Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 25/223-10 (39/113-09) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2011. Забезпечено надання загального доступу: 24.10.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
			 
			"12" жовтня 2011 р. Справа № 25/223-10 (39/113-09)   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючого суддіВолкова Р.В. 
			суддівНовікової Р.Г., Прокопанич Г.К. 
			 
				 
					за участю представників: 
						від позивача:ОСОБА_1. за дов. №591/11.5.2 від 03.08.2011р. 
					
					від відповідача:Пономаренко В.В. за дов. б/н від 01.03.2011р. 
					розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" м. Дніпропетровськ 
						на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. 
					
					та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. 
					у справі25/223-10(39/113-09) господарського суду Дніпропетровської області 
					за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київської регіональної дирекції" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ 
					доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" м. Дніпропетровськ 
					простягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 90142141грн.63коп.  
						 
					
					 ВСТАНОВИВ:
					 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011 по справі № 25/223-10(39/113-09) задоволено позов публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Київської регіональної дирекції" м. Київ до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" м.Дніпропетровськ про стягнення заборгованості за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006 в розмірі 117 103 507,70грн., в тому числі прострочена заборгованість за Кредитом становить - 11 000 00,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 87 453 300,00 грн.); прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 25.09.2008р. по 24.12.2010р. - 3 386 625,00 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 26 924 684,74 грн.); 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами (нарахована за період з 01.11.2008р. по 16.01.2011р.) (ст. 625 Цивільного Кодексу України) - 82 663,28 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 657 197,88 грн.); 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати Кредиту (нарахована за період з 01.02.2009р. по 16.01.2011р.) (ст. 625 Цивільного Кодексу України) - 260 156,86 дол. США (що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 17.01.2011р. (7,9503), становить - 2 068 325,08 грн.). 
					Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 апеляційна скарга ТОВ "Вікторія" залишена без задоволення, а рішення місцевого господарського суду по справі залишено без змін.
					Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Вікторія" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
					Посилається на порушення норм матеріального права, невизначеність застосованого сторонами у договорі терміну "розрахунок факт/360", безпідставність застосування п.1.18 Постанови Правління НБУ від 18.06.03 № 225 "Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України" щодо визначення поняття вищевказаного терміну. Вказує на недослідження судами питання щодо того, чи є кредитний договір укладеним, з огляду на відсутність в ньому істотних умов предмету, ціни та строку дії договору, безпідставність одночасного стягнення відсотків за кредит та 3% річних, порушення законодавства про валютне регулювання та інші зазначені у касаційній скарзі обставини.
					Позивач касаційну скаргу не визнав, посилаючись на хибність, безпідставність та невідповідність діючому законодавству доводів скаржника, просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів просить залишити без змін. Вказує на підписання сторонами кредитного договору, узгодження методу нарахування відсотків за користування кредитом, встановлення діючим законодавством принципу платності кредиту, невиконання боржником грошового зобовязання, встановлення діючим законодавством обовязку сплатити 3% річних за прострочку виконання грошового зобовязання, відсутність порушень законодавства про валютне регулювання та на інші зазначені у відзиві на касаційну скаргу обставини.
					Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
					Між ТОВ "Вікторія"та ЗАТ "Внєшторгбанк (Україна), правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", був підписаний договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006.
					Відповідно до вказаного договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11000000 доларів США окремими траншами зі строком повернення 29.07.2011 (пункт 1.1.1 договору). Надання коштів підтверджується розпорядженням та меморіальним валютним ордером № 102 від 21.09.2006.
					Саме не виконання умов зазначеного договору з боку відповідача стали підставою для подання позивачем позовної заяви по цій справі.
					Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
					Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
					Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
					Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та другої інстанції виходили з того, що між сторонами виникли певні зобовязання відповідно до умов договору невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 10-0604/385к від 20.09.2006 та з того, що відповідач не виконує належним чином свої зобовязання.
					Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
					Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
					В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
					За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
					Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
					Частиною 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. 
					Статтею 1056 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.
					Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. 
					Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п.2.4 договору сторони домовились, про наступне, -"Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку, за весь час користування Кредитом у валюті кредиту із розрахунку факт/360".
					Місцевим та апеляційним господарськими судами фактично не дано належної правової оцінки змісту цього пункту договору. Скаржник цілком обгрунтовано зазначає, що кредитним договором не передбачено, що саме розуміли сторони під терміном "факт/360", тобто судами не встановлено, стосовно якого саме порядку нарахування відсотків за користування кредитом сторони досягли згоди при підписанні договору.
					Відповідно до п. 1 та абзацу 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року за № 11 (із змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1981 року за № 4, від 25 грудня 1992 року за № 13 та від 25 травня 1998 року за № 15) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
					Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
					Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
					Місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дослідили наявні у матеріалах справи докази, як цього вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
					Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
					Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
					ПОСТАНОВИВ:
					Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" м. Дніпропетровськ - задовольнити.
					Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2011р. - скасувати.
					Справу №25/223-10(39/113-09) направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
					 Головуючий суддя Р.В. Волков
					 Судді: Р.Г. Новікова
					 
					 Г.К. Прокопанич

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...