Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22/230 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 20.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27.09.2011 № 22/230
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Михальської Ю.Б.
		суддів: 
		 
		за участю представників сторін:
		від позивачаОСОБА_1  за дов. № 155/1/23-2627 від 20.06.2011 
		від відповідачаОСОБА_2  за дов. № Д07/2011/09/02-2 від 02.09.2011
		 розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
		на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.08.2011
		у справі№ 22/230 (суддя Самсін Р.І.)
		за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
		доПублічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
		про стягнення грошових коштів
		ВСТАНОВИВ:
		Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення боргу в сумі 44231,18 грн., інфляційної складової боргу в сумі 7298,15 грн., 3% річних в сумі 1941,32 грн.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі № 22/230 позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 44231,18 грн. надмірно сплачених коштів, 294,47 грн. 3% річних, 1478,58 грн. інфляційних збитків, 662,81 грн. судових витрат.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі № 22/230 та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.
		Представник позивача 22.09.2011 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі № 22/230 без змін.
		 Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:
		 28.07.1999 Акціонерною енергетичною компанією «Київенерго» та Дирекцією по експлуатації нежилих будинків Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» укладено Договір № 102-0167 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
		Відповідно до пункту 1.1. Договору предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором.
		Розділом 8 Договору закріплено, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. 
		Сторонами не було надано доказів припинення Договору в установленому порядку.
		Згідно з додатком № 3 до Договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією» проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 № 47. Можливе змінення тарифів в період дії Договору.
		Нормами статті 20 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. 
		За надані послуги відповідачем проведено нарахування за споживання теплової енергії загальною вартістю 71 267, 51 грн. за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662, № 1663 від 27.11.2008, 1780/1 від 25.12.2008, № 127, 128 від 05.02.2009.
		Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, 65/2009 від 0З.02.2009 зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
		Нормами статті 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.
		Колегія суддів не приймає доводи апелянта про відсутність підстав для перерахунку вартості наданих послуг, оскільки рішення, які встановлювали тарифи на постачання теплової енергії у гарячій воді, були визнані неконституційними у встановленому законом порядку.
		До 01.12.2008 тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007. Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасоване. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 з 10.02.2009 поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність здійснення нарахування позивачу плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007, що складає у вказаному періоді суму 27036,32 грн. виходячи з кількості спожитої теплової енергії.
		З приводу необхідності здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії позивач звертався до відповідача з листом за вих. № 155/1/23-1664 від 09.04.2009, у якому просив провести перерахунок нарахувань за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 року - лютого 2009 року по всіх договорах на постачання теплової енергії у гарячій воді між АЕК «Київенерго» та КП «Київжитлоспецексплуатація», застосувавши тарифи на теплову енергію, затверджені Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 31.01.2007 № 86.
		19.07.2010 позивач направив відповідачу претензію за вих. № 155/1/23-2836, з проханням зробити перерахунок вартості теплової енергії згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007; грошові кошти в сумі 3 663 774, 39 грн. зарахувати в оплату за теплову енергію в опалювальному сезоні 2009  2010 років.
		Зазначених вимог позивача відповідачем не виконано, а спір щодо стягнення на користь АЕК «Київенерго» заборгованості КП «Київжитлоспецексплуатація», що виникла по договору № 102-0167 від 28.07.1999 за період з 01.11.2009 по 01.04.2010 в сумі основного боргу в розмірі 110328,87 грн., нарахованих сум пені (8064,87 грн.), інфляційних збитків (5218,16 грн.), 3% річних (1180,23 грн.), вирішено в судовому порядку в межах справи 22/242 (2010рік).
		26.01.2011 Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» складено вимогу за вих. № 155/23-01/40, у якій позивач просив відповідача перерахувати суму коштів розмірі 44 231, 20 грн., що є переплатою по Договору 102-0167 від 28.07.1999 з урахуванням різниці в тарифах застосованих при розрахунку вартості теплової енергії за період з грудня 2008 року по лютий 2009року.
		Враховуючи неповернення відповідачем грошових коштів в сумі 44231,18 грн., що отримані як оплата вартості спожитої теплової енергії у періоді з грудня 2008 року по лютий 2009 року, колегія суддів приходить до висновку, що вказана сума має бути стягнута з відповідача, як безпідставно сплачена. 
		Аналогічна позиція по застосуванню розрахунку вартості спожитої теплової енергії, тарифів, які скасовані Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008 року, 65/2009 від 3 лютого 2009 року викладена і у Постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010 у справі 42/380.
		Колегією суддів доводи апелянта про безпідставність нарахування інфляційної складової в сумі 1478,58 грн. та 3 % річних в розмірі 294,47 грн. спростовуються наступним.
		Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобовязаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. 
		Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Як передбачено Договором 102-0167 від 28.07.1999 у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, по строку з листопада 2009 року не виникало, Договором на відповідача були покладені обов'язки постачання теплової енергії, які за своєю природою не є грошовими, а листи за вих. № 155/1/23-1664 від 09.04.2009, № 155/1/23-2836 від 19.07.2010, в яких містились вимоги здійснити перерахунок вартості теплової енергії, не є підставою виникнення грошового зобовязання відповідача перед позивачем, у зв'язку з чим відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних.
		Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму вказану у вимозі від 26.01.2011, яка направлена відповідачу 01.02.2011, колегія суддів зазначає, що грошове зобов'язання виникло станом на 08.02.2011 (як про те зазначено у вимозі - семиденний строк з дня її отримання), відповідно обґрунтованими є вимоги позивача щодо нарахування інфляційних збитків та 3% річних у періоді з 09.02.2011 по 30.04.2011 (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) і такі суми складають:
		294,47 грн. 3% річних (44231,18 грн. х 3% : 365 х 81);
		1478,58 грн. інфляційних збитків
		(44231,18 грн. х 100,9% (індекс інфляції у лютому 2011 року) - 44 231, 18 грн.) : 28 х 20 (кількість днів прострочення в період з 09.02.2011 по 28.02.2011) = 284, 34 грн.;
		44231,18 грн. х 101,4% (індекс інфляції у березні 2011 року) - 44231,18 грн. -  
			619,23 грн.; 44231,18 грн. х 101,3% (індекс інфляції у березні 2011 року) -44231,18 грн. = 575, 01 грн. 
		
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд 
		 ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі № 22/230 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 у справі № 22/230 залишити без змін. 
		Матеріали справи № 22/230 повернути Господарського суду міста Києва.
		 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		Головуючий суддя 
		 Судді

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...