, місце НОМЕР_5. 
		В преамбулі договору про надання послуг ринку №318 від 01.10.2008 р зазначено, що ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” (відповідач 1 у справі), в особі директора Пащенко О.В., уклав договір в інтересах ТОВ “Автомобільний ринок”, на підставі Статуту та договору довірчого управління № 1 від 01.08.2007р.
		При цьому, як встановлено судом з письмових та наданих усних пояснень, в преамбулі спірного договору була допущена описка в назві договору, замість “договір управління майном” вказано було: “договір довірчого управління“, при цьому номер та дата договору були вказані вірно .Відповідачі підтвердили суду , що між ТОВ “Автомобільний ринок” та ТОВ “ВКФ”ЗОРЗ” був укладений договір управління майном №1 від 01.08.2007р. , ніякого другого договору управління окрім цього , посвідченого нотаріально, між відповідачами 01.08.2007р. не укладалось. (пояснення відповідачів з цього питання залучені до матеріалів справи на 2-х арк.). 
		У підтвердження цього відповідачами були надані суду для огляду (належним чином засвідчені 2 копії залучені до матеріалів справи на 14 арк.) два аутентичних примірники договору управління майном №1 від 01.08.2007р. , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВКФ”ЗОРЗ” (далі--управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок”(даліустановник управління) , згідно з п.1 якого Установник управління передає Управителеві нерухоме майно, а саме :цілісний майновий комплекс “Автомобільний ринок”, розташований у м.Запоріжжі вул..Оріхівське шосе 36, а управитель зобовязується здійснювати управління цим майном в інтересах Установника управління для функціонування Автомобільного ринку.
		Зазначений договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 01.07.2008р. та зареєстрований в реєстрі за №2987.
		Оригінали договору та акту прийому передачі (додаток № 1), які були надані відповідачами для огляду суду, прошити у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.
		В пункті 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Мінюстом України від 03.03.2004р. № 20/5 міститься перелік документів які викладаються на спеціальних бланках .
		В пункті 5 Інструкції вказано, що тільки тексти договору викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів за лицьового та зворотнього боку цих бланків.
		Інструкція не передбачає викладання актів прийому передачі майна на спеціальних бланках.
		Згідно п. 37 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Мінюстом України від 03.03.2004р. № 20/5 посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину. 
		На всіх примірниках договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. був вчинений посвідчувальний напис. 
		Підпунктами 2.1.1 - 2.1.2 пункту 2.1 вказаного договору сторони передбачили, що у процесі здійснення управління майном установника управління управитель діє без доручення і має право: укладати договори оренди, підряду , будівництва і реконструкції майна, надання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем, а також інші договори і угоди , повязані з ефективним функціонуванням майна. В установленому законом порядку взимати з торгуючих на ринку ринковий збір, з подальшим його перерахуванням, згідно з вимогами чинного законодавства України. Взимати з торгуючих збір за закріплення торгового місця, бронювання, а також плату (збір) за надання обовязкових та додаткових послуг ринка. 
		Пунктом 2.2.1 договору управління майном № 1 також передбачено, що управитель - ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” зобовязаний здійснювати від свого імені всі необхідні дії для функціонування ринка згідно з його прямим призначенням. 
		У п. 2.5.2 цього договору сторони узгодили, що установник управління - ТОВ “Автомобільний ринок” не вправі втручатися у поточну діяльність управителя.
		Отже, колегія суддів вважає, що повноваження ТОВ “ВКФ”ЗОРЗ” на укладення спірного договору про надання послуг ринку №318 від 01.10.2008р., підтверджувались договором управління майном №1 від 01.08.2007р., а повноваження директора ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” Пащенко О.В.-- протоколом загальних зборів учасників ТОВ “ВКФ”ЗОРЗ” №2 від 04.07.2007р., наказом №11 від 10.08.200р., наказом №1 від 01.03.2009р. (про звільнення ). (належним чином засвідчені копії зазначених доказів залучені до матеріалів справи на 3-х арк..), які станом на час прийняття рішення у цій справі є чинними , не скасовані та не визнані недійсними у судовому порядку. Посилання позивача на нікчемність та фіктивність договору управління майном №1 від 01.08.2007р. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
		Додатковими угодами № 1 від 01.01.2009р., № 2 від 28.03.2009р., № 3 від 30.04.2009., № 4 від 01.01.2009р., № 5 від 01.09.2009р. позивач та перший відповідач продовжували строк дії договору про надання послуг ринку. Додатковою угодою № 5 від 01.09.2009р. строк дії договору був продовжений до 31.10.2009р.
		Після 31.10.2009р. строк дії договору сторонами не продовжувався. 
		В пункті 7.2 договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. зазначено, що строк дії договору автоматично пролонгується на той же термін, якщо впродовж місяця до дня закінчення договору сторони не заявили про його припинення. 
		Відповідач 1 заявив про припинення договору, що підтверджується листом першого відповідача від 26.11.2008 року вих. №338 та реєстром відправки поштової кореспонденції від 29.11.2008 рок. Також про припинення дії договору свідчать: повідомлення - попередження від 20.05.2010 року № 57 та повідомлення-попередження від 17.06.2010 року № 103, направлені відповідачем 1 на адресу позивача. Докази їх направлення позивачу знаходяться в матеріалах справи. 
		З вищевикладеного вбачається, що одна із сторін заявила про припинення договору про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008р., в порядку, передбаченому у пункті 7.2 договору. 
		Таким чином, на момент подачі позивачем позову та розгляду справи в суді, договір про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. вже не діяв. 
		 В позовній заяві позивач просить визнати недійсним спірний договір про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 року, укладений між позивачем та першим відповідачем .
		Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
		Відповідно до пунктів 1, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на цих підставах вирішувати справи (п. 1). Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом (п. 7). 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Згідно з ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Статтею 203 ЦК України передбачений ряд вимог додержання яких необхідне для дійсності угоди. Так, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Особа , що вчиняє право чин повинно мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення сторони повинно бути вільним. Угода повинна бути направлена на реальне настання правових наслідків , обумовлених нею.
		 Позивач не наводить жодної підстави недійсності оспорюваного договору, а при цьому фактично вказує підстави для визнання недійсними договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. та договору про оренду земельної ділянки від 24.07.2003р..
		При цьому, позивач не являється стороною ні по договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. , ні по договору про оренду земельної ділянки від 24.07.2003р..
		Колегія суддів вважає, що обставини на які посилається позивач , що на його думку свідчать про недійсність договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. , договору про оренду земельної ділянки від 24.07.2003р., не відносяться до предмету доказування у зазначеній справі та не тягнуть за собою недійсність оспорюваного договору.
		Так, зокрема, позивач в позовній заяві вказує, що відповідачі навмисно ввели його в оману відносно власника майна та користувача земельної ділянки. 
		Відповідно до статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. 
		Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 
		Згідно з ч. 1 статті 229 ЦК України істотне значення має помилка (в даному випадку обман) щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. 
		Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. 
		Наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, тобто в даному випадку позивач.
		Позивач не довів суду наявність в діях відповідачів умислу та не довів сам факт обману. 
		Позивач не довів суду яким чином дії фактичний власник майна або користувач земельної ділянки по іншим договорам, можуть вплинути на предмет спірного договору про надання послуг ринку.
		В спірному договорі про надання послуг річ не йде ні про майно, яке було передано по договору управління майном № 1, ні про земельну ділянку, на якій знаходиться авторинок. Позивач не надав доказів того, що відповідачі дійсно ввели його в оману відносно власника майна та користувача земельної ділянки. Твердження позивача не підтверджуються належними доказами.
		Позивач не має ніякого відношення ні до майна , яке передавалось за договором управління майном № 1 від 01.08.2007р., ні до земельної ділянки, на який розташований авторинок. 
		За таких підстав, у разі якщо і допусти наявність будь - яких порушення при укладанні вказаних договорів, то тільки сторони по вказаним договорам можуть визнавати їх недійсними, або нікчемними. Особа, яка не являється стороною вказаних договорів, може визнавати їх недійсними або нікчемними лише у разі, якщо вона доведе суду, що ці договори порушують її права або обовязки. Якщо особа вважає, що вказані договори порушують її права, то ця особа повинна була звернутися до суду з позовом про визнання недійними саме цих договорів, тобто договору управління майном або договору оренди земельної ділянки, в той час як позивач просить визнати недійсним договір про надання послуг ринку № 318 від 01.10.2008 р. 
		Предметом договору про надання послуг ринку № 318від 01.10.2008 р. не являється те майно, яке було передано Товариством з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок” Товариству з обмеженою відповідальністю “ВКФ “ЗОР3”, згідно договору управління майном № 1 від 01.08.2007р., так само як і земельна ділянка , на який розташований автомобільний ринок.
		Предметом спірного договору про надання послуг ринку №318 від 01.10.2008року являється : утримання торгового місця у належному стані (прибирання ,освітлення , ремонт прилеглої території) збереження та цілісність торгівельного обєкту сторони 2 , а саме позивача.
		Позивач та його представник не спростували належними та допустимими доказами факт отримання цих послуг за спірним договором та підтвердили сплату відповідних договірних сум за послуги ринку (додаткові пояснення до позовної заяви від 03.08.2011р., залучені до матеріалів справи). 
		Таким чином, позивач не надав суду доказів того, що вказані ним в позовній заяві підстави для визнання спірного договору недійсним, мають відношення до спірного договору. Крім цього, позивач не довів суду, що вказані ним в позовній заяві підстави для визнання договору недійсним будь - яким чином порушують права та інтереси позивача. 
		 Позивач безпідставно посилається на незаконність отримання ТОВ “ ВКФ ЗОРЗ” дозволів на розміщення обєкту торгівлі, зазначаючи при цьому на не можливість укладення договору про надання послуг ринку.
		Судом встановлено, що ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” має Дозвіл на розміщення обєкту торгівлі та сфери послуг № 10066 (на теперішній час № 4845), яким визначений вид діяльності: “послуги авторинку по вул. Оріхівське шосе, 36”. Зазначений дозвіл був чинним на момент укладення договору про надання послуг ринку та діє до теперішнього часу.
		Отже, Дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі та сфери послуг № 10066 (на теперішній час № 4845) є безумовним доказом того, що товариство “ВКФ “ЗОРЗ” мало законне право укладати з позивачем договір №318.
		Посилання позивача на рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2007р. по справі 14/232/07 та від 12.12.2007р. по справі № 22/277/07, як на рішення якими вже встановлені факти є безпідставними та колегією суду відхиляються з наступного.
		Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. 
		В справах №14/232/07 та № 22/277/07 брали участь інші сторони (СПД Кулініч), а тому, встановлені в рішеннях по вказаним справам факти, не мають значення при розгляді даної справи, і ці факти підлягають доказуванню.
		Щодо посилань позивача на відсутність у власності ТОВ “Автомобільний ринок” на момент укладання договору управління майном № 1 від 01.08.2007р. майна, яке було передано ТОВ “ВКФ “ЗОРЗ” згідно цьому договору, то ці доводи колегія суддів вважає необґрунтованими та такими ,що не мають відношення до предмету спору у цій справі.
		 Проте у підтвердження свого права власності на майно, що було передане за договором управління майном № 1 відповідачем 2 було надано договір купівлі продажу незавершеного будівництва від 17.01.2003р.
		В пункті 6.2 договору купівлі продажу незавершеного будівництва від 17.01.2003р. передбачено, що право власності на нерухоме майно переходить до покупця після підписання цього договору, тобто з 17.01.2003р. 
		Доказів, які спростували наведене позивач суду не надав.
		Щодо посилань позивача на незаконність отримання ТОВ “Автомобільний ринок” в оренду земельної ділянки площею 12,7985га по Оріхівському шосе в м.Запоріжжі для розташування автомобільного ринку, то вони є голослівними та не підтверджуються обставинами справи. 
		Договір оренди земельної ділянки від 24.07.2003р(зареєстрований 11.08.2003р. за №387) із змінами та доповненнями не був визнаний недійсним. Не було визнано недійсними і рішення, на підставі яких був укладений договір оренди земельної ділянки.
		Отже, позивачем не доведено наявності передбачених Законом підстав для визнання недійсним договору про надання послуг ринку №318 від 01.10.2008р. Посилання позивача на недійсність (фіктивність) договору управління майном №1від 01.08.2007р. та договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003р. колегія суддів знаходить безпідставними та такими, що не мають відношення до предмету доказування у зазначеній справі. .
		В позові до відповідача 2 слід відмовити, оскільки він не являється стороною по спірному договору.
		В позові відмовляється повністю. 
		Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України. 
		 Керуючись ст., ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд 
		 ВИРІШИВ:
		 В задоволенні позову відмовити повністю.
		 Головуючий суддя Н.Г.Зінченко
		 
			 Судді В.М.Соловйов
			 
				 Т.А.Азізбекян
				 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “08” серпня 2011 р.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...