Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/50662/11-С : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
		 У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		12 жовтня 2011 року м. КиївК/9991/50662/11 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: 
		головуючого Черпака Ю.К., 
		суддів: Зайцева М.П., Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Сороки М.О., 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, 
		за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 червня 2010 року, 
		встановив: 
		ОСОБА_1 предявила позов до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період із січня 2006 року по жовтень 2008 року включно в сумі 3713 грн. та зобовязання нараховувати її й надалі. 
		Позов мотивувала тим, що відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” вона є дитиною війни і має право на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте у 2006-2007 роках така допомога їй не надавалась, а в 2008 році виплачувалась в неповному обсязі. 
		Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 1 червня 2010 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у вигляді підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. 
		У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, до складу якого не включаються кошти Пенсійного фонду. Вирішуючи спір, суди не зясували, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунок відповідача для виплати їх особам, які мають статус дітей війни, з якого рахунку на кожну особу надходили кошти, чи мав право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів. 
		Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і в силу статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула правового статусу дитини війни. 
		Частиною 1 статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. 
		Підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році могло бути впроваджено лише за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, згідно із статтею 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, враховуючи зміни, внесені Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”. Однак нарахування та виплата пенсії у збільшеному розмірі відповідачем у 2006 році не проводилася, оскільки умови, передбачені вказаним Законом, в той час не настали. 
		Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). 
		Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якими встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. 
		В силу частини 2 статті 150, частини 2 статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року ОСОБА_1 не мала права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, а згодом змінено. Однак з моменту ухвалення відповідних рішень Конституційним Судом України бездіяльність субєкта владних повноважень є протиправною. 
		За таких обставин позивач у 2006 році, до 9 липня у 2007 році та до 22 травня у 2008 році не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а мала його лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. 
		Разом з тим, при вирішенні справи суди порушили приписи частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зобовязали Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, хоча позивачем заявлялась вимога про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за період із січня 2006 року по жовтень 2008 року включно. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявленої позивачем вимоги про зобовязання відповідача й надалі нараховувати допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки зі змісту частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у звязку з чим суди не можуть наперед визнавати протиправність дій субєкта владних повноважень. 
		Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди мотивовано визнали, що за відсутності іншого розміру такої пенсії розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, який, згідно з частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. 
		Відповідно до статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і статті 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року - 406 гривень, з 1 жовтня 2007 року - 411 гривень, з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 гривня, з 1 липня 2008 року - 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень. 
		Безпідставними є доводи, викладені в касаційній скарзі, стосовно правомірності дій відповідача з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни та заборону нецільового використання коштів Управління Пенсійного фонду, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору і суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього. 
		Окрім того, статтею 88 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, повязаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 
		Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують. 
		Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. 
		Оскільки суди попередніх інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, але помилково вийшли за межі позовних вимог, зобовязавши відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по 31 грудня 2008 року, то є підстави для зміни прийнятих ними рішень. 
		Керуючись статтями 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		ухвалив: 
		Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області задовольнити частково. 
		Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 червня 2010 року змінити в частині зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по 31 грудня 2008 року. 
		Викласти абзац другий і третій резолютивної частини постанови в такій редакції: “Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року. Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у вигляді підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 жовтня 2008 року”. 
		В решті постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 12 листопада 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 1 червня 2010 року залишити без зміни. 
		Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Головуючий суддя Черпак Ю.К. 
		 
		 
		Судді: Зайцев М.П. 
		 
		 
		Олексієнко М.М. 
		 
		 
		Рецебуринський Ю.Й. 
		 
		 
		Сорока М.О.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...