Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К-13316/09-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 У Х В А Л А
		 "14" вересня 2011 р. м. КиївК-13316/09 
		 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Головуючого Бившевої Л.І.,
		суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,
		секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
		за участю:
		представника відповідача 1 Завгороднєвої О.М.,
		представника відповідача 2 Шарко І.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
		на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2008 року
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року 
		у справі №6/182
		за позовом субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
		до 1. Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва,
		2. Державної податкової адміністрації України
		третя особа Служба Безпеки України 
		про визнання наказу таким, що не відповідає Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98, скасування штрафної санкції по єдиному податку, відшкодування пені, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - 
		 В С Т А Н О В И Л А :
		 Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (відповідач-1) та Державної податкової адміністрації України (відповідач-2), про визнання наказу Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»таким, що не відповідає Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; скасування штрафної санкції по єдиному податку в сумі 245,68 грн. та пені у сумі 0,08грн. та зобовязання ДПІ у Соломянському районі м. Києва видати нову довідку про результати перевірки фінансово-господарської діяльності; відшкодування нарахованої пені у розмірі 13,98 грн. по акту перевірки на 12 грудня 2006 року за рахунок ДПІ у Соломянському районі м. Києва, відшкодування моральної та матеріальної шкоди у розмірі, встановленому судом.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2008 року в позові відмовлено.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2009 року залишено без змін.
		В касаційній скарзі СПД-ФО ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року і ухвалити нове рішення.
		В заперечені на касаційну скаргу ДПІ у Соломянському районі м. Києва, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 09 квітня 2009 року залишити без змін.
		Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідачів, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		07 грудня 2005 року позивач подав заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування разом з копією квитанції від 06 грудня 2005 року, згідно якої позивач сплатив єдиний податок у розмірі 200,00 грн.
		Наступні платежі позивачем було здійснено 07 лютого 2006 року  за лютий 2006 року, 07 березня 2006 року за березень 2006 року, 20 квітня 2006 року за квітень 2006 року, 15 травня 2006 року за травень 2006 року, 13 червня 2006 року за червень 2006 року, 13 липня 2006 року за липень 2006 року, 11 серпня 2006 року за серпень 2006 року, 08 вересня 2006 року за вересень 2006 року, 10 жовтня 2006 року за жовтень 2006 року, 07 листопада 2006 року за листопад 2006 року, 08 грудня 2006 року за грудень 2006 року, тобто з порушенням терміну сплати єдиного податку на відповідну кількість днів.
		У звязку з несвоєчасною сплатою єдиного податку ДПІ у Соломянському районі м. Києва самостійно здійснювала розподіл сплачених позивачем сум на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) у відповідності з підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
		Станом на 15 грудня 2006 року в особовій картці позивача обліковувався залишок несплаченої пені в сумі 0,08 грн. та штрафні санкції у розмірі 245,68 грн.
		15 грудня 2006 року позивач подав заяву за формою 8 ОПП про припинення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим ДПІ у Соломянському районі м. Києва було проведено перевірку дотримання платіжної дисципліни по сплаті єдиного податку субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт за № 2658-1382/17-02-2352418675 від 07 лютого 2007 року, на підставі якого податковим органом були прийняті податкові повідомлення рішення форми «Ш»за №№ 0002321720/0, 0002331720/0, 0002341720/0, 0002351720/0, 0002361720/0, 0002371720/0, 0002381720/0, 0002391720/0, 0002401720/0, 0002411720/0, 0002421720/0, 0002431720/0, 0002441720/0, 0002231720/0, 0002241720/0, 0002251720/0, 0002261720/0, 0002271720/0, 0002281720/0, 0002291720/0, 0002301720/0 від 09 лютого 2007року на загальну суму 245,68 грн.
		Акт та податкові повідомлення-рішення надіслані поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відділенням поштового звязку було повернуто корінець повідомлення з відміткою про вручення платнику податків особисто 02 березня 2007 року.
		Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи сплата єдиного податку повинна бути не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку за встановленими ставками. Тобто першим терміном, від якого рахується наступна сплата єдиного податку, є термін сплати єдиного податку при одержанні свідоцтва. Крім того, суди попередніх інстанцій посилалися на те, що позивачем пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду, оскільки в грудні 2005 року він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, коли здійснював сплату єдиного податку та перереєстрацію свідоцтва про сплату єдиного податку на 2006 рік. До того ж, позивачем не доведена протиправна поведінка службових осіб податкового органу, яка б призвела до завдання йому матеріальної та маральної шкоди. 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
		Згідно зі статтею 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до функцій Державної податкової адміністрації України відноситься видання у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню.
		У відповідності до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
		Загальні умови та порядок застосування спрощеної системи оподаткування визначені Указом Президента України від 03 липня 1998 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
		Відповідно до положень статей 2 та 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку за умови дотримання умов, встановлених статтею 1 цього Указу. Форма та порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
		Такий Порядок затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі».
		Абзацом 4 пункту 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. 
		Положеннями абзацу 4 пункту 2 Порядку, затверджено наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 № 599 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) уточнюється, що у разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
		Тобто, фізичні особи - платники єдиного податку повинні сплачувати єдиний податок щомісяця (авансово) не пізніше 20 числа наступного місяця.
		Згідно абзацу 2 статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
		Тобто, у разі несплати єдиного податку у встановлений строк, встановлений статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у платника єдиного податку виникає заборгованість зі сплати податку у формі податкового боргу (недоїмки) та такий платник несе відповідальність згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».
		Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
		Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
		Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація (абзац 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)). 
		Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
		Отже, позивач зобовязаний був здійснювати щомісячно сплату єдиного податку у строк не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата цього податку, а тому несплата податкового зобовязання протягом граничних строків має наслідком застосування штрафних санкцій, визначених Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
		Щодо визнання недійсним наказу Державної податкової адміністрації «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі»колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідні відносини вже були предметом судового розгляду. 
		Ухвалами Вищого арбітражного суду України від 05 червня 2000 року у справі № 4/40, від 13 січня 2001 року у справі № 4/35 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2006 року касаційні скарги суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку залишені без задоволення. Вказаними судовими рішеннями було підтверджено відповідність наказу «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядок його видачі»Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва».
		Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо пропуску позивачем процесуального строку, встановленого статей 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Згідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Згідно з частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сплачено єдиний податок за січень 2006 року 06 грудня 2005 року за квитанцією № 33.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у грудні місяці 2005 року, коли здійснював сплату єдиного податку та перереєстрацію свідоцтва про сплату єдиного податку на 2006 рік, тобто, позивачем пропущено строк позовної давності, який закінчився 6 грудня 2006 року, з урахуванням того, що відповідач просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Щодо вимог позивача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди внаслідок поведінки чи діяльності відповідача, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність таких вимог, з огляду на наступне.
		Приписами статті 1173 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. 
		Особливістю відшкодування такої шкоди є те, що перелічені вище суб'єкти несуть відповідальність за шкоду, що завдана неправомірними діями зазначених органів та їх посадових і службових осіб. Неправомірними визнаються дії службової особи, що порушують порядок та умови і здійснення нею державно-владних функцій або виходять за межі наданих їй повноважень. Незаконними рішеннями в розумінні цієї норми цивільного законодавства є рішення, які прямо заборонені в законі, та ті, що вчинені без відповідних повноважень, з їх перевищенням чи зловживання ними.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з боку субєктів владних повноважень, а саме: ДПІ у Соломянському районі м. Києва та ДПА України протиправної поведінки при здійсненні ними своїх повноважень у спірних правовідносинах та, як наслідок, відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної та матеріальної шкоди.
		Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
		Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року підлягають залишенню без змін.
		Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія 
		 У Х В А Л И Л А :
		 Касаційну скаргу субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року  без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
			 Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева 
			 Судді: _____________________ Л.В. Ланченко
			  _____________________ Н.Є. Маринчак
			  _____________________ Н.Г. Пилипчук
			 _____________________ М.О. Федоров

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...