Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 38/352-09 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"18" жовтня 2011 р. Справа № 38/352-09   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
			розглянув касаційну скаргу підприємства "БІОН" ЛТД в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків 
			на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2011
			зі справи № 38/352-09 
			за позовом підприємства "БІОН" ЛТД в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків (далі підприємство) 
			до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Харків (далі підприємець) 
			про порушення майнових прав та стягнення 59110,00грн. 
			Судове засідання проведено за участю представників сторін:
			позивача Боровик Є.А., Окара І.Л., 
			відповідача не з'явився. 
			ВСТАНОВИВ:
			У листопаді 2009 року підприємство звернулося з позовом до підприємця, згідно з яким просило заборонити відповідачу будь-яке використання у господарському обороті товарів позивача у будь-якій формі копіювання чи будь-якій формі відтворення та назв творів художнього характеру "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також стягнути збитки, завдані порушенням авторського права, в сумі 39110,00грн. і компенсацію у розмірі 50000 мінімальних заробітних плат. 
			Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2011 (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 (колегія суддів у складі: суддя Істоміна О.А. головуючий, судді Барбашова С.В. і Білецька А.М.), в задоволенні позову відмовлено. 
			У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
			У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. 
			Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
			Як встановлено судами попередніх інстанцій, за авторським договором на передачу виключних майнових прав на використання твору, укладеним 19.09.2001, підприємству "Біон" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю власником твору ОСОБА_2 було передано виключне право на використання творів: фактичне зображення упаковки виробу “ІНФОРМАЦІЯ_1”, “ІНФОРМАЦІЯ_2”, “ІНФОРМАЦІЯ_3”, яке виконане у різних реальних або фантазійних обставинах і може використовуватися для пакування та рекламування конкретного товару, надання дозволу на використання вказаного твору, перешкоджання неправомірному використанню вказаному твору, в тому числі й забороняти таке використання.
			Твори: фактичне зображення упаковки виробу “ІНФОРМАЦІЯ_1”, “ІНФОРМАЦІЯ_2”, “ІНФОРМАЦІЯ_3”, яке виконане у різних реальних або фантазійних обставинах і може використовуватися для пакування та рекламування конкретного товару, створені ОСОБА_2 у 1992році (згідно із підписом автора на малюнках творів).
			У цьому звязку 30.08.2007 згідно з закупівельним актом на торговому місці №10-4062 у торговому центрі біля станції метро “Академіка Барабашова” було придбано “Засіб для ароматизації речей, одягу, приміщень “ІНФОРМАЦІЯ_1” та “Засіб для ароматизації речей, одягу, приміщень “ІНФОРМАЦІЯ_2”, виготовлені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, тобто відповідачем за цією справою. 
			Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач не подав належних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених у справі вимог. 
			З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна.
			Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, стверджував, що він є власником майнових авторських прав стосовно двох згаданих художніх творів, які являють собою ескізи до упаковки певного товару та які містили, крім іншого, оригінальні назви: "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2". 
			Згідно з тими ж поясненнями позивача, допущене відповідачем порушення полягало в тому, що він незаконно без дозволу власника та не сплативши йому авторської винагороди, переробив зазначені твори, а також відтворив використані в цих творах їх оригінальні назви, і досягнутий таким чином результат у подальшому використав у своїй комерційній діяльності. 
			Наявну у відповідача можливість для вчинення таких дій позивач пояснює тим, що у серпні 2005 року художній твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" був ним оприлюднений, а отже інформація про нього стала відомою необмеженому колу осіб, тобто і відповідачу. 
			Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі Закон № 3792-ХІІ) відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Похідним твором є твір, який є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову; а примірником твору копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі. 
			Згідно із статтями 9, 11 цього ж Закону частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
			Як вбачається із змісту статті 15 Закону № 3792-ХІІ, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
			- виключне право на використання твору;
			- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
			Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, у тому числі, і відтворення творів, а також переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів. 
			Наведені вимоги чинного законодавства, а також пояснення підприємства, якими останнє обгрунтувало заявлений у справі позов, не були в повній мірі враховані судами. 
			Зокрема, у цьому зв`язку попередні судові інстанції не звернули увагу на те, що в данному випадку, за твердженням позивача, порушення належних йому прав полягало не тільки у незаконному використанні назв творів, які позивач вважав оригінальними, але й у незаконній переробці ескізів у цілому. 
			Наведеній частині пояснень позивача суди не дали ніякої оцінки, не дослідили пов'язаних з цим обставин, а отже не встановили, чи існують у дійсності за обставинами справи такі ознаки, які можуть свідчити про порушення належних позивачу майнових авторських прав стосовно згаданих ескізів шляхом їх незаконної переробки, і якщо існують, то в чому саме ці ознаки полягають. 
			У цьому ж звязку, як це вбачається з матеріалів справи, призначаючи експертне дослідження, суд першої інстанції не ставив перед експертом відповідних питань, обмежившись лише питанням про можливе відтворення належних позивачу творів. 
			Відхиляючи результати проведеного у справі експертного дослідження, згідно з яким з боку відповідача мало місце відтворення частин творів "фактичне зображення упаковки виробу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "фактичне зображення упаковки виробу "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме відтворення назв цих творів, попередні судові інстанції послались на те, що ці назви не є оригінальними, оскільки являють собою назви продукції, яку виготовляє відповідач. 
			Такі мотиви відхилення отриманих за справою доказів самі по собі не здатні поставити під сумнів результати проведеного експертного дослідження, а отже, доводи позивача про те, що відповідач незаконно використав оригінальні назви творів залишились неспростованими, в той як суди їх визнали безпідставними. 
			Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваних у справі судових рішень, про що вже зазначалося, заявлені позивачем твори, а саме зображення упаковок виробів "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", були створені громадянином ОСОБА_2 у 1992 році, про що свідчить підпис автора на малюнках самих творів, майнові права щодо яких він передав позивачу у вересні 2001 року. 
			У цьому звязку суди не з'ясували і не дійшли певних висновків про те, що саме за змістом та індивідуальними ознаками являють собою надані позивачем твори і які саме обставини дають підстави вважати обґрунтованими твердження позивача про те, що саме стосовно цих творів йому були передані майнові авторські права за договором від 19.09.2001. 
			Сукупність наведеного дає підстави дійти висновку про те, що оскаржувані рішення за справою, всупереч вимогам ст.ст.4-7, 43 ГПК України, були прийняті судами за неповно встановленими обставинами, тобто за наявності таких процесуальних порушень, які з урахуванням вимог ст.111-7 ГПК України унеможливили встановлення фактичних обставин справи.
			Це дає підстави для їх скасування з передачею справи на новий розгляд. 
			У ході такого розгляду суду належить врахувати наведені недоліки, предметно з'ясувати, на яких саме обставинах ґрунтуються заявлені у справі вимоги та висунуті проти них заперечення, на підставі поданих доказів встановити фактичні обставини справи і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
			Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
			 ПОСТАНОВИВ:
			1.Касаційну скаргу підприємства "БІОН" ЛТД в формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково. 
			2.Рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 у справі № 38/352-09 скасувати. 
			Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області. 
			 
				 Суддя В. Селіваненко 
				 
					 
						 Суддя І. Бенедисюк 
						 
							 
								 Суддя В. Харченко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...