Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0570/16902/2011 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
			 
			Україна 
			ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
				 
			
			П О С Т А Н О В А
			І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
			 
			13 жовтня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/16902/2011 
			 Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
			час прийняття постанови: 12:20 
			 Донецький окружний адміністративний суд в складі:
			 головуючого судді Чучко В.М. 
			 при секретарі          Піскурєвій Ю.А. 
			за участю представників: позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 11.05.2011 року), відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 03.02.2011 року № 2512/10/10-013), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації,
			 В С Т А Н О В И В:
			 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (надалі – ТОВ «ТБ «Амстор», позивач) звернулося до суду із позовом про визнання податкової консультації, наданої Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька (далі – ДПІ у Київському районі, відповідач) недійсною.
			Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна податкова консультація відносно того, що позивач є платником екологічного податку у розумінні пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України суперечить нормам діючого законодавства, оскільки ТВ «ТБ «Амстор» не розміщує відходи своєї господарської діяльності у спеціально-відведених місцях, а тому позивач у судовому порядку просить визнати спірну податкову консультацію недійсною.
			Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
			Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що у спірна податковій консультація ґрунтується на нормах діючого законодавства та надана у межах повноважень податкового органу, як акт органу виконавчої влади. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають. 
			Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
			ТОВ «ТБ «Амстор» є юридичною особою за законодавством України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 10.04.2008 року, внесена до ЄДРПОУ за ідентифікаційним кодом 32516492, та діє на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором Донецької міської ради 25.03.2011 року. Факт знаходження позивача на податковому обліку підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП, що видана ДПІ у Київському районі 26.03.2010 року. 
			Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ у Київському районі надіслано запит про надання податкової консультації від 05.08.2011 року № 4993. 
			У зазначеному запиті позивачем, з посиланням на пп.240.1.3 п. 240.1 ст. 240 та пп.14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом постанови – ПКУ) вказано, що платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах. При цьому, використання таких спеціально відведених місць здійснюється на підставі дозволу, отриманого у спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади. А отже, приймаючи до уваги, що позивач самостійно не розміщує відходи господарської діяльності у спеціально відведених місцях, а таке зберігання здійснюється відповідними організаціями, що мають спеціальні дозволи та з якими позивачем укладені цивільно-правові договори на вивіз відходів, на думку ТОВ «ТБ «Амстор» він не є платником наведеного податку.
			З огляду на наведені норми, позивач поставив питання щодо того, чи є він платником екологічного податку.
			У листі від 12.08. 2011 року № 18831/10/31-013 «Про розгляд листа» ДПІ у Київському районі зазначено, що за умови, якщо ТОВ «ТД «Амстор» має укладені договори на вивіз та розміщення побутових відходів з підприємством комунального господарства протягом звітного кварталу, але при цьому до видалення відходів здійснювало їх тимчасове розміщення, то він (ТОВ «ТБ «Амстор») відповідно є платником екологічного податку.
			Як слідує з матеріалів справи, збір та розміщення промислових відходів ТОВ «ТБ «Амстор» здійснюють господарські організації з відповідними ліценціями на таку діяльність, з якими позивачем укладені цивільні угоди на такий збір та розміщення.
			 У розумінні ПКУ податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган (підпункт 14.1.172 пункту 14.1 ст. 14). Надання податкових консультацій знаходиться у межах повноважень органів Державної податкової служби відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу».
			Правовідносини з надання податкових консультацій, їх застосування та оскарження визначені ст.ст. 52-53 ПКУ. 
			Зокрема, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (підпункту 5.3. ст. 53 ПКУ).
			Таким чином, у розумінні ПКУ податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позиції органу Державної податкової служби із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень. 
			За нормами пп. 240.1 ст. 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються в тому числі розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
			Разом з цим, не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об’єктах), та надають послуги у цій сфері (п. 240.5 ст. 240 ПКУ).
			У відповідності до пп. 242.1.3 ст. 242 ПКУ об’єктом оподаткування в тому числі є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.
			При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп.14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України «Про відходи», є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. 
			А спецільно відведеними місцями, згідно ст. 1 Закону України «Про відходи», є місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами
			Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, прийнятно до предмету даної адміністративної справи, є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
			Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку, хоча і не входить до суб’єктного складу осіб, які не є платниками зазначеного податку. За даних обставин платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщеня відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утілізації побутових відходів.
			 З урахуванням наведених доводів та доказів суд дійшов висновку про необґрунтованість спірної податкової консультації, та її невідповідність обставинам справи і нормам матеріального права. Разом з цим, згідно ст. 53 ПКУ визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
			За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
			Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
			Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, обраний позивачем у заявленому позові.
			Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, на користь позивача підлягає стягненню 3,40 грн. судових витрат.
			Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд 
			 П О С Т А Н О В И В:
			 Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсною податкової консультації – задовольнити повністю. 
			Визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 12 серпня 2011 року № 18831/10/31-013, надану товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор».
			Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 – Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ – 34687090, МФО – 834016, Банк – Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Амстор» (вул. Соколина, буд. 38, м. Донецьк, 83012; ідентифікаційний код юридичної особи 32516492; поточний рахунок 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецька, МФО 335537) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
			Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 13 жовтня 2011 року. Повний текст постанови буде виготовлений 18 жовтня 2011 року.
			Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
			Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. 
			В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
			  
			Суддя                                                                       Чучко В.М.

</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...