У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Григор'євої Л.І.,
|
суддів:
|
Балюка М.І., Гуменюка В.І.,
Барсукової В.М., Косенка В.Й., -
|
розглянувши справу за позовом
ОСОБА_1 до Комунальної 4-ї міської клінічної лікарні,
третя особа - головний лікар Котик Василь Васильович про поновлення на роботі та
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
в
с т а н о в и л а :
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що відповідно до наказу № 9-к від 13 січня 2006
року, із внесенням змін до цього наказу наказом № 11-к від 17 січня 2006 року,
його звільнено із займаної посади за прогули без поважних причин за пунктом 4
статті 40 КЗпП України. Вважає наказ неправомірним, оскільки з 3 січня по 6
січня 2006 року він хворів. Просив поновити його на роботі та стягнути з
відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням
Галицького районного суду м. Львова від 4 вересня 2006 року у задоволенні позову
відмовлено.
Рішенням
апеляційного суду Львівської області від 11 грудня 2006 року рішення Галицького
районного суду м. Львова від 4 вересня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення,
яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними
та скасовано накази № 9-к від 13 січня 2006 року та № 11-к від 17 січня 2006 року.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі та стягнуто з відповідача
на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня
2006 року по день ухвалення рішення у розмірі 6 698 грн. 56 коп. Рішення суду в
частині стягнення середнього заробітку за
один місяць у розмірі 621 грн. та поновлення на роботі звернуто до негайного виконання.
У касаційній скарзі Комунальна 4-та міська клінічна лікарня м. Львова просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального
права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений
строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у
випадку прогулу ( в тому числі
відсутності на роботі більше трьох годин
протягом робочого дня) без поважних причин.
При цьому законодавець роз'яснив, що
наявність поважних причин визнається у
разі доведеної непрацездатності працівника, хоч би вона і не була підтверджена
лікарняним листком.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 3 січня 2006 року по 6 січня
2006 року був відсутнім на роботі з підстав непрацездатності, лікувався на дому
та звертався до лікарів.
Скасовуючи
рішення суду першої інстанції та поновлюючи на роботі ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин відсутності позивача на роботі
у зазначений період.
У відповідності до частини 1 статті 335
ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах
касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими.
Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням
норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції досліджено обставини
справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
Проте, не можна погодитись
із рішенням суду апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку
за час вимушеного прогулу.
У пункті
32 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових
спорів” від 6 листопада 1992 року № 9 зазначено,
що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій
непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування,
допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.
Судом встановлено,
що згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 він з 13 квітня 2006 року був
прийнятий на роботу на посаду експерта до
ЗАТ “Нафтова страхова компанія “Трансмагістраль”.
При присудженні
ОСОБА_1 оплати за час вимушеного прогулу суд апеляційної
інстанції не врахував заробіток позивача за місцем нової роботи на посаді експерта
у ЗАТ “Нафтова страхова компанія “Трансмагістраль”.
Вияснення
цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Оскільки
порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення
справи, рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення оплати за час вимушеного
прогулу не може залишатися у силі і підлягає скасуванню з направленням справи в
цій частини до суду апеляційної інстанції для розгляду.
Керуючись
статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а
л и л а :
Касаційну скаргу Комунальної 4-ї міської клінічної
лікарні м. Львова
задовольнити частково.
Рішення
апеляційного
суду Львівської області від 11 грудня 2006 року в частині стягнення
з Комунальної
4-ї міської клінічної лікарні
м. Львова на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного
прогулу скасувати, а справу в цій частині направити до апеляційного суду для розгляду
іншим складом суду.
В решті
рішення апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала
оскарженню не підлягає.
Головуючий
Л.І. Григор'єва
Судді: М.І.
Балюк
В.М. Барсукова
В.І. Гуменюк
В.Й.
Косенко