Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-560/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 22-ц-560/11Головуючий у 1 інстанції: Качмар 
		Категорія - 52Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М. 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 31 січня 2011 року м. Львів
		 
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
		головуючого судді Цяцяка Р.П.,
		суддів: Мікуш Ю.Р., Курій Н.М.,
		за секретаря: Смалюх У.З.,
		з участю: ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «НПК-Галичина»на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина», з участю третьої особи - ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		в с т а н о в и л а :
		 
		У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовував тим, що він працював у відповідача на посаді приладиста 4 розряду цеху №9 Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина»і, як на його думку, без належних на те підстав наказом від 22 січня 2010 року звільнений з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України (за систематичне невиконня працівником своїх трудових обовязків) та п.4 ст.40 КЗпП України (вчинення прогулу без поважних причин).
		Зазначаючи про те, що він 20 січня 2010 року прогулу не вчиняв, а був відсутній на роботі з поважних причин, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області від 27 липня 2010 року ухвалив рішення, яким вище зазначений позов задовольнив та поновив ОСОБА_2 на роботі на посаді приладиста 4 розряду цеху №9 Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина»з 22 січня 2010 року, а також стягнув з в користь ОСОБА_2 15039,34 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2486,82 гривень було допущено до негайного виконання.
		Рішення суду оскаржило Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс Галичина».
		В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам у справі.
		В обґрунтування вимог апелянт зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було враховано те, що при звільнені ОСОБА_2 з роботи за вчинення прогулу, апелянтом було дотримано усіх вимог чинного трудового законодавства.
		Зокрема, судом не було прийнято до уваги, що позивач у своїх поясненнях причин неявки на роботу 20.01.2010 р. зазначив те, що змушений був терміново здати кров для своїх рідних і як доказ надав ВАТ «НПК-Галичина»довідку про те, що він здавав кров, проте дата здачі крові у останній зазначена 21.01.2010р., а прогул було вчинено 20.01.2010р., отже, на момент звільнення позивача з роботи будь-яким чином підтвердити поважність відсутності на роботі 20.01.2010р. останній не міг, а тому, відповідно до вимог КЗпП України, його було звільнено з роботи за вчинення прогулу без поважних причин.
		Також, апелянт звертає увагу на те, що позивач у тексті своєї позовної заяви не зазначив жодної поважної причини невиходу на роботу 20.01.2010 року, що свідчить лише про одне, що ні на момент звільнення з роботи, ні на момент написання позовної заяви у ОСОБА_2 не було жодної поважної причини щодо відсутності на робочому місці 20.01.2010 року.
		Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги. 
		Відповідач (апелянт), належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.121), до апеляційного суду не з'явився, надіслав телеграму з повторним клопотанням про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю явки представника (попередня телеграма про відкладення апеляційного розгляду 27.12.2010р.з аналогічних причин) (а.с. 117,124). 
		Третя особа - ОСОБА_3 до апеляційного суду не з'явився та про причини своєї неявки не повідомив. Про день і час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, відповідно до якого останній повідомлений про розгляд справи в установленому законом порядку (а.с.120). 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав. 
		Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. 
		Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами… 2-5, 7 статті 40… цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_2 є безпідставним, прогулу без поважних причин він не вчиняв, так як був відсутній на робочому місці 20.01.2010 року у звязку із сімейними обставинами, тому і застосовувати до ОСОБА_2 крайній захід звільнення, обмежившись лише загальним посиланням на систематичне невиконання позивачем посадових обовязків, не взявши до уваги поважності причини прогулу, та не отримавши згоду профспілкового комітету АТ «НПК-Галичина», законних підстав у відповідача не було. 
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив наступні факти.
		20.01.2010 року дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 потрапила до лікарні з діагнозом поширений дерматит (довідка Дрогобицької міської лікарні № 5 а.с. 9). ОСОБА_2 в цей день не зміг вийти на роботу, оскільки не було з ким залишити двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.32,33). 
		Позивач 24.10.2009 року подавав заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років у звязку із сімейними обставинами, оскільки дружина вийшла на роботу для матеріального забезпечення дітей, а 20.01.2010 року заяву про надання відпустки для догляду за дітьми, оскільки дружина потрапила до лікарні, а у разі неможливості надання такої відпустки, просив терміново надати чергову відпустку за 2009-2010 роки (а.с.74, 21). 
		Встановивши, що звільнення позивача проведено без згоди профкому, суд першої інстанції запитав таку згоду, відповідно до вимог чинного законодавства.
		На засіданні профкому від 26.07.2010 року профспілковий комітет прийшов до висновку, що причина невиходу позивача на роботу 20.01.2010 року була поважною, а саме причиною сімейного характеру, тому відмовив в погодженні звільнення з роботи ОСОБА_2 на підставі п. 3, п. 4 ст. 40 КЗпП України. (а.с.78 ) . 
		При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
		Крім того, суд першої інстанції правильно взяв до уваги положення Конституції України, Концепції державної сімейної політики (Постанова Верховної Ради України від 17.09.1999р.), які узгоджується з основними положеннями Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенцій ООН «Про права дитини», «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», та підсумковими документами IV Всесвітньої конференції із становища жінок (Пекін, 1995 рік), а також документами Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної організації праці, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших міжнародних організацій в законодавстві яких відповідно до загальних засад моралі на батьків покладено обовязок піклуватись про своїх дітей та не залишати їх без нагляду, так як через свій вік вони не здатні самостійно подбати про себе.
		Доводи апеляційної скарги про дотримання відповідачем чинного законодавства при звільненні ОСОБА_2 не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову про поновлення позивача на роботі та стягнення у відповідності до ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні й апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.
		Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів 
		 у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина»відхилити.
		Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2010 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду. 
		 
		Головуючий: /підпис/
		 
		Судді: /підписи/
		 
		З оригіналом згідно:
		Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...