Справа №2-3142\07
РІШЕННЯ
Іменем України
05 вересня 2007 року Голосіївський районний суд м.Києва в
складі:
головуючого - судді Колдіної
О.О.
при секретарі - Чорнобай
Т.В.
з участю
адвоката - ОСОБА_1.,
розглянувши у
відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до народного депутата України ОСОБА_3 про спростування відомостей, що
порочать честь, гідність та ділову репутацію,-
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до народного депутата
України ОСОБА_3. про спростування відомостей, що порочать честь, гідність та
ділову репутацію. Свої позовні вимоги ОСОБА_2. обґрунтовує тим, що народний
депутат України ОСОБА_3. 12.04.2007 р. на черговому засіданні Верховної Ради
України, що транслювалося на центральних каналах телебачення, у сесійній залі,
виступив з промовою, під час якої поширив неперевірені та не підтверджені
відомості, які не відповідають дійсності і порочать його честь, гідність та
ділову репутацію. Народний депутат України ОСОБА_3. зазначив наступне: «Так як у
пана ОСОБА_2 не було практичного самостійного досвіду управління і що стало
проблематично видати указ Президента України про його призначення, то міністр
спочатку призначив його виконуючим обов»язки, а через чотири місяці
начальником. Ще через два місяці пан ОСОБА_2 невідомо, за які заслуги, отримав
звання генерала. За час його річного керівництва паном ОСОБА_2 практично
винищені кращі кадрові працівники міліції обласного та районних управлінь. Нові
керівники призначаються не за професійною підготовкою, а за особистою
відданістю пану ОСОБА_2. В першу чергу звільняють працівників міліції, які мали
необережність заявити десь в приватних розмовах свою підтримку нинішній
правлячій коаліції.
За рік свого керівництва пан ОСОБА_2 звільнив з органів
міліції більше ЗО чоловік - кращих керівних кадрів. Серед них ОСОБА_4 - перший
заступник начальника УМВС, ОСОБА_5
- заступник начальника УМВС, ОСОБА_6 - начальник УБОЗу, ОСОБА_7 -начальник
Відділу реєстрації громадян, ОСОБА_8 - перший заступник начальника слідчого
управління, ОСОБА_9 - заступник начальника УБОЗу, ОСОБА_10 - перший заступник
начальника Управління ДАІ, ОСОБА_11 - заступник начальника Відділу по боротьбі
з організованою торгівлею людьми. І список можна продовжити.
Із 24 районів області в десяти замінені начальники
районних відділів міліції та їх заступники. В даний час поставлене питання про
звільнення ще п»яти начальників райвідділів міліції: Народича, Чуднєв,
Попільня, Коростишевського та Радомишльського районів. Одночасно звертаю увагу,
рапорти про перевід для подальшого проходження служби в інші області подали:
начальник спецміліції ОСОБА_12,
заступник начальника Відділу державної боротьби з економічними злочинами
ОСОБА_13, начальник МРЕО УДАІ ОСОБА_14, заступник начальника Управління по
оперативному технічному забезпеченню ОСОБА_15,
вимусили написати заяву про звільнення з міліції начальника Відділу
державної боротьби з економічними злочинами ОСОБА_16.
Готуючи нові
звільнення, генерал ОСОБА_2 упродовж трьох місяців цього року, з
грубими
порушеннями дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, наклав стягнення
аж до неповних посадових відповідностей займаним посадам на своїх же
заступників ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, начальника ДАІ ОСОБА_20.
У той час на високі посади призначаються керівники, які скомпрометували
себе на попередніх місцях проходження служби. Такого міліцейського кадрового
розгрому Житомирщина не знала за всю свою історію. Та і в жодній іншій області
України такого свавільства не знайдеш».
Крім того, народний депутат України ОСОБА_3. звернувся до Міністра
внутрішніх справ України з проханням «провести визволення Житомирщини від таких
rope-керівників, як ОСОБА_2».
27 квітня 2007 року народний депутат України ОСОБА_3. на 40-засіданні
Верховної Ради України, яке транслювалося на центральних каналах телебачення, в
сесійній залі знову виступив з промовою і зазначив: що «12 квітня цього року на
пленарному засіданні я оголосив ті неподобства, що діються в Житомирському УВС
під керівництвом генерала ОСОБА_2. На жаль, після наведених мною фактів пан
ОСОБА_2 не тільки не зробив висновків, а навпаки, ще більше розгорнув свою,
м»яко кажучи, діяльність, що не вписується в законні рамки. Ще нахабнішими
стали переслідування офіцерів міліції, що не хочуть виконувати злочинні накази
генерала ОСОБА_2. На сьогодні до мене звертаються масово працівники міліції,
ветерани міліції Житомирської області з масою документів, що свідчать про
незаконну діяльність генерала, що виражається в незаконній роздачі квартир
своїм родичам, кришуванню перевезення контрабандних товарів, продажі посад і
таке інше».
І знову, звертаючись до Міністра внутрішніх справ України, народний депутат
зазначив: «Тому я сьогодні хочу звернутися до міністра внутрішніх справ
ОСОБА_21 якнайшвидше направити компетентну комісію міністерства в Житомирське У
MB С і
перевірити всі факти, які є у розпорядженні міністерства. Для об»єктивного
вивчення комісією фактів просив би Вас, шановний ОСОБА_21, на час роботи
комісії відсторонити від обов»язків начальника УМВС ОСОБА_2, щоб комісія могла
якнайоб»єктивніше розглянути всі справи».
Вся оприлюднена інформація, як зазначає позивач, є недостовірною,
викладеним фактам дана неправильна оцінка і зазначені висловлювання зачіпають
та принижують його честь, гідність і ділову репутацію як фізичної особи, так і
начальника УМВС України в Житомирській області.
На спростування оприлюдненої інформації позивач у своїй позовній заяві
повідомляє, що він працює в органах МВС України з 1985 року, має вищу юридичну
освіту, працював на різних посадах : від дільничного інспектора РВВС до
заступника начальника ГУБОЗ. За час проходження служби нагороджувався медалями
та відзнаками за сумлінну службу, має звання «Заслужений юрист України».
Звільнення працівників, про яких зазначено у виступі народного депутата
України, здійснювалось з дотриманням вимог Положення про проходження служби
рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Жодний наказ про
звільнення або переведення не був оскаржений у встановленому законом порядку.
Відповідно до наказу МВС України № 1271 «Про затвердження переліків посад
номенклатури Міністра внутрішніх справ України» призначення та звільнення
перших заступників, заступників начальника, начальників структурних підрозділів
УМВС, начальників міськрайвідділів згідно з затвердженим переліком посад здійснюється
Міністерством внутрішніх справ, або за погодженням з МВС України, за поданням
начальника УМВС.
За твердженням
позивача не відповідає дійсності питання щодо планування звільнення з посад
начальників Народницького, Чуднівського, Попільнянського, Коростишевського та
Радомишльського районних відділів міліції. Висловлення ОСОБА_3. щодо того, що
ряд працівників подали вимушено рапорти про перевід для подальшого проходження
служби в інші області, також не відповідають дійсності,
оскільки
підполковник міліції ОСОБА_12.,
ОСОБА_15., ОСОБА_14 були переведені на вищі посади до УМВС України в
Кіровоградській області за їх згодою. Майор міліції ОСОБА_13. відмовився від
такого призначення.
Щодо
надання квартир «родичам», то таких, як зазначає позивач, у нього в м.Житомирі
не має, оскільки вся його сім»я мешкає в м.Києві, а рідні мешкають та працюють
на Тернопільщині.
Висловлення ОСОБА_3. щодо «кришування перевезення контрабандних товарів,
продажу посад», базується лише на вимислах.
Крім того, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог
зазначає, що народний депутат України прагнув придати політичне забарвлення
кадровим змінам в органах УМВС України в Житомирській області. У своєму виступі
ОСОБА_3. принизив його честь, гідність та ділову репутацію офіцера і громадянина,
в зв»язку з чим позивач просив суд ухвалити рішення, яким визнати такими, що не
відповідають дійсності та принижують його честь, гідність і ділову репутацію
відомості, поширені 12 та 27 квітня 2007 року на чергових засіданнях Верховної
Ради України народним депутатом України ОСОБА_3, а саме:
- «.. .у пана
ОСОБА_2 не було практичного самостійного досвіду управління»; - «.. .ОСОБА_2
невідомо, за які заслуги, отримав звання генерала»;
«...нові
керівники призначаються не за професійною підготовкою, а за особистою
відданістю пану
ОСОБА_2»;
«.. .в першу
чергу звільняють працівників міліції, які мали необережність заявити десь
в приватних
розмовах свою підтримку нинішній правлячій коаліції»;
«...ОСОБА_2
звільнив з органів міліції більше 30 чоловік - кращих керівних
кадрів»;
«...із 24
районів області в десяти змінені начальники районних відділів міліції та їх
заступники. В
даний час поставлене питання про звільнення ще п»яти начальників
райвідділів міліції: Народича, Чуднєв,
Попільня, Коростишевського та
Радомишльського
районів»;
«...одночасно,
звертаю увагу, рапорти про перевід для подальшого проходження
служби в
інші області подали:
начальник спецміліції ОСОБА_12, заступник
начальника Відділу
державної боротьби з
економічними злочинами ОСОБА_13,
начальник МРЕО
УДАІ ОСОБА_14, заступник
начальника Управління по
оперативному
технічному забезпеченню ОСОБА_15, вимусили
написати заяву про
звільнення з
міліції начальника відділу
державної боротьби з
економічними
злочинами
ОСОБА_16»;
«...ОСОБА_2 упродовж
трьох місяців цього
року з грубими
порушеннями
дисциплінарного
статуту органів внутрішніх справ, наклав стягнення аж до неповних
посадових
відповідностей займаним посадам на своїх же заступників: ОСОБА_17,
ОСОБА_18,
ОСОБА_19, начальника ДАІ ОСОБА_20»;
«...на високі
посади призначаються керівники,
які скомпрометували себе
на
попередніх
місцях проходження служби. Такого міліцейського кадрового розгрому
Житомирщина не
знала за всю свою історію»;
«.. .провести
визволення Житомирщини від таких rope-керівників, як
ОСОБА_2;
неподобства, що
діються в Житомирському УВС
під керівництвом генерала
ОСОБА_2»;
«...ОСОБА_2 не
тільки не зробив висновків, а навпаки, ще більше розгорнув
свою, м»яко
кажучи, діяльність, що не вписується в законні рамки. Ще нахабнішими
стали
переслідування офіцерів міліції, що не хочуть виконувати злочинні накази
генерала
ОСОБА_2»;
«...до мене
звертаються масово працівники міліції, ветерани міліції Житомирської області з
масою документів, що свідчать про незаконну діяльність генерала, що виражається
в незаконній роздачі квартир своїм родичам, кришуванню перевезення
контрабандних товарів, продажі
посад і таке інше».
Позивач просив зобов»язати ОСОБА_3а публічно вибачитись та затвердити
наступний текст спростування недостовірної інформації:
« 12 та 27 квітня 2007 року мною, народним депутатом ОСОБА_3, на чергових
засіданнях Верховної Ради України були оприлюднені негативні висновки щодо
призначення та роботи начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2.
Повідомляю, що ця інформація є неперевіреною і не відповідає дійсності. У
зв»язку з цим приношу свої вибачення ОСОБА_2 та колективу УМВС України в
Житомирській області за оприлюднення неперевіреної, непідтвердженої та
недостовірної інформації»., а також зобов»язати відповідача ОСОБА_3.
спростувати недостовірну інформацію, розмістивши текст спростування у газеті
Верховної Ради України «Голос України».
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи і
обґрунтування позовної заяви і позовні вимоги та просив суд задовольнити позов
в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що оприлюднені народним депутатом ОСОБА_3
факти не відповідають дійсності, що спростовується відповідними документами та
є такими, що порочать його честь, гідність і ділову репутацію, як керівника
Управління МВС України в Житомирській області, так і людини.
Представник позивача на спростування відомостей щодо відсутності у пана
ОСОБА_2. практичного самостійного досвіду управління та відсутності підстав для
присвоєння йому звання «генерала» повідомив суду, що ОСОБА_2. має позитивний
імідж в органах МВС та інших державних і недержавних установах, міжнародних
організаціях та правоохоронних органах, як України так і інших країн. Він має
вищу юридичну освіту, значний стаж роботи в органах міліції, під час
проходження служби в органах внутрішніх справ неодноразово нагороджувався
відомчими нагородами, відзначений був Службою безпеки України, Президентом України
та міжнародними відзнаками.
Представником позивача не заперечувався факт проведення кадрових змін в
УМВС України в Житомирській області, однак він зазначив, що керівники
структурних підрозділів УМВС, начальники міськрайвідділів призначаються та звільняються
з посад МВС України за відповідними поданнями УМВС.
Посилання народного депутата ОСОБА_3. щодо звільнення з органів міліції
більше ЗО кращих керівних кадрів, серед яких: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11т не відповідають дійсності
оскільки зазначені особи притягувались до дисциплінарної відповідальності за
недоліки, виявлені в роботі, і були звільнені згідно з поданими рапортами.
Питання щодо звільнення начальників райвідділів міліції Народичів, Чуднєва,
Попільні. Коростишевського та Радомишльського районів не розглядалось
керівництвом УМВС України в Житомирській області і кадрові зміни не
відбувались.
Дійсно, рапорти про переведення для подальшого проходження служби в інші
області подали ОСОБА_12,
ОСОБА_14, ОСОБА_15, які
перейшли працювати до УМВС України в Кіровоградській області на вищі посади.
Твердження
народного депутата України ОСОБА_3., що ОСОБА_2. упродовж трьох місяців 2007
року з грубим порушенням дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ наклав
стягнення аж до неповних посадових відповідностей займаним посадам на своїх же
заступників: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 також не відповідають
дійсності. В травні 2007 року за інформацією народного депутата України
ОСОБА_3. була проведена перевірка, за результатами якої фактів незаконного
звільнення, необгрунтованого притягнення до дисциплінарної відповідальності,
зловживань, а також порушень діючого законодавства України з боку начальника
УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2. не встановлено.
Інформація, оприлюднена народним депутатом України, щодо незаконної роздачі
квартир своїм родичам, «кришуванню» перевезення контрабандних товарів, продажі
посад і таке інше, спростовується відповідними документами. При УМВС України в
Житомирській області створена житлово-побутова комісія, яка є колегіальним
органом і вирішує всі житлово-побутові питання співробітників Управління. За
час керівництва ОСОБА_2. було розподілено 24 квартири в м.Коростені пенсіонерам
УМВС та працівникам Коростенського МРВ.
Всі факти затримання автотранспорту з вантажами реєструються в Журналі
реєстрації пропозицій і заяв і розглядаються у відповідності до ст.97 КПК
України. Жодна постанова про відмову в порушенні кримінальної справи
прокуратурою не скасована.
Враховуючи що інформація оприлюднена народним депутатом України ОСОБА_3 не
відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2., представник
позивача та адвокат ОСОБА_1. просили позов задовольнити в повному обсязі з
метою захисту конституційного права їх довірителя.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в
повному обсязі і просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що
відповідно до ст.10 Закону України «Про статус народного депутата України»,
народний депутат не може бути притягнутий до відповідальності лише як за образу
або наклеп.
Крім того, представник відповідача зазначив, що народний депутат України,
виступаючи на чергових засіданнях ВР України, оприлюднив інформацію, яка була
викладена у зверненнях працівників міліції до народного депутата. Він висловив
свою думку щодо діяльності ОСОБА_2., який є публічною людиною, і дані
висловлювання є оціночними судженнями, а тому не підлягають спростуванню.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Конституцією України гарантовано, що честь і гідність визнаються в Україні
найвищою соціальною цінністю.
Статтею 28 Конституції України закріплено право кожного громадянина на
повагу її гідності.
Честь - це сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у
своїй громадській та особистій поведінці. Честь пов»язується з конкретним
громадським станом людини, родом її діяльності і визнанням за нею моральних
заслуг.
Гідність - це сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості,
усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов»язку.
Репутація -
громадська думка про особу.
Судом встановлено, що 12.04.2007 р. на черговому засіданні Верховної Ради
України, у сесійній залі, народний депутат ОСОБА_3. виступив з промовою під час
якої зазначив наступне: «Так як у пана ОСОБА_2 не було практичного самостійного
досвіду управління і що стало проблематично видати указ Президента України про
його призначення, то міністр спочатку призначив його виконуючим обов»язки, а
через чотири місяці начальником. Ще через два місяці пан ОСОБА_2 невідомо, за
які заслуги, отримав звання генерала. За час його річного керівництва паном
ОСОБА_2 практично винищені кращі кадрові працівники міліції обласного та
районних управлінь. Нові керівники призначаються не за професійною підготовкою,
а за особистою відданістю пану ОСОБА_2. В першу чергу звільняють працівників
міліції, які мали необережність заявити десь в приватних розмовах свою підтримку
нинішній правлячій коаліції.
За рік свого
керівництва пан ОСОБА_2 звільнив з органів міліції більше 30 чоловік - кращих
керівних кадрів. Серед них ОСОБА_4 - перший заступник начальника УМВС, ОСОБА_5 - заступник
начальника УМВС, ОСОБА_6 - начальник УБОЗу, ОСОБА_7 -начальник Відділу
реєстрації громадян, ОСОБА_8 - перший заступник начальника
слідчого
управління, ОСОБА_9 - заступник начальника УБОЗу, ОСОБА_10 - перший заступник
начальника Управління ДАІ, ОСОБА_11 - заступник начальника Відділу по боротьбі
з організованою торгівлею людьми. І список можна продовжити.
Із 24 районів області в десяти замінені начальники
районних відділів міліції та їх заступники. В даний час поставлене питання про
звільнення ще п»яти начальників райвідділів міліції: Народича, Чуднєв,
Попільня, Коростишевського та Радомишльського районів. Одночасно звертаю увагу,
рапорти про перевід для подальшого проходження служби в інші області подали:
начальник спецміліції ОСОБА_12,
заступник начальника Відділу державної боротьби з економічними злочинами
ОСОБА_13, начальник МРЕО УДАІ ОСОБА_14, заступник начальника Управління по
оперативному технічному забезпеченню ОСОБА_15,
вимусили написати заяву про звільнення з міліції начальника Відділу
державної боротьби з економічними злочинами ОСОБА_16.
Готуючи нові звільнення, генерал ОСОБА_2 упродовж трьох місяців цього року
з грубими порушеннями дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, наклав
стягнення аж до неповних посадових відповідностей займаним посадам на своїх же
заступників: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, начальника ДАІ ОСОБА_20.
У той час на високі посади призначаються керівники, які скомпрометували
себе на попередніх місцях проходження служби. Такого міліцейського кадрового
розгрому Житомирщина не знала за всю свою історію. Та і в жодній іншій області
України такого свавільства не знайдеш».
Народний депутат України ОСОБА_3. звернувся до Міністра внутрішніх справ
України з прохання «провести визволення Житомирщини від таких rope-керівників,
як ОСОБА_2».
27 квітня 2007 року народний депутат України ОСОБА_3. на 40-засіданні
Верховної Рад України, яке транслювалося на центральних каналах телебачення, в
сесійній залі знову виступив з промовою і зазначив: що «12 квітня цього року на
пленарному засіданні я оголосив ті неподобства, що діються в Житомирському УВС
під керівництвом генерала ОСОБА_2. На жаль, після наведених мною фактів пан
ОСОБА_2 не тільки не зробив висновків, а навпаки, ще більше розгорнув свою,
м»яко кажучи, діяльність, що не вписується в законні рамки. Ще нахабнішими
стали переслідування офіцерів міліції, що не хочуть виконувати злочинні накази
генерала ОСОБА_2. На сьогодні до мене звертаються масово працівники міліції,
ветерани міліції Житомирської області з масою документів, що свідчать про
незаконну діяльність генерала, що виражається в незаконній роздачі квартир
своїм родичам, кришуванню перевезення контрабандних товарів, продажі посад і
таке інше».
Народний депутат України ОСОБА_3. звернувся до Міністра внутрішніх справ
України і зазначив: «Тому я сьогодні хочу звернутися до міністра внутрішніх
справ ОСОБА_21якнайшвидше направити компетентну комісію міністерства в
Житомирське УМВС і перевірити всі факти, які є у розпорядженні міністерства.
Для об»єктивного вивчення комісією фактів просив би Вас, шановний ОСОБА_21, на
час роботи комісії відсторонити від обов»язків начальника УМВС ОСОБА_2, щоб
комісія могла як найоб»активніше розглянути всі справи».
Як встановлено
судом, і не заперечувалось представником відповідача в ході розгляду справи,
під час свого виступу народний депутат України ОСОБА_3. користувався і
оприлюднив інформацію, що містилась у зверненнях першого заступника начальника
УМВС України в Житомирській області ОСОБА_4, начальника відділу громадянства,
імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Житомирській області
ОСОБА_7а О.М., начальника центру зв»язків з громадськістю УМВС України в
Житомирській області ОСОБА_22., начальника Володар-Волинського РВ УМВС України
в Житомирській області ОСОБА_23, старшого інспектора сектору забезпечення
спеціальних заходів відділу забезпечення діяльності підрозділів ДАІ УМС України
в Житомирській області ОСОБА_24., зверненні громадянина ОСОБА_25. та поясненнях
начальника УДАІ У MB С в Житомирській
області ОСОБА_20 М.В., начальника
МРВДАІ № 6 УДАІ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10., заступника начальника УМВС України
в Житомирській області ОСОБА_19.,
начальника Бердичівського МРВ УМС
України в Житомирській області ОСОБА_26
Як вбачається із зазначених звернень та пояснень, що містяться в матеріалах
справи, і на підставі яких народний депутат України ОСОБА_3. виступив з трибуни
Верховної Ради України, в них міститься інформація про незаконну, на думку
заявників, діяльність начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2., про порушення
чинного законодавства при вирішенні кадрових питань та накладенні
дисциплінарних стягнень.
На спростування зазначеної інформації представником
позивача надані накази з особового складу по Управлінню МВС України в
Житомирській області, довідки з особових справ, висновки, надані за результатами
службових розслідувань, атестаційні листи, з яких вбачається, що ОСОБА_4.,
ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_10., ОСОБА_11. притягувались до
дисциплінарної відповідальності за недоліки, виявлені в роботі, і були
звільнені згідно з поданими рапортами.
В ході розгляду справи судом встановлено, що питання про звільнення
начальників районних відділів міліції Народичів, Чуднєва, Попільні.
Коростишевського та Радомишльського районів не розглядалось керівництвом УМВС
України в Житомирській області і кадрові зміни не відбувались. При оголошенні
зазначеної інформації народний депутат України ОСОБА_3. спирався лише на дані,
викладені у зверненнях працівників міліції, однак у нього були відсутні дані
про внесення начальником УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2 подання
про їх звільнення.
Відповідно до наказу МВС України № 1271 «Про затвердження переліків посад
номенклатури Міністра внутрішніх справ України» призначення та звільнення
перших заступників, заступників начальника, начальників структурних підрозділів
УМВС, начальників міськрайвідділів згідно затверджених переліків посад
здійснюється Міністерством внутрішніх справ, або за погодження з МВС України,
за поданням начальника УМВС.
З наданих суду матеріалів дійсно вбачається, що рапорти про переведення для
подальшого проходження служби в інші області подали ОСОБА_12., ОСОБА_14,
ОСОБА_15., які перейшли працювати до УМВС України в Кіровоградській області за
власним бажанням на вищі посади, що підтверджується їх поясненнями.
ОСОБА_13. - начальник відділу УДСБЕЗ УМВС в Житомирській області відмовився
від пропозиції щодо переведення для подальшої служби в УМВС України в
Кіровоградській області.
Зазначена інформація не підлягає скасуванню, оскільки на момент виступу
народного депутата України ОСОБА_3. на пленарному засіданні Верховної Ради
України з інформацією про те що: « рапорти про перевід для подальшого
проходження служби в інші області подали: ОСОБА_12,
ОСОБА_13т, ОСОБА_14, ОСОБА_15»
зазначені працівники дійсно подали рапорти про переведення для подальшої
служби в УМВС України в Кіровоградській області.
Не відповідає дійсності твердження народного депутата України ОСОБА_3. про
те, що «...вимусили написати заяву про звільнення з міліції начальника відділу
державної служби боротьби з економічними злочинами ОСОБА_16».
З наданих суду пояснень ОСОБА_16. - начальника ВДСБЕЗ УМВС України в
Житомирській області вбачається, що ніякого тиску зі сторони начальника УМВС в
Житомирській області ОСОБА_2. з приводу подання рапорту про звільнення на нього
не здійснювалось і за час спільної роботи він неодноразово заохочувався.
В ході розгляду
справи знайшли своє спростування твердження народного депутата України
ОСОБА_3., що: « ОСОБА_2 упродовж трьох місяців 2007 року з
грубим порушенням
дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ наклав стягнення аж до
неповних посадових відповідностей посадам на своїх же заступників: ОСОБА_17,
ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20».
В травні 2007 року за інформацією народного депутата
України ОСОБА_3. була проведена перевірка, за результатами якої фактів
незаконного звільнення, необгрунтованого притягнення до дисциплінарної
відповідальності, зловживань, а також порушень діючого законодавства України з
боку начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2. не встановлено (
лист МВС України № 6\6-427 від 10.07.2007 року).
Судом встановлено, що при УМВС України в Житомирській
області створена житлово-побутова комісія, яка є колегіальним органом і вирішує
всі житлово-побутові питання співробітників Управління. За час керівництва
ОСОБА_2. було розподілено 24 квартири в м.Коростені пенсіонерам УМВС та
працівникам Коростенського МРВ, що спростовує інформацію про роздачу ОСОБА_2
квартир «своїм родичам».
Під час свого виступу народний депутат України ОСОБА_3. повідомив
інформацію про «кришування» з боку Начальника УМВС України в Житомирській
області ОСОБА_2 перевезення контрабандних товарів та про «продаж посад».
Суду не надано доказів, які б стверджували посилання народного депутата
України про наявність зазначених фактів. Зазначена інформація була отримана
ОСОБА_3 зі звернень працівників міліції УМВС України в Житомирській області і
не підтверджувалась жодним документом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2. був призначений на посаду
начальника УМВС України в Житомирській області згідно з наказом № 350 о\с від
22.06.2006 року.
ОСОБА_2. має вищу юридичну освіту, стаж роботи в органах МВС з 1985 року.
За час проходження служби він займав посади від дільничного інспектора
районного відділу внутрішніх справ до заступника начальника ГУБОЗ і за сумлінне
та професійне виконання обов»язків неодноразово нагороджувався відомчими
нагородами МВС України: відзнакою МВС України «Хрест Слави», нагрудним знаком
«Почесний знак ГУБОЗ МВС», нагрудним знаком МВС України «За заслуги в боротьбі
з економічною злочинністю» 2 ступеня, нагрудним знаком - пам»ятною медаллю «10
років МВС України», медаллю МВС України «За 10 років сумлінної служби»,
відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» 1 ступеня, відзнакою МВС України
«Почесний знак МВС України», відзнакою МВС України «Закон і честь», відзнакою
МВС України «Лицар Закону», медаллю МВС України «За 15 років сумлінної служби»,
медаллю МВС України «За 20 років сумлінної служби».
Службою безпеки України відзначався нагрудним знаком «За боротьбу з
корупцією та організованою злочинністю».
Його діяльність була відмічена на міжнародному рівні в зв»язку з чим він
був нагороджений МВС Російської Федерації медаллю «За боевое содружество» та Почесною
грамотою Республіки Угорщина.
Відповідно до ст.10 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Представником позивача надано суду висновок спеціаліста №
5029 від 31.05.2007 року, згідно з яким Київським науково-дослідним інститутом
судових експертиз Міністерства юстиції України за заявою ОСОБА_2. було
проведено дослідження текстів виступів народного депутата України ОСОБА_3. на
засіданнях Верховної Ради України 12 та 27 квітня 2007 року. За результатами
проведеного дослідження зроблено висновок, що у зазначених виступах містяться
висловлювання, які порочать честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2.
Відповідно до
ст.8 Закону України «Про статус народного депутата України»
народний депутат
України у своїй діяльності повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі
завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних
депутатів, службових та посадових осіб і громадян. Неприпустимими є
використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч
загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина,
законним інтересам суспільства і держави.
Згідно з ст..47-1
Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до
відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за
виключенням образи або наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних
даних. Оціночні судження не підлягають спростуванню і доказуванню їх
правдивості.
Суд приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що вислови
народного депутата України ОСОБА_3. «провести визволення Житомирщини від таких rope-керівників,
як ОСОБА_2», « неподобства, що діються в Житомирському УВС під керівництвом
генерала ОСОБА_2», «такого міліцейського кадрового розгрому Житомирщина не
знала за всю свою історію» є оціночними поняттями, в них викладена особиста
думка народного депутата з приводу діяльності начальника УМВС України в
Житомирській області, а тому зазначені судження не підлягають спростуванню.
Відповідно до ст.277 ЦК
України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок
поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на
спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації
здійснюється особою, яка поширила інформацію і у спосіб, у який вона була
поширена. Вважається, що негативна інформація, поширена на особу, є
недостовірною.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.1990 р.
«Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і
ділової репутації громадян та організації із змінами і доповненнями, при
розгляді цивільних справ зазначеної категорії суди повинні з»ясувати, чи
поширені відомості, про спростування яких пред»явлений позов, порочать вони
честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під
поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по
радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації,
викладення в характеристиках, заявах, адресованих іншим особам, повідомлення в
публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б
одній людині.
Обов»язок доведення, що поширені відомості відповідають дійсності,
покладається на відповідача. Позивач зобов»язаний довести лише факт, поширення
відомостей, які його порочать.
Відповідно до п.5 Правових позицій Верховного Суду України до відомостей,
що порочать особу й можуть спростовуватися в передбаченому порядку, слід
відносити ті, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або
організації перед громадськістю чи окремими громадянами з точки зору додержання
законів, загальновизнаних прав співжиття, принципів людської моралі та не
відповідають дійсності або неправдиво викладені.
Як вбачається з
пояснень сторін та досліджених судом матеріалів, викладені народним депутатом
України ОСОБА_3 факти щодо незаконного звільнення ОСОБА_2 працівників УМВС
України в Житомирській області, порушення законодавства при накладенні на них
дисциплінарних стягнень, переслідування офіцерів міліції, що не виконують
накази ОСОБА_2., незаконного розподілення квартир, «продажу посад та кришуванню
перевезення контрабандних товарів» не знайшли свого підтвердження в ході
судового розгляду, не були доведені відповідачем, а тому суд доходить висновку,
що відповідач дійсно оприлюднив неправдиві відомості щодо позивача, які
негативно вплинули на його честь, гідність та ділову репутації як фізичної
особи, так і начальника УМВС України в Житомирській області. А тому зазначені
відомості повинні бути визнані такими, що не відповідають дійсності, в зв»язку з
чим
вони підлягають
спростуванню.
Оскільки порядок виступів народних депутатів України з
трибуни Верховної Ради України передбачений Регламентом Верховної Ради України
і, враховуючи, що згідно з Указом Президента України від 02.04.2007 р. №
264\2007 припинені повноваження Верховної Ради України, суд вважає, що вимога
позивача щодо спростування недостовірної інформації шляхом публікації в газеті
Верховної Ради України «Голос України» підлягає задоволенню.
В
зв»язку з тим, що право на повагу до честі і гідності є невід»ємним правом
кожної фізичної особи і кожна особа має право на захист свого права, враховуючи
викладене, оцінюючи всі зібрані
у справі докази
в їх сукупності,
керуючись принципами
об»єктивності і справедливості, суд приходить до
висновку, що позов
підлягає задоволенню в частині визнання такими, що не відповідають
дійсності та принижують честь, гідність
і ділову репутацію ОСОБА_2відомості, поширені 12 та 27 квітня 2007 року на
чергових засіданнях Верховної Ради України народним депутатом України ОСОБА_3,
а саме: - «... у пана ОСОБА_2 не було практичного самостійного досвіду
управління»; «.. .ОСОБА_2 невідомо, за які заслуги, отримав звання генерала»;
«...нові керівники призначаються не за професійною підготовкою, а за особистою
відданістю пану ОСОБА_2»;
«...в
першу чергу звільняють працівників міліції, які мали необережність заявити десь
в приватних розмовах свою підтримку нинішній правлячій коаліції»; «...ОСОБА_2
звільнив з органів міліції більше 30 чоловік - кращих керівних кадрів»;
«...із
24 районів області в десяти змінені начальники районних відділів міліції та їх
заступники. В даний час поставлене питання про звільнення ще десяти начальників
райвідділів міліції: Народича, Руднєв, Попільня, Коростишевського та
Радомишльського районів»;
«...вимусили
написати заяву про звільнення з міліції начальника відділу державної боротьби з
економічними злочинами ОСОБА_16»;
«...ОСОБА_2
упродовж трьох місяців цього року з грубими порушеннями дисциплінарного статуту
органів внутрішніх справ, наклав стягнення аж до неповних посадових
відповідностей займаним посадам на своїх же заступників ОСОБА_17, ОСОБА_18,
ОСОБА_19, начальника ДАІ ОСОБА_20»;
«...на
високі посади призначаються керівники, які скомпрометували себе на попередніх
місцях проходження служби»;
«...ОСОБА_2
не тільки не зробив висновків, а навпаки, ще більше розгорнув свою, м»яко
кажучи, діяльність, що не вписується в законні рамки. Ще нахабнішими стали
переслідування офіцерів міліції, що не хочуть виконувати злочинні накази
генерала ОСОБА_2»;
«...до
мене звертаються масово працівники міліції, ветерани міліції Житомирської
області з масою документів, що свідчать про незаконну діяльність генерала, що
виражається: в незаконній роздачі квартир своїм родичам, кришуванню перевезення
контрабандних товарів, продажі посади і таке інше».
Також підлягають задоволенню з наведених вище обставин позовні вимоги щодо
зобов»язання ОСОБА_3. спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення
тексту спростування в газеті Верховної Ради України «ГОЛОС УКРАЇНИ» із
затвердженням запропонованого позивачем тексту спростування.
Керуючись ст.ст.
З, 28 Конституції України, ст..47-1 Закону України «Про інформацію», ст..8 Закону України
«Про статус народного депутата України», сі..211 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 213-215,
218 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов
задовольнити частково.
Визнати такими,
що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову
репутацію
ОСОБА_2відомості, поширені 12 та 27
квітня 2007 року
на чергових засіданнях Верховної Ради України народним депутатом
України ОСОБА_3,
а саме: - « ...у пана ОСОБА_2 не було практичного самостійного досвіду
управління»; «.. .ОСОБА_2 невідомо, за які заслуги, отримав звання генерала»;
«...нові керівники призначаються не за професійною підготовкою, а за особистою
відданістю пану ОСОБА_2»;
«... в першу
чергу звільняють працівників міліції, які мали необережність заявити десь в
приватних розмовах свою підтримку нинішній правлячій коаліції»; «...ОСОБА_2
звільнив з органів міліції більше 30 чоловік - кращих керівних кадрів»;
«...із 24 районів області в десяти змінені начальники районних відділів
міліції та їх заступники. В даний час поставлене питання про звільнення ще
десяти начальників райвідділів міліції: Народича, Руднєв, Попільня,
Коростишевського та Радомишльського районів»;
«...вимусили написати заяву про звільнення з міліції начальника відділу
державної боротьби з економічними злочинами ОСОБА_16»;
«...ОСОБА_2 упродовж трьох місяців цього року з грубими порушеннями
дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, наклав стягнення аж до
неповних посадових відповідностей займаним посадам на своїх же заступників:
ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, начальника ДАІ ОСОБА_20»;
«...на високі посади призначаються керівники, які скомпрометували себе на
попередніх місцях проходження служби»;
«...ОСОБА_2 не тільки не зробив висновків, а навпаки, ще більше розгорнув
свою, м»яко кажучи, діяльність, що не вписується в законні рамки. Ще
нахабнішими стали переслідування офіцерів міліції, що не хочуть виконувати
злочинні накази генерала ОСОБА_2»;
«...до мене звертаються масово працівники міліції, ветерани міліції
Житомирської області з масою документів, що свідчать про незаконну діяльність
генерала, що виражається: в незаконній роздачі квартир своїм родичам,
кришуванню перевезення контрабандних товарів, продажі посади і таке інше».
Зобов»язати ОСОБА_3а спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення
до 05 жовтня 2007 року тексту спростування в газеті Верховної Ради України
«ГОЛОС УКРАЇНИ».
Затвердити наступний текст спростування недостовірної інформації, що була
поширена ОСОБА_3 12 та 27 квітня 2007
р. на чергових засіданнях Верховної Ради України відносно ОСОБА_2:
« 12 та 27 квітня 2007 року мною, народним депутатом ОСОБА_3., на чергових
засіданнях Верховної Ради України були оприлюднені негативні висновки щодо
призначення та роботи начальника УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2.
Повідомляю, що ця інформація є неперевіреною і не відповідає дійсності. У
зв»язку з цим приношу свої вибачення ОСОБА_2 та колективу УМВС України в
Житомирській області за оприлюднення недостовірної інформації».
В іншій частині
позовних вимог відмовити. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може
бути подано протягом десяти
днів з дня
проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
двадцяти днів
після подання зави про апеляційне оскарження.